Постанова 4851 № 440/1186/19

Головуючий І інстанції: Г.В. Костенко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 лютого 2021 р. Справа № 440/1186/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Бершова Г.Є. , Чалого І.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2020, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/1186/19 за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 16 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі №440/1186/19, яке набрало законної сили, а саме про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надати протягом двадцяти днів звіт про фактичне виконання рішення суду в частині виплати нарахованої заборгованості за період 01.01.2018 по 11.12.2019 в сумі 16065,30 грн. В обґрунтування клопотання заявником зазначено, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у справі №440/1186/19 набрало законної сили 11 грудня 2019 року, проте, до цього часу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області не виконано в повному обсязі. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 року заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі №440/1186/19 задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області протягом одного місяця з дати набрання законної сили цією ухвалою подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у справі №440/1186/19. В іншій частині відмовлено. Відповідач, не погодившись із прийнятою ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 року по справі №440/1186/19 скасувати. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що на виконання вимог рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі від 28.10.2019 року №440/1186/19 пенсійним органом здійснено 19.12.2020 перерахунок пенсії позивача виходячи з 80% суми грошового забезпечення з 01.01.2018р. та направлено на виплату новий розмір пенсії одержана позивачем у січні 2020 р. (04.01.2020р.). Після перерахунку пенсії на підставі рішення суду місячний розмір пенсії позивача становить 5510,70 грн. (без врахування доплат згідно постанови КМУ№ 1088). Щодо виплати різниці за період з січня 2018 року по частину грудня 2019 року в розмірі 16065,30 грн. Головним управління на підставі постанови Кабінету Міністрів України 22.08.2018 р. № 649 Про затвердження Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду включено вказану суму до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Інформація щодо заборгованості по вказаному рішенні суду Головним управлінням повідомлена (внесено інформацію до реєстру) Пенсійному фонду України. Щодо застосувань Головним управлінням положень вказаної вище постанови КМУ № 649 після набрання рішення суду законної сили та проведення перерахунку пенсії, варто вказати, що Верховний Суд в постанові від 30.09.2019 р. по справі 440/85/19 в пункті 44 зазначив, що вказаний нормативно-правовий акт застосовується не до всіх судових рішень, за якими боржником є Пенсійний фонд України, а лише до рішень судів, за якими на пенсійні органи покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету. Інформація про вказаний порядок виконання надіслана позивачу по справі у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 17.01.2020 р. № 51/Є-03. Також скаржник зазначив, що питання про встановлення судового контролю у даній справі вже вирішувалось судом під час ухвалення рішення, про що вказано в мотивувальній частині рішення суду. Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у зв`язку з чим та відповідно до частини 2 ст.313, п.2 ч.1 ст.311 КАС апеляційним судом розглянуто справу в порядку письмового провадження. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у справі №440/1186/19 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо проведення 03 квітня 2018 року перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року на підставі довідки ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області № 4/1970 від 21 березня 2018 року на підставі статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 діючого працівника в розмірі 70 % щомісячного грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року в розмірі 80% суми грошового забезпечення, визначеного довідкою Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області № 4/1970 від 21 березня 2018 року, без обмеження її граничного розміру, та здійснити виплату пенсії з урахуванням фактично виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовити. Вказане рішення набрало законної сили 11 грудня 2019 року. На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у справі №440/1186/19, відповідач 19 грудня 2019 року здійснив розрахунок на доплату (а.с.161), відповідно до якого сума, що підлягає виплаті становить 16065,30 грн. На заяву ОСОБА_1 від 04 серпня 2020 року щодо виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у справі №440/1186/19, в частині виплати нарахованої суми в розмірі 16065,30 грн., Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області листом від 10.08.2020 №4500-4417/Є-03/8-1600/20 повідомило, що виплата нарахованих сум пенсій на виконання рішення суду буде здійснюватись за наявності відповідних додаткових бюджетних асигнувань на зазначені цілі. Задовольняючи заяву позивача, суд першої інстанції виходив з її обґрунтованості та відсутності доказів виконання пенсійним органом рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 року у справі №440/1186/19. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012). Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07.06.2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006 року, заява № 30779/04). На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання. Відповідно до ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Аналогічні положення містяться в ст. 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України. З метою забезпечення виконання судового рішення ст. 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так, згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України). Оскільки у наведеній нормі зазначено, що судовий контроль встановлюється після ухвалення судового рішення у справі (вживається словосполучення "суд, який ухвалив"), то можна дійти висновку, що для встановлення судового контролю повинен видаватись окремий процесуальний документ (ухвала) після ухвалення рішення по справі, якщо воно фактично не виконується, і саме судом, який виніс відповідне рішення. Тобто, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд може й після ухвалення такого рішення. Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 800/320/17, який в силу частини 5 статті 242 КАС України підлягає обов`язковому врахуванню судом першої інстанції. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у справі №440/1186/19 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо проведення 03 квітня 2018 року перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року на підставі довідки ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області № 4/1970 від 21 березня 2018 року на підставі статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 діючого працівника в розмірі 70 % щомісячного грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року в розмірі 80% суми грошового забезпечення, визначеного довідкою Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області № 4/1970 від 21 березня 2018 року, без обмеження її граничного розміру, та здійснити виплату пенсії з урахуванням фактично виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовити. Вказане рішення набрало законної сили 11 грудня 2019 року. На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у справі №440/1186/19, відповідач 19 грудня 2019 року здійснив розрахунок на доплату (а.с.161), відповідно до якого сума, що підлягає виплаті становить 16065,30 грн. На заяву ОСОБА_1 від 04 серпня 2020 року щодо виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у справі №440/1186/19, в частині виплати нарахованої суми в розмірі 16065,30 грн., Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області листом від 10.08.2020 №4500-4417/Є-03/8-1600/20 повідомило, що виплата нарахованих сум пенсій на виконання рішення суду буде здійснюватись за наявності відповідних додаткових бюджетних асигнувань на зазначені цілі. В матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують виконання рішення суду у повному обсязі та повну виплату перерахованої позивачу суми пенсії. Отже, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 щодо здійснення виплати ОСОБА_1 нарахованої заборгованості залишається не виконаним. Разом з тим, відмова пенсійного органу у проведенні позивачу виплати пенсії в перерахованому розмірі порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення Європейського суду у справі Кечко проти України від 08 листопада 2005 року). Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 серпня 2019 року у зразковій справі №160/3586/19, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції. Крім того, Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10). Колегія суддів зауважує, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту. Таким чином, судове рішення є обов`язковим до виконання для всіх, і в тому числі для Головного управління Пенсійного фонду України Полтавської області. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 по справі № 440/1186/19 залишити без змін . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді Г.Є. Бершов І.С. Чалий