Постанова 4821 № 704/869/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2021 року м. Черкаси Справа № 704/869/19 Провадження № 22-ц/821/161/21 категорія: 304030000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Василенко Л. І., суддів: Єльцова В. О., Бородійчука В. Г., секретаря: Торопенко Н. М., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: Селянське (фермерське) господарство «Відродження», третя особа: відділ у Тальнівському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника Селянського (фермерського) господарства «Відродження» - адвоката Грушевського Михайла Михайловича на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 27 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Відродження», третя особа відділ у Тальнівському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованої орендної плати, у складі головуючого судді Фролова О. Л., повний текст рішення складено 07 грудня 2020 року, в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до СФГ «Відродження» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованої орендної плати. Свої позовні вимоги мотивував тим, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія ЧР №017714, виданого 26.05.2003, він є власником земельної ділянки площею 2,15 га, що розташована на адмінтериторії Глибочківської сільської ради Тальнівського району Черкаської області. 10.10.2006 між ним та відповідачем укладено Договір оренди земельної ділянки строком на п`ять років, а 22.12.2011 повторно укладено Договір оренди землі з СФГ «Відродження» строком на 10 років. Відповідач зареєстрував вказаний Договір 23.07.2012 у третьої особи Тальнівському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК». 23.07.2012 ОСОБА_2 передав відповідачу земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за актом прийому-передачі. У 2012 році відповідач виплатив йому орендну плату за користування земельною ділянкою в сумі 2478,82 грн, у 2013 році 3029,67 грн. Зазначав, що, у зв`язку із тяжкими матеріальними обставинами, у серпні 2013 року він звернувся до відповідача із проханням виплатити йому на перед в рахунок орендної плати суму 35000 грн, а СФГ «Відродження» буде в період дії Договору оренди землі отримувати нараховану йому орендну плату по довіреності в загальному розмірі, що становить розмір отриманої ним орендної плати 35000 грн. Відповідач прийняв його позицію, але виплатив лише 30000 грн, про що написав відповідну розписку, при цьому відповідачем було зазначено, що річний розмір орендної плати становить 3030 грн, тому повідомив, що до закінчення дії Договору оренди землі не буде отримувати орендну плату за свою земельну ділянку. 02.04.2014 він склав довіреність на голову СФГ «Відродження» ОСОБА_3 для отримання орендної плати. Проте, згідно нарахованої та виплаченої йому орендної плати відповідач у 2014 році нарахував 3564,32 грн, а виплатив - 3029,67 грн, у 2015 році нарахував 7185,63 грн, а виплатив 6000 грн, у 2016 році нарахував 9937,88 грн, а виплатив 8000 грн, у 2017 році нарахував 10310,55 грн, а виплатив 8300 грн, у 2018 році нарахував 12049,68 грн, а виплатив 9700 грн, всього було нараховано 43048,06 грн. Із вказаної суми відповідач сплатив за позивача податок у розмірі 534,65 грн +1185,63 грн +1934,88 грн +2010,65 грн +2349,68 грн = 8018,49 грн. Таким чином, відповідач мав би виплатити позивачу орендну плату за період 2014-2018 роки 35029,57 грн, за мінусом наперед виплаченої орендної плати за розпискою в розмірі 30000 грн, залишок невиплаченої орендної плати становить 5029,67 грн. Крім того, відповідачем було нараховано благодійну допомогу за 2016 рік 1930 грн, у 2017 рік 2200 грн, у 2018 2300 грн, а всього 6430 грн, яка не увійшла в суму погашення наперед виплаченої орендної плати в розмірі 30000 грн. Отже, залишок суми невиплаченої орендної плати за 2018 рік становить 5029,67 грн та загальна сума допомоги за 2016-2018 роки становить 6430 грн, яка не увійшла в суму погашення наперед виплаченої позивачу суми орендної плати 30000 грн, а всього 11459,67 грн та орендна плата за 2019 рік в сумі 9700 грн, всього заборговано 21159,67 грн. Вказує, що в період дії договору відповідач збільшив розмір орендної плати, виплачував благодійну допомогу, як орендодавцю, та отримував їх за позивача. 