Постанова 4813 № 504/2490/19

Номер провадження: 22-ц/813/3163/21 Номер справи місцевого суду: 504/2490/19 Головуючий у першій інстанції Барвенко В. К. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.02.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого-судді: Комлевої О.С., суддів: Сегеди С.М., Цюри Т.В., за участю секретаря судового засідання: Воронової Є.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 29 липня 2019 року про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на усунення недоліків придбаного житлового будинку, постановленої під головуванням судді Барвенко В.К.,- в с т а н о в и в: У липні 2019 року, ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на усунення недоліків придбаного житлового будинку. Одночасно, представник позивача Лисевич С.В. в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову. Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 29 липня 2019 року заяву представника позивача Лисевич С.В. в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на усунення недоліків придбаного житлового будинку задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1 кадастровий номер 5122786400:02:001:0698, яка розташована за адресою: Одеська область, Лиманський район, та на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1 , кадастровий номер 5124380400:01:004:0032, яка розташована за адресою: Одеська область, Савранський район. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 , подав до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 29 липня 2019 року скасувати та постановити нову постанову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_3 , представника ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити. На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від сторін не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції. В судове засідання, призначене на 10.02.2021 року, сторони не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, шляхом направлення судових повісток (а.с. 169-170). Від представника ОСОБА_2 адвоката Семененко Є.М. до канцелярії апеляційного суду 02.02.2020 року надійшла заява, у якій останній просив суд справу розглядом відкласти, в зв`язку зі зміною представника, та необхідністю із ознайомленням справи та наданням обґрунтованих заперечень на апеляційну скаргу. Від представника ОСОБА_1 адвоката Дубінкіна Ю.М. до апеляційного суду 09.02.2020 року надійшла заява, у якій останній просив суд розглянути справу за відсутності апелянта та його представника. Вирішуючи питання про слухання справи у відсутності учасників справи, колегія суддів залишає заяву про відкладення розгляду справи без задоволення, оскільки справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції перебуває з жовтня 2019 року. ОСОБА_2 уклала договір з адвокатом Семененко Є.М. 29 січня 2021 року, справа була призначена до розгляду на 10 лютого 2021 року, а тому у адвоката було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи, однак до суду ні ОСОБА_2 , ані її представник з заявами для ознайомлення зі справою не зверталися. ОСОБА_2 , а також її представник адвокат Семененко Є.М. з клопотанням про можливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, враховуючи приписи ст. 212 ЦПК України, не зверталися. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч.ч.1,2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чино м повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, з урахуванням строку перебування справи у провадженні суду, неодноразового відкладання розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Враховуючи, те, що жоден із учасників даної цивільної справи не надав суду заяви про бажання приймати участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, в т.ч. і поза межами суду, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим, колегія суддів вирішила слухати справу за відсутності її учасників, на підставі наявних у справі доказів. Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020року у справі № 922/2575/19. Враховуючи вищенаведене та у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (15 лютого 2021 року). Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке. Задовольняючи заяву представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову, районний суд виходив з того, що між сторонами дійсно виник спір, який виникає з відносин купівлі-продажу нерухомого майна, якості придбаного нерухомого майна, виявлених недоліків, позивач не має іншої можливості, ніж у судовому порядку, довести своє право на відшкодування витрат на усунення недоліків придбаного житлового будинку, невжиття заходів забезпечення позову може привести до унеможливлення виконання можливого рішення по справі, або до істотного ускладнення. Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного. Так, процесуальні підстави для застосування заходів щодо забезпечення позову визначає стаття 149 ЦПК України згідно приписів якої забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову. Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Так, з поданої 23.07.2019 року заяви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову вбачається, що накладення арешту на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1 кадастровий номер 5122786400:02:001:0698, яка розташована за адресою: Одеська область, Лиманський район, та на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1 , кадастровий номер 5124380400:01:004:0032, яка розташована за адресою: Одеська область, Савранський район, зумовлено тими обставинами, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. З огляду на викладене та враховуючи характер заявлених позивачем позовних вимог, суддя першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення заявленого позову. Доводи апеляційної скарги про те, що суд приймаючи рішення про забезпечення позову, не пересвідчився в наявності доказів невиконання договору купівлі-продажу, виконання його порушенням, а також що в наслідок оскаржуваної ухвали порушуються права третіх осіб, які є орендарями земельної ділянки, та яких не було залучено до розгляду справи, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки при вирішення питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Матеріали справи підтверджують існування спору між сторонами, а витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.01.2019 року свідчить про зареєстроване за відповідачем право власності на земельні ділянки, а відтак і існування у останнього, як власника, можливості вільно, на власний розсуд розпорядитись вищевказаним майном. Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що забезпечення позову, шляхом накладання арешту на земельну ділянку, яка розташована за адресою: Одеська область, Савранський район, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, перешкоджає господарської діяльності товариства, яке орендує цю земельну ділянку, колегія суддів вважає такими, що не знайшли свого підтвердження, тому, що обраний позивачем вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично зберігається у володінні та у користуванні власника, а обмежується лише можливість розпорядитися ним. З огляду на викладене колегія суддів, дослідивши матеріали справи про забезпечення позову, їх обґрунтування, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, з урахуванням підстав ризиків невжиття заходів забезпечення позову, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, вид пропонованого забезпечення позову, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення заяви. Також при дослідженні доводів апеляційної скарги враховується правова позиція, викладена у Постанові ВС/КЦС № 474/475/18 від 05.12.2018 року, згідно якої достатність наданих доказів та переконливість наведеного обґрунтування позову не можуть бути предметом перевірки судом на стадії прийняття заяви про забезпечення позову. Отже, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм процесуального права при її постановленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і спростовуються наявними у справі доказами. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 29 липня 2019 року про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на усунення недоліків придбаного житлового будинку залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 15 лютого 2021 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ С.М. Сегеда ______________________________________ Т.В. Цюра