Постанова Харківський апеляційний суд № 619/4022/15-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 04 лютого 2021 року м. Харків справа № 619/4022/15-ц провадження № 22-ц/818/351/21 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Котелевець А.В., суддів - Бурлака І.В., Хорошевського О.М., за участю секретаря - Огар І.В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дергачівського районного управління юстиції Харківської області, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 07 липня 2020 року в складі судді Кононихіної Н.Ю., у с т а н о в и в: У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дергачівського районного управління юстиції Харківської області, про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності. Позов мотивовано тим, що вона з 1990 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. 05 жовтня 2013 року між нею та ОСОБА_4 було укладено шлюб, який зареєстровано у Козачолопанській селищній раді Дергачівського району Харківської області, про що секретарем виконавчого комітету складено актовий запис №

32. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, у зв`язку з чим відкрилась спадщина, до складу якої увійшло 77/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 . Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила встановити факт її спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 у період часу з 01 березня 1990 року по 04 жовтня 2013 року, визнати за нею право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 . У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання шлюбу неукладеним та анулювання актового запису про укладення шлюбу. Зустрічний позов мотивовано тим, що її син - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про реєстрацію шлюбу до виконавчого комітету Козачолопанської селищної ради Дергачівського району Харківської області не звертався, під час реєстрації шлюбу 05 жовтня 2013 року у державному органі реєстрації актів цивільного стану присутнім не був, підпис в актовому записі про шлюб йому не належить. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_5 просила визнати неукладеним шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 який зареєстровано 05 жовтня 2013 року; анулювати актовий запис № 32 від 05 жовтня 2013 року про реєстрацію шлюбу, здійснений виконавчим комітетом Козачолопанської селищної ради Дергачівського району Харківської області. Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 21 січня 2019 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду. Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 21 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року, позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано неукладеним шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , анульовано актовий запис про укладення шлюбу № 32 від 05 жовтня 2013 року, здійснений виконавчим комітетом Козачолопанської селищної ради Дергачівського району Харківської області. Вирішено питання щодо судових витрат. Постановою Харківського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 21 січня 2019 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції. Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 07 липня 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що справа призначалась до слухання на 18 травня 2020 року, 10 червня 2020 року, 07 липня 2020 року. Однак позивачка та її представник в судові засідання не з`явились без поважних причин. Суд першої інстанції зауважив, що утримання від участі в судових засіданнях під час карантину носить рекомендований характер. Крім того, судом було враховано ситуацію з транспортним сполученням та призначено справу після встановленого обмеження, який послабив дію карантину та відновив транспортний рух. 28 липня 2020 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального права, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що з 12 березня 2020 року постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами) на усій території України установлено карантин. Розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації від 21 березня 2020 року 145 «Про встановлення режиму надзвичайної ситуації на території Харківської області» визначено ситуацію, яка склалася на території Харківської області, як надзвичайну ситуацію регіонального рівня; листом від 11 березня 2020 року Рада суддів України звернулася до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, які під час слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін; а також утриматися від відвідин суду, якщо у них є ознаки будь-якого вірусного захворювання. Зазначила, що Дергачівським районним судом Харківської області запроваджені додаткові заходи для запобігання поширенню COVID-19. Крім того, нею подавались до суду першої інстанції заяви про перенесення розгляду справи на вказані дати у зв`язку з карантином. Інші учасники справи ухвалу суду першої інстанції не оскаржували, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (пункт 6 частини першої статті 374 ЦПК України). Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Матеріали справи свідчать, що ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 01 квітня 2020 року справу прийнято до провадження судді Кононохіної Н.Ю. та призначено судове засідання на 18 травня 2020 року на 10 год. 00 хв. 18 травня 2020 року розгляд справи відкладено на 10 червня 2020 року у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі. 10 червня 2020 року розгляд справи відкладено на 07 липня 2020 року у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі. ОСОБА_1 належним чином повідомлялась про вказані судові засідання, що підтверджується зворотними рекомендованими повідомленнями про вручення судової повістки з її особистим підписом (а. с. 67, 78, 89 т. 4). 15 квітня 2020 року, 09 червня 2020 року та 06 липня 2020 року ОСОБА_1 подавала до суду першої інстанції заяви про відкладення розгляду справи, посилаючись на постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211, на підставі якої на усій території України установлено карантин, та просила призначити розгляд справи після його закінчення. Зазначила, що її представник знаходиться на карантині, відчуває себе погано, у зв`язку з чим не може з`явитись у судове засідання. Відповідно до частини першої 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналогічна норма міститься у статті 4 ЦПК України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним. Судові процедури повинні бути справедливими, особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти. Крім того, з 12 березня 2020 року постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами) на усій території України установлено карантин, а 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID19)» (далі Закон № 540-ІХ), яким пункт 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170,178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину». Зазначені зміни набули чинності з моменту опублікування Закону № 540-ІХ, тобто з 02 квітня 2020 року, проте зміни не встановлюють нових обов`язків, не скасовують і не звужують прав учасників судового процесу, не обмежують їх використання, а тому мають зворотну силу, тобто поширюються на правовідносини, пов`язані зі здійсненням судочинства у всіх справах, у тому числі і тих, які вже знаходяться на розгляді в суді. На час вирішення судом першої інстанції питання про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 карантин на всій території України було встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року та продовжено до 31 серпня 2020 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві). Зокрема, дозволено: з 22 травня 2020 року регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25 травня 2020 року перевезення пасажирів метрополітенами. Позов перебуває на розгляді під час карантинних заходів, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19». З урахуванням пункту 12 розділу I Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину». Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 180/1323/19 (провадження № 61-10634св20). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За таких обставин висновок суду першої інстанції, з урахуванням доводів ОСОБА_1 викладених в апеляційній скарзі, про залишення без розгляду її позовної заяви є передчасним. Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права (пункт 4 частини першої статті 379 ЦПК України). З огляду на викладене, ухвала Дергачівського районного суду Харківської області від 07 липня 2020 року підлягає скасуванню з поверненням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 367, 374, 379, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 07 липня 2020 року скасувати, направити справу до того ж суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 09 лютого 2021 року. Головуючий А.В.Котелевець Судді І.В.Бурлака О.М.Хорошевський