Постанова Одеський апеляційний суд № 947/21453/19

Номер провадження: 22-ц/813/8/21 Номер справи місцевого суду: 947/21453/19 Головуючий у першій інстанції Калашнікова О. І. Доповідач Вадовська Л. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.02.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М., суддів - Колеснікова Г.Я., Сєвєрової Є.С., за участю секретаря - Сороколет Ю.С., за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи: відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , від позивача ОСОБА_3 не з`явились, від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Уніка» не з`явились, переглянувши в режимі відеоконференції справу №947/21453/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2019 року у складі судді Калашнікової О.І., - в с т а н о в и в : Позивач ОСОБА_3 , звернувшись 5 вересня 2019 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що 8 червня 2019 року о 10:45 годині на перехресті вулиці Водопровідної з провулком Високим в м. Одесі з вини водія ОСОБА_1 , яка керувала транспортним засобом автомобілем марки «Nissan Juke», реєстраційний номер НОМЕР_1 , сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті пригоди був пошкоджений належний йому транспортний засіб автомобіль марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Пошкодженням транспортного засобу завдано майнової шкоди (матеріальних збитків) в розмірі 76731,99 грн. Страхове відшкодування отримав в сумі 46732,67 грн., різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою складає 29999,32 грн. Моральної шкоди у зв`язку з пошкодженням майна завдано в розмірі 5000,00 грн. Посилаючись на вказані обставини, позивач ОСОБА_3 просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в сумі 29999,32 грн., на відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн., стягнути витрати на проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу в сумі 2000,00 грн. та судові витрати (т.1 а.с.3-8). Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2019 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с.78-79). Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 9 вересня 2019 року в порядку забезпечення позову накладено арешт на транспортний засіб автомобіль марки «Nissan Juke», реєстраційний номер НОМЕР_1 (т.1 а.с.60-61). Відповідач ОСОБА_1 позов не визнала, зазначивши у відзиві, що дійсно постановою суду її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. 17 липня 2019 року заявою позивача до ПрАТ «АСК «Інго» узгоджено суму збитку за умовами виконання ремонтних робіт на СТО ТОВ «Н Моторс Юг» в сумі 47732,67 грн. та 22 серпня 2019 року страховою компанією здійснено виплату у розмірі 46732,67 грн. (без урахування франшизи). Позивач погодився із сумою відшкодування 46732,67 грн., тим самим підтвердив відсутність претензій до страхової компанії, факт недостатності страхової виплати для повного відшкодування шкоди не доведений, оскільки страхова сума 100000,00 грн. повністю покривала суму фактично здійсненого відшкодування 46732,67 грн. Різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) відсутня, тому у неї як відповідача обов`язок по відшкодуванню такої різниці не виник. Дане узгоджується в правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц. Позивачу неодноразово пропонувалося виплатити франшизу, однак він затягував з її отриманням. Позивач не обґрунтував та не підтвердив належними доказами факту нанесення моральної шкоди та її розміру, тому вимога не підлягає задоволенню (т.1 а.с.84-90). Позивач ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 надав відповідь на відзив, за змістом якої помилковим є посилання відповідача на відшкодування шкоди в повному обсязі страховою компанією в силу неправильності розуміння відповідачем порядку розрахунку шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Вартість відновлювального ремонту пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку є сумою, яку за Законом №1961-ІУ має сплатити страховик як страхове відшкодування. Твердження відповідача з приводу того, що в результаті ДТП відшкодовується лише сума матеріального збитку, розрахованого експертом, а не вартість відновлювального ремонту, не ґрунтується на законі, оскільки розмір матеріального збитку в даному випадку лише визначає межі страхової виплати, а не розмір шкоди, право на відшкодування якої має потерпіла особа. Погоджуючи розмір страхової виплати, позивач погодився лише з тим, що грошові кошти в розмірі 46732,67 грн. є тими коштами, які має сплатити страховик, дане не