Постанова 4814 № 552/5052/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/5052/20 Номер провадження 22-ц/814/260/21Головуючий у 1-й інстанції Миронець О. К. Доповідач ап. інст. Триголов В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 лютого 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя : Триголов В.М., судді: Лобов О.А., Дорош А.І., секретар: Коротун І.В, розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Сетам", Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення коштів,- В С Т А Н О В И В : У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ДП "Сетам", Київського ВДВС у м.Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення коштів. В обгрунтування заявлених вимог вказує, що 15.06.2017 року він придбав на електронних торгах квартиру АДРЕСА_1 та в подальшому отримав свідоцтво про право власності на дану квартиру. Постановою Полтавського апеляційного суду від 07.11.2019 року визнано недійсними електронні торги, скасовано протокол електронних торгів, акт реалізації предмета іпотеки та свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. Отже, оскільки правочин купівлі-продажу визнано недійсним, сторони повертаються в попередній стан. Позивач повернув все за даним правочином, тому звернувся до суду з позовом з метою стягнення сплачених ним грошових коштів. У позові ОСОБА_1 просив стягнути з Київського ВДВС у м.Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 126796,18 гривень залишок неповернутих грошових коштів, сплачених на виконання правочину визнаного недійсним, інфляційні втрати в розмірі 34145,28 гривень, проценти за користування грошовими коштами у розмірі 4313,58 гривень, а всього 165255,04 гривень. Стягнути з ДП «СЕТАМ» 1809,44 гривень інфляційних витрат, 172,44 гривень проценти за користування грошовими коштами, а всього 1891,88 гривень. Стягнути солідарно з відповідачів 6500 гривень витрат по реєстрації права власності та судовий збір. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 26 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням районного суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити в повному обсязі. В обгрунтування апеляційної скарги посилаються на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказує на те, що хоча власником відчужуваного на електронних торгах майна є боржник у виконавчому провадженні, але сторонами договору купівлі-продажу, оформленого за результатами проведених електронних торгів є продавець, який має право примусового продажу такого майна, тобто державна виконавча служба та організатор електронних торгів, а покупець відповідно є переможець електронних торгів. А тому скаржник вважає, що позов подано до належних відповідачів. Також позивач зазначив, що судом неповно встановлено обставини щодо співвідношення сплачених ОСОБА_1 та повернутих виконавчою службою коштів, крім того, судом допущено порушення норм процесуального права в частині доведеності обставин справи та врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду. ДП «СЕТАМ» подало відзив на апеляцйну скаргу, у якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 листопада 2020 року залишити без змін. У відзиві відповідач посилається на те, що виступає лише як організатор торгів та не має жодного відношення до подальшого оформлення результатів торгів, а відтак не може відповідачти за витрати, понесені внаслідок оформлення договору купівлі-продажу майна позивачем. При цьом, ДП «СЕТАМ» здійснило дії по поверненню гарантійного внеску переможцю торгів, тобто ОСОБА_1 . Київський відділ державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) також подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення місцевого суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, є обгрунтованим. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін. Крім того, відповідачем Київським відділом державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) надано до апеляційного суду додаткові пояснення, з яких вбачається, що ОСОБА_1 13.01.2021 року повернуто виконавчий збір з державного бюджету у сумі 11484,92 грн, які перераховані прозивачу 19.01.2021 року, згідно розпорядження №111. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п. 2,3 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Як вбачається з матеріалів справи, 15.06.2017 року проведено електронні торги з реалізації однокімнатної квартири загальною площею 30,4 кв.м. за ціною 175 200 гривень. Переможцем торгів став ОСОБА_1 , що підтверджується протоколом №263213 від 15.06.2017 року. На підставі даного протоколу державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби міста Полтави Гречківською Ю.В. складено акт від 03.07.2017 року про реалізацію предмета іпотеки. Позивачем сплачено гарантійний внесок у розмірі 8760 грн. на рахунок ДП «Сетам», та на підставі вказаного протоколу перераховано грошові кошти в розмір 166400 грн. за придбану квартиру (платіжне доручення №2667 від 16.06.2017 року) на рахунок Київського ВДВС м. Полтави, що підтверджується актом про реалізацію предмета іпотеки від 03.07.2017 року (а.с. 10-12) 11.07.2017 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. видано свідоцтво ОСОБА_1 про право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Дане свідоцтво видане на підставі акта про реалізацію предмета іпотеки та зареєстроване право власності за ОСОБА_1 . Відповідно до постанови Полтавського апеляційного суду від 07.11.2019 року визнано недійсними електронні торги, що відбулись 15.06.2017 року з продажу однокімнатної квартири ОСОБА_2 та скасовано протокол проведення електронних торгів №264313 від 15.06.2017 року складеного за результатами електронних торгів, скасовано акт про реалізацію предмета іпотеки від 03.07.2017 року затверджений начальником Київського відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Міщаніном О.В., скасовано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 11.07.2017 року, серія номер 515 посвідчене приватним нотаріусом Дробітько В.