04.06.2019 року він звертався до відповідача із письмовою заявою в якій просив виплатити заборговану орендну плату, проте заява відповідачем залишена без будь-якого реагування. ОСОБА_1 зазначав, що у Договорі оренди землі від 22.12.2011 відсутні істотні умови Договору, наявність яких вимагається при укладенні вказаних договорів станом на час його укладення, а саме: відсутній в договорі кадастровий номер земельної ділячнки та відсутня така істотна умова як орендна плата із зазначенням її розміру та форми платежу. Відповідач на власний розсуд нараховує та виплачує орендну плату по Договору, які ще й не індексує, що істотно впливає на його права, як власника земельної ділянки. Збільшивши позовні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просив визнати Договір оренди земельної ділянки укладений 22.12.2011 між ним та СФГ «Відродження», зареєстрований в Тальнівському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 23.07.2012 за №712408164004695 недійсним з моменту його укладення; стягнути з СФГ «Відродження» на користь ОСОБА_4 заборгованість по орендній платі за 2018-2019 роки з допомогою за 2016-2018 роки в розмірі 21159,67 грн; стягнути з СФГ «Відродження» на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 1536,80 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 27 листопада 2020 року позов задоволено частково. Визнано недійсним Договір оренди земельної ділянки укладений 22 грудня 2011 року, між ОСОБА_1 та СФГ «Відродження», який зареєстрований в Тальнівському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП Центр ДЗК 23 липня 2012 року за №712408164004695 з моменту його укладення. Стягнуто з СФГ «Відродження» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі по договору оренди земельної ділянки від 22.12.2011 року в розмірі 14729, 67 грн. Стягнути з СФГ «Відродження» на користь ОСОБА_1 1536,80 грн понесених судових витрат. В іншій частині позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що Договір оренди землі б/н від 22.12.2011, укладений між позивачем та відповідачем не містять ряду істотних умов, визначених Законом України «Про оренду землі», тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання договору оренди землі недійсним є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Щодо вимоги про стягнення з відповідача орендної плати за 2018-2019 роки по Договору оренди землі б/н від 22.12.2011 в загальній сумі з допомогою за 2016-2018 роки в розмірі 21159,67 грн суд дійшов висновку, що благодійна допомога, яка нарахована в розмірі 6430,00 грн, не є орендною платою в розумінні ч. 6 ст. 21 ЗУ «Про оренду землі», а тому не підлягає стягненню в разі визнання договору оренди землі недійсним, тому суд стягнув нараховану, але не виплачену орендна плата в розмірі 14729,67 грн. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі, СФГ «Відродження», вважаючи, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необгрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 27 листопада 2020 року та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що 22.12.2011 між сторонами укладено Договір оренди землі. На протязі 2012-2014 років позивач отримував за цим Договором орендну плату, яка йому виплачувалась у відповідності до умов договору. Будь-яких претензій чи зауважень до договору оренди позивач не мав. Сума коштів, які отримав від нього позивач ОСОБА_1 , як наперед отриману орендну плату в серпні 2013 року 30000 грн, відповідала 10-кратному розміру орендної плати за 2013 рік (3029,67 грн). Отже, фактично в серпні 2013 року ним проведено розрахунок за весь період користування належною позивачу земельною ділянкою у відповідності до Договору оренди землі від 22.12.2011, зареєстрованому у Тальніському відділі Центру ДЗК за № 712408164004695 від 23.07.2012. Проте, судом першої інстанції вказані обставини не були враховані, тому висновки суду про наявність заборгованості у СФГ «Відродження» перед позивачем у рорзмірі 14729, 67 грн не відповідають фактичним обставинам справи. Також, вважає, що суд необгрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для задоволеня позовних вимог в частині визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки від 22.12.2011 з моменту його укладення. Зазначає, що ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» в редакції станом на 23.07.2012 не містить зазначених в рішенні суду умов, які віднесені до істотних умов договору. Крім того, суд не взяв до уваги, що оспорюваний договір 23.07.2012 в установленому законом порядку пройшов реєстрацію в Тальнівському районному відділі державного земельного кадастру. Під час укладення Договору сторонами були дотримані вимоги законодавства, тому права орендодавця не були порушені. Вважає, що позивач діє недобросовісно, адже отримана наперед орендна плата в 2013 році, з урахуванням індексації, значно перевищує суму отриманих за нього коштів фермерського господарства у період з 2014 по 2018 роки. На думку скаржника, судом поза увагою залишена

позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 30 липня 2020 року справа № 4714/761/17-ц, де зазначено, що відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокреаа, в частині розрахунку і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, тому незгода позивачів з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання їх прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав. 15 січня 2021 року на адресу суду надійшов відзив ОСОБА_2 на апеляційну скаргу СФГ «Відродження». Вважаючи доводи апеляційної скарги такими, що не спростовують висновків суду та не дають підстав для висновку про незаконність чи необгрунтованість оскаржуваного рішення, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 27 листопада 2021 року залишити без змін. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року відкрито апеляційне провадження у даній справі. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 14 січня 2021 року розгляд апеляційної скарги призначено на 29 січня 2021 року на 09:30 год. Розгляд справи відкладено на 11 лютого 2021 року на 10:00 год. Фактичні обставини справи Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку Серія ЧР № 017714 виданого 26.05.2003, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки розташованої на адмінтериторії Глибочківської сільської ради Тальнівського району Черкаської області площею 2,15 га з кадастровим номером 7124081600-01-000-0497 (а.с. 16). Відповідно до Договору оренди землі укладеного 10 жовтня 2006 року в с. Глибочок між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем СФГ «Відродження», ОСОБА_4 надав в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,15 га орендарю СФГ «Відродження» строком на 5 (п`ять) років (а.с. 17-19). З Акту про передачу та прийом земельної ділянки від 10 жовтня 2006 року вбачається, що ОСОБА_1 передав земельну ділянку орендарю, в особі ОСОБА_3 , розміром 2,15 га в адмінмежах Глибочківської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 20). Згідно з Договором оренди землі від 22.12.2011, укладеним в с. Глибочок Черкаської області між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем СФГ «Відродження», ОСОБА_4 надав в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,15 га орендарю СФГ «Відродження» строком на 10 (десять) років (а.с. 21-23). Пунктами 9, 10, 11 Договору оренди від 22.12.2011 визначено, що орендна плата за земельну ділянку приватної власності вноситься орендарем з урахуванням відсотків та коефіцієнтів індексації у розмірах, які складуться на момент розрахунку відповідно до чинного законодавства. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься в такі строки: 1-31 серпня, остаточний рорахунок до 31 грудня поточного року. Відповідно до Акту про передачу та прийом земельної ділянки від 23.07.2012, ОСОБА_1 передав земельну ділянку орендарю, в особі ОСОБА_3 , розміром 2,15 га в адмінмежах Глибочківської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 24). Згідно розписки складеної ОСОБА_2 30.08.2013, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 та ОСОБА_5 кошти в сумі 30000 грн за належні йому земельну ділянку площею 2,15 га, Державний акт ЧР № 017714 (а.с. 67). Відповідно до довіреності, складеної в с. Глибочок 02.04.2014, ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_3 представляти інтереси з питань отримання орендної плати, заключення договору оренди, суборенди чи вчиняти інші дії, які не суперечать чинному законодавству щодо земельного паю за Державним актом серія ЧР №017714. Довіреність видана строком на 25 років і дійсна до 02.04.2039. Довіреність посвідчена секретарем Глибочівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області за №13 (а.с. 25). 24 квітня 2019 року ОСОБА_2 надіслав ОСОБА_3 та секретарю виконкому Глибочківської сільської ради Тальнівського району Черкаської області повідомлення про скасування ним довіреності від 02.04.2014, а як наслідок забороняє ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії повязані із довіреністю (а.с. 34). 22.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до Головного Управління Держгеокадастру у Черкаській області із зверненням, в якому просив внести записи про скасування довіреності виданої 02.04.2014, якою уповноважував ОСОБА_3 представляти його інтереси щодо отримання орендної плати, укладення договору оренди, суборенди та вчиняти інші дії, які не суперечать чинному законодавству (а.с. 42-43). 04 червня 2019 року ОСОБА_1 надіслав ОСОБА_3 заяву в якій просив, зокрема, направити йому належно оформлену довідку-розрахунок про те, який загальний розмір орендної плати нараховувалося ним у період з 2014-2018 роки та просив, у разі наявності заборгованості, виплатитити йому орендну плату протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання ним даної заяви (а.