означає, що цих коштів достатньо для повного покриття його витрат. У контексті спірних правовідносин між сторонами позиція Великої Палати Верховного Суду, на яку послався відповідач, підлягала б застосуванню лише у тому випадку, якщо б до винуватця ДТП було заявлено вимогу про відшкодування шкоди в повному обсязі, що в свою чергу призвело б до виникнення у відповідача права зворотної вимоги до страховика. Посилання відповідача на недоведеність розміру фактичних витрат є безпідставним, так як Акт виконаних робіт №НМЗНа-32917 від 10 серпня 2019 року, рахунок №НМЗНа-32917 від 10 серпня 2019 року та відповідні квитанції про здійснення платежів є належними доказами, які підтверджують розмір фактичних витрат позивача та власне сам факт понесення таких витрат (т.1 а.с.107-111). Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2019 року позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 3000,00 грн., стягнуто витрати на сплату судового збору в сумі 768,40 грн., у задоволенні вимог про відшкодування майнової шкоди (збитків) відмовлено (т.1 а.с.144-148). Висновок суду мотивовано тим, що експертним висновком визначено розмір вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу в сумі 76538,07 грн., страховим полісом визначено ліміт відповідальності страховика в розмірі 100000,00 грн., страховик сплатив 22 серпня 2019 року потерпілій особі 46732,67 грн. і з цією сумою потерпілий погодився. До суду за захистом своїх прав на відшкодування шкоди позивач звернувся 5 серпня 2019 року, але вимог до страховика не заявив. Вимоги про відшкодування майнової шкоди не ґрунтуються на законі. Розмір відшкодування моральної шкоди визначено з урахуванням положень частини 3 статті 23 ЦК України. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17 січня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на рішення суду. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в позові і ухвалити нове рішення про стягнення 29999,32 грн. різниці між страховою виплатою та фактичним розміром шкоди, 2000,00 грн. витрат на проведення оцінки; рішення змінити в частині відшкодування моральної шкоди та стягнути на відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн.; провести новий розподіл судових витрат (т.1 а.с.151-157). За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає в тому, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, і оскільки страховиком було виплачене саме таку вартість ремонту, то у останнього не виникло обов`язку з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, незважаючи на те, що збитки є меншими від страхової виплати (ліміту відповідальності). В контексті спору це означає, що страховик відповідає лише за шкоду, розмір якої визначено у встановленому порядку, а не в будь-якому випадку коли розмір шкоди менше ліміту відповідальності (100000 грн.), як вказано у рішенні, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме статті 1194 ЦК України, яку суд не застосував. Суд фактично ототожнив розмір шкоди з тією сумою, яку зобов`язаний сплатити страховик як страхове відшкодування, що є неправильним. Погоджуючи розмір страхової виплати, позивач погодився лише з тим, що грошові кошти в розмірі 46732,67 грн. є коштами, які має сплатити страховик, що в жодному разі не означає, що цих коштів достатньо для повного покриття витрат позивача. Надаючи оцінку доказам, суд мав керуватися саме звітом про оцінку №07-003, яким встановлено, що вартість відновлювального ремонту без урахування значення коефіцієнту фізичного зносу 76538,07 грн., а вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 47732,67 грн., що в сукупності з іншими доказами (якими підтверджується виплата) свідчить про наявність різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, яка стягується саме з винної особи. Незважаючи на той факт, що відповідачем було частково визнано наявність боргу в розмірі франшизи, суд у задоволенні вказаної вимоги відмовив. Обґрунтування необхідності зміни рішення в частині відшкодування моральної шкоди скарга не містить. Новий розподіл витрат на сплату судового збору обґрунтовано неправильним визначенням судом розміру судового збору, що підлягав сплаті при подання позовної заяви. В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги обґрунтовує посиланням в апеляційній скарзі на судову практику, яка не є актуальною на час розгляду спору; застосуванню підлягає висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 рок у справі №755/18006/15-ц. Факт недостатності страхової виплати залишився недоведеним, оскільки страхова сума (100000 грн.) повністю покриває вартість відновлювального ремонту (76538 грн.), однак позивач погодився на відшкодування збитків у розмірі 46732,67 грн. Різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) відсутня, тому у відповідача обов`язок по відшкодуванню різниці не виник. Добровільність та погодження суми виплати позивачем свідчить про те, що він згоден з тим, що сума 46732,67 грн. повністю покриває понесені витрати і є достатньою. У зв`язку з тим, що на даний час деліктне зобов`язання є припиненим через його виконання ПрАТ «АСК «Інго» відповідач не є боржником перед позивачем. Скаржник посилається на неврахування судом того факту, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, які має виплатити страховик, однак дане посилання не узгоджується з нормами діючого законодавства та актуальною судовою практикою, зокрема із висновками Верховного Суду у постанові від 4 грудня 2019 року у справі №359/2309/17. Доводи скаржника про порушення норм процесуального права на стадії прийняття позовної заяви не впливають на вирішення справи по суті, тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення. Незаконність рішення в частині вимог про стягнення моральної шкоди не є обґрунтованою (т.1 а.с.187-194). Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне. Учасниками справи в порядку доведення обставин, на які посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, надано докази, що містять наступні дані. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня 2019 року в справі №522/11181/19 ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, із застосуванням до неї стягнення у вигляді штрафу (т.1 а.с.10). Транспортний засіб автомобіль «Volkswagen Passat», універсал-В, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_3 , виданого 3 червня 2017 року, належить ОСОБА_3 (т.1 а.с.12). Згідно Звіту №07-003 спеціаліста-оцінювача по визначенню вартості матеріального збитку, завданого володільцю автомобіля «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 , складеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (Свідоцтво №2 556 000 0000 055162 від 19 лютого 2007 року), вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen Passat», універсал-В, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , визначена рівною 76538,07 грн. (з урахуванням ПДВ на замінні складові), за умовами виконання ремонтних робіт на СТО ТОВ «Н Моторс Юг»; вартість матеріального збитку автомобіля визначена рівною 47732,67 грн. (з урахуванням ПДВ на замінні складові) за умовами виконання ремонтних робіт на СТО ТОВ «Н Моторс Юг» (т.1 а.с.14-30). ОСОБА_3 сплачено по Акту виконаних робіт №НМЗНа-32917 від 10 серпня 2019 року ТОВ «Н Моторс ЮГ» 9950,00 грн. (квитанція №21574748 від 9 липня 2019 року), 14950,00 грн. (квитанція №22079336 від 8 серпня 2019 року), 7081,99 грн. (квитанція №22108631 від 10 серпня 2019 року), 14950,00 грн. (квитанція №22090700 від 9 серпня 2019 року), 14900,00 грн. (квитанція №22015360 від 5 серпня 2019 року), 14900,00 грн. (квитанція №21890371 від 27 липня 2019 року) (т.1 а.с.41-48). Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована в ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна». Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Уніка»; Поліс №АО/3186389, строк дії з 11 квітня 2019 року до 10 квітня 2020 року; страхова сума за заподіяну шкоду майну 100000,00 грн., франшиза 1000,00 грн. (т.1 а.с.91-92). ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» та ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» є учасниками угоди про пряме врегулювання збитків, укладеної 24 березня 2016 року між МТСБУ та страховиками членами МТСБУ, схваленої рішенням Антимонопольного комітету України від 27 жовтня 2016 року №475-р (т.1 а.с.53). 17 липня 2019 року ОСОБА_3 подав ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» заяву про здійснення відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), що сталася 8 червня 2019 року за участю забезпеченого транспортного засобу «Nissan Juke», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та пошкодженого транспортного засобу «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 ; узгоджений розмір заподіяного збитку у сумі 46732,67 грн. без урахування франшизи (т.1 а.с.11). 