В. на підставі акту про реалізацію предмета іпотеки, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36085645 від 11.07.2017 року права власності за ОСОБА_1 , номер запису 21331573 від 11.07.2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34448953000. Вказаним судовим рішенням встановлено, що виникли обставини, при яких за відсутності вини позивача ОСОБА_2 , з нього була стягнута сума боргу (яка дозволяла проведення реалізації його житла), хоча її розмір не відповідав вимогам закону і фактично становив суму 36800 гривень, при якій реалізація не здійснюється, що в подальшому знайшло своє підтвердження у рішенні суду від 25.02.2019 року. Отже, формально дії ДП «Сетам» та Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з реалізації іпотечного майна відбувались відповідно до норм закону, якими врегульовано дані правовідносини, фактично мало місце порушення конституційних прав позивача на власність і на єдине житло. Зміст правочину, яким є оскаржувані ОСОБА_2 прилюдні торги з продажу належного йому нерухомого майна, на момент його вчинення не відповідав вимогам закону та порушував права позивача. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що сторонами договору купівлі-продажу квартири на публічних торгах є позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , якому було повернуто квартиру, а отже позов заявлено до неналежних відповідачів, тому задоволенню не підлягає. Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно з частиною першою статті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 цього Кодексу. Враховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК України. Сторонами такого правочину є покупець учасник прилюдних торгів, яким може бути фізична чи юридична особа, і продавець. Цивільно-правовим наслідком визнання результату прилюдних торгів, яким фактично є оформлений у вигляді протоколу про результати торгів договір купівлі-продажу, недійсним є повернення сторін договору купівлі-продажу продавця і покупця - до первісного стану, тобто реституція як спосіб захисту, що характерний для зобовязальних відносин (ч.1 ст. 216 ЦК України). Отже, що для правильного вирішення спору необхідно визначити, хто є продавцем за укладеним за результатами торгів договором. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були сплачені грошові кошти за придбання майна на електронних торгах, організатором яких було ДП «Сетам», на підставі наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2831/5 «Про реалізацію арештованого майна». Відповідно до абз. 17, 18 п. 1 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2831/5 організатор електронних торгів, торгів за фіксованою ціною (далі - Організатор) - суб`єкт господарювання, якого за результатами конкурсної процедури відбору організатора (далі - Конкурс), передбаченої цим Порядком, уповноважено на здійснення заходів із супроводження програмного та технічного забезпечення центральної бази даних системи електронних торгів, збереження та захисту даних, що містяться у ній, обслуговування цієї системи, забезпечення її постійної роботи та доступу користувачів до неї, публікації повідомлень про безоплатне передання нереалізованого конфіскованого майна, забезпечення збереження майна і виконання інших функцій, передбачених цим Порядком. Організація електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) - вчинення Організатором заходів із супроводження програмного та технічного забезпечення центральної бази даних системи електронних торгів, збереження та захисту даних, що містяться у ній, обслуговування цієї системи, забезпечення її постійної роботи та доступу користувачів до неї, публікації повідомлень про безоплатне передання нереалізованого конфіскованого майна, забезпечення збереження майна і виконання інших функцій, передбачених цим Порядком; У постанові від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17, провадження № 12-128гс18, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів. Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Отже у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) електронних торгів за позовом учасника електронних торгів або іншої заінтересованої особи, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, відповідно виникнуть права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору. Протоколом №263213 проведення прилюдних торгів 15.06.2017 року визначено, що організатором зазначених торгів є ДП «Сетам», продавцем Київський відділ державної виконавчої служби м. Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області. Державному Підприємству «Сетам» позивачем сплачена гарантійний внесок в розмірі 8760 грн., який був повернутий позивачу 03.07.2020 року після визнання недійсними електронних торгів, що відбулись 15.06.2017 року. (а.с.20) У звязку з викладеним, колегія суддів дійшла висновку, що саме Київський відділ державної виконавчої служби м. Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області є продавцем арештованого майна, реалізованого на прилюдних торгах, а отже є у даному випадку стороною договору купівлі-продажу. На виконання вищезазначеного протоколу проведення електронних торгів позивачем сплачено на рахунок Київського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області грошові кошти в розмірі 166440 грн. З матеріалів справи вбачається, що 22.05.2020 року ОСОБА_1 Київським ВДВС перераховано залишок, що залишився після фактичного погашення боргів ОСОБА_2 по зведеному виконавчому провадженню в розмірі 39603,82 грн. (а.с.21, 23-24) Грошові кошти в розмірі 126796,18 грн. на час звернення позивача до суду повернуті не були. Разом з цим, в ході судового розгляду в апеляційному суді Київським ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) надано копію платіжного доручення № 834 від 20.01.2021 року про повернення ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 11484,92 грн. Підставою повернення вказано є рішення суду у справі №552/2774/19, яким визнано договір купівлі-продажу квартири укладеним з ОСОБА_1 недійсним. Можливість повернення майна, переданого, у тому числі, на виконання недійсного правочину, шляхом пред`явлення вимоги набувачу, який не є стороною недійсного правочину, а так само володіння яким (майном) згодом відпала, урегульовано положеннями глави 83 ЦК України. Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широку сферу застосування: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею або всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним. Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: а) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); б) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності достатньої правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі. Наведене у своїй сукупності свідчить, що кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави. Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права), підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця (набувача майна) з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна. Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2017 року у справі № 3-905гс17 та постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 757/42443/15-ц (провадження № 61-38890св18). Зважаючи на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Київським ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) грошових коштів, сплачених на виконання недійсного правочину в розмірі 115311,26 грн., з урахуванням сум, уже повернутих позивачу. (126796,18 грн. 11484,92 грн =115311,26грн.) Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних витрат та процентів за користування грошовими коштами на підставі ст. 625 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне. Згідно висновку Верховного Суд України в постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15 статтею 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання, її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Дія статті поширюється також на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому частина п`ята статті 11 ЦК України, в якій ідеться про те, що у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень статті 625 цього Кодексу у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин. Зобов`язальні правовідносини виникають не з рішення суду, а з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність. При вирішення спору в даній справі, судом застосовано реституцію, на виконання якої стягнуто з відповідача на користь позивача отримані від нього кошти, які відповідач не повернув. У зв`язку із цим застосуванню підлягає стаття 1212 ЦК України, згідно з якою особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, якщо підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Це положення застосовується і до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином. Якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші (як готівкові, так і безготівкові), на них нараховуються відсотки згідно зі статтею 536 ЦК Україниз того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів. У разі стягнення безпідставно набутих чи одержаних грошей нараховуються відсотки відповідно до статті 536 ЦК України й унеможливлюється стягнення 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 цього Кодексу. Позивачем вимоги щодо стягнення відсотків, нарахованих в порядку ст. 536 ЦК України не заявлено. Не підлягають до задоволення також вимоги щодо стягнення на користь ОСОБА_1 6500 гривень витрат понесених позивачем при реєстрації права власності на квартиру. Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині позивач посилався на обов`язок продавця відшкодувати покупцеві завдані йому збитки у разі вилучення товару за рішенням суду на користь третьої особи, передбачений ст. 661 ЦК України. Проте, норма вказаної статті передбачає такий обов`язок продавця у разі вилучення товару за рішенням суду на підставах, що виникли до продажу товару. В даному випадку, підставою вилучення квартири у покупця ОСОБА_1 є рішення суду про визнання прилюдних торгів не дійсними, яке ухвалено після укладення договору купівлі-продажу. Отже, на момент придбання позивачем квартири, підстав для її вилучення не було. Крім того, підстав для стягнення вказаних коштів в порядку ст. 1212 ЦК України також немає, оскільки у такому випадку відповідачем за вказаною позовною вимогою може бути лише нотаріус. Позивачем позовні вимоги до приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В., яка здійснювала державну реєстрацію права власності заявлено не було. За таких обставин позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню зі стягненням з Київським ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на користь позивача сплачених на виконання недійсного правочину в розмірі 115311,26 грн. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Здійснюючи розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, колегія суддів виходить з наступного. За подачу позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 1737,81 грн. (а.с.35), та за подачу апеляційної скарги 2606,72грн. (а.с.172) Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, то стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в загальному розмірі 3468 грн. 67 коп. Керуючись ст.ст.367, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд, - П О С ТА Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 листопада 2020 року, - скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення коштів задовольнити частково. Стягнути з Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 залишок неповернутих грошових коштів, сплачених на виконання правочину, визнаного недійсним у розимірі 115 311 грн. 26 коп (сто п`ятнадцять тисяч триста одинадцять грн. 26 коп) У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3468 грн. 67 коп. (три тисячі чотириста шістдесят вісім грн. 67 коп) Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: В.М. Триголов Судді: А.І. Дорош О.А. Лобов