Постанова Волинський апеляційний суд № 158/2264/20

Справа № 158/2264/20 Головуючий у 1 інстанції: Поліщук С. В. Провадження № 22-ц/802/153/21 Категорія: 84 Доповідач: Матвійчук Л. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 лютого 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Матвійчук Л. В., суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В., з участю секретаря судового засідання - Губарик К. А., заявника - ОСОБА_1 , представника заявника - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Кривоозерського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_1 на ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 04 грудня 2020 року, В С Т А Н О В И В: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Кривоозерського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області. Вимоги скарги мотивував тим, що він є стягувачем у виконавчому провадженні № 44083613, постанова про відкриття провадження у якому була винесена державним виконавцем 17 липня 2014 року, яке по даний час є невиконаним. Заявник вказував, що 08 жовтня 2019 року ним подана скарга на ім`я начальника Кривоозерського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на бездіяльність державного виконавця Сигляник Т. В., відповідь на яку він не отримав. Ураховуючи наведене, заявник ОСОБА_1 просив суд визнати бездіяльність державного виконавця Кривоозерського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Сигляник Т. В. протиправною, стягнути з Державної виконавчої служби України суму встановлену рішенням суду з проведенням індексації, а також моральну шкоду у розмірі 190 000 грн. Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 04 грудня 2020 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_1 , покликаючись на неправильну оцінку судом зібраних доказів та невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржувану ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його скаргу задовольнити. Заслухавши пояснення заявника та його представника, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що згідно повідомлення Кривоозерського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області встановлено, що відповідно до відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавче провадження за номером № 44083613 вказаним заявником у скарзі обліковується як завершене та перебувало на виконанні у Ківерцівському районному відділі ДВС у Волинській області (а.с.53). Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно з ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду який розглянув справу як суд першої інстанції. Скарга подається до суду у строки передбачені ч. 1 ст. 449 ЦПК України, у пункті «а» якої передбачено - у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Відповідно до ч. 2 вказаної статті, пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Згідно із ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. З огляду на те, що виконавче провадження № 44083613, на яке посилається заявник у скарзі, обліковується як завершене та перебувало на виконанні у Ківерцівському районному відділі ДВС у Волинській області, суд першої інстанції правильно вважав, що суд позбавлений можливості давати належну правову оцінку з приводу бездіяльності державного виконавця Кривоозерського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Сигляник Т. В. у виконавчому провадженні за № 45190957, а тому цілком обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги. Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 відповідає вимогам закону. Наведені заявником ОСОБА_1 в апеляційній скарзі доводи щодо невідповідності ухвали суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення ним норм процесуального права, не спростовують правильних висновків суду, а є його власним суб`єктивним тлумаченням норм права та обставин справи і не впливають на законність оскаржуваної ухвали. Разом з тим, вимоги апеляційної скарги заявника щодо скасування постанови державного виконавця Кривоозерського районного відділу державної виконавчої служби про повернення виконавчого документа стягувачу від 31 липня 2020 року є безпідставними та не підлягають до задоволення, оскільки звертаючись до суду з скаргою на дії державного виконавця Козачук С. Ф. не покликався на незаконність зазначеної постанови та не просив її скасувати. Також не були предметом розгляду судом першої інстанції вимоги апеляційної скарги про відшкодування з Кривоозерського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди, що не дає підстав для розгляду таких вимог судом апеляційної інстанції при перегляді оскаржуваної ухвали суду в апеляційному порядку. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права. Підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 04 грудня 2020 року в даній справі залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді: