Постанова Київський апеляційний суд № 760/11607/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 лютого 2021 року м. Київ Унікальний номер справи № 760/11607/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/1196/2021 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В., за участю секретаря судового засідання - Гребнєва Є.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної казначейської служби на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Шереметьєвої Л.А., по справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, - в с т а н о в и в : У травні 2020 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому зазначив, що він є адвокатом, 19 листопада 2019 року приблизно об 23.00 год. йому зателефонував його клієнт ОСОБА_2 та повідомив, що він зупинений працівниками патрульної поліції за звинуваченням у керуванні транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння. З метою надання правової допомоги клієнту позивач також прибув за вказаною адресою, представився працівнику патрульної поліції та надав для ознайомлення посвідчення адвоката. По прибуттю іншого екіпажу патрульної поліції патрульний ОСОБА_3 повідомив, що позивач затриманий в зв`язку з перебуванням у стані алкогольного сп`яніння, порушення громадського спокою та моралі, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП. Позивача провели до патрульного автомобіля, надягли кайданки та доставили до Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, де патрульний ОСОБА_3 склав постанову про адміністративне правопорушення АП018 №773603, якою на позивача накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 178 КУпАП у розмірі 85, 00 гр., та протокол про адміністративне затримання АЗ №112459. Під час перебування у відділку поліції було викликано бригаду швидкої медичної допомоги, яка по прибуттю підтвердила факт підвищеного тиску та почервоніння в області зап`ясток. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 02 березня 2020 року позов ОСОБА_1 був задоволений. Визнано дії Інспектора патрульної поліції Андрущенка О.П. щодо адміністративного затримання та складання протоколу про адміністративне затримання АЗ №112459 від 20 листопада 2019 року протиправними. Постанову в справі про адміністративне правопорушення АП018 №773603 від 20 листопада 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 85,00 гр. скасовано. 20 листопада 2019 року позивачем було подано до Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві заяву про вчинення злочину Інспектором патрульної поліції за фактом втручання в діяльність захисника службовою особою, тобто за ч. 2 ст. 397 КК України, заяву було повернуто. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03 лютого 2020 року скарга позивача щодо невнесення відомостей в ЄРДР в порядку ст. 303 КГІК України задоволена, зобов`язано уповноважену особу Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві внести відомості до ЄРДР за поданою ним заявою. 12 березня 2020 року відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 397 КК України внесені в ЄРДР за №12020100040001985, досудове розслідування триває. Дії щодо адміністративного затримання відбувалися в присутності клієнта, захист якого позивач здійснював 20 листопада 2019 року, а вказане вплинуло на ділову репутацію позивача, як адвоката. Зазначав, що такими діями позивачу була завдана моральна шкода, яка полягає у доставці його в кайданках до Дніпровського УП ТУ НП у м. Києві та подальшому складанні адміністративного матеріалу. Під час знаходження в відділку поліції в кайданках, погіршився його стан здоров`я, він змушений був звертатися до медичних працівників, що зафіксовано в виданій йому довідці. Внаслідок незаконних дій та рішення представника органу державної влади він був змушений звертатися до суду для відновлення порушеної ділової репутації, захисту своєї честі та гідності, скасування незаконного рішення та визнання протиправними дій представника органу державної влади, що зайняло багато часу та зусиль. Зважаючи на вищезазначене та пославшись на положення ст.ст. 1174, 1176 ЦК України, позивач просив стягнути з держави за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 800 000, 00 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням та діями службової особи органу державної влади Департаменту патрульної поліції (а.с. 1-6). Відповідач Департамент патрульної поліції Національної поліції Україниподав до суду відзив, у якому проти позову заперечував і у задоволенні просив відмовити, зазначив, що скасована постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та визнання протиправними дій інспектора не є виключним пунктом у стягнені моральної шкоди. Вважав, що позивач не надав суду жодних доказів, якими б підтверджувався факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань з вини Департаменту, зв`язок між моральними стражданнями позивача та винесенням відносно нього постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відсутній, а сам по собі факт скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є достатньою компенсацією за вжиті заходи. Крім того, сума компенсації у заявленому розмірі є необґрунтованою (а.с. 41-44). Відповідач - Державна казначейська служба України подав до суду відзив, яким проти позову заперечував і в його задоволенні просив відмовити. На обґрунтування відзиву зазначив, що казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і будь-якої шкоди позивачеві не завдавало. Вважав, що позивачем не враховано норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», а розмір морального відшкодування не обґрунтовано. Просив розглянути справу за відсутності його представника (а.с. 60-63). Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн. в відшкодування моральної шкоди. В решті позову відмовлено (а.с. 72, 74-77). Не погодившись з рішенням районного суду, 13 листопада 2020 року представник Державної казначейської служби України - Агеєва О.В. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування скарги зазначила, що суд першої інстанції не врахував того, щоне враховано норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», зокрема, не підтверджений факт заподіяння моральних та фізичних страждань позивачу а розмір морального відшкодування не обґрунтовано завищено(а.с. 81-91). Позивач ОСОБА_1 подав відзив в якому апеляційну скаргу просив залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін (а.с. 121-128). Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У судовому засіданні представник Державної казначейської служби України - Фіца О.