Постанова Рівненський апеляційний суд № 556/889/18

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 лютого 2021 року м. Рівне Справа № 556/889/18 Провадження № 22-ц/4815/125/21 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Ковальчук Н. М. суддів: Гордійчук С. О., Хилевича С. В., секретар судового засідання Пиляй І. С. учасники справи: позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 ; відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 ; відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника адвоката Кругліцької Валентини Михайлівни на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 04 серпня 2020 року у складі судді Іванків О. В., постановлене в смт. Володимирець Рівненської області о 15 годині 55 хвилин, повний текст рішення складено 14 серпня 2020 року, в с т а н о в и в : У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Збільшивши позовні вимоги у грудні 2018 року просив суд: -визнати спільною сумісною власністю житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 ; -визнати спільною сумісною власністю рухоме майно - косарку до трактора, копач до трактора, причіп до трактора, культиватор до трактора, млин електричний, бурякорізку електрична, станок для обробки дерева електричний, холодильник LG, телевізор, монітор та системний блок, плиту електричну, мебельну модельну кухню, водонасосну станцію, душову кабіну, пральну машину-автомат, пральну машину електичну, бойлер для нагріву води, два серванти мебельні, три дивани, чотири стільці, чотири мебельних пуфи, трюмо, дві тумби, корову, троє свиней, 15 домашніх птиць, кошти з врожай; -визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 ; -визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 ; -провести поділ спільного сумісного майна, виділивши ОСОБА_1 косарку до трактора, копач до трактора, причіп до трактора, культиватор до трактора, млин електричний, бурякорізка електрична, станок для обробки дерева електричний, пральну машину-автомат, диван, стілець, кабана; - виділити із спільного сумісного майна ОСОБА_2 холодильник LG, телевізор, монітор та системний блок, плиту електрична, мебельну модельну кухню, водонасосну станцію, душову кабіну, пральну машину електричну, пральну машину електичну, бойлер для нагріву води, два дивани, три стільці, чотири мебельних пуфи, трюмо, два мебельних серванти, дві тумби, корову. У листопада 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним вимогами до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , які у листопаді 2019 року збільшила, та просила суд: -визнати удаванимправочин довіреність ОСОБА_4 , який діяв від імені ОСОБА_5 , посвідчену приватним нотаріусом Стрільчуком М.М. 17 серпня 2013 року та зареєстровану в реєстрі за №8363; -визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію права власності на колісний трактор Т-25А2, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1980 року випуску, заводський номер НОМЕР_2 за ОСОБА_6 ; -виділити у власність ОСОБА_2 60/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 за варіантом експертизи, який пропонується першому співвласнику; -виділити у власність ОСОБА_1 40/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 за варіантом експертизи, який пропонується другому співвласнику; -окрім спільного сумісного рухомого майна, вказаного ОСОБА_1 у первинному позові, просила визнати автомобіля Volkswagen Passat, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , 1991 року випуску та колісний трактора Т-25А2, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1980 року випуску спільною сумісною власністю подружжя, виділити трактор і автомобіль у власність ОСОБА_1 , і відповідно з останнього на її користь стягнути половину вартості цього майна. ОСОБА_2 заперечила наявність у спільному сумісному майні корови, трьох свиней, 15 домашніх птиць, кошти з врожай. Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 04 серпня 2020 року вказані позови задоволено частково: -визнано довіреність ОСОБА_4 , який діяв від імені ОСОБА_5 , посвідчену приватним нотаріусом Стрільчуком М.М. 17 серпня 2013 року та зареєстровану в реєстрі за №8363, якою ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_1 та ОСОБА_7 розпоряджатися транспортним засобом автомобілем Volkswagen Passat ВЗ, д.н.з. НОМЕР_3 , 1991 р.в., удаваним правочином на приховання факту укладення договору купівлі-продажу вказаного транспортного засобу; -визнано спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майно загальною вартістю 837238,40 грн (із зазначенням переліку); -визнано за ОСОБА_1 право власності на частку будинковолодіння АДРЕСА_1 та виділено йому 40/100 фактичних часток вказаного будинковолодіння, яка складається з приміщень 1-3, 1-2 (запроектоване), 1-4 в будинку А-1, Ѕ частини сараю (Б), сараїв (В) та (в), літнього душу (ж), Ѕ частини огорожі (1), загальною вартістю 284665,44 грн.; -визнано за ОСОБА_2 право власності на частку будинковолодіння АДРЕСА_1 та виділено їй 60/100 фактичних часток вказаного будинковолодіння, яка складається з приміщень 1-1, 1-2 (запроектоване), 1-5, 1-6, 1-7 в будинку А-1, Ѕ частини сараю (Б), сходів (а), колодязя (К), погріба (Д), гаража (Г), Ѕ частини огорожі (1), загальною вартістю 427934,56 грн. -стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 компенсацію різниці у виділених частках будинковолодіння в розмірі 71634,56 грн.; -з метою проведення фактичного поділу зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_8 закласти дверний проріз між приміщеннями 1-1 та 1-3 та влаштувати перегородку для створення проектованих приміщень 1-2 для кожного із співвласників, виконати інші переобладнання та добудови; -виділено ОСОБА_1 рухоме майно загальною вартістю 65208,40 грн: косарку до трактора, вартістю 3000 гривень; диван, вартістю 2000 гривень; серванти меблеві 2 шт., вартістю по 300 гривень кожний; плиту електричну Privileg, вартістю 1000 гривень; трельяж, вартістю 500 гривень; шафу, вартістю 1000 гривень; комод, вартістю 300 гривень; телевізор, вартістю 1000 гривень; кухонний гарнітур: навісні та наземні шафи, вартістю 2000 гривень; бензопилу Schtil, вартістю 2500 гривень; автомобіль марки "Volkswagen Passat ВЗ", д.н.з д.н.з. НОМЕР_3 , 1991 р.в.,вартістю 51308,40 гривень; -виділено ОСОБА_2 рухоме майно загальною вартістю 13000 грн: копач до трактора, вартістю 2000 гривень; плуги до трактора, вартістю 1000 гривень; станок для обробки дерева електричний, вартістю 1000 гривень; меблевий м`який куточок, вартістю 2000 гривень; кухонні куточок, стіл та сервант, вартістю 1500 гривень; прихожу, вартістю 500 гривень; душову кабіну, вартістю 1000 гривень; бойлер для нагріву води, вартістю 500 гривень; пральну машину-автомат LG, вартістю 1500 гривень; холодильник LG, вартістю 1500 гривень; водонасосну станцію, вартістю 500 гривень; -стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 компенсацію різниці в розмірі присуджених часток в сумі 26104,2 грн., з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 компенсацію в розмірі половини вартості колісного трактора Т-25, д.н.з., що становить 23215 грн; -стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_8 понесені нею та документально підтверджені судові витрати в розмірі 25600 грн; Всього, з урахуванням всіх присуджених судом виплат, стягнуто з ОСОБА_8 в користь ОСОБА_1 71 634,56 грн; стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_8 74 919,2 грн.. Рішення суду першої інстанції в частині поділу майна вмотивоване передбаченою законом презумпцією рівності часток подружжя у спільному сумісному майні, а також відсутністю доказів наявності підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя, передбачених ч. 2, 3 ст. 70 СК України, у зв`язку з чим суд визнав за позивачем і відповідачем право власності за кожним на 1/2 частину спірного майна за кожним. З таким висновком суд апеляційної інстанції погоджується. Вважаючи рішення суду незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ОСОБА_1 та його представник адвокат Кругліцька Валентина Михайлівна оскаржили його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі заперечують висновок суду першої інстанції про визнання автомобіля Volkswagen Passat ВЗ, д.н.з. НОМЕР_3 , 1991 р.в., спільним майном подружжя, набутим за час шлюбу та визнання дійсним договору купівлі-продажу цього автомобіля, а також зобов`язання сплатити ОСОБА_8 ОСОБА_1 частину вартості автомобіля. Додає, що відповідно до довіреності від 27.05.2013 року ОСОБА_4 від імені ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_1 та ОСОБА_7 розпоряджатися майном у вигляді автомобіля Volkswagen Passat ВЗ, д.н.з. НОМЕР_3 , 1991 р.в., однак право власності на вказаний автомобіль не належало ОСОБА_9 , а іншій особі, а тому на нього не поширюється режим спільної сумісної власності подружжя. Зазначає, що у разі придбання майна хоча й в період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, то це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за чиї особисті кошти воно придбане. Вказує, що суд також визнав спільною сумісною власністю серед іншого і трактор Т-25 д.н.з. ВK 1992 вартістю 50000 грн, косарку до трактора вартістю 30000 грн, станок для обробки дерева електричний вартістю 1000 грн, і рішенням суду стягнуто на користь ОСОБА_2 компенсацію половини вартості цього колісного трактора. Стверджує, що відсутні підстави для стягнення компенсації вартості трактора, оскільки відповідач за первісним позовом навіть немає посвідчення водія, в той час як у судовому засіданні ОСОБА_1 вказував, що має посвідчення тракториста, а також збирає врожай і самостійно керує трактором. Звертає увагу на неправомірність виключення зі складу спільного майна подружжя корови, трьох свиней та 15 курей, у зв`язку з недоведеністю, адже наявність у господарстві цих тварин підтвердила і сама ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_10 . Окрім цього, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення