Постанова 4801 № 148/1295/20

Справа № 148/1295/20 Провадження № 22-ц/801/378/2021 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Саламаха О. В. Доповідач:Рибчинський В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2021 рокуСправа № 148/1295/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Рибчинського В.П., суддів Голоти Л.О., Денишенко Т.О., розглянувши в письмовому провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 листопада 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, в с т а н о в и в: У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, мотивуючи тим, що позивач та відповідач проживали у зареєстрованому шлюбі, у якому у них народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя з відповідачем не склалось і в даний час до суду подана заява про розірвання шлюбу. Відповідач участі в утриманні дітей не приймає, на звернення позивача не реагує. Діти проживають з позивачем та знаходяться на її повному утриманні. Відповідач працездатний, має постійне місце роботи у ТОВ "Вінницька птахофабрика" "Переробний комплекс" та отримує стабільний заробіток. Таким чином, стан здоров`я відповідача та його матеріальне становище дозволяють утримувати дітей. Окрім того, старшій дочці ОСОБА_5 встановлено діагноз: відкрита артеріальна протока, аневризматичне вип`ячування міжпередсердної перегородки з декількома проривами. В зв`язку з даними захворюваннями, дитині проведено операцію. Відтак, дитина перебуває під постійним спостереженням кардіолога та потребує стороннього догляду та допомоги, фізичної реабілітації, що відповідно, вимагає додаткових матеріальних витрат, в тому числі і зі сторони батька. Враховуючи отримуваний відповідачем дохід, стан його здоров`я, відсутність інших утриманців, стан здоров`я дочки ОСОБА_5 , позивач вважає, що відповідач має сплачувати аліменти у розмірі 1/2 частини усіх видів його доходу. Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 листопада 2020 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання дочок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/2 частки зі всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 18.08.2020 і до досягнення дітьми повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в дохід держави 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок судового збору. Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріально та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги відповідно до чинного законодавства. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції частково не відповідає цим вимогам. Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 20.10.2008 (а.с. 7) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 03.08.2015 (а.с. 8). Відповідно до довідки Кинашівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області № 1110 від 04.08.2020 (а.с. 9), діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходяться на утримання матері - позивача ОСОБА_3 . Відповідно до копії консультативного висновку Державної установи "Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіо хірургії" від 26.02.2019 (а.с. 10) дитина ОСОБА_3 має діагноз: відкрита артеріальна протока, аневризматичне вип`ячування міжпередсердної перегородки без прориву, призначено хірургічне лікування. Копія консультативного висновку Державної установи "Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії" від 06.05.2019 (а.с. 11) підтверджує проведення операції дитині ОСОБА_3 . Стан дитини після операції добрий (а.с. 12). Задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції враховано інтереси дітей, зокрема стан здоров`я дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стан здоров`я та матеріальний стан відповідача, визнання ним позову. Суд апеляційної інстанції частково погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного. Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно частини першої статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до змісту статей 150, 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ст. 181 СК України). За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій або натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Встановивши ту обставину, що в сторін є неповнолітні діти, які проживають з позивачем та фактично знаходиться на її утриманні, тоді як відповідно до вимог сімейного законодавства дитина має право на отримання матеріальної допомоги з боку обох батьків, а відповідач є здоровою особою працездатного віку, який має достатній дохід, суд першої інстанції, з урахуванням матеріального становища дитини та її матері, дійшов правильного висновку щодо необхідності покладення на відповідача аліментного зобов`язання. Водночас, суд першої інстанції належним чином не мотивував свій висновок про визначення розміру аліментів у розмірі 1/2 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно. В частині 3 статті 181 СК України зазначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її батька або у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст. 182 СК України). Відповідно до ст. 182 СК України, при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів та інші обставини, що мають істотне значення. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Зважаючи на положення ст.ст. 141, 180-182 СК України, зокрема про солідарний обов`язок батьків на утримання неповнолітньої дитини, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в частині розміру стягуваних аліментів змінити, зменшивши з Ѕ до 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.08.2020 року і до досягнення старшою дитиною повноліття, оскільки такий розмір аліментів є достатнім та таким, що забезпечить нормальний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дітей. За таких обставин, рішення суду на підставі п.1 ч.1 ст. 376 ЦПК Українив частині розміру аліментів підлягає зміні. Відповідно до п. 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв`язку з тим, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, то з урахуванням звільнення позивача від сплати судового збору, понесені відповідачем судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції підлягають компенсації за рахунок держави. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 листопада 2020 року в частині розміру аліментів змінити. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання дочок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 18.08.2020 і до досягнення дітьми повноліття. Компенсувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок держави судовий збір в розмірі 1261,20 грн, сплачений останнім за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 10 лютого 2021 року. Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський Судді: Л.О. Голота Т.О. Денишенко