с. 48-49). Відповідно до інформації відділу у Тальнівському районі Держгеокадастру від 13.05.2019 №31-23-0.320-335/170-19, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею 2,15 га громадянину ОСОБА_2 відсутня. Згідно з довідкою виданою СФГ «Відродження» про виплату орендної плати ОСОБА_2 за земельний пай по Договору оренди б/н від 23.07.2012, зареєстрованому у Тальнівському районному відділі земельних ресурсів 23.07.2012 у Державному реєстрі земель за №712408164004695, орендної плати за 2012 рік нараховано 2916,26 грн, отримано ОСОБА_2 2478,82 грн, за 2013 рік нараховано 3564,32 грн, отримано ОСОБА_2 3029,67 грн, за 2014 рік нараховано 3564,32 грн, отримано ОСОБА_3 3029,67 грн, за 2015 рік нараховано 7185,63 грн, отримано ОСОБА_3 6000,00 грн, за 2016 рік нараховано 9937,88 грн, отримано ОСОБА_3 8000,00 грн, за 2017 рік нараховано 10310,55 грн, отримано ОСОБА_3 8300,00 грн, за 2018 рік нараховано - 12049,68 грн, отримано ОСОБА_3 9700,00 грн, за 2019 рік нараховано 6211,18 грн, але не отримано (а.с. 65). Відповідно до відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 16.09.2019 №311, ОСОБА_2 нараховано доходи від СФГ «Відродження» за 2014 рік в розмірі 3564,32 грн, з них утримано податку в розмірі 534,65 грн, за 2015 рік в березні нараховано 4311,38 грн, з них утримано податку в розмірі 646,71 грн, за 2015 рік в квітні нараховано 2874,25 грн, з них утримано податку 431,14 грн, за 2016 рік в березні нараховано 4968,94 грн, з них утримано податку 894,41 грн, за 2016 рік в квітні нараховано 4968,94 грн, з них утримано податку 894,41 грн, за 2017 рік в березні нараховано 4968,94 грн, з них утримано податку 894,41 грн, за 2017 рік в квітні нараховано 5341,61 грн, з них утримано податку 961,49 грн, за 2018 рік в березні нараховано 4968,94 грн, з них утримано податку 894,41 грн, за 2018 рік в квітні нараховано 7080,74 грн, з них утримано податку 1274,53 грн, за 2019 рік інформація про доходи відсутня (а.с. 89). З повідомлення від 04.02.2020 вбачається, що голова СФГ «Відродження» пропонує ОСОБА_2 отримати орендну плату за земельний пай за 2019 рік, звернувшись до бухгалтерії СФГ «Відродження» за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 132). Відповідно до заяви від 21.02.2020, ОСОБА_2 просить СФГ «Відродження» повідомити дату, час і місце куди прибути за отриманням орендної плат за 2019 рік (а.с. 133). Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 24.02.2020 №45/23-00-53-52-019, ОСОБА_2 нараховано доходи від СФГ «Відродження» за 2019 рік в березні в розмірі 6211,18 грн, з них утримано податку 1118,01 грн, за 2019 рік в квітні нараховано 6086,95 грн, з них утримано 1095,65 грн (а.с. 137). Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з принципом диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 49 ЦПК України). За змістом ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод або законних інтересів; здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Предметом апеляційного перегляду є визнання недійсними оспорюваного Договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі. За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти. Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 ЦК України). За ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України (далі - ЗК України), ЗУ «Про оренду землі». Тобто до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме спеціальні норми ЗК України та ЗУ «Про оренду землі». За змістом ч. 1 ст. 93 ЗК України, ст. 1 ЗУ «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, засноване на договорі. Статтями 13, 14 ЗУ «Про оренду землі» (в редакції чинній на час виникненя спірних правовідносин) визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України. Відповідно до положень ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є громадяни на землі приватної власності. За змістом ч. 4 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Отже, зміст прав та обов`язків, що виникають в орендодавця та орендаря земельної ділянки, порядок їх реалізації та виконання опосередковуються договором оренди землі. Зокрема, на підставі договору в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства, сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом. Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Невід`ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об`єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом (ч. 4 ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» в редакції чинній на час виникнення спірних прапвовідносин). Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. У ст. 206 ЗК України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Згідно з положеннями ст.