В. підтримала скаргу і просила її задовольнити, позивач ОСОБА_1 заперечував проти скарги і просив її відхилити. Інші особи,які берутьучасть усправі досуду неприбули, прочас тамісце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Представник ОСОБА_4 не підтвердила наявність повноважень на представництво інтересів Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в суді апеляційної інстанції про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (а.с. 132-135, 143-144). Зважаючи на вищезазначене та положення ч.ч. 9, 11 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, суд визнав повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає розглядові справи. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 20 листопада 2019 року приблизно об 00.10 год. позивач ОСОБА_1 був затриманий з метою припинення правопорушення та складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП та доставлений до Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві. Інспектором поліції Андрущенко О.П. був складений протокол про адміністративне затримання АЗ №112459. та постанову про адміністративне правопорушення АП018 №773603, якою на позивача накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 178 КУпАП у розмірі 85, 00 грн. (а.с. 11-17). За наявною у справі медичною довідкою, 20 листопада 2019 року об 01 год. 05 хв. лікарем було проведено огляд ОСОБА_1 , зафіксовано показники тиску та пульсу, призначений останньому медичний препарат із зазначенням, що від госпіталізації заявник відмовився (а.с. 18) 20 листопада 2019 року позивачем було подано до Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві заяву про вчинення злочину Інспектором патрульної поліції за фактом втручання в діяльність захисника службовою особою, тобто за ч. 2 ст. 397 КК України, заяву було повернуто (а.с. 19-24). Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03 лютого 2020 року скарга позивача щодо невнесення відомостей в ЄРДР в порядку ст. 303 КГІК України задоволена, зобов`язано уповноважену особу Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві внести відомості до ЄРДР за поданою ним заявою (а.с. 25-26). 12 березня 2020 року відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 397 КК України внесені в ЄРДР за №12020100040001985, досудове розслідування триває (а.с. 27). Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 02 березня 2020 року в адміністративній справі №760/32733/19 позов ОСОБА_1 був задоволений. Визнано дії Інспектора патрульної поліції роти № 3 батальйону № 2 полку № 2 Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенанта поліції Андрущенка О.П. щодо адміністративного затримання ОСОБА_1 та складання відносно нього протоколу про адміністративне затримання АЗ №112459 від 20 листопада 2019 року протиправними. Постанову в справі про адміністративне правопорушення АП018 №773603 від 20 листопада 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 178 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 85,00 гр. - скасовано (а.с. 28-32). Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина сьома статті 1176 ЦК України). Статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94 ВР від 01 грудня 1994 року передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду. Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках встановлення в іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного проведення інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів (пункт 11 частини першої статті 2 Закону); закриття справи про адміністративне правопорушення (пункт 4 частини першої ст. 2 Закону). Положеннями статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається), в тому числі й моральна шкода. Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів Державного бюджету (стаття 4 вказаного Закону). Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відповідно до частини другої статті 25 Бюджетного кодексу України, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом. Відповідно до статті 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави. Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Шкода, завдана громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, підлягає відшкодуванню шляхом її стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку. Факт незаконного затримання та незаконного накладення штрафу встановлений набравшим законної сили рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 02 березня 2020 року в адміністративній справі №760/32733/19 і сторонами не оспорюється. З огляду на положення частини 4 ст. 82 ЦПК України, суд визнав вказані обставини встановленими. У справі, яка переглядається судом установлено, що внаслідок незаконного адміністративного затримання, доставлення до відділку поліції та притягнення до адміністративної відповідальності, позивач зазнав моральних переживань, а відтак обґрунтованим є висновок районного суду, що позивачу завдано моральної шкоди. Судом апеляційної інстанції, у т.ч. відкладенням розгляду справи, призначеної на 28 січня 2021 року, було забезпечено право відповідачів спростувати доводи позивача і висновки оскаржуваного рішення районного суду, у т.ч. наданням матеріалів відео фіксації обставин затримання позивача працівниками поліції, про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (а.с. 131, 143-144). Проте таких доказів відповідачами не надано та не спростовано доводів позивача ОСОБА_1 , що під час виконання ним професійних обов`язків адвоката і здійснення захисту інтересів клієнта, був незаконно затриманий із застосуванням спецзасобів (кайданок), доставлений у відділ поліції, де перебував певний час та у зв`язку з погіршенням самопочуття був вимушений звертатись по медичну допомогу. Частково задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди та визначаючи її розмір, суд першої інстанції на підставі належної оцінки поданих сторонами доказів, врахував обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, необхідність звернення до відповідача та суду за захистом порушеного права, призвело до порушення нормальних життєвих зав`язків, у зв`язку із чим дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення грошової компенсації моральної шкоди у розмірі 20 000 грн., яка визначена з урахуванням конкретних обставин справи. Отже, висновок районного суду про часткове задоволення позовних вимог є правильним, тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Інші доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, тому колегія суддів їх відхилила. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України - залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення - 12 лютого 2021 року. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець В.М. Ратнікова О.В. Борисова