Постанова 4824 № 755/11219/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 лютого 2021 року місто Київ Єдиний унікальний номер справи 755/11219/20 Номер провадження 22-ц/824/3558/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Саліхова В. В., Шахової О. В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Гончарука В. П., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Баришівський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, в с т а н о в и в : У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Баришівський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 02 липня 2019 року по 31 травня 2020 року у загальному розмірі 6 942 грн. 38 коп. Позовна заява обґрунтована тим, що постановою державного виконавця Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 14 січня 2020 року відкрито виконавче провадження № 60966807 з виконання судового наказу виданого Дніпровським районним судом міста Києва від 23 вересня 2019 року про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини. Позивач зазначає, що відповідач аліменти на утримання дитини не сплачує у зв`язку з чим, у неї наявна заборгованість, яка станом на 01 червня 2020 року складає 22 797 грн. 40 коп. Таким чином, згідно розрахунку складеного державним виконавцем, позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача неустойку (пеню) за період з 02 липня 2019 року по 31 травня 2020 року у розмірі 6 942 грн. 38 коп. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2020 року (а.с. 147-151) позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів відповідачем за період з 02 липня 2019 року по 31 травня 2020 року по виконанню виконавчого листа № 760/18907/19 Дніпровського районного суду міста Києва від 27 вересня 2019 року в розмірі 6 941 грн. 82 коп. В задоволенні решти позовних вимог, відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840 гривень 80 коп. Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, 24 грудня 2020 року ОСОБА_1 направила апеляційну скаргу у якій, посилаючись на неправильне встановлення обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просила рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову, відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з грудня 2018 року позивач зі скаржником припинили спільно проживати після чого, позивач почав чинити скаржнику перешкоди у спілкуванні з дитиною. 27 лютого 2020 року скаржнику стало відомо про наявність рішення Баришівського районного суду Київської області від 06 червня 2019 року про визначення місця проживання сина з батьком та про наявність ухвали Баришівського районного суду Київської області від 06 червня 2019 року про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення аліментів. 23 вересня 2019 року Дніпровським районним судом міста Києва видано судовий наказ про стягнення зі скаржника аліментів на утримання сина у розмірі ј частини її доходів, а постановою державного виконавця від 14 січня 2020 року відкрито виконавче провадження № 60966807 з виконання вищевказаного судового наказу. Скаржника зазначає, що судовий наказ, постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та послідуючі постанови вона не отримувала, оскільки остання не проживає за адресою місця реєстрації, про що було відомо позивачу. 20 травня 2020 року скаржник з`явилась до відділу державної виконавчої служби та отримала постанови державного виконавця, зокрема, про відкриття виконавчого провадження. Таким чином, про стягнення зі скаржника аліментів на підставі судового наказу останній стало відомо 20 травня 2020 року, що виключає вину у несвоєчасній сплаті аліментів. Скаржник зазначає, що незважаючи на те, що вона заперечує наявність підстав для стягнення з неї пені, остання вважає, що розрахунок пені здійснений судом є невірним. Скаржник зазначає, що 05 серпня 2020 року вона сплатила частину аліментів у розмірі 2 970 грн. 30 коп., а 04 вересня 2020 року вона повністю погасила заборгованість по сплаті аліментів. 07 вересня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату скаржника, а 11 вересня 2020 року вона отримала довідку про відсутність заборгованості по сплаті аліментів. На думку скаржника, складна життєва ситуація в якій вона наразі опинилася, дають підстави зменшити розмір пені до 1 грн. у тому разі, якщо суд вважатиме її доводи про не ухилення від сплати аліментів не переконливими. Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 січня 2021 року, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву. Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 січня 2021 року закінчено проведення підготовчих дій, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення осіб, які брали участь у справі. 26 січня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив з відповідними підтвердженнями про направлення його всім учасникам справи. З вказаного відзиву вбачається, що позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та безпідставною. На думку позивача, відповідач була обізнана про наявність судового наказу та про відкриття виконавчого провадження про стягнення з неї аліментів на утримання дитини. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог застосувавши вірну формулу розрахунку пені за несвоєчасну сплату аліментів. Позивач зазначає, що відповідач злісно ухилялась від сплати аліментів на утримання сина, про що зазначено в ухвалі Баришівського районного суду Київської області від 11 березня 2020 року по справі № 355/316/20. Таким чином, позивач вважає, що скаржник намагається ввести суд в оману задля уникнення передбаченої законодавством України цивільно-правової відповідальності. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в період з 02 липня 2019 року по 31 травня 2020 року не сплачувала аліменти на утримання дитини відповідно судового наказу Дніпровського районного суду м. Києва № 760/18907/19 виданого 27 вересня 2019 року. Колегія суддів в повній мірі погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Судом встановлено, що судовим наказом від 23 вересня 2019 року № 760/18907/19 виданим Дніпровським районним судом міста Києва 27 вересня 2019 року, стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 02 липня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 05). Постановою державного виконавця Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 60966807 з виконання виконавчого листа № 760/18907/19 виданого 27 вересня 2019 року (а.с. 08). Згідно розрахунку заборгованості складеного державним виконавцем Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 02 червня 2020 року, у ОСОБА_1 наявна заборгованість по сплаті аліментів на утримання сина, яка станом на 01 червня 2020 року становить 22 797 грн. 40 коп. (а.с. 09). Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 11 березня 2020 року (а.с. 32-33), яка постановою Київського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року залишена без змін (а.с. 41-45) оголошено розшук боржника ОСОБА_1 31 березня 2020 року ОСОБА_1 письмово зобов`язалась з`явитися до Баришівського відділу державної виконавчої служби щодо вирішення питання несплати нею аліментів (а.с. 34). 20 травня 2020 року ОСОБА_1 надала письмові пояснення державному виконавцю щодо несплати нею аліментів та отримала копії постанов, зокрема, про відкриття виконавчого провадження (а.с. 38). Згідно довідки від 11 вересня 2020 року виданої Баришівським районним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), станом на 11 вересня 2020 року у ОСОБА_1 відсутня заборгованість зі сплати аліментів по виконавчому листу № 760/18907/19 від 27 вересня 2019 року (а.с. 47). Так, статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини, не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до приписів ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів У п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення аліментів. При розгляді спорів про стягнення на підставі ч.1 ст.196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Так, з урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов`язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. Тобто пеня за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума пені визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць). Під час апеляційного перегляду колегією суддів встановлено, що судовим наказом від 23 вересня 2019 року № 760/18907/19 виданим Дніпровським районним судом міста Києва 27 вересня 2019 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 02 липня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Копія вказаного судового наказу була направлена ОСОБА_1 за адресою реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 . Згідно письмових пояснень наданих ОСОБА_1 . Баришівському ВП Переяслав-Хмельницько ВГУНП в Київській області від 20 травня 2020 року (а.с. 37), ОСОБА_1 дійсно проживала за адресою реєстрації. Перебуваючи на карантині, ОСОБА_1 проживала у місті Сарни. Так, проживаючи у місті Сарни, остання час від часу знаходилась за місцем реєстрації. 31 березня 2020 року ОСОБА_1 зобов`язалась завитися до відділу виконавчої служби для вирішення питання щодо несплати нею аліментів. Так, оскільки згідно письмових пояснень скаржника, остання проживала за адресою реєстрації, проте в період карантину вона проживала у місті Сарни та час від часу знаходилась за місцем реєстрації, наявні підстави вважати, що скаржнику було відомо про наявність судового наказу про стягнення з неї аліментів на утримання дитини. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується скаржником, остання не сплачувала аліменти на утримання сина згідно вищевказаним наказом у період з 02 липня 2019 року по 31 травня 2020 року. Враховуючи вищенаведене та перевіривши розрахунок пені здійснений судом, який міститься в оскаржуваному рішенні, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пеню за прострочення сплати аліментів за період з 02 липня 2019 року по 31 травня 2020 року у розмірі 6 941 грн. 82 коп. Колегія суддів ставиться критично до посилання скаржника на те, що останній стало відомо про те, що з неї стягуються аліменти на утримання сина на підставі судового наказу від 23 вересня 2019 року, лише 20 травня 2020 року, виходячи з наступного. Згідно письмових пояснень наданих ОСОБА_1 , остання проживала за адресою реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 . Перебуваючи на карантині, ОСОБА_1 проживала у місті Сарни, проте час від часу знаходилась за місцем реєстрації. 31 березня 2020 року ОСОБА_1 зобов`язалася з`явитися до відділу державної виконавчої служби для надання пояснення щодо несплати аліментів. Таким чином, підстави вважати, що скаржнику стало відомо про те, що з неї стягуються аліменти, лише 20 травня 2020 року, відсутні. Колегія суддів ставиться критично до посилання скаржника на те, що розрахунок пені було проведено судом першої інстанції неправильно, оскільки вказане посилання є необґрунтованим. Крім того, під час перегляду оскаржуваного рішення колегія суддів перевірила розрахунок пені наведений в оскаржуваному рішенні, та дійшла висновку про те, що вказаний розрахунок є вірним та здійснений у відповідності до норм чинного законодавства України. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення. Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування судового рішення, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач: І.М. Вербова Судді: В. В. Саліхов О. В. Шахова