Постанова 4813 № 496/3728/17

Номер провадження: 22-ц/813/1280/21 Номер справи місцевого суду: 496/3728/17 Головуючий у першій інстанції Драніков С. М. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.02.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого - Громіка Р.Д., суддів - Драгомерецького М.М., Дрішлюка А.І., за участю секретаря - Фабіжевської Т.С., розглянувши у спрощеному порядку за відсутністю учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 17 серпня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та постанову про арешт майна боржника від 02 червня 2020 року заступника начальника Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ярового Віталія Михайловича, стягувач: ОСОБА_2 , ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст скарги на дії приватного виконавця. ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на неправомірні дії заступника начальника Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ярового Віталія Михайловича щодо винесення Постанови опису й арешту майна боржника від 12.06.2020 року у виконавчому провадженні №62148253 та скасування Постанови опису й арешту майна боржника від 12.06.2020 року у виконавчому провадженні № 62148253 винесену заступником начальника Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Яровим Віталієм Михайловичем, на неправомірні дії заступника начальника Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ярового Віталія Михайловича, пов`язані з оцінкою нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , визначеною за результатами звіту про незалежну оцінку майна 1/2 частки житлового будинку, загальною площею 373,2 кв.м., та 1/2 земельної ділянки загальною площею 0,10 га розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , визнання недійсним та скасування Звіту про незалежну оцінку майна від 25.06.2020 року, який був виготовлений ТОВ «Інвестиційно-Консалтингове Бюро «ТРІАДА» про оцінку майна - майна 1/2 частки житлового будинку, загальною площею 373,2 кв.м., та 1/2 земельної ділянки загальною площею 0,10 га розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Свої вимоги мотивує тим, що 23 липня 2020 року представник скаржника ознайомився з матеріалами виконавчого провадження. Так їй стало відомо, що матеріали виконавчого провадження містять постанову опису й арешту майна, повідомлення про оцінку арештованого майна від 07 липня 2020 року, яку вона не отримувала. Державний виконавець ніколи не звертався до неї з проханням надати доступ до майна, крім того, вона не була присутня при складані опису й арешту майна, яке відбувалось 12 липня 2020 року та не змогла надати свої пояснення та зауваження щодо винесеної постанови. Як державний виконавець проник до належної їй 1/2 частини житлового будинку, їй невідомо. Таким чином, вважала, що постанова опису й арешту майна від 12 червня 2020 року не відповідає вимогам закону. Крім того, в порушення ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець в постанові опису й арешту майна описав весь будинок, 1/2 частина якого належить ОСОБА_1 , частина стягувачу та 1/8 частина будинку та земельної ділянки малолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, описавши в постанові опису й арешту майна від 12 червня 2020 року весь будинок і земельну ділянку, в тому числи і 1/8, яка належить малолітньому ОСОБА_3 , виконавцем порушені права неповнолітнього, адже власність малолітньої дитини була арештована і описана. Відчужуючи 1/2 частину будинку, належну ОСОБА_1 , майнові права малолітньої дитини будуть погіршені та нанесуть значну шкоду інтересам власника в особі дитини. Якщо дитина має частку в будинку (незалежно від місця реєстрації), то він стає учасником майбутньої угоди, яку можливо здійснити тільки з дозволу органу опіки та піклування (ст. 71 ЦК України). Після складання 12 червня 2020 року постанови опису й арешту майна, 24 червня 2020 року заступником начальника Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Яровим В.М. були винесені Постанови призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому проваджені. Згідно звіту щодо експертно-грошової оцінки 1/2 частини земельної ділянки площею 0,10 га, кадастровий номер: 5121084200:04:001:0093, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка належить ОСОБА_1 з зазначення правовстановлюючого документу належності земельної ділянки мені (частка у спільній власності - 1/2), ринкова вартість становить 119 930,00 грн. Згідно звіту про незалежну оцінку майна, оцінка 1/2 частини житлового будинку (надалі в оцінці іде опис всього житлового будинку) загальною площею 372,2 кв.м, який складається з двох поверхів, житловою площею 154,8 кв.