Постанова 4803 № 199/1000/15

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3378/21 Справа № 199/1000/15 Суддя у 1-й інстанції - Якименко Л.Г. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді - Свистунової О.В., суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А., за участю секретаря - Гулієва М.І.о., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2015 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", яке згідно затвердженої 11.06.2018 року нової редакції Статуту, змінило найменування банку на Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 ,, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що що 07.11.2006 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № DNZ0GK00000042, за умовами якого позичальник отримав кредит в розмірі 25 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом та терміном виконання до 08.11.2016 року. В забезпечення належного виконання позичальником умов кредитного договору між банком та ОСОБА_2 07.11.2006 року укладено договір поруки. В результаті неналежного виконання позичальником умов кредитного договору станом на 12.11.2014 року виникла заборгованість в розмірі 67 937,29 доларів США, яка складається з: 21 743,79 доларів США - заборгованість за кредитом; 16 515,01 доларів США - заборгованість з процентів за користування кредитом; 2 843,51 доларів США - заборгованість з комісії; 23 584,74 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором; 15,88 доларів США - штраф (фіксована частина); 3 234,35 доларів США - штраф (процентна складова). Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором № DNZ0GK00000042 від 07.11.2006 року в розмірі 67 937,29 доларів США та судові витрати. Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09.07.2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач вже скористався своїм правом та обрав спосіб захисту порушеного права, звернувшись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення публічних торгів у межах процедури виконавчого провадження, який судовим рішенням задоволено. Доказів реалізації майна та суми, якої не вистачило для погашення кредиту не надав, а тому звернення з цим позов є передчасним. Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.12.2017 року заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09.07.2015 року скасовано, позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ КБ "ПриватБанк" 38 258,80 доларів США та 60 000,00 грн. заборгованості за кредитним договором від 07.11.2006 року № DNZ0GK00000042, з яких: 21 743,79 доларів США - заборгованість за кредитом; 16 515,01 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 60 000,00 грн - пеня. В задоволенні іншої частини позовних вимог банку відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ КБ "ПриватБанк" по 2 377,28 грн. судового збору з кожного. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов`язання на забезпечувальне, а тому задоволення вимог за дійсним основним зобов`язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов`язанням. Штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положення статті 61 Конституції України про заборону подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Постановою Верховного Суду від 27.02.2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.12.2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В апеляційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було враховано правову позицію Верховного Суду України по справі № 6-1080цс15, відповідно до якої звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов`язання на забезпечувальне. Тому, задоволення вимог за дійсним основним зобов`язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов`язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов`язанням відсутня. Крім того, банк наполягає на неможливості надання ним доказів виконання рішення суду про звернення стягнення, оскільки таке на виконанні не перебувало. Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції установлено, що 07.11.2006 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № DNZ0GK00000042, за умовами якого позичальник отримав 25 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі, передбаченому договором, та кінцевим терміном повернення до 08.11.2016 року. В забезпечення належного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 07.11.2006 року укладено договір поруки № DNZ0GK00000042/1. В забезпечення належного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 07.11.2006 року укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій знаходиться будинок. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору у квітні 2012 року АТ КБ "ПриватБанк" зверталося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на іпотечне майно у рахунок дострокового погашення заборгованості за кредитним договором, яка станом на 13.01.2012 року становила 32 078,68 доларів США, що є еквівалентом 255 667,08 грн., за наслідками розгляду якого заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.07.2012 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № DNZ0GK00000042 в розмірі 255 667,08 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки - будинок АДРЕСА_1 . У лютому 2015 року АТ КБ "ПриватБанк", звертаючись до суду з цим позовом, просило стягнути з відповідачів заборгованість станом на 12.11.2014 року в розмірі 67 937,29 доларів США, яка складається з: 21 743,79 доларів США - заборгованість за кредитом; 16 515,01 доларів США - заборгованість з процентів за користування кредитом; 2 843,51 доларів США - заборгованість з комісії; 23 584,74 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором; 15,88 доларів США - штраф (фіксована частина); 3 234,35 доларів США - штраф (процентна складова). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та недоведеності, прийшовши до висновку, що позивач вже скористався своїм правом та обрав спосіб захисту порушеного права, звернувшись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення публічних торгів у межах процедури виконавчого провадження, який судовим рішенням задоволено. Доказів реалізації майна та суми, якої не вистачило для погашення кредиту не надав, а тому звернення з цим позов є передчасним. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статті 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України). Доводи АТ КБ "ПриватБанк" в апеляційній скарзі про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов`язання на забезпечувальне, а тому задоволення вимог за дійсним основним зобов`язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов`язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов`язанням відсутня, колегія суддів не приймає до уваги як безпідставні. Звернувшись у 2012 році до суду з позовом про стягнення усієї заборгованості за кредитним договором, АТ КБ "ПриватБанк" змінило строк виконання основного зобов`язання з 08.11.2016 року на квітень 2012 року, а тому саме з цього часу припинилося право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, штрафи, пеню та комісію за кредитом. Права та інтереси банку в спірних правовідносинах забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18). Ураховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги банку в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами, комісії, пені, штрафів нарахованих позивачем на підставі умов кредитного договору після квітня 2012 року, задоволенню не підлягають. АТ КБ "ПриватБанк" у квітні 2012 року звернулося до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, який рішенням суду задоволено, а у лютому 2015 року звернулося з цим позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, при цьому банк не повідомив про виконання/не виконання цього судового рішення. Вирішуючи позовні вимоги банку, колегія суддів виходить з того, що для вирішення спору правове значення має встановлення підстави, на якій банк 24 жовтня 2016 року зареєстрував право власності на предмет іпотеки. Як убачається з матеріалів справи, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно, 24.10.2016 року АТ КБ "ПриватБанк" зареєстрував за собою право власності на предмет іпотеки - будинок АДРЕСА_1 (а.с.158-159 т.1). Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02.07.2019 року було витребувано у АТ КБ "ПриватБанк" належним чином завірені докази щодо встановлення підстави, на якій банк 24.10.2016 року зареєстрував право власності на предмет іпотеки - будинок АДРЕСА_1 , та докази виконання заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.07.2012 року, яким в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № DNZ0GK00000042 в розмірі 255 667,08 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки. Однак, АТ КБ "ПриватБанк" вимоги ухвали Дніпровського апеляційного суду. Яка неодноразово направлялась на виконання так і не виконав (т.1а.с.206). В подальшому, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01.10.2020 року витребувано у Відділу реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради належним чином завірену реєстраційну справу щодо реєстрації 24.10.2016 року права власності на земельну ділянку та домоволодіння, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна: 1067545012101, 1067519412101) за ПАТ КБ "ПриватБанк" на підставі договору іпотеки, серія та номер: 4216, виданий 07.11.2006 року, видавник: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Кучмій Н.В., з обов`язковим наданням письмової інформації, на якій підставі (в судовому (на підставі якого судового рішення) або в позасудовому порядку) банк 24.10.2016 року зареєстрував право власності на предмет іпотеки - будинок АДРЕСА_1 . На виконання вказаної ухвали було надано матеріали реєстраційної справи щодо реєстрації 24.10.2016 року права власності на земельну ділянку та домоволодіння, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ КБ "ПриватБанк" на підставі договору іпотеки (т.2.а.с.10-29, а.с.30-64). Судом апеляційної інстанції установлено та це убачається з матеріалів реєстраційної справи, 24.10.2016 року АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіної Л.Л. з заявою про реєстрацію прав та їх обтяжень щодо предмету іпотеки, та просив здійснити реєстрацію права власності нерухомого майна, що є предметом іпотеки, за іпотекодержателем АТ КБ "ПриватБанк" відповідно до статті 38 Закону України "Про іпотеку" (а.с.14,19,25,34,39,50 т.2). Згідно пункту 24 договору іпотеки № DNZ0GK00000042 від 07.11.2006 року, укладеного між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 , звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених підпунктами 18.8.1, 18.8.2, 18.9 цього договору, відповідно до розділу V Закону України "Про іпотеку" на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі (а.с.55-57 т.2). Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Відповідно до частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на час укладення іпотечного договору) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними. Отже, положення статті 36 Закону України "Про іпотеку" передбачають таку підставу припинення зобов`язання, як позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення вимог кредитора - іпотекодержателя. У разі завершення такого позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки у способи, визначені статтею 37 Закону України "Про іпотеку", зобов`язання припиняється, оскільки за положеннями Закону усі наступні вимоги є недійсними . Такі правові висновки викладені у постановах Верховного суду від 27.02.2019 року по справі № 263/3809/17, від 27.02.2019 року по справі № 643/18466/15-ц, від 17.04.2019 року по справі № 204/7148/16-ц. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Представником апелянта в суді апеляційної інстанції було надано письмову відповідь на ухвалу суду та підтверджено, що Банком було зареєстровано в позасудовому порядку на своє ім`я право власності на предмет іпотеки - будинок АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки (т.2.а.с.83). Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач скористався своїм правом, передбаченим договором іпотеки, та зареєстрував на своє ім`я право власності на предмет іпотеки - будинок АДРЕСА_1 в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону, тобто вирішив питання шляхом позасудового врегулювання спору на підставі договору, а тому правові підстави для стягнення суми заборгованості за кредитним договором, яка залишилася після реалізації предмета іпотеки, відсутні, оскільки такі вимоги є недійсними. З огляду на положення статті 36 Закону України "Про іпотеку" (в редакції чинній на час оформлення банком права власності на іпотечне майно) після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін. На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. Керуючись ст.ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - залишити без задоволення. Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2015 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Головуючий О.В. Свистунова Судді: Т.П. Красвітна І.А. Єлізаренко