Постанова 4851 № 520/8990/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 лютого 2021 р. Справа № 520/8990/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Перцової Т.С. , П`янової Я.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Єгупенко В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/8990/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_2 , позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з урахуванням уточнень, в якому просила: - зобов`язати відповідача провести перерахунок її пенсії з урахуванням поновлення індексації за 2019 рік (+17%) с червня 2020 року; індексації пенсії з травня 2020 року (+11%) відповідно до постанови КМУ №251; - зобов`язати відповідача виплатити грошову суму, якої не вистачає в результаті несвоєчасної індексації; систематично провести перерахунок пенсії у зв`язку з індексацією відповідно до постанови КМУ та встановленої величини коефіцієнту стажу 1,35%, не допускаючи в подальшому заниження суми пенсійних виплат; - виплатити компенсацію в розмірі 20000 грн. у відшкодування моральної шкоди та матеріальних збитків у зв`язку зі втратою здоров`я. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 позов задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , застосувавши при обчисленні розміру пенсії за віком величину оцінки одного року страхового стажу 1,35% та виплатити недораховану суму пенсії з травня 2020 року. В іншій частині позову відмовлено. Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває як пенсіонер на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Харківській області, з 2004 року їй призначено пенсію відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність". Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2018 року по справі № 820/2163/18 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Слобожанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (вул. Гольдбергівська, 15, Харків, 61140) про зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Зобов`язано Слобожанське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 жовтня 2017 року, застосувавши при обчисленні розміру пенсії за віком величину оцінки одного року страхового стажу 1,35%, загальний страховий стаж 51 рік 1 місяць 20 днів, повні дані про заробітну плату та виплатити недораховану суму пенсії з 01.10.2017 року. В іншій частині позову відмовлено. Згідно із ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами і є обов`язковими до виконання на всій території України. Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Положеннями ст. 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2018 року відповідачем обчислено страховий стаж згідно статті 24 Закону в місяцях без урахування днів. Таким чином, страховий стаж позивача складає 51 рік 1 місяць 20 днів, в місяцях 613 (51 х 12 = 612+1 = 613). Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35 % складає - 0,68962. Середньомісячний заробіток, обчислений за період роботи з 01.03.1995 року по 28.02.2000 року та за весь період страхового стажу з 01.07.2000 по 31.12.2010 року, складає 11253,26 грн. (3764,40 грн.*2,98939, де 3764,40 грн. - середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки, 2,98939 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати). Розмір пенсії позивача, ОСОБА_1 з 01.10.2017 року склав 8227,02 грн. За правилами ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на виключення невигідного трудового стажу з 2006 року по 2011 рік та залишення без змін величини індивідуального коефіцієнту зарплати за 1995-1997 роки при нарахуванні пенсії ОСОБА_1 за віком з 01.10.2017. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду про задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Згідно статті 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески, збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищуються 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум. Враховуючи, що до заробітної плати (доходу) за 1995-1997 роки для обчислення пенсії ОСОБА_1 враховувались суми виплат (доходу), з яких сплачувалися страхові внески (збір), суд приходить до висновку про наявність у позивача права на залишення без змін величини індивідуального коефіцієнту заробітної плати за 1995-1997 роки при нарахуванні їй пенсії за віком з 01.10.2017. Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції від 06.02.2017) страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Щодо доводів апеляційної скарги, що оскільки пенсію позивача обчислено з урахуванням рішенням суду, а також враховуючи факт того, що в рішенні не було зобов`язано управління проводити перерахунок пенсії в подальшому, підстав для проведення індексації пенсії згідно з чинним законодавством відсутні, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ст. 22 Конституції України, Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно з пунктом 4 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058, у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Під час судового розгляду встановлено, що величина індивідуального коефіцієнту зарплати за 1995-1997 роки була значно вищою, ніж при остаточному розрахунку пенсії позивачу за віком з 01.10.2017. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на виключення невигідного трудового стажу з 2006 року по 2011 рік та залишення без змін величини індивідуального коефіцієнту зарплати за 1995-1997 роки при нарахуванні пенсії ОСОБА_1 за віком з 01.10.2017. Разом з цим, відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. У рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення). Отже, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі. Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення). Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено. Доводи наведені у апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. За змістом ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 229, 238, 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 по справі № 520/8990/2020 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Т.С. Перцова Я.В. П`янова