Постанова 4813 № 522/6709/19

Номер провадження: 22-ц/813/2050/21 Номер справи місцевого суду: 522/6709/19 Головуючий у першій інстанції Кічмаренко С. М. Доповідач Дрішлюк А. І. Категорія: 19 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М., при секретарі судового засідання Павлючук Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Південний» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 січня 2020 року в цивільній справі за ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського М.И., ОСОБА_2 про скасування арешту, та об`єднаним позовом ОСОБА_3 до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського М.И., ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання договору дійсним, скасування арешту та визнання електронних торгів такими, що не відбулись, - ВСТАНОВИВ: Процесуальний рух справи та позиції сторін в суді першої інстанції. 17 квітня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із позовом, по якому просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу, укладений 01.12.2012 року, за яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 придбав автомобіль марки HYUNDAI, модель HD 72, 2000 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , оформлений у вигляді довіреності від 01.12.2012 року(т.1а, а.с 1-15). 31 липня 2019 року ОСОБА_3 подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки Hyundai, модель HD 72, 2000 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 (т.1а, а.с 58-61). 01 серпня 2019 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси (суддя Кічмаренко С.М.) накладено арешт на транспортний засіб марки Hyundai, модель HD 72, 2000 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 (т.1а, а.с 63-64). 09 вересня 2019 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського Миколи Миколайовича, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнати електроні торги такими, що не відбулись; скасування арешту транспортного засобу (т.1б, а.с 1-29). 10 вересня 2019 року ОСОБА_3 через канцелярію суду надав письмову заяву про об`єднання справ в одне провадження. Своє клопотання мотивував тим, що у провадженні судді Приморського районного суду міста Одеси Домусчі Л.В. знаходиться цивільна справа № 522/15415/19 за позовом ОСОБА_3 до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського М.И., ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання договору дійсним, скасування арешту та визнання електронних торгів такими, що не відбулись, зазначає, що у даних справах учасниками є ті самі сторони, позови є взаємопов`язаними та предметом розгляду справи є правомірність набуття ним права власності на автомобіль Hyundai, реєстраційний номер НОМЕР_4 (т.1а, а.с 65-66). 10 вересня 2019 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси (суддя Кічмаренко С.М.) об`єднано в одне провадження цивільну справу № 522/6709/19 за позовом ОСОБА_3 до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського М.И., ОСОБА_2 про скасування арешту та цивільну справу № 522/15415/19 (провадження № 2/522/7269/19) за позовом ОСОБА_3 до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського М.И., ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання договору дійсним, скасування арешту та визнання електронних торгів такими, що не відбулись (т.1а, а.с 72-73). 10 січня 2020 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси (суддя Кічмаренко С.М.) позов ОСОБА_3 до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського М.И., ОСОБА_2 про скасування арешту, та об`єднаний позов ОСОБА_3 до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського М.И., ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання договору дійсним, скасування арешту та визнання електронних торгів такими, що не відбулись задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу, укладений 01.12.2012 року, за яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 придбав автомобіль марки HYUNDAI, модель HD 72, 2000 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , оформлений у вигляді довіреності від 01.12.2012 року. Визнано електронні торги згідно яких ОСОБА_5 за ціною 88 000 грн придбав автомобіль марки HYUNDAI, модель HD 72, 2000 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 такими, що не відбулись. Скасовано арешт на автомобіль марки HYUNDAI, модель HD 72, 2000 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , накладений постановою приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Долинським М.М. від 02.08.2018 року, в рамках проведення виконавчих дій по примусовому виконанню наказу № 916/601/18, виданого Господарським судом Одеської області про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ПАТ «Південний» заборгованості за договором еквайрінгу у розмірі 404 298,90 грн.(т.1а, 192-199). Процесуальний рух справи та позиції сторін в суді апеляційної інстанції. 