Постанова 4803 № 178/657/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/546/21 Справа № 178/657/18 Суддя у 1-й інстанції - Берелет В. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді - Петешенкової М.Ю., суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М., при секретарі - Пивоваровій А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Дубовенко Андрія Вікторовича на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння,- В С Т А Н О В И Л А: У травні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з відповідним позовом посилаючись на те, що 15 липня 2006 року між сторонами укладено шлюб, який розірвано рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2016 року. Під час шлюбу був придбаний автомобіль марки DAEWOO LANOS TF 69 Y, державний знак НОМЕР_1 , 2006 року випуску. Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2017 року визнано об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та поділено спільне майно подружжя в рівних частках по 1/2 частині кожному, а саме - легковий автомобіль марки DAEWOO LANOS TF 69 Y, державний знак НОМЕР_1 , 2006 року випуску, залишивши його в користуванні і визнавши право власності на автомобіль за ОСОБА_2 . Припинено право власності ОСОБА_4 на 1/2 частину цього автомобіля зі сплатою вартості 1/2 частини у розмірі 34 500 грн. 20 вересня 2017 року ОСОБА_4 без згоди позивача відчужила вказаний автомобіль ОСОБА_3 , який в свою чергу 27 лютого 2018 року відчужив його ОСОБА_5 . В подальшому автомобіль перереєстровано на ОСОБА_6 . На підставі викладеного ОСОБА_2 просив визнати недійсним договір купівлі-продажу №1242/2017/632570 від 20 вересня 2017 року транспортного засобу - автомобіля марки марки «DAEWOO LANOS TF 69 Y», державний знак НОМЕР_1 , укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , та витребувати у ОСОБА_1. вказаний транспортний засіб. Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнати недійсним договір купівлі-продажу №1242/2017/632570 від 20 вересня 2017 року транспортного засобу - автомобіля марки «DAEWOO LANOS TF 69 Y», державний знак НОМЕР_1 , 2006 року випуску, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Витребувано у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 транспортний засіб марки «DAEWOO LANOS TF 69 Y», державний знак НОМЕР_1 , 2006 року випуску. Вирішено питання про судові витрати. Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_6 адвокат Дубовенко А.В. звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що 24 липня 2019 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_5 транспортний засіб марки «DAEWOO LANOS TF 69 Y», за оплатним договором купівлі-продажу та є добросовісним набувачем. На час укладення договору, що оспорюється позивач не був власником транспортного засобу, лише звернувся до суду з позовом про визнання автомобіля спільною сумісною власністю подружжя. Представник ОСОБА_2 адвокат Пипа А.О. подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просила рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 із 15 липня 2006 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2016 року. У період шлюбу, 30 червня 2010 року сторонами придбано автомобіль марки DAEWOO LANOS TF 69 Y, державний знак НОМЕР_1 , 2006 року випуску, який зареєстровано на ОСОБА_4 . Рішенням Криничанського районного суду від 14 грудня 2017 року визнано об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та поділено спільне майно подружжя в рівних частках по 1/2 частині кожному, а саме- легковий автомобіль марки «DAEWOO LANOS TF 69 Y», державний знак НОМЕР_1 , 2006 року випуску, залишивши його в користуванні і визнавши право власності на вказаний автомобіль за ОСОБА_2 . Припинено право власності ОСОБА_4 на 1/2 частину автомобіля зі сплатою на її користь вартості 1/2 частки в розмірі 34500 грн. Витребувано у ОСОБА_4 легковий автомобіль марки «DAEWOO LANOS TF 69 Y», державний знак НОМЕР_1 , 2006 року випуску. На підставі договору купівлі-продажу від 20 вересня 2017 року ОСОБА_4 відчужила транспортний засіб марки «DAEWOO LANOS TF 69 Y», державний знак НОМЕР_1 , 2006 року випуску, ОСОБА_3 . В подальшому, вказаний транспортний засіб на підставі договору купівлі - продажу від 27 лютого 2018 року відчужено ОСОБА_5 , який 24 липня 2019 року продав його на підставі договору купівлі - продажу ОСОБА_1 . Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 відчужила спірний транспортний засіб придбаний у шлюбі з ОСОБА_2 , без згоди останнього, який має частку у його прав власності, отже, згідно із ст. 388 ЦК України, існують достатні правові підстави для витребування його від ОСОБА_1 . Однак колегія суддів не може погодитись з такими висновками, з огляду на наступне. За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства. Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину. Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною другою статті 369 ЦК України встановлено, що згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Відповідно до частини третьої статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Законодавством не встановлено недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя, а тому при розгляді спорів про поділ цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів з підстави його відчуження без письмової згоди одного з подружжя суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна. Разом з тим відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним з подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним. Пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність. Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України в разі вчинення одним зі співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв`язку Верховний Суд дійшов висновку, що укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд установить, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа контрагент за таким договором діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яка у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2020 року у справі № 638/12249/17 (провадження 61-38620св18). Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача. Судом встановлено, що договір купівлі-продажу від 20 вересня 2017 року, за яким ОСОБА_4 відчужила транспортний засіб марки ОСОБА_3 , вчинений до ухвалення судового рішення у справі про поділ майна подружжя, а тому вказане майно вибуло з володіння за волею власника, яким на той момент була ОСОБА_4 . В подальшому спірний транспортний засіб марки «DAEWOO LANOS TF 69 Y» відчужувався на користь ОСОБА_5 , а після на користь ОСОБА_1 за оплатними договорами купівлі - продажу, тобто останні придбаваючи його ставали добросовісними набувачами цього майна. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Виходячи з викладеного, враховуючи наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі та ненадання позивачем належних та допустимих доказів, які б підтверджували недобросовісність дій відповідачів (контрагентів) при укладенні договору купівлі-продажу автомобіля, суд приходить до висновку про відсутність підстав визнання оспорюваного договору купівлі - продажу недійсним та унеможливлює його витребування від добросовісного набувача. Разом з тим, при розгляді спорів про поділ спірного майна та визнання недійсними правочинів, витребування цього майна у третіх осіб з підстав його відчуження без письмової згоди одного з подружжя, суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна. Отже, за відсутності згоди позивача на відчуження спірного автомобіля він має право на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна. Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову. За положеннями ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо даних для задоволення апеляційної скарги, тому з урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. У зв`язку з тим, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, сплачений ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з ОСОБА_2 . Керуючись ст.ст. 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Дубовенко Андрія Вікторовича - задовольнити. Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2020 року - скасувати та ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити. Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2522,40 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: Н.М. Деркач М.М. Пищида