у частині поділу житлового будинку, виділити йому частину будинку, що відповідно до висновку експертизи становить 60/100, а ОСОБА_2 виділити 40/100 частини. Вважає безпідставним стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 20 000,00 гривень, адже з огляду на складність справи, строк її розгляду, та ту обставину, що по справі мало місце усього три судових засідання, такий розмір витрат на правничу допомогу є завищеним і не спів мірним. Покликаючись на передчасність ухваленого рішення судом першої інстанції, без дослідження всіх обставин та доказів у справі, з порушенням процесуального законодавства, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про поділ спільного сумісного майна подружжя із виділенням кожному зі сторін майна, перелік якого наведений в апеляційній скарзі, а також відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на правничу допомогу. У поданому відзиві на апеляційну скаргу адвокат Савонік Л. О. вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Згідно ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено: сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 11 липня 1995 р. по 04 січня 2017 року. Дана обставина сторонами не заперечується. В суді першої інстанції сторони погодили безспірний перелік та вартість спільного сумісного майна, що підлягає поділу, а саме: будинковолодіння по АДРЕСА_1 , вартістю 712 600 гривень; косарка до трактора, вартістю 3000 гривень; копач до трактора, вартістю 2000 гривень; плуги до трактора, вартістю 1000 гривень; станок для обробки дерева електричний, вартістю 1000 гривень; меблевий м`який куточок, вартістю 2000 гривень; кухонні куточок, стіл та сервант, вартістю 1500 гривень; меблевий набір у передпокій (прихожу), вартістю 500 гривень; душову кабіну, вартістю 1000 гривень; бойлер для нагріву води, вартістю 500 гривень; пральна машина-автомат LG, вартістю 1500 гривень; холодильник LG, вартістю 1500 гривень; водонасосна станція, вартістю 500 гривень; диван, вартістю 2000 гривень; серванти меблеві 2 шт., вартістю по 300 гривень кожний; плита електрична Privileg, вартістю 1000 гривень; трельяж, вартістю 500 гривень; шафа, вартістю 1000 гривень; комод, вартістю 300 гривень; телевізор, вартістю 1000 гривень; кухонний гарнітур: навісні та наземні шафи, вартістю 2000 гривень; бензопила Schtil, вартістю 2500 гривень. Спірні правовідносини у бувшого подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли щодо належності автомобіля Volkswagen Passat ВЗ, д.н.з. НОМЕР_3 , 1991 р.в;трактора Т-25 д.н.з. НОМЕР_4 , 1992 р.в.; корови, трьох свиней, 15 курей та вартість врожаю сільськогосподарських культур до їх спільного сумісного майна, що підлягає поділу між ними. Вирішуючи питання спільного сумісного майна, яке є спірним, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що належними та допустимими доказами доведено придбання трактора Т-25 д.н.з. НОМЕР_4 , 1992 року випуску, під час шлюбу, і на час припинення шлюбних відносин трактор перебував у користуванні сторін. Прийшовши до такого висновку з підстав, вказаних у ст. ст. 60, 69, 70 Сімейного кодексу України, суд першої інстанції вірно ухвалив рішення, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню компенсація в розмірі половини вартості колісного трактора Т-25, д.н.з. НОМЕР_4 , що становить 23215 грн. Такий висновок суду першої інстанції є вірним, оскільки достовірно встановлено, що у відповідності до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 з 22.11.2010 року трактор перебував у власності ОСОБА_1 , а за договором комісії №89/70-22 від 01.03.2018 року приватне підприємство "Сільгоспагроторг" від імені ОСОБА_1 продало ОСОБА_6 трактор Т-25 д.н.з. НОМЕР_4 , 1992 року випуску. У своїх змінених позовних вимогах від 05.12.2018 року ОСОБА_1 просив визнати спільним сумісним майном корову, трьох свиней, 15 курей та стягнути на його користь 5 000 гривень вартості врожаю сільськогосподарських культур. Судом встановлено, що шлюб між сторонами було розірвано в грудні 2017 року і після розірвання шлюбу сторони спільного господарства не вели. Доказів того, що домашні тварини та птиця були наявні у господарстві на час розірвання шлюбу матеріали справи не містять, як не доведено, що врожай сільськогосподарських культур 2018 року є спільною власністю подружжя. Звертаючись до суду із зустрічним позовом ОСОБА_2 , серед іншого, просила визнати довіреність на право розпорядження автомобілем удаваним правочином, визнати спільним сумісним майном подружжя автомобіль Volkswagen Passat ВЗ, д.н.з. НОМЕР_3 , виділити автомобіль у власність ОСОБА_7 і стягнути з нього на її користь компенсацію половини вартості цього автомобіля. Ухвалюючи рішення в частині висновку щодо належності автомобіля Volkswagen Passat ВЗ, д.н.