19 лютого 2020 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла апеляційна скарга представника публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Південний» на рішення Приморського районного суду м. Одеси. Так, апелянт не погоджується з вказаним рішенням, оскільки вважає, що під час розгляду справи та вирішення спору по суті заявлених позовних вимог суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Апелянт пояснює, що продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку та отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта), а також передбачений строк в який транспортний засіб має бути зареєстрований, протягом 10 діб після придбання. А довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами. На думку апелянта, сторони не дотрималися порядку укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу, а представницькі відносини які виникли між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом, зареєстрованої в реєстрі 01.12.2012 року під р.н. 2212, в розумінні чинного законодавства України не є договором купівлі-продажу транспортного засобу. Крім того, суд першої інстанції дійшов до висновку, що електронні торги є такими, що не відбулися. Апелянт з цим висновком суду першої інстанції не погоджується, оскільки вважає, що продаж транспортного засобу було здійснено після визначення його вартості 05 березня 2019 року експертом, суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 за ціною з урахуванням порядку реалізації арештованого майна, яким встановлено, що не реалізоване на електронних торгах нерухоме майно виставляється організатором на повторі електронні торги за ціною, що становить 85%, а рухоме майно - 75% його вартості, визначено в порядку, встановленому ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження». Отже апелянт вважає, що даний транспортний засіб у власність позивача не переходив, оскільки така передача не була оформлена у встановленому законом порядку, а проведені електронні торги з примусової реалізації транспортного засобу не містять підстав за якими їх можливо вважати такими, що не відбулися, однак суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, оцінку доводам АБ «Південний» не надав, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Апелянт просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10.01.2020 року, відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 . Стягнути з ОСОБА_3 витрати на сплату судового збору та витрати на професійну правничу допомогу. Поновити строк на апеляційне оскарження. 09.06.2020 року від приватного виконавця Долинського М.М. надійшли пояснення по справі. Так, приватний виконавець зазначає, що довіреність на володіння, користування чи розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу не вважається укладеним відповідно до вимог законів України та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала. Також виконавець зазначив, що твердження суду першої інстанції щодо проведення електронних торгів саме приватним виконавцем є хибними так як приватний виконавець не здійснює проведення електронних торгів. Крім іншого виконавець посилається на положення частини другої статті 388 ЦК України, відповідно до якої майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Тому приватний виконавець просив суд скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси віл 10.01.2020 року. Сторони клопотання про проведення судового засідання за допомогою відеоконференцзв`язку не подавали. При цьому було відхилено клопотання представника апелянта про відкладення слухання справи за мотивами введення карантину, оскільки саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, а учасники провадження не позбавлені можливості взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщенням суду відповідно до частини 4 статті 212 Цивільного процесуального кодексу України. Оскільки явка до апеляційного суду не є обов`язковою, перешкоди для розгляду справи відсутні (ст. 8, ч. 2 ст. 372 ЦПК України). Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Позиція апеляційного суду по справі. Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що сторони дійшли згоди по всіх істотних умовах договору купівлі-продажу і виконали умови договору, а саме після підписання договору ОСОБА_2 передав позивачу ОСОБА_3 транспортний засіб автомобіль марки HYUNDAI, модель HD 72, 2000 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 на підставі довіреності від 01.12.2012 року та ключі від нього, після чого ОСОБА_3 здійснює всі права власника. Тому суд дійшов висновку про визнання договору купівлі-продажу дійсним. Щодо інших позовних вимог суд зазначив, що звіт про оцінку майна є чинним, якщо від дня його підписання до дня проведення прилюдних торгів пройшло не більше шести місяців, а також оцінка майна має бути проведена експертною організацією; прилюдні торги були проведені з порушенням норм чинного законодавства, а саме: проведені за наявності лише одного покупця, а також на підставі звіту про оцінку майна переоцінка якого виконана Одеською філією ДП "СЕТАМ", а не експертною організацією та без повідомлення про результати оцінки боржника - ОСОБА_2 . Тому суд вирішив визнати електронні торги такими , що не відбулись. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції частково та вважає за необхідне зазначити наступне. Як вбачається з матеріалів справи 01.12.2012 року ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_3 представляти його інтереси в будь-яких установах, підприємствах та організаціях, незалежно від їх організаційної форми та підпорядкованості з питань, які будуть стосуватися експлуатації та розпорядження від імені ОСОБА_2 та в його інтересах (з правом продажу за ціну та на умовах на свій розсуд, міни, страхування, здачі в оренду, позички (передачі в безоплатне користування тощо) належним ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , виданого РЕВ-1 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області 07.12.2011 року автомобілем марки HYNDAI, модель HD 72, 2000 року випуску, тип ТЗ вантажний бортовий, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_6 , реєстраційний № НОМЕР_2 , зареєстрований РЕВ-1 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області 07.12.2011 року. Довіреність видана з правом передоручення повноважень третім особам (а.с. 10). Крім того, в матеріалах справи міститься розписка від 01.12.2012 року, відповідно до якої ОСОБА_2 , 1984 р.н. отримав від ОСОБА_3 , 1978 р.н., грошову суму в розмірі 9300 доларів США в якості продажу авто марки HYNDAI, модель HD 72, № НОМЕР_6 , реєстраційний № НОМЕР_2 (а.с. 5). Отже, фактично між сторонами був укладений договір купівлі-продажу транспортного майна. Позивач фактично користувався вказаним транспортним засобом, що вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось ані сторонами, ані іншими учасниками в процесі розгляду справи. Разом з тим, 02.08.2018 року приватним виконавцем Долинським М.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 56915779 на підставі наказу № 916/601/18, виданого 18.07.2018 року Господарським судом Одеської області про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Південний» заборгованості за договором еквайрінгу в розмірі 505298,90 грн та судових витрат в сумі 9302,18 грн (а.с. 8). Постановою від 02.08.2018 року приватний виконавець наклав арешт на все майно, що підлягає державній реєстрації та належить боржнику ФОП ОСОБА_2 (а.с. 7). 17.04.2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу вище вказаного транспортного засобу та скасування арешту, який був накладений на вказаний транспортний засіб. В обґрунтування своїх вимог позивач, серед іншого, посилався на те, що транспортний засіб було вилучено та поміщено на штраф майданчик та, оскільки фактичним власником нерухомого майна є він, просив задовольнити позовні вимоги (а.с. 2-4). Однак, 13.05.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Долинським М.М. були проведені електронні торги згідно яких ОСОБА_4 за ціною 88000 грн. придбав автомобіль марки Hyundai, модель HD 72, 2000 року випуску, номер кузова НОМЕР_7 (а.с. 106). Оцінка майна була проведена 05.03.2019 року ФОП ОСОБА_6 (а.с. 107). За ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передавання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. 1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (стороною). Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Відповідно до ч. 2 ст. 218 ЦК України, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимог щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий право чин у разі спору може бути визнаний судом дійсним. Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Пленум Верховного Суду України у пункті 25 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз`яснив, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК України) сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інших правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Отже, нотаріально посвідченою односторонньою угодою, укладеною 01.12.2012 року ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , фактично був прихований інший правочин договір купівлі продажу, оскільки ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 9300 доларів США в якості продажу авто марки HYNDAI, модель HD 72, № НОМЕР_6 , реєстраційний № НОМЕР_2 (а.с. 5), що підтверджується розпискою від 01.12.2012 року, а ОСОБА_2 01.12.2012 року передав спірний автомобіль ОСОБА_3 разом з розпискою та правом продажу вказаного авто (а.с. 10). Тобто, сторонами були вчинені дії з виконання умов договору купівлі-продажу автомобіля, що призводять до правових наслідків, які настають за договором купівлі-продажу. З огляду на вказане відповідні доводи апеляційної скарги відхиляються апеляційним судом. Вказана позиція узгоджується з позицією ВС КЦС в постанові від 30.01.2019 року в справі № 444/848/16-ц. Також до матеріалів справи приєднано копії страхових полісів на 2017-2018 р.