22 серпня 2019 року ОСОБА_3 виплачене ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» страхове відшкодування в сумі 46732,67 грн. на підставі Страхового акту про виплату (номер справи 1981719), згідно якого страховик-врегулювальник ПрАТ «АСК «ІНГО Україна», страховик відповідальної особи ПрАТ «СК «Уніка»; підстава для визначення розміру страхового відшкодування: висновок експертного дослідження; розрахунковий розмір заподіяного збитку 76731,99 грн., розмір франшизи 1000,00 грн., сума страхового відшкодування 46732,67 грн., одержувач страхової виплати: ОСОБА_3 (т.1 а.с.52, 136, 137, 138-138). Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку з пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (ч.1, п.1 ч.2 ст.22 ЦК України). Майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1 ст.1166 ЦК України). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом (ч.2 ст.1187 ЦК України). Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (ст.1194 ЦК України). Транспортний засіб автомобіль марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 8 червня 2019 року належав на праві власності ОСОБА_3 . Аварійним пошкодженням транспортного засобу ОСОБА_3 завдано майнової шкоди (матеріальних збитків). Експертним дослідженням пошкодженого транспортного засобу встановлено станом на 2 липня 2019 року (дата огляду) вартість матеріального збитку в розмірі 47732,67 грн., вартість відновлювального ремонту в розмірі 76538,07 грн. Цивільно-правова відповідальність володільця транспортного засобу автомобіля марки «Nissan Juke», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «СК «Уніка», ліміт відповідальності за страховим полісом №АО/3186389 за шкоду, заподіяну майну, становить 100000,00 грн., франшиза 1000,00 грн., отже страхове відшкодування страхової компанії обмежується 99000,00 грн. (100000,00 грн. 1000,00 грн. = 99000,00 грн.). Страхове відшкодування виплачене ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» в сумі 46742,67 грн. (47732,67 грн. 1000,00 грн. = 46742,67 грн.); страховик потерпілого та страховик відповідальної особи є учасниками угоди про пряме врегулювання збитків, укладеної 24 березня 2016 року МТСБУ і страховиками-членами МТСБУ. При визначенні розміру страхового відшкодування за погодженням з потерпілим ОСОБА_3 як підставу прийнято висновок експертного дослідження, де вартість матеріального збитку визначена в розмірі 47732,67 грн., вартість відновлювального ремонту визначена 76731,99 грн. Отже, зі згоди ОСОБА_3 рахунки СТО як то ТОВ «Н Моторс Юг» на загальну суму 76731,99 грн. не слугували підставою для визначення страхового відшкодування (дане вбачається зі страхового акту ПрАТ «ІНГО Україна», яким затверджено рішення про виплату страхового відшкодування в сумі 46732,67 грн.). ОСОБА_3 не був позбавлений права надати страховій компанії сплачені ним рахунки виконаних ТОВ «Н Моторс Юг» робіт по ремонту аварійно пошкодженого автомобіля для визначення страхового відшкодування, сума понесених ОСОБА_3 для відновлення аварійно пошкодженого транспортного засобу витрат згідно сплачених них рахунків на загальну суму 76731,99 грн. є такою, що не перевищує страхову суму 100000,00 грн. за шкоду, заподіяну майну, згідно Полісу №АО/3186389. ОСОБА_3 є особою, якій в результаті порушення цивільного права власності на транспортний засіб завдано збитків, які полягають у витратах, що ОСОБА_3 мусить зробити для відновлення аварійно пошкодженого транспортного засобу автомобіля марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Майнова шкода є шкодою, завданою майну фізичної особи, тому, підлягає в порядку статті 1166, 1187 ЦК України відшкодуванню ОСОБА_1 як особою, яка завдала шкоди дією керованого нею транспортного засобу як джерела підвищеної небезпеки. Але, оскільки в даному випадку ОСОБА_1 є особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, то з огляду на достатність страхової виплати (страхового відшкодування), яке в даному випадку обмежується сумою у 99000,00 грн. (ліміт відповідальності за полісом за шкоду, завдану майну, рівний 100000,00 грн., франшиза рівна 1000,00 грн.), підстави для застосування положень статті 1194 ЦК України відсутні, так як страхової виплати (страхового відшкодування) згідно ліміту відповідальності 100000,00 грн. за полісом достатньо для повного відшкодування завданої ОСОБА_1 шкоди, що має наслідком відсутність як такої різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодування, що в порядку статті 1194 ЦК України могла б бути покладена на відповідача. Якщо ОСОБА_3 вважає, що отримане ним відшкодування в сумі 46732,67 грн. не покриває понесені ним витрати для відновлення пошкодженого автомобіля, то має звернутися до страхової компанії для перегляду суми страхового відшкодування на підставі сплачених ним рахунків ТОВ «Н Моторс Юг», оскільки сума понесених витрат не перевищує ліміт відповідальності 100000,00 грн. за полісом ОСОБА_1 . Покладення цивільної відповідальності за шкоду на ОСОБА_1 у даному випадку є безпідставним. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) зроблений висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом №1961-ІУ у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону №1961-ІУ). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі №750/15471/15-ц (провадження №14-316цс18) вказано, що у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом №1961-ІУ. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом №1961-ІУ у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. ОСОБА_1 є особою, відповідальність якого була застрахована в ПрАТ «СК «Уніка», тому, у сенсі правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) та у постанові від 3 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження №14-316цс18), відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальних збитків (шкоди), завданих аварійним пошкодження транспортного засобу, так як відповідач відповідати має в даному випадку в межах додаткової відповідальності страхувальника (у цьому випадку страхувальником є особа, яка заподіяла шкоду). Відповідальність страхувальника ОСОБА_1 обмежується різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, однак у даному випадку різниця як така відсутня, оскільки розмір шкоди не перевищує застрахований ОСОБА_1 ліміт відповідальності 100000,00 грн. за шкоду, заподіяну майну. Полісом АО/3186389 передбачено франшизу в розмірі 1000,00 грн., яка при визначенні суми страхового відшкодування не підлягає врахуванню, так як покладається на особу, яка застрахувала свою відповідальність. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції на дане увагу не звернув, та не поклав на ОСОБА_1 обов`язок відшкодувати ОСОБА_3 шкоду в розмірі франшизи, що складає 1000,00 грн. ОСОБА_1 визнає свій обов`язок сплатити франшизу, зазначає, що неодноразово пропонувала ОСОБА_3 грошові кошти в рахунок франшизи. Оскільки на час вирішення спору шкода в розмірі франшизи не є відшкодованою, то така підлягає стягненню судовим рішенням. Задоволення вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача франшизи є підставою для скасування рішення в частині вимог про відшкодування майнової шкоди в розмірі франшизи та зміни рішення в частині витрат на сплату судового збору пропорційно до задоволених вимог (судовий збір в сумі 768,40 грн. + 768,40 грн. = 1536,80 грн. за вимоги майнового та немайнового характеру при поданні позовної заяви; судовий збір в сумі 1152,60 грн. за вимоги майнового характеру при поданні апеляційної скарги, а всього витрати на сплату судового збору 2689,40 грн.). Розмір грошового відшкодування моральної шкоди (душевних страждань, яких ОСОБА_3 зазнав у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу як майна) заявлено в сумі 5000,00 грн., судом визначено в розмірі 3000,00 грн., що узгоджується з положеннями частини 3 статті 23 ЦПК України. Апеляційна скарга обґрунтування зміни рішення суду в частині вимог про відшкодування моральної шкоди не містить. Справа в провадженні суду апеляційної інстанції з 9 січня 2020 року, справа призначалась до розгляду на 11 червня 2020 року, розгляд справи відкладено за заявами представників сторін з посиланням на оголошений каратин; судове засідання 11 лютого 2021 року проведено в режимі відеоконференції за клопотанням представника відповідача, клопотань про відкладення розгляду справи від учасників справи не надійшло. Сторони мали процесуальний час для надання правового обґрунтування власних позицій як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції. Нові докази до суду апеляційної інстанції не подано. Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» в частині вимог про відшкодування майнової шкоди скасувати. Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) майнову шкоду (франшизу) в сумі 1000 грн. 00 коп. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» в частині розподілу судових витрат змінити. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) витрати на сплату судового збору в загальній сумі 2689 грн. 40 коп. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» в частині вимог про відшкодування моральної шкоди та витрат на проведення оцінки - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 15 лютого 2021 року. Головуючий Л.М.Вадовська Судді Г.Я.Колесніков Є.С.Сєвєрова