Постанова Сумський апеляційний суд № 592/6265/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2021 року м.Суми Справа №592/6265/20 Номер провадження 22-ц/816/92/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Левченко Т. А. за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М., сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство «Ідея Банк», розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Ідея Банк» на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 жовтня 2020 року в складі судді Северинової А.С., ухваленого у м. Суми, повний текст якого складено 28 жовтня 2020 року, в с т а н о в и в : 21 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Акціонерного товариства «Ідея Банк» (далі - АТ «Ідея Банк») про визнання недійсним положення пункту 1.10 кредитного договору № D44.00503.004985472 від 04 березня 2019 року про встановлення обов`язку ОСОБА_1 сплачувати щомісячно плату за обслуговування кредиту банком; визнання недійсними положення пунктів 2.1., 2.4., 2.5., 2.6., 3.1.3, 3.3.1., 4.2.3., 5.5., 6.1. кредитного договору № D44.00503.004985472 від 04 березня 2019 року про нарахування та списання плати за обслуговування кредитної заборгованості; зобов`язання зарахувати суми щомісячної плати за обслуговування кредиту, яка здійснювалася ОСОБА_1 в рахунок інших щомісячних платежів за кредитним договором № D44.00503.004985472 від 04 березня 2019 року у порядку та черговості, яка передбачена пунктом 2.1 кредитного договору; визнання недійсним кредитного договору D44.00503.004985472 від 04 березня 2019 року. Позовні вимоги мотивовано тим, що 04 березня 2019 року з відповідачем був укладений кредитний договір, згідно з умовами якого банк надав кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 119999 грн строком на 60 місяців, а позичальниця зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за обслуговування кредитної заборгованості. На думку заявниці, кредитний договір фактично не було укладено, оскільки договір містить лише її підпис. Крім того, позивачка отримала лише 104943 грн. Договір містить несправедливі умови, а саме: обов`язок сплачувати щомісячно плату за обслуговування кредиту, розмір якої є більш ніж удвічі більшим за проценти за користування кредитом, в той час як умовами договору не встановлено конкретного обов`язку відповідача щодо надання позивачу інформації за її рахунком, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на погіршення становища споживача. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 27 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсними положення пункту 1.10 кредитного договору № D44.00503.004985472 від 04 березня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» щодо обов`язку сплачувати щомісячно плату за обслуговування кредиту банком. Визнано недійсними положення пунктів 2.1, 2.4, 2.5, 2.6, 3.1.3, 3.3.1, 4.2.3, 5.5, 6.1 кредитного договору № D44.00503.004985472 від 04 березня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» щодо нарахування та списання плати за обслуговування кредитної заборгованості. Зобов`язано АТ «Ідея Банк» зарахувати суми щомісячної плати за обслуговування кредиту, яка здійснювалась ОСОБА_1 в рахунок інших щомісячних платежів за кредитним договором № D44.00503.004985472 від 04 березня 2019 року у порядку черговості, яка передбачена пунктом 2.1 кредитного договору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з АТ «Ідея Банк» на користь держави судовий збір у сумі 420,40 грн. Додатковим рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16 грудня 2020 року стягнуто з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2522,40 грн. АТ «Ідея Банк» з рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 27 жовтня 2020 року не погодилось та подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального права, заявник просить скасувати рішення суду і ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що така форма витрат, як плата за обслуговування кредиту, тобто комісія банку, існує, визначається банком індивідуально та затверджується внутрішніми документами. Кредитним договором та паспортом споживчого кредиту передбачена плата за обслуговування кредиту за надання інформації по рахункам позичальниці з використанням телефонних каналів зв`язку, засобів електронного зв`язку, за опрацювання запитів позичальниці, тощо. Підписавши кредитних договір, позичальниця тим самим засвідчила, що вона має можливість отримати інформацію про плату за обслуговування кредиту. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Борсук С.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 04 березня 2019 року між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надає позичальнику кредит на поточні потреби у сумі 119999 грн, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору (а.с. 6-7). Згідно з пунктом 1.2. кредитного договору банк надає кредит у день його підписання строком на 60 місяців. Датою видачі кредиту є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок позичальника. Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 10,5 % (маржу банку). Станом на день укладення договору змінна частина ставки, визначена за рішенням правління банку, становить 9,5 %, що разом з маржею банку складає змінювану процентну ставку у розмірі 20 %. Позичальниця засвідчила, що розуміє суть і принципи визначення процентної ставки, усвідомлює ризики, які випливають зі змінної частини ставки протягом всього строку кредитування, і погоджується на ці ризики (п. 1.8 кредитного договору). Згідно з п. 1.10 кредитного договору позичальниці було встановлено плату за обслуговування кредиту, що включає в себе плату за надання інформації по рахункам позичальниці з використанням телефонних каналів зв`язку (зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо), надання інформації по рахунку позичальниці із використанням засобів електронного зв`язку (шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальниці), опрацювання запитів позичальниці, які направлені банку з використанням різних каналів зв`язку тощо. Вказана щомісячна плата за обслуговування міститься у пунктах 2.1., 2.4., 2.5., 2.6., 3.1.3, 3.3.1., 4.2.3., 5.5., 6.1. кредитного договору щодо нарахування та списання плати за обслуговування кредитної заборгованості. Згідно з пунктом 1.13 кредитного договору банк відкриває позичальниці банківський поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні в рамках пакету послуг «Card Blanche Blue Start ID INS БПР «Стартовий», що обслуговується на умовах договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Відповідно до пункту 5.7 кредитного договору згідно із Законом України «Про споживче кредитування» реальна річна процентна ставка складає 90,55595399 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у тому числі тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) на момент укладення договору складає 3846893,07 грн. Вказані показники діють за умови своєчасного погашення позичальником грошових зобов`язань відповідно до п. 2.1 цього договору та за дії процентної ставки, вказаної в пункті 1.4 договору. Пункт 6 кредитного договору містить графік щомісячних платежів за кредитним договором. Факт зарахування банком на банківський поточний рахунок позичальниці 04 березня 2019 року кредитних коштів в сумі 119999 грн підтверджується наданою позивачкою випискою за період з 01 січня 2019 року по 08 травня 2020 року (а.с. 9-10). З огляду на таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка міститься у п. 6.1 кредитного договору, плата за обслуговування кредитної заборгованості складає 3179,97 грн щомісячно, а всього за весь строк користування кредитом - 190798,20 грн, проценти за весь строк користування кредитом - 73891,87 грн, загальна вартість кредиту для позивачки за весь строк користування кредитом - 384689,01 грн, а реальна процентна ставка відсотків річних - 90,55595399 %. Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що оспорюваним п. 1.10 кредитного договору позичальниці фактично було встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». При цьому, надання інших послуг, за вказану плату, умовами договору не передбачено. Таким чином, оскільки ОСОБА_1 було встановлено щомісячну плату за таку супутню послугу банку, яка за законом повинна надаватися їй безоплатно, тому відповідні пункти кредитного договору в частині нарахування та списання плати за обслуговування кредитної заборгованості є несправедливими та підлягають визнанню недійсними. Відтак, суд зобов`язав відповідача зарахувати суми щомісячної плати за обслуговування кредиту, яка здійснювалася ОСОБА_1 в рахунок інших щомісячних платежів за кредитним договором № D44.00503.004985472 від 04 березня 2019 року у порядку та черговості, яка передбачена пунктом 2.1 кредитного договору. Відмовляючи у задоволенні вимоги про визнання недійним кредитного договору в цілому, суд першої інстанції виходив з того, що банк у письмовій формі надав позичальниці у повному обсязі всю необхідну інформацію стосовно умов договору, передбачених положеннями Закону України «Про споживче кредитування», сторони узгодили всі істотні умови договору, позичальниця своїм підписом засвідчила згоду на отримання кредиту саме на запропонованих банком умовах, а її волевиявлення на укладення і підписання договору було вільним. Також суд звернув увагу на те, що позивачка не була позбавлена можливості відповідно до пункту 3.2.3 договору відмовитись від договору протягом 14 календарних днів від дати його укладення, чого не зробила. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Пунктом 1.10 кредитного договору передбачено обов`язок сплати позичальницею щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості в терміни та в розмірах, визначені пунктом 6.1 договору «Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит». Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України). Згідно з частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит. Відтак, встановлення плати за послуги, які за законом мають надаватись безоплатно є несправедливими умовами кредитного договору, що є підставою для визнання таких умов недійсними. Таким чином, суд першої інстанцій надав належну правову оцінку відповідності п. 1.10 кредитного договору вимогам Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про захист прав споживачів» та дійшов обґрунтованих висновків про визнання недійсними умов кредитного договору в частині встановлення щомісячної комісійної винагороди банку за обслуговування кредиту та зобов`язання АТ «Ідея Банк» зарахувати сплачену позичальницею комісію у рахунок інших обов`язкових щомісячних платежів за кредитним договором. Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом фактичними обставинами справи та наведеними нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Ухвалюючи рішення у даній справі, місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну правову оцінку, дійшовши правильного висновку про часткове задоволення позову. Підстав для скасування даного рішення за доводами апеляційної скарги немає. Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Ідея Банк» залишити без задоволення. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий - В.І. Криворотенко Судді: О.Ю. Кононенко Т.А. Левченко