Постанова 4813 № 523/6964/20

Номер провадження: 22-ц/813/3301/21 Номер справи місцевого суду: 523/6964/20 Головуючий у першій інстанції Бузовський В. В. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.02.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого-судді: Комлевої О.С., суддів: Гірняк Л.А., Цюри Т.В., за участю секретаря судового засідання: Воронової Є.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 18 травня 2020 року про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про стягнення боргу за договором позики, постановленої під головуванням судді Бузовського В.В.,- В С Т А Н О В И В: У травні 2020 року, ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , про стягнення боргу за договором позики. В забезпеченні заявленого позову, ОСОБА_2 , просив накласти арешт на майно відповідача. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 18 травня 2020 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про стягнення боргу за договором позики задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку, кадастровий номер: 611092001:22:002:3112, площею (га): 0.095, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1958112526110, об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка, кадастровий номер: 2611092001:22:002:3111, опис об`єкта: площа (га): 0.05, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: Івано-Франківська обл., м. Яремче, с. Поляниця, участок Стаїщі, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1727951926110, об`єкт нерухомого майна: незавершене будівництво, об`єкт житлової нерухомості, Опис об`єкта: відсоток готовності якого складає 75%, адреса: АДРЕСА_1 . Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 , подав до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 18 травня 2020 року скасувати, у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити, з тих підстав, що майно на яке накладено арешт, належить ОСОБА_1 , який не є стороною по даній справі. На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення першої інстанції. В судове засідання, призначене на 10.02.2021 року, сторони не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, шляхом направлення судових повісток (а.с. 59-63). Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч.ч.1,2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чино м повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, з урахуванням строку перебування справи у провадженні суду, вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Враховуючи вищенаведене та у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (15 лютого 2021 року). Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала суду зазначеним вимогам не відповідає, з огляду на таке. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно виник спір з приводу стягнення боргу, вид забезпечення позову є співмірним та відповідає обсягу заявленим позовним вимогам, а також судом зроблено висновок про те, що на даний час існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а незабезпечення позовних вимог на даній стадії розгляду справи може ускладнити подальший розгляд справи по суті, та може позбавити позивача на ефективний спосіб захисту своїх прав та інтересів. Проте, апеляційний суд не може погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що у травні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , про стягнення боргу за договором позики (а.с. 2-3). Одночасно ОСОБА_2 звернувся з заявою про забезпечення позову. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 18 травня 2020 року накладено арешт на: земельну ділянку площею 0.095, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: Івано-Франківська обл., м. Яремче, с. Поляниця, участок Стаїщі; земельну ділянку площею (га): 0.05, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: АДРЕСА_1 , об`єкт нерухомого майна: незавершене будівництво, об`єкт житлової нерухомості, Опис об`єкта: відсоток готовності якого складає 75%, адреса: АДРЕСА_1 (а.с. 4-5). Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. За приписами частини 1 статті 150 ЦПК України, позов може бути забезпечено: - накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; - забороною вчиняти певні дії. Частиною 2 ст. 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; або 2) ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Забезпечення позову - це вжиття судом визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача. Суд звертає увагу, що ст. 149 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існують зазначені підстави, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Зміст вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності 2 обов`язкових умов: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Згідно з п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що забезпечення позову допускається на будь якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Відповідно до п. 6 постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову. Судом встановлено, що об`єкти на які накладено арешт, в якості забезпечення позову ОСОБА_2 , належать з 02 серпня 2019 року ОСОБА_1 , що підтверджується копіями договорів купівлі-продажу, а також витягами з державного реєстру речових прав на нерухомість (а.с. 30-40). Оскільки, судом встановлено, що вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції від 18 травня 2020 року по справі фактично вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_1 , як особи, яка не брала участі у цій справі, чим порушено права останнього, вказана ухвала суду першої інстанції у цій справі підлягає скасуванню. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Не зважаючи на те, що 23 липня 2020 року, ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси, скасовані заходи забезпечення позову, вжиті оскаржуваною ухвалою, апеляційна скарга, яка подана ОСОБА_1 20 липня 2020 року, що підтверджується поштовим конвертом (а.с. 41), оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про залишення заявиОСОБА_2 без задоволення, оскільки ухвала постановлена судом з порушенням норм процесуального права. Розподіл судових витрат між сторонами врегульовано статтею 141 ЦПК України, відповідно до положень частини 1 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. З урахуванням того, що ОСОБА_1 не є стороною по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про стягнення боргу за договором позики, суд прийшов до висновку про те, що з ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір, який поніс ОСОБА_1 при зверненні до суду з апеляційною скаргою на ухвалу в розмірі 420 грн. 40 коп. Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 18 травня 2020 року скасувати. Прийняти постанову. Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову - залишити без задоволення. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420 гривень 40 копійок за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 15 лютого 2021 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ Л.А. Гірняк ______________________________________ Т.В. Цюра