р. на ім`я позивача, пояснення ОСОБА_7 , які підтверджують обставини на які посилався позивач в обгрунтування поданого позову. Щодо проведення електронних торгів. Відповідно до ч. 5 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Приватний виконавець, вчиняючи відповідні процесуальні дії повинен переконатися в тому, що майно належить на праві власності боржнику та на вказане майно відсутні вимоги третіх осіб. При цьому, апеляційний суд враховує, що станом на момент проведення електронних торгів виконавець знав, що на спірний транспортний засіб наявні вимоги третьої особи та триває судовий процес щодо права власності на вказане майно. Однак, не зважаючи на вказані обставини, електронні торги були проведені та спірне майно було відчужене іншій особі, що ставить під сумнів законність проведеної процедури. Вирішуючи справу по суті позовних вимог суд повинен повно та всебічно дослідити та встановити обставини, які мають значення для справи та, відповідно, ухвалити судове рішення, яке матиме певні юридичні наслідки для осіб, прав та обов`язків яких воно стосується. При цьому, суд має враховувати особливість спірних правовідносин з одночасним дотриманням балансу інтересів та прав учасників справи. За обставинами даної справи - це інтереси фізичної особи, яка фактично володіє, користується та розпоряджається транспортним засобом, за який сплатила грошові кошти, що не було спростовано сторонами в процесі розгляду справи, особи-боржника та кредитора. Тобто, вирішуючи долю спірного майна суд має визначитися чи буде доцільним та відповідним закону і праву втручання в фактичне володіння особою майном в співвідношенні з правовідносинами кредитора та боржника, який є формальним, а не фактичним власником. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України). Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Визначальним аспектом при вирішенні справи є саме встановлення сутності матеріально-правової вимоги позивача, тобто дійсний зміст його позовних вимог, що обумовлює обрання належного та ефективного способу захисту цивільного права. Гарантоване право на захист цивільних прав судом означає право особи на безпосереднє звернення до суду з відповідними вимогами за наявності підстав, обумовленими життєвими обставинами. Захист порушеного права чи законного інтересу судом означає справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення справи з метою ефективного захисту порушеного права за ст. 2 ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Частина 2 ст. 16 ЦК України визначає способи захисту цивільних прав та інтересів, перелік яких не є вичерпним. Зокрема, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Згідно з ч. 2 ст. 5 ЦПК України якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Враховуючи вище наведене, оскільки договір купівлі-продажу спірного автомобіля був визнаний дійсним, а отже на момент проведення торгів був відсутній правовий та фактичний зв`язок між ОСОБА_8 та річчю спірним автомобілем, тобто автомобіль не міг бути предметом продажу з електронних торгів, зважаючи на те, що відомості про повідомлення учасників виконавчого провадження про результати оцінки майна відсутні, апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції в цій частині визнання торгів такими що не відбулись, та частково задовольняє позовні вимоги шляхом визнання торгів недійсними як ефективним способом захисту який відповідає специфіки спірних правовідносин. Відповідно до ч. 1 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. За положеннями ч. 2 вказаної статті у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Таким чином, враховуючи вище встановлені обставини справи, оскільки наявні підстави для визнання договору купівлі-продажу спірного автомобіля дійсним, що породжує відповідні правові наслідки юридичної долі вказаного майна, в тому числі стосовно прав позивача на автомобіль, апеляційний суд задовольняє позовні вимоги в цій частині та скасовує арешт, накладений державним виконавцем. Одночасно, апеляційний суд зауважує, що Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. Таким чином, враховуючи вище наведене, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, то апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України частково задовольняє апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції скасовує в частині визнання торгів неукладеним, та ухвалює нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині з інших підстав. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Південний» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 січня 2020 року - задовольнити частково. Рішення в частині визнання торгів такими, що не відбулися скасувати. В цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Визнати електронні торги від 13.05.2019 року, згідно яких ОСОБА_5 за ціною 88 00 грн. придбав автомобіль марки HYUNDAI, модель HD 72, 2000 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 (протокол № 405651) недійсними. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційного скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк Р.Д. Громік М.М. Драгомерецький 10.02.2021 року м. Одеса