з. НОМЕР_3 , до спільного майна подружжя, суд першої інстанції зазначив, що в судовому засіданні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_11 підтвердили факт купівлі автомобіля ОСОБА_1 , а тому довіреність, якою ОСОБА_4 від імені ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_1 , ОСОБА_7 розпоряджатись автомобілем, є удаваним правочином на приховання договору купівлі-продажу. Такий висновок суду першої інстанції є невірним, таким, що суперечить нормам матеріального права. Відповідно до довіреності від 17.08 2013 року ОСОБА_4 , який діяв від імені ОСОБА_5 , уповноважив ОСОБА_1 , ОСОБА_7 розпоряджатись(керувати, продати, обміняти, здати в оренду, тощо) автомобіль Volkswagen Passat ВЗ, д.н.з. НОМЕР_3 . Строк дії довіреності встановлений до 27 травня 2018 року. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. За нормами ч. 3 цієї статті якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Визнаючи довіреність від 17.08 2013 року про надання ОСОБА_5 повноважень ОСОБА_1 , ОСОБА_7 розпоряджатись спірним автомобілем удаваним правочином, суд першої інстанції не врахував правові наслідки удаваного правочину, визначені у статті 235 ЦК України, де зазначено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що суд, не залучивши до участі у спорі сторону правовочину, не мав правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_2 у цій частині. З огляду на вказане, автомобіль Volkswagen Passat ВЗ, д.н.з. НОМЕР_3 не був придбаний бувшим подружжям за спільні кошти, а тому не може бути спільним сумісним майном подружжя, і відповідно не може підлягати поділу. ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі не погоджується з рішенням суду щодо поділу будинку, просив виділити йому частину будинку, яка пропонується першому співвласнику, складає 60/100 частин будинку та включає вхід до будинку. Разом з тим, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не навів переконливих доводів того, що рішення суду в цій частині не відповідає вимогам закону, і не є справедливим. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Такий принцип диспозитивності цивільного судочинства закріплює ст. 13 ЦПК України. Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. На підставі вищенаведеного, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, а рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 04 серпня 2020 року в частині визнання удаванимправочину, визнання автомобіля Volkswagen Passat, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , 1991 року випуску, спільною сумісною власністю подружжя скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог. Відповідно до ч. 1-4 ст. 37 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу апелянтом надано договір про надання правничої допомоги від 30.10.2018 року адвокатським об`єднанням «Ваше право» та ОСОБА_2 . За умовами договору адвокатське об`єднання уповноважило адвоката Савонік Л. О. надати правову допомогу ОСОБА_2 . В Додатку № 1 до договору сторони погодили про вартість правової допомоги у сумі 20 000 гривень. Окрім цього, матеріали справи містять квитанції про сплату ОСОБА_2 5600 грн. витрати на оплату експертиз. Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги на суму 51308,40 грн., що в пропорційному відношенні до розміру позовних вимог становить 6,13%, заявлений ОСОБА_2 розмір стягнення судових витрат підлягає зменшенню на вказану суму і підлягає стягненню з ОСОБА_1 на її користь 21423,82 грн. судових витрат. Керуючись ст. ст. 137, 141, 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника адвоката Кругліцької Валентини Михайлівни задовольнити частково. Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 04 серпня 2020 року в частині визнання удаванимправочину довіреності ОСОБА_4 , який діяв від імені ОСОБА_5 , посвідченої приватним нотаріусом Стрільчуком М. М. 17 серпня 2013 року та зареєстрованої в реєстрі за №8363, визнання автомобіля Volkswagen Passat, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , 1991 року випуску, шасі(кузов, рама) НОМЕР_6 , спільною сумісною власністю подружжя скасувати. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в частині визнання правочину недійсним, визнання автомобіля Volkswagen Passat, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , 1991 року випуску, шасі(кузов, рама) НОМЕР_6 , спільною сумісною власністю подружжя відмовити. Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 04 серпня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 компенсації різниці в розмірі присуджених часток рухомого майна змінити, зменшивши розмір стягнення з 26104(двадцять шість тисяч сто чотири) гривні 20 копійок до 900(дев`ятсот) гривень. Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 04 серпня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 судових витрат змінити, зменшивши розмір стягнення з 25600(двадцять п`ять тисяч) гривень до 21423(двадцять одна тисяча чотириста двадцять три) гривні 82 копійки. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст постанови складено 09 лютого 2021 року. Головуючий Н. М. Ковальчук Судді: С. В. Хилевич С.О. Гордійчук