Постанова Харківський апеляційний суд № 640/15563/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 лютого 2021 року м. Харків Справа № 640/15563/17 Провадження № 22-ц/818/560/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кругової С.С., суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П., за участю секретаря Каплоух Н.Б., Учасники справи: Позивач: ОСОБА_1 , Відповідач ОСОБА_2 Третя особа управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про виділ частки будинку в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 серпня 2020 року,- у с т а н о в и в: В жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просила виділити в натурі частку у вигляді 65/200 житлового будинку АДРЕСА_1 та встановити право користування земельною ділянкою за цією ж адресою. Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що відповідно до рішення Київського районного суду м. Харкова від 04.11.2014 року за нею визнано право власності на 65/200 частину житлового будинку літ. «А-2» загальною площею 333,2 кв.м., у тому числі житловою 118,9 кв.м., допоміжною - 214,3 кв.м.; житлової прибудови літ. а1, а2 - ганки; а3, а4 -тераси, а5-балкон, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 . Інша частина вказаного домоволодіння належить відповідачу. Станом на 10.01.2008 року право власності на вказаний будинок оформлено на позивача не було. Спірне домоволодіння було збудоване позивачем та відповідачем за сумісні кошти у період спільного з відповідачем проживання однією сім`єю. Ще до прийняття вказаного будинку в експлуатацію, позивач з дітьми вже мешкала у будинку. Між позивачем та відповідачем виникли суперечки щодо порядку користування вказаним будинком та прибудинковою територією, що і стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом. Наголошує, що відповідач відмовляється укласти з позивачем в порядку ч. 3 ст. 364 ЦПК України нотаріальний договір про порядок користування житловим будинком та придомовою територією. Крім того, зазначає, що відповідачем без згоди позивача, були вилучені всі правовстановлюючі документи на будинок, технічна документація та домова книга. Загалом позивач в діях ОСОБА_2 вбачає порушення її права приватної власності на будинок, зокрема право розпоряджатись та вільно користуватись будинком. Крім цього, між позивачем та відповідачем виник спір, щодо користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , а саме відповідач забороняє ОСОБА_1 взагалі ходити по всій ділянці землі, не зважаючи на те, що 65/200 ділянки також повинно належати позивачу. Разом із позовом ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про призначення судової експертизи. Суд першої інстанції ухвалою від 01.02.2018 року призначив судову комплексну будівельно - технічну та земельно - технічну експертизу, проведення якої доручено експертам ХНДІСЕ ім. Бокаріуса. Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №27648 від 06.12.2019 року на розсуд суду надано 3 варіанти розподілу спірного домоволодіння, та відповідні три варіанти порядку користування земельною ділянкою. Рішенням суду задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 за ІІ варіантом висновку судової будівельно-технічної та земельно -технічної експертизи №27648 від 06.12.2019 року, який враховує інтереси кожного з співвласників. Виділено ОСОБА_1 , у натурі 65/200 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ІІ варіанту висновку судової будівельно - технічної та земельно-технічної експертизи №27648 від 06.12.2019 року, складеного судовим експертом Кириленко С.А. а саме у будинку літ. А-2: тамбур 1-2 площею 2,9 кв.м., кухню 1-4 площею 26,4 кв.м., комору 1-5 площею 2,7 кв.м., санвузол 1-6 площею 4,2 кв.м., частину кухні-їдальні 1-10 площею 11,5 кв.м., частину коридору 1-12 площею 12,6 кв.м., житлову 1-13 площею 18,0 кв.м., житлову 1-14 площею 26,2 кв.м., частину санвузла 1-15 площею 7,1 кв.м., в а7: котельню 1-3 площею, 4,2 кв.м., в а1: ганок; в а8: ганок. Право власності ОСОБА_2 на 65/200 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 - припинено. Зобов`язано ОСОБА_1 , провести наступні переобладнання у житловому будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в приміщенні 1-10 улаштувати перегородку, переобладнавши, таким чином у приміщення: коридор площею 11,5 кв.м., кухня-їдальня площею 79,9 кв.м.; улаштувати дверний проріз між приміщеннями 1-4 та 1-10; в приміщенні 1-12 улаштувати перегородку, переобладнавши, таким чином, у приміщення: коридор площею 12,6 кв.м., коридор площею 15,5 кв.м.; в приміщенні 1-15 улаштувати перегородку, переобладнавши, таким чином, у приміщення: санвузол площею 7,1 кв.м., санвузол площею 4,5 кв.м.; демонтувати віконний проріз між приміщеннями 1-13 та ІІ; улаштувати віконний проріз в приміщенні 1-13; улаштувати дверний проріз між приміщеннями 1-15 та 1-14; улаштувати сходи в приміщенні І між І та ІІ поверхами співвласнику ОСОБА_2 ; обладнати квартири самостійними системами опалювання та електропостачання. Виділити ОСОБА_1 , у користування земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до варіанту, графічно відображеного у додатку 7 висновку судової будівельно -технічної та земельно-технічної експертизи №27648 від 06.12.2019 року, складеного судовим експертом Кириленко С.А. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що відповідно висновку експерта № 27648 від 06.12.2019 року за 2 варіантом, можливість виділу спірного будинку в натурі відповідає фактичним відносинам, які склались між сторонами. Суд, керуючись ст.. 183, 358, 364 ЦК України та безпосередньо експертним висновком, вважає, що цей варіант враховує інтереси кожного із співвласників, крім того сама позивач не заперечує щодо переобладнань, запропонованих цим варіантом виділу спірного будинку в натурі. Не погоджуюсь із зазначеним рішенням суду першої інстанції представник відповідача звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 серпня 2020 року скасувати в повному обсязі. Вважає рішення незаконним та необгрутованим, ухваленим з порушенням норм процесуального та матеріального права, таким, що підлягає скасуванню. Зазначає, що суд у своєму рішення порушує вимоги ст.. 13 ЦПК України, а саме розглянув справу не за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, та виходячи за межі заявлених нею вимог, адже в матеріалах справи відсутні позовні вимоги щодо визначення порядку користування земельною ділянкою. Крім того, суд виділив позивачу 1-3 площею 4,2 кв.м., хоча ОСОБА_1 просила лише залишити це приміщення у сумісному користуванні, що також демонструє вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог. Що стосується земельної ділянки, то суд в своєму рішенні виділив ОСОБА_1 у користування земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , в обґрунтування своєї позиції послався на ч. 1 ст. 8 ЗК України, ст.. 318 та 319 ЦК України, на дві постанови Верховного Суду України про правовий порядок володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності. Хоча, матеріали справи не містять доказів того, що позивач є співвласником земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , проте наявний Державний акт на право власності на земельну ділянку саме на ім`я ОСОБА_2 , який останній отримав ще у 2003 році, тобто до вступу у фактичні шлюбні відносини з позивачем. У скарзі представник відповідача підкреслює, що суд своїм рішеннмя зобов`язав позивача провести переобладнання у житловому будинку, які передбачені 2 варіантом експертного висновку. Однак, матеріали справи не містять даних про те, що позивач згодна провести ці переобладнання, має для цього фінансові можливості. Зазначає, що такі переобладнання будуть проводитись частково у несущих стінах, що є небезпечним для всієї будівлі в цілому. В суді апеляційної інстанції представник відповідача надав заяву, в якій відповідач просив частково застосувати скоректований 2 варіант висновку експертизи і погодився провести відповідні переобладнання, зазначивши, що має для цього фінансові можливості. ОСОБА_1 також не погодилась з рішенням суду першої інстанції, та звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення суду. Рішення суду першої інстанції, щодо переобладнань, позивач оскаржила лише частково, а саме, просила суд покласти на відповідача зобов`язання щодо самостійного під`єднання приборів опалення та електропостачання до своєї системи, улаштування сходів для себе за його рахунок. В обгрутування зазначає, що рішення суду першої інстанції не має об`єктивності, дає привід для подальших спорів з відповідачем. Вважає, що відповідач після виділу будинку в натурі опинився у більш вигідних умовах, ніж позивач. Крім того, ОСОБА_1 взагалі не зрозуміле рішення суду, адже обов`язок облаштувати сходи між 1 та 2 поверхом вважає неможливим, та «замороженим конфліктом» між нею та відповідачем. Просить суд зобов`язати відповідача облаштувати сходи за свій рахунок та самостійно під`єднати прибори опалювання та електропостачання до своєї системи, відповідно в цій частині змінити рішення суду першої інстанції. До суду апеляційної інстанції надійшов відзив від ОСОБА_1 на апеляційну скаргу відповідача, в якому вона просить скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції змінити відповідно до прохальної частини власної апеляційної скарги. У відзиві вказує, що судом першої інстанції при ухваленні рішення враховано роз`яснення експерта щодо виділу майна в натурі та зазначає, що доводи відповідача є безпідставними. Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, дійшла висновку про задоволення скарги позивача та часткове задоволення скарги відповідача, виходячи з наступного. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначене рішення не відповідає викладеним вимогам в частині улаштування переобладнаннь та припинення права власності на 65/200 частин домоволодіння, і в цій частині підлягає скасуванню. З матеріалів справи вбачається, і встановлено судом, що позивач та відповідач перебували у фактичних шлюбних відносинах. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2004 року встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , з 2004 року по серпень 2011 року включно. У порядку поділу майна жінки та чоловіка, що проживають однією сім`єю, але не одружених між собою, визнано за позивачем право власності на 65/200 часток житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , виділено та передано ОСОБА_1 майно на суму 30 100 грн, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості її частки в праві спільної сумісної власності на майно в розмірі 21 667,50 грн. Згодом між сторонами виник спір щодо розподілу вказаного домоволодіння, та виділення відповідної частки домоволодіння в натурі, та встановлення порядку користування земельною ділянкою. Ухвалою суду першої інстанції від 01.02.2018 по справі було призначено судову комплексну будівельно - технічну та земельно - технічну експертизу. Відповідно до висновку експертизи № 27648 від 06.12.2019 року на розсуд суду надано 3 варіанти розподілу спірного домоволодіння та відповідно три варіанти користування земельною ділянкою. Судом обрано другий варіант виділу спірного майна, як найбільш наближений до реального стану речей. За правилами ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. Виходячи з положень ч. 2 ст. 74 СК України, на вказані правовідносини поширюються положення ст. 60 СК України, яка передбачає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Згідно ч.1 ст. 71 Сімейного кодексу України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Сутність такого явища полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. № 11). Отже, суд першої інстанції правильно обрав саме 2 варіант поділу домоволодіння, запропонований експертом, оскільки саме він відповідає ідеальним часткам співвласників. Перевіривши матеріали справи та системно аналізуючи норми чинного законодавства, судова колегія відхиляє наступні доводи ОСОБА_2 , які викладені в апеляційній скарзі. ОСОБА_4 у скарзі вказує, що позивачем не зазначено чітко в позовних вимогах які саме приміщення вона просить суд виділити в натурі та як саме встановити порядок користування земельною ділянкою. Проте, викладене спростовується матеріалами справи, а саме у т. 1 а.с. 39 міститься заява ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог, з якої вбачається, що остання конкретно вказує житлові приміщення, які просить виділити та встановити за нею право користування земельною ділянкою, ґрунтуючись на висновку ескпертизи. Тому, судова колегія вважає, що в цій частині рішення суду першої інстанції ухвалене в межах позовних вимог. Що стосується доводів відповідача про передачу приміщення котельної позивачу, то це не є вихід за межі позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 просила котельну «1-3» із газовим котлом та обладнанням задля обігріву всього будинку залишити у сумісному користуванні. Тоді як суд першої інстанції при поділі будинку, згідно висновку експертизи, передав позивачу лише приміщення, а газовий котел та обладнання не було предметом розгляду. Крім того, як вбачається з висновку експертизи, у всіх трьох варіантах поділу спірного домоволодіння, експерт пропонує приміщення котельної передати позивачу, інших варіантів суду надано не було. Доводи відповідача, що стосуються матеріальної компенсації вартості його частки, суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованими, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Отже, в даному випадку виділ частки за висновком експертизи можливий, крім того відповідно до 2 варіанту виділу розмір часток є найбільш наближеним до ідеальних часток. Як вбачається з висновку еспертизи, а саме другого варіанту, обраного судом першої інстанції, розмір частки першого співвласника - ОСОБА_1 становить 33/100 (ідеальна частка 65/200), розмір частки другого співвласника - ОСОБА_2 - 67/100 (ідеальна частка 135/200) (том 1, а.с. 149-150). Щодо мотивів, які стосуються переобладнань домоволодіння, викладених в апеляційній скарзі позивача - ОСОБА_1 , судова колегія зазначає про таке. Судовим розглядом судом першої інстанції було встановлено, що позивач не заперечує щодо проведення переобладнання житлового будинку відповідно до 2 варіанту експертизи. Рішення суду в цій частини позивач оскаржила лише в частині зобов`язання облаштувати сходи в приміщенні між першим та другим поверхом за свій рахунок та улаштування системи електропостачання та опалення. Оскільки сторони знаходяться у конфліктній ситуації, з метою уникнення труднощів, судова колегія вважає можливим задовольнити скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зобов`язати відповідача самостійно облаштувати сходи для себе. Щодо до систем опалення та електропостачання, судова колегія вважає за доцільне, зобов`язати кожну зі сторін спору, самостійно, кожну для себе окремо, влаштувати системи опалення та електропостачання у своїй частині домоволодіння відповідно. Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 , то суд апеляційної інстанції вважає , що вони не спростовують висновків суду. Щодо доводів скарги ОСОБА_2 про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що регулюють питання спірної земельної ділянки, вважає необхідним зазначити про таке. В даному випадку, дійсно, спірна земельна ділянка площею 0,1000 га, розташована за адресою АДРЕСА_1 не входить до переліку спільного сумісного майна подружжя, оскільки набута відповідачем до вступу у фактичні шлюбні відносини з позивачем (том 1, а.с. 179-180). Однак, навіть з урахуванням зазначеної обставини, ч. 1 ст. 120 ЗК України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Згідно положень ч. 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. Крім цього, в данному випадку, зазстосовувється також і висновок експертизи для розумного визначення часток земельної ділянки. Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Системний аналіз змісту наведених норм статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, а також враховуючи правову позицію, викладену колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 30 січня 2019 року, у справі № 382/2454/15-ц, дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені. Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, відповідно до якого визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Таким чином, законодавцем визначено принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Тобто особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду, має право на відповідну частину земельної ділянки на тих самих умовах, на яких воно належало попередньому власникові або користувачу, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15. Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, врахував зазначені положення законодаства, тому судова колегія, цілком погоджується з цією позицією. Та на підставі викладеного, відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 що стосуються цього питання. Між тим, суд першої інстанції не врахував вимоги ч. 2 ст. 367 ЦК України, де зазначено що у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Таким чином право спільної часткової власності за ОСОБА_2 на 135/200 частин домоволодіння та за ОСОБА_1 на 65/200 частин домоволодіння слід припинити, рішення в частині припинення за відповідачем права власності на 65/200 частин домоволодіння підлягає скасуванню. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. ОСОБА_2 за подання апеляційної скарги сплатив судовий збір в сумі 2 850 грн, що складає 150% відсотків від 1 900 грн, що були сплачені позивачем - ОСОБА_1 як за одну майнову вимогу. Оскільки в цій частині позов задоволено, судовий збір на користь відповідача за подачу апеляційної скарги не відшкодовується, так як після перегляду в апеляційному порядку рішення в цій частині залишено без змін. Судовий збір, який сплачений ОСОБА_1 до суду першої інстанції в розмірі 1 900 грн повинен бути стягнутий з ОСОБА_2 на її користь. У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги ОСОБА_1 , судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача також і за апеляційну скаргу, в розмірі 1 261,20 грн, які були сплачені позивачем. Отже, в сукупності з ОСОБА_2 підлягає стягненню сума в розмірі (1900 + 1261,20) 3 161 грн. 20 коп. Оскільки позивачем не було сплачено за інші позовні вимоги судовий збір, то з неї на користь держави підлягає стягненню 960 грн. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, ст. ст. 364,367 ЦК України суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 серпня 2020 року в частині покладення на позивача обов`язків по переобладнанню, а саме улаштування сходів та систем опалювання та електропостачання, припинення за відповідачем права власності на 65/200 частин домоволодіння та стягнення судового збору - скасувати. Позов задовольнити частково. Зобов`язати ОСОБА_2 улаштувати сходи в приміщенні I між 1 та 2 поверхами за власний рахунок. Зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 самостійно, кожен для себе окремо, за власний рахунок, влаштувати системи опалення та електропостачання у своїй частині домоволодіння відповідно. У зв`язку з поділом спільного майна, право спільної часткової власності за ОСОБА_2 на 135/200 частин домоволодіння та за ОСОБА_1 на 65/200 частин домоволодіння припинити. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3161 (три тисячі сто шістдесят одну) грн 20 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 960 (дев' ятсот шістдесят) грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту в порядку ст. 389 ЦПК України. Головуючий С.С. Кругова Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук Повний текст постанови складено 12 лютого 2021 року