Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/7787/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/7787/20 Головуючий у 1-й інстанції: Польовий О.Л. Суддя-доповідач: Капустинський М.М. 11 лютого 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Сапальової Т.В. Смілянця Е. С. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Красилівської житлово-експлуатаційної контори на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Красилівської житлово-експлуатаційної контори до Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування припису, акта, В С Т А Н О В И В : Красилівська житлово-експлуатаційна контора звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспожив служби в Хмельницькій області в якому просила: - визнати протиправним і скасувати припис винесений Головним управлінням Держпродспоживслужби в Хмельницькій області від 25.05.2020 року №0005 про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін: - визнати протиправним і скасувати акт №0005 та акт №0006 перевірки дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін від 22.05.2020 року. - стягнути з Держпродспоживслужби в Хмельницькій області на користь Красилівської житлово-експлуатаційної контори судовий збір, сплачений за подання позову. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року позовну заяву повернуто позивачеві. Повертаючи позовну заяв суд першої інстанції виходив з того, що в разі якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано, позов підлягає поверненню на підставі п.3 ч.4 ст.169 КАС України. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду в суд першої інстанції. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали порушено норми матеріального і процесуального права. Зокрема, апелянт наголошує, що позовну заяву було підписано в.о. начальника Красилівського ЖЕК, з доданою до позовної заяви копією розпорядження №1542020-р від 06.11.2020 року "Про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади" п. 4 якого покладено обов`язки начальника Красилівського ЖЕК з 07.11.2020 року на ОСОБА_2 , чим підтверджується право на підписання ОСОБА_2 позовної заяви. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Красилівського ЖЕК. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду. З матеріалів справи встановлено, що позивачем подано адміністративний позов до Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування припису, акта. Позовна заява підписана в.о. начальника Красилівського ЖЕК Богачук Н.С., на підтвердження повноважень якої надано копію копією розпорядження №1542020-р від 06.11.2020 року "Про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади" п. 4 якого покладено обов`язки начальника Красилівського ЖЕК з 07.11.2020 року на ОСОБА_2 . Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не надав суду документів, які підтверджують, що Богачук Н.С. є в.о. начальника Красилівської ЖЕК, та які підтверджують право Бугачук Н.С. на підписання та подання позову до суду. З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для прийняття до розгляду вказаної позовної заяви, оскільки її підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено, тому наявні підстави для повернення позовної заяви на підставі п.3 ч.4 ст.169 КАС України. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Вимоги щодо оформлення адміністративного позову, який подається до суду першої інстанції, визначені ст. 160 КАС України, а положеннями ст. 161 КАС України визначено документи, що додаються до позовної заяви. Так, частиною 2 ст. 160 КАС України встановлено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Згідно з пунктом 3 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. Відповідно до ч. 3 ст. 55 КАС України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до статуту, положення (самопредставництво юридичної особи) або через представника. З аналізу змісту вищезазначеної норми ч. 3 ст. 55 КАС України вбачається, що допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку передбачених ст. 44 КАС України процесуальних прав можливий за умови сукупної наявності обох цих умов. Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності). З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що доданим до позовної заяви документо, а саме - розпорядження №1542020-р від 06.11.2020 року підтверджено повноваження Богачук Н.С. діяти від імені Красилівської житлово-експлуатаційної контори у порядку самопредставництва, у зв`язку з чим посилання суду на відсутність документально підтверджених відомостей про наділення Богачук Н.С. відповідними повноваженнями є помилковим. Процесуальним законом - КАС України передбачено альтернативний перелік обставин, що можуть підтверджувати право особи діяти від імені суб`єкта владних повноважень у порядку самопредставництва - закон, статут, положення або трудовий договір (контракт). Колегією суддів враховується, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для Суду природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення. Зі змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду. З огляду на зазначене, колегія суддів не погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що до позовної заяви не додано документів, які підтверджують право Богачук Н.С. на підписання та подання позову до суду. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини. Відповідно до вимог ч.2 ст. КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби. За таких обставин, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про не підтвердження позивачем повноважень представника щодо підписання та подання позовної заяви, тому відсутні підстави для повернення позовної заяви на підставі п.3 ч.4 ст.169 КАС України та прийняття оскаржуваного рішення. Статтею 320 КАС України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви постановлена передчасно, тому наявні підстави для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Красилівської житлово-експлуатаційної контори задовольнити. Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Красилівської житлово-експлуатаційної контори до Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування припису, акта скасувати. Справу направити до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Капустинський М.М. Судді Сапальова Т.В. Смілянець Е. С.