Постанова 4818 № 615/1193/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 11 лютого 2021 року м. Харків справа № 615/1193/20 провадження № 22-ц/818/987/21 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Котелевець А.В., суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б., за участю секретаря - Огар І.В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк", розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Валківського районного суду Харківської області від 26 жовтня 2020 року в складі судді Логвінова А.О., у с т а н о в и в: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - ПАТ «ПУМБ») про захист прав споживачів. Позов мотивовано тим, що 25 квітня 2008 року між ним та Закритим акціонерним товариство «ПУМБ» (далі - ЗАТ «ПУМБ»), правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», укладено кредитний договір № 6316663, відповідно до умов якого він отримав кредит для придбання транспортного засобу в розмірі 17 236, 00 доларів США строком на 84 місяці. 25 червня 2010 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 9236832, відповідно до якої строк погашення кредиту було продовжено до 25 травня 2013 року. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2011 року розірвано кредитний договір від 25 квітня 2008 року та додаткову угоду від 25 червня 2010 року, укладені між ОСОБА_1 та ПАТ «ПУМБ». Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання кредитного договору, укладеного 25 червня 2008 року між ним та ЗАТ «ПУМБ», та додаткової угоди від 25 червня 2010 року з графіком погашення суми кредиту та процентної ставки недійсними; визнання нарахування ЗАТ «ПУМБ» та ПАТ «ПУМБ» боргу за несвоєчасне погашення суми кредиту та нарахування штрафних санкцій, завишення суми процентної ставки незаконним; зобов`язання провести перерахунок сплати погашення кредиту та зарахувати недораховану суму для погашення кредиту. Стягнуто з нього на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість в розмірі 6 978, 53 доларів США та 1194, 57 грн. Вважає, що вказаним рішенням суду його позбавило права справедливий суд, оскільки він звертався з позовом про визнання вказаних правочинів недійсними, однак суд вирішив питання про їх розірвання. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив визнати кредитний договір від 25 квітня 2008 року № 6316663 та додаткову угоду від 25 червня 2010 року № 9236832 до вказаного кредитного договору недійсними. Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 26 жовтня 2020 року відмовлено у відкритті провадження. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що на розгляді Київського районного суду м. Харкова перебувала цивільна справа між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за результатами розгляду якої ухвалено судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання недійсними кредитного договору від 25 квітня 2008 року № 6316663 та додаткової угоди від 25 червня 2010 року № 9236832 до кредитного договору. 04 листопада 2020 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції у справі. Апеляційна скарга мотивована тим, що розірвання договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Саме така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17 (провадження № 12-112гс18). ПАТ «ПУМБ» ухвалу суду першої інстанції не оскаржувало, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 374 ЦПК України). Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Матеріали справи свідчать, в провадженні Київського районного суду м. Харкова перебувала цивільна справа № 2018/2-2686/11 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ПУМБ» про визнання договору недійсним. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2011 року позов задоволено частково. Розірвано кредитний договір від 25 квітня 2008 року та додаткову угоду від 25 червня 2010 року, укладені між ОСОБА_1 та ПАТ «ПУМБ». У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання кредитного договору, укладеного 25 червня 2008 року між ним та ЗАТ «ПУМБ», та додаткової угоди від 25 червня 2010 року з графіком погашення суми кредиту та процентної ставки недійсними; визнання нарахування ЗАТ «ПУМБ» та ПАТ «ПУМБ» боргу за несвоєчасне погашення суми кредиту та нарахування штрафних санкцій, завишення суми процентної ставки незаконним; зобов`язання провести перерахунок сплати погашення кредиту та зарахувати недораховану суму для погашення кредиту - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість в розмірі 6 978, 53 доларів США та 1194, 57 грн. Рішення набрало законної сили. Звертаючись в жовтні 2020 року з даним позовом, ОСОБА_1 просив визнати кредитний договір від 25 квітня 2008 року № 6316663 та додаткову угоду від 25 червня 2010 року № 9236832 до вказаного кредитного договору недійсними. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 186 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами. Необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, яке набрало законної сили (стаття 273 ЦПК України). Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Відповідно до частини першої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитись під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» («Brumarescu v. Romania»), пункт 61). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), пункт 52). На час звернення до суду з цим позовом судом уже було розглянуто справу між тими самими сторонами - ОСОБА_1 та ПАТ «ПУМБ», про той самий предмет - визнання кредитного договору від 25 квітня 2008 року № 6316663 та додаткової угоди від 25 червня 2010 року № 9236832 до вказаного кредитного договору недійсними, з тих самих підстав, і в такій справі ухвалено рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, спірні правовідносини у справі № 2018/2-2686/11, є тотожними правовідносинам у справі, що переглядається. Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України. Посилання в апеляційній скарзі та те, що розірвання договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним, не можуть буди прийняті до уваги, оскільки рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання договорів недійсним розглянуті. Крім того, ОСОБА_1 не позбавлений можливості оскаржити рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2011 року в апеляційному порядку. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Валківського районного суду Харківської області від 26 жовтня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 15 лютого 2021 року. Головуючий А.В.Котелевець Судді О.М.Хорошевський В.Б.Яцина