Постанова Волинський апеляційний суд № 161/16333/20

Справа № 161/16333/20 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В. Провадження № 22-ц/802/205/21 Категорія: 39 Доповідач: Шевчук Л. Я. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 лютого 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Шевчук Л.Я., суддів - Данилюк В.А., Киці С.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 грудня 2020 року, В С Т А Н О В И В : У жовтні 2020 року АТ «Державний ощадний банк України» звернулося в суд із зазначеними позовними вимогами, які обґрунтовані тим, що 17 квітня 2013 року між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 323489 про відкриття та обслуговування рахунку і випуск платіжної картки. Позивач, крім того, зазначав, що 25 листопада 2019 року ОСОБА_1 підписав заяву на встановлення (збільшення) відновлювальної кредитної лінії, відповідно до якої останній погодився на збільшення кредиту та погодився з умовами користування кредитом відповідно до умов договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а також кредитування, викладеними в цій заяві та Умовах користування кредитною лінією. Відповідно до умов цієї заяви позичальнику ОСОБА_1 був встановлений кредитний ліміт на картковий рахунок в розмірі 21 000 грн з процентною ставкою 38 відсотків річних за користування кредитними коштами та терміном дії кредитної картки до лютого 2024 року. Відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 01 жовтня 2020 року у нього виникла заборгованість за кредитом на загальну суму 17027,14 грн, з яких: 14 347,86 грн заборгованість за кредитом; 2 661,1 грн заборгованість по відсотках за користування кредитом; 18,18 грн 3 відсотка річних від прострочених сум по основному боргу. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 17027,14 грн та судові витрати по справі. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 грудня 2020 року позов АТ «Державний ощадний банк України» у цій справі задоволено частково. Постановлено стягнути зі ОСОБА_1 в користь АТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором у розмірі 17008,96 грн, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог банку. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду в частині задоволених позовних вимог, то суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не робить висновків щодо неоскарженої частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення. Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду в даній справі розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін з таких підстав. Задовольняючи частково позовні вимоги банку, судом першої інстанції враховано, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання по поверненню кредитних коштів, в зв`язку з чим з відповідача в користь позивача суд стягнув заборгованість за цим договором у розмірі 17008,96 грн. Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону. Відповідно до вимог статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За положеннями статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до вимог частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1056 ЦК України). За матеріалами справи встановлено, що 17 квітня 2013 року між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 був укладений договір № 323489 про відкриття та обслуговування рахунку і випуск платіжної картки (а. с. 10). Крім того, судом встановлено, що 25 листопада 2019 року відповідач подав заяву про встановлення (збільшення) кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 21 000 грн (а. с. 8-9). У пункті 3.1 вказаної заяви зазначено, що шляхом підписання цієї заяви відповідач ініціює та погоджується на одержання (збільшення) кредиту та погоджується з умовами користування кредитом відповідно до умов договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а також підтверджує укладення між ним та банком кредитного договору з істотними умовами кредитування, викладеними в цій заяві та умовах користування кредитною лінією (а. с. 8 зворот). Пункт 1.1. договору про відкриття та обслуговування рахунку і випуску платіжної картки передбачає, що банк на підставі наданих відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства України документів відкрив відповідачу рахунок за тарифним пакетом «Пенсійний». Згідно пункту 1.1.1. цього договору банком відкрито відповідачу поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривні України, код банку НОМЕР_2 на умовах тарифного пакету «Пенсійний», тарифів за користування платіжною карткою, розміщених на сайті банку та на інформаційних стендах, що знаходяться у приміщеннях установ банку. Пунктом 1.2. цього договору визначено, що банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, які надходять відповідачу та забезпечувати проведення розрахунків за операціями, в тому числі здійсненими з використанням платіжної картки в межах витратного ліміту. Відповідно до пункту 1.3. договору відповідач зобов`язався здійснювати оплату послуг банку за проведення операцій за рахунком у розмірі, встановленому тарифами. Підписанням даного договору відповідач погодився з тим, що перелік видів послуг, що надаються банком, та їх вартість визначені тарифами (пункт 1.4 договору). Відповідач доручає банку в порядку договірного списання списувати з рахунку (в тому числі, за рахунок незнижувального залишку) вартість послуг, що наведені в тарифах, у випадку користування держателями цими послугами; нараховані проценти за несанкціонованим овердрафтом; несанкціонованого овердрафту; курсові різниці за операціями у валюті, що є відмінною від валюти рахунку; платежі, які пред`явлені міжнародними платіжними системами на підставі платіжних повідомлень еквайрів; помилково зараховані на рахунок платежі: суми пені за договором, а також іншими договорами, що укладені між відповідачем та банком. Банк є отримувачем коштів по вказаному договірному списанню. Договірне списання може здійснюватися з будь-якого рахунку клієнта, відкритого в банку, реквізити якого відомі сторонам (пункт 1.9 договору). Банк має право вимагати від відповідача відшкодування всіх витрат, в тому числі процентів, пені та сплати заборгованості відповідно до умов договору та правил (пункт 1.11 договору). На підтвердження своїх позовних вимог банком надано розрахунок заборгованості за договором станом на 01 жовтня 2020 року, відповідно до якого у позичальника ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитом на загальну суму 17027,14 грн, з яких: 14 347,86 грн заборгованість за кредитом; 2 661,1 грн заборгованість по відсотках за користування кредитом; 18,18 грн 3 відсотка річних від прострочених сум по основному боргу (а. с. 5-7). Крім того, банк надав суду виписку по картковому рахунку відповідача за період з 25 листопада 2019 року по 01 жовтня 2020 року (а. с. 16-19). Будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів щодо безпідставності позовних вимог банку відповідач суду не подав, хоча згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, судом встановлено, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, в зв`язку з чим виникла заборгованість по кредиту. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог банку. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про те, що банк не вправі був вимагати дострокового повернення кредитних коштів (до закінчення терміну дії кредитної картки), оскільки згідно з пунктом 3.9 кредитного договору банк має право вимагати від клієнта дострокового погашення кредиту, сплати процентів за користування ним та інших платежів за цим договором та застосувати процедуру звернення стягнення на майно клієнта згідно чинного законодавства України у випадку невиконання або неналежного виконання клієнтом зобов`язань щодо вчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування ним та інших платежів за цим договором (а. с. 10 зворот). Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду першої інстанції, яке ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись статтями 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 грудня 2020 року в цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді