Постанова 4817 № 607/15112/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/15112/20Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М. Провадження № 22-ц/817/117/21 Доповідач - Сташків Б.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 лютого 2021 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Сташків Б.І. суддів - Хома М. В., Щавурська Н. Б., за участю секретаря - Сович Н.А. та сторін- представника позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу №607/15112/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 жовтня 2020 року, ухваленого суддею Позняк В.М., повний текст рішення складено 26 жовтня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів,- ВСТАНОВИВ: У вересні 2020 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , просив зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього в користь відповідачів, стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу), та на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму дитини відповідного віку, шомісячно, до досягнення старшою дитиною повноліття. Позов мотивовано тим, що позивач сплачує аліменти на утримання сина ОСОБА_6 в розмірі 1/2 всіх видів заробітку та на утримання дочки ОСОБА_7 в розмірі 2000 гривень щомісяця. Зараз він працює водієм, розмір аліментів які з нього стягуються приблизно дорівнює розміру його заробітку. Тому просить зменшити розмір аліментів. Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 жовтня 2020 року позов задоволено частково. Зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 жовтня 2013 року у справі №607/14348/13-ц до 1/6 частки всіх видів доходу але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня вступу рішення в законну силу і до досягнення повноліття. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 - відмовлено. Частково не погодившись із вказаним рішенням суду від ОСОБА_2 поступила апеляційна скарга в якій апелянт просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зменшення розміру аліментів, які стягуються на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з твердої грошової суми 2000 грн. до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму дитини відповідного віку. Зменшити розмір аліментів, які стягуються згідно рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 23 квітня 2020 року у справі № 598/344/20 про стягнення аліментів на користь ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 з ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на утримання дитини ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 1/6 частки всіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня вступу рішення в законну силу і до досягнення повноліття. У доводах апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права не врахування усіх обставин справи. Зокрема вказує, що при постановленні оскаржуваного рішення не було враховано його матеріальний стан, постійне місце роботи, те що існує інше рішення суду про стягнення з нього аліментів ( тобто наявні інші утриманці). Зазначає, що оскільки стягнення аліментів відбувається за двома рішеннями суду на двох дітей, у зв`язку із цим,він звернувся до суду із заявою про (фактично) встановлення єдиної частки, яка підлягає до стягнення у вигляді аліментів на утримання його дітей. Апелянт заперечує, щодо незадоволення позовних вимог про зменшення розміру аліментів, які стягуються на користь ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з твердої грошової суми 2000 грн. до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму дитини відповідного віку, осільки судом в даній справі не враховано положення частини другої статті 183 СК України про обов`язок суду у разі стягнення аліментів на двох і більше дітей визначити єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Апелянт посилається на норми ст.ст.181,192 СК України, відповідно до яких розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Вказує, що законодавцем не обмежено право батька на звернення до суду із заявою про зменшення розміру аліментів, зокрема із зміною способу їх стягування. Зазначає, що він працює на роботі, тобто наявне офіційне працевлаштування, його дохід практично рівний мінімальній заробітній платі, тобто в межах 5000 грн на місяць, що підтверджується матеріалами справи. Апелянт зазначає, що по першому рішенню суду буде стягуватися 1/6 частини, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину, відповідно це - 1200 грн. Тобто 5000-1200 + 3800 грн. Зважаючи на іншу суму стягуваних аліментів - 2000 грн, то 3800 - 2000= 1800 грн.( зарплата без податків позивача), що є більше ніж 50% його заробітної плати щомісячно. Таким чином, стверджує, що за таких обставин він фактично не буде мати змоги сплачувати такий розмір аліментів, у зв`язку із чим у нього виникне заборгованість. Вважає, що судом першої інстанції не вірно трактовано частину третю статті 70 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів - 50 % заробітної плати боржника, оскільки загалом присуджені аліментні зобов`язання і надалі є більшими за 50% його заробітку. Окрім того, вказує, що суд першої інстанції оскаржуваним рішення поставив у не рівні умови його дітей. Вважає,що суд першої інстанції ухвалив рішення, яке є несправедливе у даних обставинах, та підлягає до скасування в певній частині. У судове засідання не з`явилися відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , однак відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення судової повістки за штриховим ідентифікатором №4600115733798 та №4600115733780 про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала подану апеляційну скаргу, просила її задовольнити, посилаючись на доводи викладені в ній. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу,які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України в межах, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи в частині позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів , зокрема із зміною способу їх стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, або договором, відповідно до частини третьої статті 181 СК України може бути змінено лише за позовом одержувача аліментів, а не платника аліментів. Такі висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і не ґрунтуються на вимогах закону. Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин першої-другої статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійної, не залежної від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач ОСОБА_2 посилався на те, що з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/2 частини усіх видів його заробітку, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму, щомісячно починаючи з 07 серпня2013 року та до повноліття дитини та аліменти на утримання доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн., однак, не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 25 лютого 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. На даний час він працює водієм, розмір аліментів, які з нього стягуються приблизно дорівнює розміру його заробітку, його доходи є такими, що він не спроможний виплачувати аліменти у присудженому судом розмірі, тому просить зменшити розмір аліментів. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина 3 статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2020 року у справі за №194/629/17-ц відзначив відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й інші норми щодо обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Таким чином, розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути змінений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить суду. Аналогічні висновки в подібних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі за №760/9783/18-ц.; від 18 вересня 2019 року у справі за 3127/12177/17-ц. Відповідно до ч.1 ст.81 СК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.80 цього Кодексу достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/14348/13-ц від 26 грудня 2013 року, вирішено стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі 1/2 частини усіх видів його заробітку, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму, щомісячно починаючи з 07 серпня2013 року та до повноліття дитини. Згідно рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 23 квітня 2020 року у справі № 598/344/20 суд вирішив стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн., однак, не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 25 лютого 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 21 жовтня 2020 року, вирішено зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 жовтня 2013 року у справі №607/14348/13-ц до 1/6 частки всіх видів доходу але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня вступу рішення в законну силу і до досягнення повноліття. Відповідно до копії трудової книжки позивача, довідки про доходи Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки від 01.09.2020 року, ОСОБА_2 працює водієм у вказаній установі та його заробіток за червень-серпень 2020 року становить 12712,40 грн., а за січень 2021 року середня заробітна плата становила 6000 грн. Враховуючи що по рішенню суду в нього буде стягуватися 1/6 частина, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину, що буде складати -1 200грн., враховуючи суму аліментів, яка стягується на другу дитину в твердій грошовій сумі 2000 грн, стягнення страхових внесків 1320 грн( 6 000грн.- 1200грн - 2000грнгрн- 1320грн.), що є більшим ніж 50% заробітної плати, щомісячно і буде становити-1480 грн. Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Частиною третьою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків. Отже, апеляційний суд встановивши всі фактичні обстави справи та дослідивши зібрані по справі докази, прийшов до висновку про те, що позивач надав суду достатніх доказів на підтвердження погіршення його матеріального стану, оскільки розмір аліментів, які стягуються на двох неповнолітніх дітей перевищує встановлений законом загальний розмір відрахувань із заробітної плати позивача, встановлений статтею 70 Закону України «Про виконавче провадження», його доходи є такими, що він не спроможний виплачувати аліменти у присудженому судом розмірі, що є підставою для зменшення розміру аліментів, із зміною способу стягнення присуджених аліментів визначених рішенням Збаразького районного суду від 23 квітня 2020 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 на утримання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі 2000 грн. на 1/6 частину усіх видів заробітку(доходу) але не менше 50% прожиткового мінімуму дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитини повноліття. Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, суд першої інстанції допустив помилку при застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду в оскаржуваній частині є не обґрунтованим. Згідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, рішення суду першої інстанції, як ухвалене при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, до скасування та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 та скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, то судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 840 грн. 80 коп. та в суді апеляційної інстанції у розмірі 1261 грн.20 коп. слід компенсувати позивачу ОСОБА_2 за рахунок держави. Керуючись ст. ст.367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити. Заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 жовтня 2020 року в частині відмови у позовних вимогах ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - скасувати та постановити в цій частині нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів - задовольнити. Змінити спосіб стягнення присуджених аліментів, визначених рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 23 квітня 2020 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі 2000 грн., однак не менше ніж 50% прожиткового мінімуму дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 25 лютого 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку(доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно і до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 жовтня 2020 року - залишити без змін. Компенсувати ОСОБА_2 за рахунок держави судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп., сплаченого у суді першої інстанції та 1261 грн.20 коп., сплаченого у суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Дата складання повного тексту постанови - 09 лютого 2021 року. Головуючий: Сташків Б.І. Хома М.В. Судді: Щавурська Н.Б.