Ухвала КЦС ВС № 278/2592/19

У Х В А Л А 04 лютого 2021 року м. Київ справа № 278/2592/19 провадження № 61-1531ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 серпня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дібрівська будівельна компанія» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення та вимушеного прогулу, В С Т А Н О В И В : У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовомпро стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення та вимушеного прогулу. Позов обгрунтований тим, що з 19 лютого 2019 року до 23 квітня 2019 року працював на посаді водія автотранспортних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю «Дібрівська будівельна компанія» (далі - ТОВ «Дібрівська будівельна компанія», товариство). У порушення вимог трудового законодавства відповідач у день звільнення не видав йому трудову книжку та не виплатив заробітну плату, а також компенсацію за невикористану відпустку. У травні 2019 року він звернувся до адміністрації ТОВ «Дібрівська будівельна компанія» із вимогою видати трудову книжку та довідку про заробітну плату. 23 травня 2019 року товариство виплатило йому належні кошти при звільненні та 30 травня 2019 року видав трудову книжку, а також довідку про заробітну плату. Зміст вказаної довідки свідчить про те, що йому не була виплачена заробітна плата у розмірі 215,00 грн за один робочий день - 19 лютого 2019 року. Крім того, розмір заробітної плати за квітень становив 3 461,50 грн, проте фактично йому було виплачено 3 263,69 грн. Заборгованість у розмірі 197,81 грн товариство не виплатило. Також позивач зазначає, що відповідач не виплатив йому компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 1 162,15 грн. Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ «Дібрівська будівельна компанія» заборгованість із заробітної плати у розмірі 412,81 грн, 1 162,15 грн - компенсації за невикористану відпустку, середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки - 6 275,61 грн, 25 334,87 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн. Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 28 серпня 2020 року позов задоволено частково. Стягнено з ТОВ «Дібрівська будівельна компанія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 4 003,40 грн, 800,68 грн - компенсації за невикористану відпустку, а також 67 257,12 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В іншій частині позову відмовлено. Суд першої інстанції встановив, що позивач ОСОБА_1 звільнений з 23 квітня 2019 року, проте в день звільнення трудова книжка позивачу не видавалася. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не виконав вимоги статтей 116, 117 КЗпП України та до дня звернення позивача до суду розрахунок з позивачем не здійснив. Враховуючи те, що з моменту звільнення до звернення до суду пройшло 336 робочих днів, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки у розмірі 67 257,12 грн. Також суд першої інстанції зазначив, що позивач не надав доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань, їх ступеня, форми, не обґрунтував розмір заявлених вимог, тому суд відмовив ОСОБА_1 у цій частині позовних вимог. Постановою Житомирського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «Дібрівська будівельна компанія» задоволено частково. Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 серпня 2020 року в частині стягнення із товариства середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 4 003,40 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в позові. Рішення в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні змінено, зменшено суму, яка підлягає стягненню із 67 257,12 грн до 10 000,00 грн. Доповнено абзац четвертий резолютивної частини рішення реченням такого змісту: «Сума середнього заробітку зазначена без врахування податків і обов`язкових платежів». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Суд апеляційної інстанції зазначив, що трудову книжку позивачу видано 30 травня 2019 року. Долучена до матеріалів справи виписка з рахунку свідчить про те, що заробітна плата виплачена 21 травня 2019 року. При звільненні вимоги статті 117 та частини п`ятої статті 235 КЗпП України не дотримані ТОВ «Дібрівська будівельна компанія». Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 у день звільнення нарахована та виплачена компенсація за невикористані 4 дні відпустки. Відсутні докази того, що така компенсація виплачена позивачу 21 травня 2019 року, у день виплати заборгованості із заробітної плати. Суд апеляційної інстанції, застосувавши висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26 червня 2019 року, справа №761/9584/15-ц та врахувавши обставини справи, зменшив розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника, врахувавши розмір невиплаченої компенсації за невикористану відпустку, а також ту обставину, що заборгованість із заробітної плати виплачена позивачу 21 травня 2019 року, дійшов висновку про зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні із 67 257,12 грн до 10 000,00 грн. Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначив, що задовольнивши позов в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що з позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 27 вересня 2019 року, тобто за межами позовної давності, що є підставою для відмови в позові у цій частині. У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 серпня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до частини дев`ятої статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму дляпрацездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 01 січня 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 270,00 грн. Предметом спору у зазначеній справі є стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення та вимушеного прогулу у розмірі 72 061,20 грн. Ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн*100=227 000,00 грн). Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до вимог закону і окремого визнання її такою не потребує. У касаційній скарзі заявника немає посилання на зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки, як і на докази на їх підтвердження. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)). Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Оскільки оскаржувані заявником рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 серпня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року постановлені у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, У Х В А Л И В : У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 серпня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дібрівська будівельна компанія» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення та вимушеного прогулу відмовити. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: А. С. Олійник С. О. Погрібний В. В. Яремко