Окрема думка КЦС ВС № 511/126/17

ОКРЕМА ДУМКА Судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Крата В. І. 03 лютого 2021 року м. Київ справа № 511/126/17 провадження № 61-21653св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 28 вересня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 травня 2019 року скасував та передав справу № 511/126/17 на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому колегія суддів вказала, що: «під час розгляду справисторони, треті особи, їхні представники не були допитані як свідки. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази щодо наявності між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спірних правовідносин. Так, в розписці, на яку посилалась позивач в обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 взяв завдаток в розмірі 50 000,00 грн на продаж бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Разом з цим, в наданій ОСОБА_1 03 квітня 2015 року розписці про отримання авансу в розмірі 50 000,00 грн за продаж бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 », не вказано особу, якій надано цю розписку. В платіжному дорученні №1 від 03 червня 2015 року про перерахування 242 500,00 грн зазначено в якості платника ФОП ОСОБА_2 , отримувач - ВДВС Роздільнянського МРУЮ Одеської області, призначення платежу - по виконавчому листу №2-683/2010 від 12 жовтня 2010 року по стягненню солідарно з ОСОБА_3 грошових коштів на користь ПАТ Банк «Форум», платник ОСОБА_3 . Договір позички нежитлового приміщення - бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 » укладений 03 червня 2015 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 . Крім того, відхиляючи заперечення відповідача, суд першої інстанції зазначив, що оригінал розписки зберігається саме у позивача ОСОБА_2 , тому саме вона і передала гроші. Але суд не звернув уваги на те, що оригінал розписки було надано до суду ОСОБА_5 (журнал судового засідання від 20 червня 2017 року - т. 1 арк. спр 116), яка є представником, як позивача ОСОБА_2 (т. 1 арк. спр. 17), так і третьої особи ОСОБА_4 (т.1 арк. спр.251)». Не можу погодитися із постановою колегії суддів з таких мотивів.

1. Суди встановили, що в квітні 2015 року позивач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_4 в усному порядку домовилися з відповідачем ОСОБА_1 про продаж їм частини належного відповідачу на праві бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за 60 000 доларів США, з внесенням авансу у розмірі 25 000 доларів США. 1.1. На виконання домовленості, 03 квітня 2015 року ОСОБА_2 сплатила ОСОБА_1 частину авансу за продаж бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в розмірі 50 000,00 грн, що підтверджується розпискою, написаною ОСОБА_1 . 1.2. Відповідач ОСОБА_1 зобов`язався підготувати необхідні документи для нотаріального оформлення договору купівлі-продажу бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». 1.3. 03 червня 2015 року на прохання ОСОБА_1 з метою виконання ним боргових зобов`язань за виконавчим листом № 2-683/2010, виданим Роздільнянським районним судом Одеської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 636 561,17 грн на користь ПАТ «Банк Форум» та, відповідно, зняття арешту з нерухомого майна МПП «Газовик», ОСОБА_2 в якості частини обумовленого сторонами авансу зі свого банківського рахунку на рахунок ВДВС Роздільнянського МРУЮ Одеської області перерахувала 242 500,00 грн з призначенням платежу - оплата по виконавчому листу № 2-683/2010 від 12 жовтня 2010 року по стягненню солідарно з ОСОБА_3 грошових коштів на користь ПАТ «Банк Форум», платник ОСОБА_3 . Грошові кошти надійшли адресату 04 червня 2015 року. 1.4. В день перерахування коштів - 03 червня 2015 року між зятем ОСОБА_2 - ОСОБА_4 та ОСОБА_1 був укладений договір позички нежитлового приміщення - частини нерухомого майна МПП «Газовик» - бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». 1.5. Постановою державного виконавця ВДВС Роздільнянського МРУЮ в Одеській області від 05 червня 2015 року закінчено виконавче провадження № 44082241 по примусовому виконанню виконавчого листа №2-683/2010, виданого 12 жовтня 2010 року Роздільнянським районним судом Одеської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 636 561,17 грн. на користь ПАТ «Банк Форум» та припинено чинність арешту майна боржника - ОСОБА_1 , скасовано інші заходи примусового виконання рішення. 1.6. Суди встановили, що відповідач ОСОБА_1 , заперечуючи проти позовних вимог, не надав доказів того, що він домовився з будь-якою іншою особою, в тому числі - третьою особою ОСОБА_4 про продаж бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та отримав від такої особи гроші в сумі 50 000 грн. Більше того, сам ОСОБА_4 заперечував вказані обставини і те, що він отримував від ОСОБА_1 будь-які кошти в рахунок купівлі бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Дійсною природою перерахованих ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 242 500 грн є передача авансу ОСОБА_1 в рахунок укладення в майбутньому договору купівлі-продажу бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

2. У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. 2.1. Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання. 2.2. Відповідно до статті 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. 2.3. У постанові Верховного Суду України від 13 лютого 2013 року у справі № 6-176цс12 зроблено висновок, що «внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише в разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникати на підставі договорів купівлі-продажу будинку та частин земельних ділянок. Оскільки договори купівлі-продажу будинку й частин земельних ділянок, які б за своєю формою та змістом відповідали вимогам закону, між сторонами у справі укладені не були, а сторони лише домовилися укласти такі договори в майбутньому, передана ОСОБА_8 відповідачу грошова сума в розмірі 968 420 гривень є авансом, який підлягає поверненню позивачу, тому висновок суду касаційної інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог про стягнення авансу за попереднім договором є помилковим». 2.4. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2018 року у справі № 544/174/17 (провадження № 61-21724св18) зроблено висновок щодо застосування положень статті 545 ЦК України і вказано, що «у частині 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов`язку боржником, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов`язку. У контексті презумпції належності виконання обов`язку боржником потрібно акцентувати на декількох аспектах: (а) формулювання «наявність боргового документа у боржника» варто розуміти розширено, адже такий документ може перебувати в іншої особи, яка на підставі статті 528 ЦК України виконала зобов`язання; (б) вона є спростовною, якщо кредитор доведе протилежне. Тобто кредитор має можливість доказати той факт, що не зважаючи на «знаходження» в боржника (іншої особи) боргового документа, він не виконав свій обов`язок належно; (в) у частині третій статті 545 ЦК України регулюються як матеріальні, так і процесуальні відносини. Матеріальні втілюються в тому, що наявність боргового документа в боржника (іншої особи) свідчить про належність виконання зобов`язання. У свою чергу, процесуальні відносини проявляються в тому, що презумпція належності виконання розподіляє обов`язки з доказування обставин під час судового спору; (г) частина третя статті 545 ЦК України не охоплює всіх підстав підтвердження виконання зобов`язання, перерахованих у статті 545 ЦК України. Це пов`язано з тим, що і розписка про одержання виконання доводить належність виконання боржником обов`язків, особливо у тих випадках, за яких кредитору не передавався борговий документ. Тобто й наявність у боржника (іншої особи) розписки кредитора про одержання виконання підтверджує належність виконання боржником свого обов`язку». 2.5. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. 2.6. Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. 2.7. У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав». 2.8. У справі, що переглядалася, суди встановили, що: позивач і відповідач домовили про укладення договору купівлі-продажу бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; на виконання усної домовленості ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 в розмірі 50 000,00 грн, що підтверджується розпискою, написаною ОСОБА_1 ; оригінал розписки було надано ОСОБА_5 , яка є представником позивача, і відповідачем будь-якими доказами не спростовано, як повернення грошей, так і те, що їх передавав хтось інший, а не позивач; ОСОБА_2 в якості частини обумовленого сторонами авансу перерахувала 242 500 грн з призначенням платежу - оплата по виконавчому листу № 2-683/2010 від 12 жовтня 2010 року по стягненню солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 грошових коштів на користь ПАТ «Банк Форум»; відповідач ОСОБА_1 , заперечуючи проти позовних вимог, не надав доказів того, що він домовився з будь-якою іншою особою, в тому числі - третьою особою ОСОБА_4 про продаж бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; між сторонами не було укладено договору купівлі-продажу бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». 2.9. За таких обставин, в колегії суддів були відсутні підстави для скасування судових рішень, доводи касаційної скарги стосувалися винятково переоцінки встановлених судами обставин, а тому необхідно було касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін. Суддя В. І. Крат