Постанова 4873 № 910/11454/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "15" лютого 2021 р. Справа№ 910/11454/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Мальченко А.О. суддів: Чорногуза М.Г. Агрикової О.В. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістральбудмонтаж» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі №910/11454/20 (суддя Щербаков С.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпромстрой» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістральбудмонтаж» про стягнення 26 880, 00 грн ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпромстрой» (далі - ТОВ «Інтерпромстрой», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістральбудмонтаж» (далі - ТОВ «Магістральбудмонтаж», відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 13 920,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати послуг вантажного автокрана за договором № 47.Р про надання послуг від 01.06.2020. 25.08.2020 позивач подав до суду першої інстанції заяву про збільшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача заборгованість за вищевказаним договором за надані послуги в розмірі 26 880,00 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі №910/11454/20 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістральбудмонтаж» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпромстрой» 26880,00 грн заборгованості та 2102,00 грн судового збору. Ухвалюючи вказане рішення, суд виходив з того, що позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином, надав передбачені договором послуги на загальну суму 26880, 00 грн. Відповідач прийняв надані послуги, проте розрахувався за них частково, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 26880,00 грн. Не погодившись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Магістральбудмонтаж» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким стягнути зі скаржника 12 960,00 грн заборгованості та 2 102,00 грн судового збору. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що місцевим господарським судом не було враховано відзиву відповідача, до якого останнім додано копію платіжного доручення №66 від 28.08.2020 про сплату на користь позивача суми боргу в розмірі 13 920,00 грн. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістральбудмонтаж» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі №910/11454/20 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги. Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду 10.12.2020 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістральбудмонтаж» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі №910/11454/20. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістральбудмонтаж» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі №910/11454/20 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерпромстрой» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У визначений ухвалою суду строк Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпромстрой» правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не скористалось, відзиву на апеляційну скаргу не надало. Частиною 3 статті 12 ГПК України встановлено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до п. 2 частини 5 статті 12 ГПК України малозначними є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.06.2019 між ТОВ «Інтерпромстрой» (замовник) та ТОВ «Магістральбудмонтаж» (виконавець) було укладено договір № 47.Р про надання послуг (далі - Договір). Відповідно до умов Договору за дорученням замовника, виконавець зобов`язується надати послуги вантажного автомобіля (автокрану), а замовник зобов`язується прийняти послуги та здійснити їх оплату. Пунктом 1.6. Договору встановлено, що усі надані послуги оформлюються актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Згідно з п. 2.1. Договору за надану послугу замовник сплачує виконавцеві винагороду відповідно до підписаного акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Відповідно до п. 2.4. Договору, після завершення надання послуг їх приймання здійснюється шляхом підписання замовником оформленого виконавцем акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Термін дії договору до 31.12.2020 (п. 9.1. договору). Місцевим господарським судом вірно встановлено, що позивач на виконання умов договору надав відповідачеві послуги на загальну суму 26 880, 00 грн, що підтверджується актами надання послуг № 18 від 24.06.2020 на суму 13 920,00 грн, № 19 від 25.06.2020 на суму 10 560,00 грн та № 20 від 26.06.2020 на суму 2 400,00 грн, однак відповідач за надані послуги не розрахувався, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 26880,00 грн, що і зумовило звернення позивача з даним позовом до суду. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, а доводи скаржника вважає безпідставними та такими, що спростовуються наявними у справі доказами, з огляду на наступне. Згідно з п. 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Місцевим господарським судом вірно визначено правову природу відносин, що склались між сторонами в ході виконання договору, який за своїми ознаками є договором надання послуг, за яким, в силу положень статті 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором. Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України). Пунктом 2.3. Договору передбачено, що оплата винагороди виконавцеві замовником здійснюється не пізніше 10 банківських днів після підписання акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що відповідачем не надано доказів оплати заборгованості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В апеляційній скарзі відповідач не вказує на неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, проте зазначає про неврахування факту проведення відповідачем 28.08.2020 оплати на користь позивача в сумі 13 920 грн, на підтвердження чого надав копію платіжного доручення №66 від 28.08.2020, а тому, на думку скаржника, заборгованість відповідача за послуги складає 12 960,00 грн. Також апелянт стверджує, що інформацію про факт оплати ним послуг повідомляв суд у відзиві на позовну заяву. Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (стаття 74 ГПК України). Матеріалами справи підтверджено належне повідомлення сторони відповідача про час та місце розгляду справи (повідомлення про вручення), водночас відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву у справі, подання заперечень на вимоги позивача. Колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач був позбавлений можливості скористатись своїм правом на подання належних та допустимих доказів, що стосуються предмету розгляду у даній справі в суд першої інстанції. Так, відповідач зазначає, що надсилав відзив із додатками на електронну адресу суду, проте доказів надходження зазначеного листа до суду першої інстанції матеріали справи не містять. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що апелянт не ставить питання про залучення відповідного доказу (копію платіжного доручення №66 від 28.08.2020 про сплату 13920 грн) до матеріалів справи. У зв`язку з наведеним, колегія суддів не приймає як належні, у відповідності до частини 3 статті 269 ГПК України докази, які подані скаржником разом з апеляційною скаргою та не були подані до суду першої інстанції. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції виходив з достатності доказів, що надані сторонами, в т.ч. і для розрахунку суми боргу, у зв`язку з чим колегією не встановлено порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права при ухваленні рішення в частині стягнення основного боргу. Водночас, судова колегія звертає увагу відповідача на те, що з метою недопущення подвійного стягнення, останній наділений правом звернутись з заявою до суду першої інстанції в порядку частини 2 статті 328 ГПК України про добровільне виконання боржником обов`язку щодо оплати боргу в сумі 13 920,00 грн. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч.ч. 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі №910/11454/20 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістральбудмонтаж» має бути залишена без задоволення. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта. Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістральбудмонтаж» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі №910/11454/20 залишити без задоволення. 2.Рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі №910/11454/20 залишити без змін. 3.Матеріали справи №910/11454/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Головуючий суддя А.О. Мальченко Судді М.Г. Чорногуз О.В. Агрикова