Ухвала КАС ВС № 524/9942/17

УХВАЛА 09 лютого 2021 року Київ справа №524/9942/17 адміністративне провадження №К/9901/696/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мартинюк Н.М., суддів - Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі №524/9942/17 за позовом депутата Кременчуцької міської ради Полтавської області Гордєєвої В.Я. до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, треті особи: Комунальне підприємство "Теплоенерго", Департамент житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради про визнання рішення нечинним, ВСТАНОВИВ: Депутат Кременчуцької міської ради Полтавської області Гордєєва В.Я. звернулася до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила: - визнати протиправним та скасувати рішення від 10 жовтня 2017 року №1093 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання з централізованого постачання гарячої води, що надаються комунальним підприємством "Теплоенерго" міста Кременчук" з додатком; - визнати протиправними та нечинними рішення: 1) від 6 жовтня 2017 року №1066 "Про затвердження Порядку проведення громадських слухань відкритих слухань проектів рішень виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області з питань встановлення цін/тарифів на послуги постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення та/або погодження Інвестиційних програм суб`єктів господарювання та затвердження складу комісії з питань розгляду заяв (зауважень, пропозицій), які надійшли під час відкритих слухань і Положення про комісії"; 2) від 13 лютого 2018 року №153 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуг з центрального опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються комунальним підприємством "Теплоенерго" міста Кременчука" з додатками; - визнати регуляторними актами: 1) рішення "Про встановлення, зміну чи корегування тарифів, на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання з централізованого постачання гарячої води, що надаються комунальним підприємством "Теплоенерго" міста Кременчук з додатком, який приймається за процедурою, встановленою діючим законодавством та зобов`язати готовити аналіз регуляторного впливу, проводити громадські слухання згідно чинного законодавства, частини третьої статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації", "Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніше як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття"; 2) рішення від 13 лютого 2018 року №135 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуг з центрального опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються комунальним підприємством "Теплоенерго" міста Кременчука з додатками. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2018 року, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року, позов задоволено частково: - визнано протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 10 жовтня 2017 року №1093 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання з централізованого постачання гарячої води, що надаються комунальним підприємством «Теплоенерго» міста Кременчук»; - визнано протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 6 жовтня 2017 року №1066 «Про затвердження Порядку проведення громадських слухань, проведення відкритих слухань проектів рішень виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області з питань встановлення цін/тарифів на послуги постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення та/або погодження Інвестиційних програм суб`єктів господарювання та затвердження складу комісії з питань розгляду заяв (зауважень, пропозицій), які надійшли під час відкритих слухань, і Положення про комісії»; - визнано протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 13 лютого 2018 року №153 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, що надаються комунальним підприємством «Теплоенерго» міста Кременчук». У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. 4 січня 2021 року Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області втретє звернувся з касаційною скаргою на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі №524/9942/17 з пропуском строку на касаційне оскарження. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що вже звертався до Верховного Суду із касаційною скаргою на зазначені судові рішення, проте ухвалами Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 9 листопада 2020 року і 14 грудня 2020 року його первісну скаргу було повернуто. Підставою для повернення стало надання до Верховного Суду непідписаної касаційної скарги та відсутність у касаційній скарзі викладених передбачених статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України») підстав для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Покликаючись на те, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду, скаржник втретє звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою. Водночас, скаржник зазначає, що виходячи з того, що право на касаційне оскарження було реалізовано у встановлений законом строк шляхом подання первісної касаційної скарги, процесуальний строк на подання цієї касаційної скарги ним не пропущений. З огляду на зазначене Верховний Суд вважає за потрібне зазначити наступне. Так, згідно статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. Як вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень, Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області неодноразово звертався до Верховного Суду із касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення, однак його скарга поверталась з огляду на її невідповідність встановленим КАС України вимогам щодо форми та змісту такої скарги. Відтак, підстави вказані скаржником, в підтвердження відсутності у нього можливості звернутись до Верховного Суду протягом чотирьох місяців із належно оформленою касаційною скаргою, як і підстави неусунення протягом тривалого строку недоліків касаційної скарги, про які неодноразово зазначалось Верховним Судом, не можуть бути визнані Судом поважними. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку в строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. За таких обставин, Верховний Суд вважає неповажними наведені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження та пропонує надати клопотання про поновлення такого строку, де зазначити інші підстави для його поновлення разом з відповідними доказами на їх підтвердження. Також, слід зазначити, що повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження віднесено до повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Для поновлення процесуальних строків суд зобов`язаний указати обґрунтовані та об`єктивні підстави, за яких пропущений строк належить поновити. Водночас наявність таких підстав вимагає від суду аналізу дій скаржника, які він здійснив для своєчасного звернення до суду. Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України, касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. Крім того, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків, вказати підстави для поновлення строку та надати відповідні докази. Також, суд звертає увагу на те, що за правилами статті 330 КАС України передбачено, що до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. В матеріалах касаційної скарги, що надійшли до суду, наявний документ про сплату судового збору в меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про судовий збір». Так, відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення. Підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру фізичною особою встановлена на рівні 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, позов у цій справі заявлено у 2018 році фізичною особою щодо п`яти вимог немайнового характеру. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі №524/9942/17, задоволено три вимоги немайнового характеру. Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 1 січня 2018 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив: 1762 гривні. Враховуючи рішення суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову та вимоги касаційної скарги, Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області має сплатити судовий збір за три вимоги немайнового характеру: 4228,80 грн (1762 х 0,4 х 3 х 200%). Разом з касаційною скаргою скаржник надав платіжне доручення про сплату судового збору №1249 від 6 листопада 2020 року у якому судовий збір сплачено у сумі: 3842,04 грн. На підставі викладеного, Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області за подання касаційної скарги на рішення суду у спорі з трьома вимогами немайнового характеру має доплатити: 386,76 грн (4228,80 - 3842,04). Реквізити для сплати судового збору: УК у Печерському районі/Печерський район/22030102; код отримувача ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)". Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Отже, касаційна скарга подана після закінчення строку на касаційне оскарження і не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому відповідно до частини другої статті 332 КАС України суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків, а саме надання: 1) клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, де вказати інші підстави пропуску строку з наданням відповідних доказів їх поважності; 2) документа про сплату недоплаченої суми судового збору. Через відсутність складу колегії суддів, які визначені протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду цієї касаційної скарги, у зв`язку перебуванням у відпустці головуючої судді Мартинюк Н.М. (наказ від 14 січня 2021 року №5-кв), розгляд цієї скарги відбувся по виходу судді з відпустки. Керуючись статтями 169, 248, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Визнати неповажними підстави пропуску строку Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області на касаційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2018 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі №524/9942/17. Касаційну скаргу Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі №524/9942/17 за позовом депутата Кременчуцької міської ради Полтавської області Гордєєвої В.Я. до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, треті особи: Комунальне підприємство "Теплоенерго", Департамент житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради про визнання рішення нечинним залишити без руху. Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали (в частині подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження) в установлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. ........................... ........................... ........................... Н.М. Мартинюк Л.О. Єресько Ж.М. Мельник-Томенко, Судді Верховного Суду