ст. 21, 22 ЗУ «Про оренду землі» у вказаній редакції орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи. З матеріалів справи вбачається, що 22.12.2011 між ОСОБА_1 та СФГ «Відродження» укладене Договор оренди землі, який зереєстрований у визначеному законом порядку 23.07.2012 за № 712408164004695. Пунтом 9 Договору оренди визначено, що орендна плата за земельну ділянку приватної власності вноситься орендарем з урахуванням відсотків та коефіцієнтів індексації у розмірах, які складуться на момент розрахунку відповідно до чинного законодавства. На ряду з цим, відповідач на власний розсуд визначав розмір та нараховував орендну плату по договору, збільшував її розмір, не наводячи при цьому відповідних аргументів. Проте, ЗУ «Про оренду землі» в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, містить чітке визначення щодо істотної умови про розмір орендної плати та вимагає, щоб в договорі обов`язково було узгоджено розмір орендної плати з визначенням її форми, порядку її внесення і перегляду. Також встановлено, що спірний договір не містить додатків, які є невідємною частиною договору оренди землі відповідно до закону, а саме: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірний Договір оренди землі не містить всіх істотних умов, тому є підстави для визнання його недійсним з моменту укладення. Посилання в апеляційній скарзі на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 30 липня 2020 року справа № 4714/761/17-ц, не заслуговують на увагу, адже вказана позиція викладена за інших обставин справи. Крім того, відсутність такої істотної умови, як розмір орендної плати унеможливлює виконання спірного договору оренди. Щодо стягнення заборгованості апеляційний суд виходить з наступних мотивів. Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно до ст. 24 ЗУ «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. За змістом ст. 81 ЦПК України обов`язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (ст.ст. 77-80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом. З матеріалів справи вбачається, що згідно розписки, складеної ОСОБА_2 30.08.2013, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 та ОСОБА_5 кошти в сумі 30000 грн за належну йому земельну ділянку площею 2,15 га, Державний акт ЧР № 017714, в той час, як згідно довідки СФГ «Відродження», відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 16.09.2019 №311 відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 24.02.2020 №45/23-00-53-52-019 ОСОБА_2 було нараховано значно більші суми орендної плати за період з 2014 по 2019 роки, зокрема, недоплата по орендній платі становить 14729,67 грн. Тому суд першої інстанції встановивши, що ОСОБА_2 протягом 2014-2018 років нараховувалась, але фактично була сплачена орендна плата не в повному обсязі, а в 2019 році нарахована, але не сплачена орендна плата, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення із СФГ «Відродження» на корсить ОСОБА_2 14729,67 грн заборгованості по орендній платі за спірний період. Крім того, звертаючись в суд з позовом, ОСОБА_2 просив стягнути з відповідача саме заборгованість по орендній платі у відповідності до положень ЗУ «Про оренду землі». Як вже зазначалось орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у відповідності до умов договору оренди. Разом з тим, благодійна допомога не є орендною платою в розумінні ЗУ «Про оренду землі», тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в цій частині позову. При цьому, апеляційний суд також зауважує, що заперечуючи проти стягнення заборгованості по орендній платі, стороною відповідача ні в апеляційній скарзі, ні в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не заперечувався розрахунок заборгованості по орендній платі та не було надано власних розрахунків. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки поданих та досліджених судом доказів та незгоди із висновками суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», § 23). Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідностатті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, застосовано норми матеріального та процесуального права, які підлягали застосуванню, в зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника Селянського (фермерського) господарства «Відродження» - адвоката Грушевського Михайла Михайловича залишити без задоволення. Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 27 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Повний текст постанови складено 12 лютого 2021 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: В. О. Єльцов В. Г. Бородійчук