Постанова 4875 № 922/2261/14

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "10" лютого 2021 р. Справа № 922/2261/14 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Геза Т.Д. , суддя Мартюхіна Н.О. при секретарі Голозубовій О.І., за участю представників: стягувача не з`явився; боржника Маркосян М.В. на підставі довіреності від 21.12.2020р. №85/1482, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", м. Харків (вх.№220 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 21.12.2020р. у справі №922/2261/14 (суддя Ольшанченко В.І., постановлену в м.Харків о 15:23год., дата складення повного тексту 21.12.2020р.) постановлену за результатами розгляду заяви Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню по справі за позовом: Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова, м.Харків, до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", м. Харків про стягнення 1697740,33грн, ВСТАНОВИЛА: Рішенням господарського суду Харківської області від 06.08.2014р. залишеним без змін постановами Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.2014р. та Вищого господарського суду України від 02.12.2014р. у справі №922/2061/14 в позові відмовлено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" на користь Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за квітень 2013 року в сумі 322740,33грн.; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 6454,81грн. (т.4 а.с.210-213, т.5 а.с.29-33, 63-68). 14.10.2014р. на виконання рішення господарського суду Харківської області від 06.08.2014р. та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.2014р. було видано відповідний судовий наказ (т.5 а.с.39). 29.03.2018р. Індустріальним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України міста Харкова було подано до господарського суду Харківської області заяву №4741/4606 від 29.03.2018р. про заміну сторони виконавчого провадження по справі, в якій просило суд замінити сторону виконавчого провадження (стягувача) - Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Харкова на Індустріальне об`єднане управління Пенсійного фонду України міста Харкова за виконавчим листом №922/2261/14 від 14.10.2014р. (т.13 а.с.39-47) Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.04.2018р. замінено позивача (стягувача) - Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова на його правонаступника - Індустріальне об`єднання управління Пенсійного фонду України міста Харкова у рішенні господарського суду від 06.08.2014р. по справі №922/2261/14 та у виданому на його виконання наказі господарського суду від 14.10.2014р. № 922/2261/14 (т.13 а.с.51-53). 21.01.2020р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було подано до господарського суду Харківської області заяву про заміну стягувача - Індустріальне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (т.13 а.с.58-59). Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.01.2020р. відмовлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області в заміні сторони виконавчого провадження по справі №922/2261/14 (т.13 а.с.74-77). 10.12.2020р. Приватне акціонерне товариство "Харківський тракторний завод" звернулось до господарського суду Харківської області з заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі №922/2261/14, в якій просив суд визнати наказ господарського суду Харківської області №922/2261/14 від 14.10.2014р. на суму 6454,81грн. таким, що не підлягає виконанню (т.13 а.с.84-138). В обґрунтування поданої заяви Приватне акціонерне товариство "Харківський тракторний завод" посилалось на те, що ухвалою господарського суду Харківської області від 03.08.2020 року у справі №922/2071/20 було задоволено заяву AT "ХТЗ" про затвердження плану санації до відкриття провадження у справі про банкрутство, затверджено план санації AT "ХТЗ" до відкриття провадження у справі про банкрутство, який передбачає відстрочення виконання зобов`язань Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод» перед кредиторами на два роки (до 02.08.2022 включно), а також списання частини вимог кредиторів на умовах плану досудової санації. Боржник зазначав, що відповідно до плану досудової санації AT "ХТЗ" сума судового збору у розмірі 6454,81грн, яка має бути стягнута на підставі наказу господарського суду Харківської області №922/2261/14 від 14.10.2014р., підлягає прощенню та списанню. Зокрема планом санації до відкриття провадження у справі про банкрутство визначено, що "Вимоги Кредиторів по стягненню з боржника пені, зокрема пені та інших санкцій за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, штрафів, інших фінансових та господарських санкцій, вимоги по стягненню з боржника сум у якості відповідальності за порушення грошового зобов`язання, встановлених статтею 625 Цивільного кодексу України (відсотки річних та інфляційні витрати), вимоги щодо сум судового збору, стягнутого з боржника згідно судового рішення, підлягають прощенню (списанню). Вимоги кредиторів, зазначені у цьому пункті вважаються прощеними та списуються з дня затвердження господарським судом цього Плану санації.". У зв`язку із вказаними обставинами, на думку боржника, в останнього відсутній обов`язок щодо оплати за наказом, виданим на суму стягнутого судового збору у справі №922/2261/14 та відповідно виконавчий документ підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню на підставі статті 328 Господарського процесуального кодексу України. На підтвердження викладених обставин, боржником було надано копію плану санації до відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод", схваленого протоколом засідання зборів кредиторів Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" від 30.06.2020, з додатком №1 до вказаного плану санації, та копію ухвали господарського суду Харківської області про затвердження плану санації до відкриття провадження у справі про банкрутство від 03.08.2020р. у справі №922/2071/20. Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.12.2020р. у справі №922/2261/14 відхилено повністю заяву Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, по справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова до Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" про стягнення 1697740,33грн. Відповідні висновки місцевого господарського суду мотивовані тим, що боржником не було надано доказів на підтвердження тих обставин, що наказ господарського суду Харківської області від 14.10.2014р. на суму 6454,81грн. у справі №922/2261/14 було видано помилково або що обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, як і не надано доказів на підтвердження списання (прощення) кредитором боргу чи його частини на умовах плану санації. Господарським судом першої інстанції було зазначено про те, що тільки відсутність заборгованості є підставою для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, а не план санації, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання наказу господарського суду Харківської області від 14.10.2014р. на суму 6454,81грн. у справі №922/2261/14 таким, що не підлягає виконанню. Приватне акціонерне товариство "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" з ухвалою місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 21.12.2020р. у справі №922/2261/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Одночасно апелянт звернувся з клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги на ухвалу суду. В обґрунтування наявності підстав для задоволення заявленого клопотання скаржник посилається на те, що копію оскаржуваної ухвали ним було отримано лише 29.12.2020р., у зв`язку із чим, йому був необхідний додатковий час для підготовки та направлення апеляційної скарги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при постановленні оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, що призвело до передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Зокрема, апелянт не погоджується з висновками місцевого господарського суд про те, що боржником не було надано доказів того, що наказ господарського суду Харківської області від 14.10.2014р. у справі №922/2261/14 було видано помилково або що обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку із його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Апелянт зазначає, що до господарського суду першої інстанції в якості доказу було надано план досудової санації з додатком, а також ухвалу господарського суду Харківської області від 03.08.2020р. у справі №922/2071/20, якою було задоволено заяву АТ «ХТЗ» про затвердження плану санації до відкриття провадження у справі про банкрутство. Саме з вказаних документів, на думку апелянта, вбачається факт списання (прощення) боргів АТ «ХТЗ» на визначених в плані санації умовах, нормативні підстави чого зазначені в статті 5 Кодексу України з процедур банкрутства, а процесуальні підстави встановлені також в статті 328 Господарського процесуального кодексу України. Жодних інших документів, які необхідно, або можливо було б надати в даному випадку діюче законодавство не передбачає. Отже, за наведених обставин, вимога суду надати докази списання боргу кредитором є такою, що не може бути виконана боржником, оскільки він не кредитор і не володіє документами кредитора, і є такою, що не має жодного стосунку до поданої заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, оскільки примусове виконання наказу господарського суду у справі №922/2261/14 здійснює не кредитор, а державна виконавча служба. Списання або не списання заборгованості кредитором не змінює статусу виконавчого документа згідно Закону України «Про виконавче провадження», а подальше примусове виконання наказу господарського суду у справі № 922/2261/14 щодо суми судового збору призведе до відновлення стягнення цієї суми в примусовому порядку після спливу строку досудової санації АТ «ХТЗ» всупереч умовам плану санації. Крім того, апелянт не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заявником не було надано до суду доказів виконання плану санації, а саме затвердженого судом звіту про виконання плану. На думку апелянта, звіт про виконання плану санації не має відношення до самого процесу виконання плану санації, який наразі відбувається та до розгляду заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Жодного зв`язку між поданням звіту про виконання плану санації, який подається за результатами виконання плану боржником та процесуальним оформленням списання (прощення) боргу, який знаходиться на стадії примусового виконання законодавством не встановлено. Отже, за наведених обставин, апелянт наголошує на наявності правових підстав для задоволення заяви про визнання наказу господарського суду Харківської області від 14.10.2014р. у справі №922/2261/14 таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2021р. поновлено Публічному акціонерному товариству "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Харківської області від 21.12.2020р. у справі №922/2261/14; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" на ухвалу господарського суду Харківської області від 21.12.2020р. у справі №922/2261/14; встановлено стягувачу у справі строк до 03.02.2021р. для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання та призначено справу до розгляду на "10" лютого 2021 р. У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 10.02.2021р. представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 21.12.2020р. у справі №922/2261/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено до дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Частиною 3 цієї статті визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, стягувач повідомлений завчасно належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (т.13 а.с.167), колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні за наявними у матеріалах справи доказами. Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне. Так, відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012р. №18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012р. № 11-рп/2012). Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, і згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997р.). Водночас, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.1997р., у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002р., "Ясюнієне проти Литви" ( Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003р.). У справі "Кайсин проти України" (Kaysin and Others v.Ukraine) ЄСПЛ наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, як би внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов`язкового рішення суду стосовно однієї з сторін. Частинами 1 та 2 статті 328 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю або частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково), господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом. Тобто, в межах розгляду саме заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, проте, не здійснюється перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.10.2018р. у справі №910/9026/13. Як було зазначено вище, боржник обґрунтовував свою заяву затвердженням господарським судом першої інстанції плану санації до відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе". Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи встановлює Кодексу України з процедур банкрутства. Відповідно до приписів якого : санація боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство - це система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати засновник (учасник, акціонер) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, інші особи з метою запобігання банкрутству боржника шляхом вжиття організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до відкриття провадження у справі про банкрутство (частина 5 статті 4 Кодексу України з процедур банкрутства). Частиною 1 статті 5 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що боржник за рішенням засновників (учасників, акціонерів) боржника має право ініціювати процедуру санації до відкриття провадження у справі про банкрутство. Санація боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюється відповідно до плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство (далі - план санації). У плані санації визначаються: розміри, порядок і строки погашення вимог кредиторів, які беруть участь у санації; заходи щодо виконання плану санації та нагляду за виконанням плану санації; обсяг повноважень керуючого санацією (у разі його призначення). Планом санації може бути передбачено: поділ кредиторів, які беруть участь у санації, на категорії залежно від виду вимог та наявності (відсутності) забезпечення вимог таких кредиторів; різні умови задоволення вимог для кредиторів різних категорій; заходи з отримання позик чи кредитів; умови, передбачені частиною другою статті 51 цього Кодексу. Частиною 3 статті 5 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що у разі якщо план санації передбачає розстрочення чи відстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини, план санації вважається схваленим органом стягнення в частині задоволення вимог з податків, зборів (обов`язкових платежів) на умовах плану санації без необхідності голосування органу стягнення. При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом рокам до дня проведення зборів кредиторів, визнається безнадійним та списується, а податковий борг, який виник пізніше, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах плану санації, що мають бути не гіршими, ніж умови задоволення вимог кредиторів, які проголосували за схвалення плану санації. Умови плану санації щодо задоволення вимог кредиторів, які не брали участі в голосуванні або проголосували проти схвалення плану санації боржника, повинні бути не гіршими, ніж умови задоволення вимог кредиторів, які проголосували за схвалення плану санації. До плану санації не включаються вимоги першої та другої черг задоволення вимог кредиторів, визначених цим Кодексом. Вимоги кредиторів, які не були змінені або реструктуризовані боржником, можуть бути виключені боржником із плану санації. Погодження та реалізація плану санації не вважаються порушенням договору між боржником та будь-яким кредитором, який не бере участі в плані санації. Частиною 5 статті 5 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що боржник протягом п`яти днів з дня схвалення кредиторами плану санації подає до господарського суду за місцезнаходженням боржника заяву про затвердження плану санації . Відповідно до частини 6 статті 5 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд виносить ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті заяви про затвердження плану санації протягом п`яти днів з дня її отримання. Результатом розгляду заяви про затвердження плану санації є постанова господарським судом або ухвали про затвердження плану санації, або ухвали про відмову в затвердженні плану санації, про що зазначено у частини 8 статті 5 Кодексу України з процедур банкрутства. Частиною 10 статті 5 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що затверджений господарським судом план санації є обов`язковим для всіх кредиторів, вимоги яких включені до плану санації. За заявою боржника або кредитора господарський суд може припинити процедуру санації у разі порушення виконання плану санації, за наявності підстав вважати, що такий план санації не буде виконаний. Згідно з частиною 11 статті 5 Кодексу України з процедур банкрутства за результатами виконання плану санації боржник або керуючий санацією (у разі його призначення) подає до господарського суду заяву про затвердження звіту про виконання плану санації, до якої додаються: звіт про виконання плану санації; докази надсилання копії заяви та звіту кредиторам, які беруть участь у санації, інвесторам та боржнику (якщо заява подана керуючим санацією). Про затвердження звіту про виконання плану санації або про відмову в затвердженні такого звіту господарський суд постановляє ухвалу. Ухвала господарського суду про затвердження звіту про виконання плану санації скасовує всі заходи, вжиті судом. З наданої боржником до місцевого господарського суду копії плану санації до відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" (т.13 а.с.90-112), схваленого протоколом засідання зборів кредиторів Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" від 30.06.2020р., вбачається, що боржником визначено порядок задоволення вимог кредиторів, які беруть участь в санації, та зменшення кредиторської заборгованості. Перелік кредиторів та сум їх вимог визначений у додатку №1 до плану санації "Список кредиторів". Так, планом санації встановлюється наступний порядок задоволення вимог кредиторів та зменшення кредиторської заборгованості. 1.Вимоги кредиторів, які беруть участь в санації, які не є вимогами зі стягнення штрафів, пені, санкцій за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, інших фінансових та господарських санкцій, не є вимогами по стягненню з боржника сум у якості відповідальності за порушення грошового зобов`язання, встановлених статтею 625 Цивільного кодексу України (відсотки річних та інфляційні витрати) та сумами стягнутого судового збору, підлягають задоволенню боржником на умовах відстрочки виконання зобов`язань. Відстрочка виконання зобов`язань кредиторів встановлюється строком на 2 роки від дня затвердження господарським судом цього плану санації. 2.Вимоги кредиторів по стягненню з боржника пені, зокрема пені та інших санкцій за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, штрафів, інших фінансових та господарських санкцій, вимоги по стягненню з боржника сум у якості відповідальності за порушення грошового зобов`язання, встановлених статтею 625 Цивільного кодексу України (відсотки річних та інфляційні витраті!), вимоги щодо сум судового збору, стягнутого з боржника згідно судового рішення, підлягають прощенню (списанню). Вимоги кредиторів, зазначені у цьому пункті вважаються прощеними та списуються з дня затвердження господарським судом цього плану санації. 3.Податковий борг, який виник у строк, що передував трьом рокам до дня проведення зборів кредиторів, визнається безнадійним та списується, а податковий борг, який виник пізніше, відстрочується строком на 2 роки від дня затвердження господарським судом цього плану санації або списується на умовах плану санації. Докладний порядок, умови задоволення вимог кредиторів, які беруть участь в санації боржника в списання заборгованості наведені в додатку №1 до цього плану санації. Разом з тим, як вірно зазначено місцевим господарським судом, боржником не було надано до суду будь-яких доказів на підтвердження списання (прощення) кредитором боргу чи його частини на умовах плану санації. Судова колегія також погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що тільки підтверджена відсутність заборгованості є підставою для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, а не план санації. Отже, доводи апелянта про відсутність у AT "ХТЗ" обов`язку щодо оплати за наказом в частині стягнутого судового збору у справі №922/2261/14, є безпідставним. Судова колегія також враховує, що за приписами частини 10 статті 5 Кодексу України з процедур банкрутства, суд може припинити процедуру санації боржника у разі порушення виконання плану санації. Ухвала господарського суду про припинення процедури санації скасовує заходи, вжиті судом, а план санації вважається розірваним. У такому разі вимоги кредиторів відновлюються в повному розмірі у незадоволеній частині. Отже, вказаною нормою права чітко визначено правові наслідки для боржника у разі невиконанні плану санації. При цьому, після припинення процедури санації мають відновитись вимоги кредиторів у незадоволеній частині, що суттєво утруднить або зробить неможливим стягнення в примусовому порядку суми боргу в разі визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. З огляду на вищевикладене, оскільки наказ господарського суду Харківської області №922/2261/14 від 14.10.2014р. не було видано помилково, матеріали справи не містять доказів щодо відсутності у боржника обов`язку щодо виконання рішення у даній справі повністю або частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України). Колегія суддів також враховує, що в пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини справи "Проніна проти України" (Заява №63566/00) Суд нагадує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29). Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апелянтом не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвалу господарського суду Харківської області від 21.12.2020р. у справі №922/2261/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта. Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду Харківської області від 21.12.2020р. у справі №922/2261/14 залишити без змін. Повний текст постанови складено 12 лютого 2021р. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуючий суддя О.В. Плахов Суддя Т.Д. Геза Суддя Н.О. Мартюхіна