м, який розташований на земельній ділянці площею 0,10га, кадастровий номер: 5121084200:04:001:0093 за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 (хоче весь описаний у звіті будинок їй не належить) ринкова вартість становить 1 457 719,00 грн. Тобто, ринкова вартість майна, що належить ОСОБА_1 становить у загальній сумі 1 577 649,00 грн. У відповідності до змісту Звіту вбачається що суб`єкт господарювання виготовив його з без огляду зовні. У Звіті «Інвестиційно - Консалтингового Бюро «ТРІАДА» про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 25.06.2020 року та звіті про незалежну оцінку майна, огляд об`єкта взагалі не проводився. Одночасно у матеріалах виконавчого провадження відсутні докази того, що ОСОБА_1 , як власника 1/2 частини будівлі і 1/2 частини земельної ділянки, належним чином повідомляли про проведення оцінки незалежним оцінювачем. Таким чином, проведення оцінки без безпосереднього огляду будинку та земельної ділянки, не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має недоліки, що можуть суттєво вплинути на достовірність оцінки, а тому наявні підстави для визнання незаконними дій державного виконавця по проведенню оцінки нерухомого майна та щодо визнання недійсним та скасування звітів про незалежну оцінку вартості будинку та земельної ділянки. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 17 серпня 2020 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та рішення заступника начальника Біляївського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відмовлено в повному обсязі. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою скаргу ОСОБА_1 задовольнити, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не надано оцінку її доказам та доводам, які зазначені в скарзі. Сповіщення сторін. У судове засідання, призначене на 27 січня 2021 року, сторони у справі не з`явились, були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлено 08 лютого 2021 року, про що зазначено у вступній частині постанови Одеського апеляційного суду. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з ст. 55, ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Судом першої інстанції вірно встановлено, що у провадженні державного виконавця Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження №62148253 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 1183601,00 гривень, що на день подачі позовної заяви до суду еквівалентно 44496,28 доларів США, судові витрати 8060,00 гривень, витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 23672,02 гривень, а всього, 1215333,02 гривень. Згідно з ч. 5 ст. 48 Закону № 1404-УІІІ у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувана, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Також, в ході перевірки майнового стану боржника було встановлено, що боржнику на праві власності належить нерухоме майно, а саме: 1/2 житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 . 12 червня 2020 року державним виконавцем в порядку ст.56 ЗУ «Про виконавче провадження» в присутності понятих, та стягувача складено постанову про опис та арешт майна боржника, якою описано 1/2 житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,100га, кадастровий №5121084200:04:001:0093. Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Таким чином, державним виконавцем на підставі ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження", постановою про арешт майна боржника від 12 червня 2020 року було накладено арешт на все виявлене майно боржника. Відповідно до ч. 4 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» при проведенні опису майна (коштів) боржника, виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. Суд першої інстанції вірно вважав, що доводи скаржника про неповідомлення його про день та місце вчинення виконавчих дій спростовуються матеріалами виконавчого провадження. В своїй скарзі ОСОБА_1 , вказує адресою її місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, - АДРЕСА_2 . Відповідно паспортних даних, адреса реєстрації ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 . Отже, підсумовуючи наведене, а саме: інформацію про місце реєстрації, проживання та отримання поштової кореспонденції, яка надана особисто скаржником, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що адресою поштового листування є вказана ОСОБА_1 , особисто, адреса - АДРЕСА_2 . 21 травня 2020 року державним виконавцем на адресу ОСОБА_1 , направлено виклик та з метою виявлення майна зареєстрованого за нею направлено запити до МВС, ДПС та ПФУ. Згідно акту державного виконавця від 28.05.2020р., який знаходиться в матеріалах виконавчого провадження (наданого виконавцем до суду), боржник, ОСОБА_1 , за викликом державного виконавця не з`явилася, про причини неявки не повідомила. Відповідно листа ДВС від 02.06.2020р. вихідний номер 15447/30, на адресу ОСОБА_1 , відправлено для виконання та до відома постанову від 02.06.2020р., винесену при примусовому виконанні виконавчого листа №496/3728/17 від 18.05.2020р., що видав Біляївський районний суд Одеської області. Згідно довідки від 14 липня 2020 року № 1662 (виписка з домової книги про склад сім`ї та реєстрацію) за адресою: АДРЕСА_1 , проживають та прописані ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .. Отже, державний виконавець на законних підставах був допущенний до будинку та до всіх його приміщень співвласником вищевказаного житлового будинку - ОСОБА_5 . Щодо відсутності скаржниці при складанні опису й арешту майна, та враховуючи вищенаведену інформацію, державний виконавець відправив всю необхідну кореспонденцію саме на адресу, яка вказана в скарзі та паспорті скаржника. Безпідставними є твердження скаржника про те, що державним виконавцем порушено норми статті 19 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв`язку з чим ОСОБА_1 , не була присутня при складі опису та арешту майна, адже відповідно до ч. 1 ст. 19 «Про виконавче провадження» участь у вчиненні виконавчих дій, надання усних та письмових пояснення, це право ОСОБА_1 , а не обов`язок, таким чином порушення норм закону з боку державного виконавця відсутні. З метою підтримання своїх вимог, а саме скасування постанови опису й арешту майна боржника від 12.06.2020 року при примусовому виконанні виконавчого листа №496/3728/17, посилається на норму ст. 16 ЦК України що власник має право вимагати відновлення свого порушеного права як підставу для зняття виконавцем арешту та звільнення з-під арешту майна ОСОБА_3 , якому належить 1/8 частка житлового будинку та 1/8 частка земельної ділянки. Однак в постанові опису й арешту майна ОСОБА_1 , вказано, що арешт накладено на її 1/2 частку житлового будинку (двоповерхового будинку) який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа всього будинку відповідно технічного паспорту та витягу з державного реєстру нерухомого майна складає 373,20 кв.м., та накладено арешт на її 1/2 частку земельної ділянки, загальна площа в цілому всієї земельної ділянки яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , складає 0,100 га згідно витягу з державного реєстру нерухомого майна та державного акту на право власності на земельну ділянку від 18.02.2008 року серія ЯД № 928729 якої в цілому складає 0,100 га. Суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги твердження скаржника, що постановою опису й арешту майна боржника порушуються права малолітнього ОСОБА_3 , адже арешт поширюється на будинок та земельну ділянку розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , співвласником якого є малолітня дитина, адже в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази арешту 1/8 частки житлового будинку та 1/8 частки земельної ділянки, які належать дитині. Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 , номер довідки 211114579 від 02.06.2020р., ОСОБА_1 , належить на праві приватної власності 1/2 частка житлового будинку та 1/2 частка земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , і 33/4000 частина нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 . Крім того 1/8 частка житлового будинку та 1/8 частка земельної ділянки, які належать ОСОБА_3 та 1/2 частка житлового будинку та 1/2 частка земельної ділянки, які належать ОСОБА_1 не виділені в натурі, тому державним виконавцем постановою від 12.06.2020 року описано й накладено арешт на майно боржника, ОСОБА_1 , відповідно до отриманої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта; номер інформаційної довідки 211114579 від 02.06.2020 року. Отже, згідно постанови опису і арешту майна боржника від 12.06.2020 року, накладено арешт на 1/2 частку житлового будинку та на 1/2 частку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , що належать боржниці, ОСОБА_1 , а на 1/8 частку житлового будинку та 1/8 частку земельної ділянки, які належать дитині арешт не накладено. Крім того, відповідно до ч. 1,3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Суд першої інстанції вірно встановив, що постановами державного виконавця Баришнікова А.Д від 23.06.2020 року та 24.06.2020 року призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВ «Інвестиційно-Консалтингове Бюро «Тріада». Згідно звіту щодо експертно-грошової оцінки 1/2 частини земельної ділянки площею 0,10 га, кадастровий номер: 5121084200:04:001:0093, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка належить ОСОБА_1 ринкова вартість становить 119 930,00 грн. Згідно звіту про незалежну оцінку майна, оцінка 1/2 частини житлового будинку (надалі в оцінці іде опис всього житлового будинку) загальною площею 372,2 кв.м, який складається з двох поверхів, житловою площею 154,8 кв.м, який розташований на земельній ділянці площею 0,10га, кадастровий номер: 5121084200:04:001:0093 за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 ринкова вартість становить 1 457 719,00 грн. Тобто, ринкова вартість майна, що належить ОСОБА_1 становить у загальній сумі 1 577 649,00 грн. 09 липня 2020 року державним виконавцем складено повідомлення про оцінку арештованого майна та 10 липня 2020 року рекомендованим листом відправлено стягувачу - ОСОБА_2 , та боржнику - ОСОБА_1 , підтвердженням відправлення є фіскальні чеки №№ : 0053375 0030772; 0053376 0030773. Враховуючи наведене, твердження скаржниці про те, що вона як власник 1/2 частини будівлі і 1/2 частини земельної ділянки, належним чином неповідомлена про проведення оцінки незалежним оцінювачем, є необґрунтованими. Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - Закон України № 2658-ІІІ). Згідно з частиною 4 статті 3 цього Закону процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону. Статтею 32 Закону України № 2658-III передбачено відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, а згідно з частиною 2 цієї статті оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону. Отже, чинним законодавством України передбачено підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема недостовірності чи необ`єктивності оцінки майна) ним своїх обов`язків. Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина 1 статті 12 Закону України № 2658-III). Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Згідно частини п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №914/881/17 (провадження № 12-18гс18) зроблено висновок, що «чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна) ним своїх обов`язків. Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону № 2658-III). Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів». У статті 447 ЦПК України передбачено право сторін виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Аналіз статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що учасники виконавчого провадження, яким є, у тому числі і заявник, мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до цієї статті державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України № 2658-ІІІ. Судом встановлено, що дії державного виконавця щодо оцінки майна відповідали положенням частин першої - третьої, п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано враховував, що у своїй діяльності суб`єкт оціночної діяльності є самостійним, а тому виконавець жодним чином не може впливати на порядок проведення оцінки майна. Залучивши суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна, державний виконавець діяв відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» та, відповідно до положень цього ж Закону, має визначити ціну продажу майна згідно зі складеним звітом про оцінку майна. Законом також передбачено, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає у їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна. Отже, рецензування звіту з оцінки є єдиним законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки. Докази, які б свідчили про звернення боржника до виконавця з відповідними заявами про незгоду з результатами визначення вартості майна зазначеного у даному звіті а також про проведення рецензування звіту скаржник не надав. Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив, що докази протиправності дій державного виконавця щодо проведення у рамках виконавчого провадження оцінки майна відсутні. Встановивши, що доказів протиправності дій державного виконавця щодо проведення у рамках виконавчого провадження опису й арешту майна та оцінки нерухомого майна боржника не надано, суд першої інстанції дійшов до вмотивованого висновку про відмову в задоволенні скарги. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Скаржник не довела обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав. Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті. Щодо доводів апеляційної скарги, то судова колегія вважає за необхідне зазначити, що текст апеляційної скарги повністю дублює зміст скарги на дії приватного виконавця, яка була розглянута судом першої інстанції у відповідності до норм закона. Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Скарга ОСОБА_1 на дії приватного виконавця вирішена судом першої інстанції по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції немає. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, доводи апеляційної скарги його не спростовують, ухвала постановлена у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвала Біляївського районного суду Одеської області від 17 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 08 лютого 2021 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький А.І. Дрішлюк