Постанова 4824 № 754/7645/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД №33/824/3772/2020 Постанова винесена суддею Лісовською О.В. Категорія: ст. 124 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 грудня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його захисника Ждана В.В., другого учасника дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_2 та його представника - адвоката Старова В.Ю. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кольчино Мукачівського району Закарпатської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, маючого на утриманні доньку, 2007 р.н., приватного підприємця, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, на постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 14 серпня 2020 року, в с т а н о в и л а: Постановою судді Деснянського районного суду м. Києва від 14 серпня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрито провадження у справі за закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП. Згідно з постановою суду, 19 лютого 2020 року о 21 год. 25 хв. на перехресті вул. Кіото та вул. Мурманська у м. Києві ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись по другорядній дорозі, не надав дорогу автомобілю «Джилі», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі, що призвело до зіткнення та пошкодження транспортних засобів, чим порушив п. 16.11 ПДР України. Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрив провадження в справі, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП. Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи постанову суду незаконною та необгрунтованою, винесеною з порушенням норм, визначених Кодексом України про адміністративні правопорушення, просить скасувати постанову суду та постановити нову постанову, якою визнати належність та допустимість доказів, дослідивши їх у судовому засіданні, оцінити усі письмові докази у справі та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи, що потягло за собою необґрунтоване судове рішення, яке не відповідає фактичним обставинам справи. При цьому зазначає, що у справі відсутні докази належності автомобіля «Фольксваген», д/н НОМЕР_2 , тобто хто його власник, від чого залежить процесуальний статус водія ОСОБА_2 , який не є потерпілим у справі та не може бути ініціатором будь-яких клопотань, а може бути свідком у справі, не маючи право заявляти будь-які клопотання та надавати оцінку. Крім того, після повернення матеріалів справи з доопрацювання, до матеріалів справи був приєднаний оптичний СД-диск з відеозаписом з відеореєстратора встановленого на автомобілі, яким керував водій ОСОБА_2 , який був переглянутий в судовому засіданні, і з якого вбачається, що причиною зіткнення транспортних засобів є порушення Правил дорожнього руху водієм, на якому встановлений відеореєстратор. Також у судовому засіданні був переглянутий і інший відеозапис, який на портативному пристрої продемонстрував ОСОБА_2 , який також був приєднаний до справи. Тому, оскільки у справі мається два відеозаписи з різним вмістом, його захисник Ждан В.В. подав письмове клопотання про проведення відповідної експертизи для з`ясування чи мали місце втручання у відеозапис та монтаж, проте у задоволенні клопотання судом було відмовлено та визнано його винним у ДТП, хоча, здійснюючи маневр повороту вліво, водій ОСОБА_2 не ввімкнув покажчик повороту вліво у порушення п. 9.4. ПДР України та, відповідно до висновку автотехнічного дослідження, перед поворотом ліворуч не зайняв завчасно відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, і здійснив зіткнення з автомобілем, яким керував він, яке допустив на зустрічній для нього смузі руху. За таких обставин, суд першої інстанції абсолютно формально та однобічно дійшов вказаних вище висновків, оскільки жодне із зазначених судом положень не було перевірено, встановлено та доведено, про що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази наявності таких обставин, які повинні впливати в дійсності на накладання стягнення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_1 та його захисника Ждана В.В. на підтримку доводів апеляційної скарги, а також заперечення ОСОБА_2 та його представника - адвоката Старова В.Ю. проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені у судовому засіданні та наведені у постанові. Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП; у схемі дорожньо-транспортної пригоди, яка була підписана відповідною посадовою особою, учасниками пригоди без будь-яких заперечень, в якій відображені необхідні й достатні відомості щодо організації дорожнього руху на перехресті вул. Кіото - вул. Мурманська у м. Києві, дані щодо напрямку руху транспортних засобів до моменту зіткнення, місце їх зіткнення зі слів кожного водія, розташування транспортних засобів після зіткнення, характеру і локалізації механічних пошкоджень автомобілів, а також у поясненнях учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 щодо обставин події та у відеозаписі із реєстратора встановленого на автомобілі «Джилі», державний номерний знак НОМЕР_3 , водія ОСОБА_2 . При цьому, доводи ОСОБА_1 про те, що він, рухаючись по другорядній дорозі та під`їжджаючи до перехрестя, бачив знак «Дати дорогу», але так як він вже був на перехресті, то ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі та здійснював поворот ліворуч, не вмикаючи покажчик повороту, повинен був його пропустити, а оскільки він не очікував такого маневру, то не зміг уникнути зіткнення, тобто про те, що він не порушував Правила дорожнього руху, щоб призвело до зіткнення транспортних засобів, а останнє сталося виключно внаслідок недотримання п.п. 9.4, 10.4 Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_2 , були ретельно перевірені суддею місцевого суду та обґрунтовано відхилені як неспроможні, оскільки повністю спростовуються зібраними у справі доказами. Так, самим ОСОБА_1 не оспорюється та обставина, що він здійснював рух по другорядній дорозі та бачив автомобіль «Джілі», що рухався назустріч йому по головній дорозі, а отже, в даному випадку повинен був керуватися п. 16.11 Правил дорожнього руху України, які зобов`язують водія бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою та відповідно реагувати на її зміну, а на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху, чого ОСОБА_1 в даній дорожній ситуації, як свідчать матеріали справи про адміністративне правопорушення, дотримано не було. При цьому твердження ОСОБА_1 про винуватість в даній дорожньо-транспортній пригоді виключно другого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , є безпідставними, оскільки спростовуються сукупністю наявних у справі доказів. Так, з пояснень другого учасника ДТП - водія ОСОБА_2 , які він підтвердив і в суді апеляційної інстанції, вбачається, що він, рухаючись на власному автомобілі «Джилі», державний номерний знак НОМЕР_3 , по головній дорозі, мав намір повертати ліворуч, а тому приблизно за 50 метрів, зайнявши крайню ліву смугу та увімкнувши лівий покажчик повороту, і переконавшись, що немає ніякої перешкоди з права, почав виконувати маневр повороту ліворуч, але в цей час водій автомобіля «Фольксваген» ОСОБА_1 , рухаючись по другорядній дорозі йому назустріч з великою швидкістю та включивши ксенон, не пропустив його і в`їхав в задню частину його автомобіля, від чого його автомобіль розвернуло у зворотному напрямку. Також вказав, що водій ОСОБА_1 , рухаючись по другорядній дорозі, бачив його автомобіль, який рухався йому на зустріч по головній дорозі, оскільки моргав йому фарами, але, знехтувавши дорожнім знаком «Уступити дорогу», який є по напрямку його руху, намагався на великій швидкості проскочити перехрестя. Саме такий механізм дорожньо-транспортної пригоди повністю відповідає об`єктивним даним, що зазначені у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, та підтверджений зібраними по справі доказами. Зокрема, ці обставини підтверджуються і схемою дорожньо-транспортної пригоди, яка була підписана відповідною посадовою особою та учасниками пригоди, без будь-яких заперечень, та в якій зафіксовано місце зіткнення зі слів кожного водія, положення транспортних засобів після зіткнення і пошкодження, які мали автомобілі в результаті дорожньо-транспортної пригоди, з яких вбачається, що зіткнення транспортних засобів сталося на нерегульованому перехресті вул. Кіото - вул. Мурманської в м. Києві, де рух регулюється дорожніми знаками 2.1 «Дати дорогу» та 2.3 «Головна дорога». По напрямку руху автомобіля «Джілі» встановлений дорожній знак пріоритету 2.3 «Головна дорога», який надавав водію автомобіля «Джілі», який рухався по головній дорозі, право першочергового безперешкодного проїзду перехрестя, а у напрямку руху автомобіля «Фольксваген»встановлений дорожній знак 2.1 «Дати дорогу». Відповідно до даних цієї ж схеми, в результаті зіткнення в автомобілі «Джілі» було деформовано задню праву частину автомобіля, а в автомобілі «Фольксваген» - деформовано його передню частину. Характер і локалізація пошкоджень на автомобілях «Джілі» та «Фольксваген» свідчать про те, що саме передньою частиною автомобіль «Фольксваген» контактував із задньою правою частиною автомобіля «Джілі». Вказані обставини об`єктивно підтверджуються і долученим ОСОБА_2 до матеріалів справи відеозаписом із реєстратора його автомобіля «Джілі», державний номерний знак НОМЕР_3 , який був переглянутий під час апеляційного розгляду за участю учасників судового процесу, відповідно до якого, водій автомобіля «Джілі», рухаючись по головній дорозі завчасно зайнявши крайню ліву смугу та включивши лівий покажчик повороту, відблиск якого відображається на асфальті під час руху даного автомобіля та який мав характерний звук його роботи - цокіт, здійснював поворот ліворуч, а в цей час водій автомобіля «Фольксваген», рухаючись по другорядній дорозі, назустріч автомобілю «Джілі», не пропустив його, внаслідок чого здійснив зіткнення в задню праву частину цього автомобіля. Отже, водій автомобіля «Фольксваген» ОСОБА_1 мав повну інформацію про дорожню ситуацію на перехресті і про напрямок головної дороги, та те, що він рухається по другорядній дорозі, а відтак, за будь-яких обставин не мав переваги в русі, тому повинен був дати дорогу транспортним засобам, що рухались по головній дорозі. Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху України, термін «дати дорогу» - це вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість. При цьому, цими ж Правилами визначено, що «перевага» - це право на першочерговий рух стосовно інших учасників дорожнього руху. Відповідно до п. 16.11 ПДР України, на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху. За таких обставин, в причинному зв`язку із наслідками, що настали перебувають лише дії водія автомобіля «Фольксваген» ОСОБА_1 , оскільки, саме ОСОБА_1 , рухаючись по другорядній дорозі, на виконання вимог п. 16.11 ПДР, перед початком руху повинен був надати дорогу водію автомобіля «Джілі» ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі. З цих підстав, судом не приймається до уваги висновок експертного дослідження №015-03(Д)/20 від 27.03.2020 року судового експерта Півня В.В., проведеного за адвокатським запитом адвоката Ждана В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про проведення автотехнічного експертного дослідження, відповідно до якого - в обставинах досліджуваної пригоди, виходячи з наданих на дослідження матеріалів, за версії розвитку подій, викладеної ОСОБА_1 , в його діях невідповідності вимогам п. 16.11 ПДР України з технічної точки зору не вбачається, а саме дії водія ОСОБА_2 , пов`язані зі здійсненням маневру лівого повороту після зупинки за наявності руху в межах перехрестя зустрічного автомобіля, слід вважати технічною причиною виникнення пригоди, оскільки, як встановлено судом з відеозапису, під час здійснення маневру лівого повороту автомобіль «Джілі» постійно перебував у русі, не здійснюючи зупинки, що також не заперечував і сам ОСОБА_1 в апеляційному суді. Таким чином, висновок в протоколі про адміністративне правопорушення і в постанові судді про порушення ОСОБА_1 вимог правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, тобто про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає матеріалам справи і фактичним обставинам події, а протилежні цьому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , як і доводи про його невинуватість та про порушення виключно водієм ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху, що призвело до зіткнення транспортних засобів, не заслуговують на увагу. З огляду на достатність в матеріалах справи доказів вини ОСОБА_1 в порушенні вимог правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, підстав для проведення по справі судової технічної експертизи CD-диску з відеозаписом дорожньо-транспортної пригоди із відеореєстратора автомобіля «Джілі», державний номерний знак НОМЕР_3 , не вбачається, а відтак, слід визнати необґрунтованими і посилання апелянта на те, що при розгляді справи в суді першої інстанції безпідставно було відхилено клопотання про призначення такої ж експертизи, адже, з урахуванням апеляційного перегляду його доводів за скаргою, це не вплинуло на правильність прийнятого судом рішення. Також є безпідставними і твердження ОСОБА_1 про те, що водій ОСОБА_2 є свідком по даній справі, а не потерпілим, оскільки не надав документів, які б підтверджували те, що він є власником автомобіля «Джілі», державний номерний знак НОМЕР_3 ,оскільки, відповідно до ст. 269 КУпАП, потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду, процесуальні права потерпілий, як і правопорушник, набуває з моменту складання протоколу, а як вбачається зі схеми ДТП, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка виникла через порушення ОСОБА_1 вимог правил дорожнього руху, автомобілю «Джілі», державний номерний знак НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_2 , було спричинено пошкодження. Отже, розглядаючи матеріали справи, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані докази по справі, а також з`ясував всі обставини у справі, тобто дотримався вимог ст.ст. 251, 280 КУпАП. Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події. З огляду на те, що на момент розгляду справи спливли строки накладення адміністративного стягнення, які передбачені ст. 38 КУпАП, суд першої інстанції, визнавши ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, обґрунтовано закрив провадження у справі відносно ОСОБА_1 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, тому підстави для її скасування - відсутні, а відтак, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя п о с т а н о в и л а: Постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 14 серпня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрито провадження у справі за закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Горб І.М.