Постанова Донецький апеляційний суд № 263/12052/20

22-ц/804/407/21 263/12052/20 П О С Т А Н О В А Іменем України Єдиний унікальний номер 263/12052/20 Номер провадження 22-ц/804/407/21 11 лютого 2021 року місто Маріуполь Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Лопатіної М.Ю. суддів Биліни Т.І., Принцевської В.П. сторони: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» відповідач ОСОБА_1 розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 листопада 2020 року, ухвалене у складі судді Томіліна О.М.,- В С Т А Н О В И В: Описова частина. Короткий зміст позовних вимог. У вересні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі: АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що що 28 жовтня 2011 року, з метою отримання банківських послуг, ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву №б/н, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що дана Анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку складає між ним та банком договір, що підтверджується його підписом у Анкеті- заяві від 28 жовтня 2011 року. ОСОБА_1 зобов`язався повертати суму кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитом, проте ці зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим в нього утворилась заборгованість, яка станом на 14 червня 2020 року становить 11 403,58 грн та складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 9 827,69 грн та заборгованості за простроченими відсотками в сумі 1 575,89 грн. Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь зазначену заборгованість та судові витрати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 листопада 2020 року позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 28 жовтня 2011 року в розмірі 9827,69 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» судовий збір у розмірі 1811,50 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що фактично отримані та використані позичальником кошти у сумі 9827,69 грн. в добровільному порядку банку не повернуті, а тому, враховуючи вимоги ч.2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, позовні вимоги банку підлягають захисту шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Крім того, місцевий суд виходив з того, що відсутні підстави вважати, що при укладенні кредитного договору сторони погодили сплату відсотків за користування кредитним коштами, оскільки у Анкеті-заяві позичальника від 28 жовтня 2011 року процента ставка не зазначена. При цьому надані банком витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифи Банку не можуть розцінюватись як стандартна( типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 листопада 2020 року в частині відмови в задоволені позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача проценти в сумі 1575,89 грн. В обґрунтування доводів апеляційної скарги банк зазначив, що, суд першої інстанції при ухваленні рішення не звернув уваги на те, що в довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна , 55 днів пільгового періоду» від 28 жовтня 2011 року, підписаній відповідачем, сторони узгодили зокрема розмір та порядок повернення кредиту, нарахування процентів за користування кредитними коштами, а тому підстави для відмови в задоволенні позову в частині стягнення процентів, у суду відсутні. Також скаржник посилався на те, що суд не врахував, що відповідно до ст. 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків. Таким чином встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, місцевий суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту. Доводи і заперечення інших учасників справи. Своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

Мотивувальна частина. Позиція апеляційного суду. Відповідно до вимог ч.13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржене судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Рішення суду в частині стягнення тіла кредиту не оскаржувалось, тому апеляційним судом не переглядалось. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції. 28 жовтня 2011 року між Приватним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 шляхом підписання Анкети-заяви укладено кредитний договір, згідно із умовами якого останній отримав кредит у розмірі 1000,00 грн. на платіжну картку (а.с 13). З 06 червня 2018 року кредитний ліміт за вказаним кредитним договором банком було збільшено до 3 000,00грн., з 05 березня 2014 року - до 4 000,00 грн., з 18 березня 2014 року - до 5 400,00 грн., з 28 жовтня 2016 року - до 10 000,00 грн. (а.с.12). Відповідно із доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за кредитним договором, укладеним між сторонами, станом на 14 червня 2020 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість в загальній сумі 11 403,58 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 9827,69 грн. та заборгованості за простроченими відсотками в сумі 1575,89 грн. (а.с 5-10). Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що оскільки доказів того, що ОСОБА_1 було ознайомлено з Умовами та Правилами надання банківських послуг банком суду не надано (підпис відповідача на них відсутній), такі Умови не є складовою кредитного договору, укладеного між сторонами, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Разом з тим, під час вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за процентами місцевим судом не враховано що їх розмір та порядок сплати був узгоджений сторонами у Тарифах (довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 28 жовтня 2011 року), яка є частиною укладеного між сторонами кредитного договору, з огляду на її підписання відповідачем. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). З огляду на те, що сплата позичальником процентів у розмірі 2,5 відсотка у місяць (30,00 відсотків річних) була погоджена між сторонами у договорі, є підстави для їх стягнення з відповідача на користь банку. З розрахунку заборгованості банку вбачається, що за період з 28 жовтня 2011 року процентна ставка, яка застосовувалась банком до простроченої заборгованості за кредитним договором, укладеним між сторонами, змінювалась з 30,00% річних до 43,20 % річних (а.с.5-6). При визначенні розрахунку заборгованості банк посилався на Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», відповідно п. 1.1.3.2.3. яких банк має право проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. Однак, враховуючи те що такі Умови не є складовою кредитного договору, укладеного між сторонами, у банка відсутні підстави для застосування збільшеної процентної ставки до простроченої заборгованості за кредитом, а тому з ОСОБА_1 підлягають стягненню проценти за користування кредитом за ставкою погодженою сторонами у Тарифах Банку 2,5 відсотка у місяць (30,00 відсотків річних) у сумі 1376,05 грн, що відповідає розрахунку банку (а.с.95-96). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, відповідно до положень ст.376 ЦПК України, у зв`язку невідповідністю висновків суду обставинам справи підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні процентів та ухваленням нового рішення про часткове задоволення цих позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк». З огляду на часткове скасування оскарженого рішення та ухвалення нового рішення, у відповідності до вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України, апеляційний суд вважає необхідним змінити розподіл судових витрат та покласти на відповідача понесені позивачем і документально підтверджені витрати по сплаті судового збору за подачу позову у сумі 2 065 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на 98,24%, виходячи з розрахунку: 2102 грн х 98,24% : 100%. Крім того, враховуючи часткове задоволення вимог апеляційної скарги відповідача на 87,32 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 2 753,20 грн, виходячи з розрахунку: 3 153,00 грн х 87,32 % : 100%. Керуючись ст. ст. 367, 374,376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 листопада 2020 року в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитними коштами скасувати, в частині розміру стягнутого судового збору змінити. Задовольнити частково позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення процентів за користування кредитним коштами за кредитним договором без номера від 28 жовтня 2011 року. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 , МФО 305299) заборгованість за процентами за користування кредитними коштами за період 28 жовтня 2011 року по 14 червня 2020 року в сумі 1 376,05 грн (одну тисячу триста сімдесят шість грн 05 коп). Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 , МФО 305299) судовий збір за подання позову в сумі 2065 грн ( дві тисячі шістдесят п`ять грн). Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 , МФО 305299) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2 753,20 грн (дві тисячі сімсот п`ятдесят три грн. 20 коп) Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня її прийняття. Судді: Повний текст постанови складено 11 лютого 2021 року. Суддя: