Постанова Харківський апеляційний суд № 621/3709/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 8 лютого 2021 року м. Харків Справа № 621/3709/19 Провадження № 22-ц/818/565/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кругової С.С., суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П., за участю секретаря - Каплоух Н.Б. Учасники справи : Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківгаззбут», Відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаззбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаззбут» на рішення Московського районного суду міста Харкова від 09 липня 2020 року, ухвалене суддею Горбуновою Я.М., в с т а н о в и в : У грудні 2019 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування вимог зазначав, що ТОВ «Харківгаззбут» надає послуги з постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам було офіційно опубліковано ТОВ «Харківгаззбут» в газеті «Слобідський край» № 156 від 31.12.2015 р., та розміщений на офіційному сайті Товариства. Як вбачається з довідки по особовому рахунку споживача ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відповідач на момент виникнення заборгованості, був споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, між сторонами на підставі публічного договору склалися фактичні договірні відносини щодо послуг з приводу постачання природного газу. ТОВ «Харківгаззбут» виконало свої зобов`язання та надало споживачу послуги з газопостачання відповідно до договору, однак, споживач систематично порушував зобов`язання, щодо своєчасної та повної сплати за надані послуги з газопостачання, що в результаті призвело до заборгованості за вказані послуги в розмірі 9039,63 грн. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума невиконаного грошового зобов`язання у розмірі 11 715,24 грн. з урахуванням суми основного боргу, суми 3 % річних та суми інфляційних витрат. Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 09 липня 2020 року в задоволенні позову ТОВ «Харківгаззбут» відмовлено. Рішення мотивовано тим, що надані суду докази не містять інформації, яка б спростовувала висновки суду щодо недоведеності обставин. Крім того, відповідач не є власником і не зареєстрований за спірною адресою, тому у суду є сумніви щодо актуальності інформації, викладеній у довідці щодо споживача послуг. На це рішення ТОВ «Харківгаззбут» подало апеляційну скаргу. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення першої інстанції та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Посилаючись на Правила постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015 р. та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 р. за № 1382/27827, зазначав, що відносини виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи та регулюються вказаними Правилами. Згідно термінів наведених у вказаних Правилах законодавством не обмежено право постачальника природного газу надавати послугу до об`єкту побутового споживання, що належить споживачеві тільки на праві власності, оскільки споживачем є не власник об`єкту побутового споживання, а фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб. Крім того, у разі незгоди позивача укладати договір з постачальником із спеціальними обов`язками споживач має право подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт. Правом на подання відзиву по справі відповідач не скористалась. В судове засідання до суду апеляційної інстанції відповідач не з'явилася. Суд апеляційної інстанції вживав заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи. Згідно довідки з реєстру територіальної громади міста Харкова відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.105) Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачу на праві власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 109) Судові повістки направлялись судом на обидві адреси, але згідно зворотніх повідомлень за вказаними адресами адресат відсутній. Також пунктом 2 ч. 7 ст.128 ЦПК України визначено, що у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається, зокрема, фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Згідно ч.1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Харківгаззбут». За таких обставин, з огляду на те, що справа знаходиться в провадженні суду з 30 вересня 2020 року, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що не з'явилися та повідомлялися завчасно та належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки недоведеністю позовних вимог. При цьому суд виходив із відсутності доказів того, що відповідачка є споживачем послуг з газопостачання, які надає позивач ТОВ «Харківгаззбут» оскільки відсутні докази на підтвердження права власності відповідача на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 і як наслідок недоведеністю існування договірних відносин між сторонами. Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, які не відповідають матеріалам справи та вимогам закону. Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Харківгаззбут» з 01.07.2015 р. здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на території Харківської області на підставі ліцензії на постачання природного газу, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України згідно постанови №1588 від 21.05.2015 р. та з 11.05.2017 р. - згідно постанови №633 від 11.05.2017р. ТОВ «Харківгаззбут» надає послуги з постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 . На ім`я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 як споживача природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , Згідно копії договору купівлі-продажу від 22.05.2008 та довідки виконавчого комітету Шелудківської сільської ради ОСОБА_1 є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена інформація згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно є актуальною і на час апеляційного розгляду справи. Як вбачається з довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб відповідач зареєстрована за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_2 . Об`єкт побутового споживача - це територіально відокремлена газифікована споруда (житловий будинок, квартира, майстерня тощо) , що належить споживачеві на правах власності або користування). Побутовий споживач- це фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність. Відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015 р. та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 р. за № 1382/27827. Відповідно до розділу III Правил постачання природного газу, постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України. Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору. Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам було офіційно опубліковано ТОВ «Харківгаззбут» в газеті «Слобідський край» № 156 від 31.12.2015 р., та розміщений на офіційному сайті Товариства. Якщо споживач не повернув постачальнику заяву-приєднання, фактом згоди споживача про приєднання до умов договору (акцептування заяви-приєднання) є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника із спеціальними обов`язками - і факт фактичного споживання природного газу після офіційного опублікування договору таким постачальником відповідно до вимог цих Правил, що має підтверджуватися документально. У разі незгоди споживача укладати договір з постачальником із спеціальними обов`язками та за відсутності укладеного в установленому порядку договору постачання природного газу з іншим постачальником споживач не має права споживати природний газ із газорозподільної системи та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт. При цьому АТ «Харківгаз» відповідно до Постанов НКРЕКП, зокрема, №789 від 13.03.2015 р., №2284 від 08.09.2015 р., №809 від 19.06.2017 р. в контексті обставин даної справи провадить господарську діяльність з розподілу природного газу на території Харківської області, тобто є Оператором ГРМ. За договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки. Частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до частини 1статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно частини 1 статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. За приписами статті 40 Закону України «Про ринок природного газу», розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494, затверджено Кодекс газорозподільних систем, яким визначено взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем. ТОВ «Харківгаззбут» відповідно до ліцензії надає послуги з постачання природного газу на території Харківської області, зокрема у Зміївському районі, с. Шелудьківка. Пунктом 2 глави 1 Розділу 6 Кодексу газорозподільним систем передбачено, що доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів до газорозподільної мережі для споживання (постачання) природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498. Відповідно до п. 3 глави 3 Розділу 6 Кодексу газорозподільних систем, договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням ст. ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою типового розподілу природного газу. Згідно п. 7 гл. 3 Розділу 6 Кодексу газорозподільних систем фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу є вчинення споживачем будь - яких дій які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви - приєднання, сплата рахунку Оператора ГРМ та /або документально підтверджене споживання природного газу. Відповідно п. 1 глава З Розділу 11 Кодексу ГРС, якщо несанкціонований газопровід проведений шляхом прихованих заходів або фізичною особою, яка є несанкціонованим споживачем, початок періоду, за який визначається об`єм необлікованого природного газу, визначається з дня набуття споживачем (фізичною особою) права власності/користування на житлові (підсобні) приміщення, але не більше двох років, що передували дню виявлення порушення. Частиною четвертою статті 319 ЦК України встановлено, що власність зобов`язує. Відповідно до ст. 322 ЦК власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору купівлі продажу від 22 травня 2008 року, Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно довідки ТОВ «Харківгаззбут» відповідач здійснювала оплату за користування природним газом з липня до грудня 2015 р.( а.с.12) На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 як власник домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є побутовим споживачем природного газу та є відповідальною особою за збитки, завдані несплатою за користування наданими послугами. Проте, суд першої інстанції вказаного не врахував та дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 не є власником майна по справі, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги є обґрунтованими. Те, що відповідач не зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , не звільняє відповідача від відповідальності за несплату заборгованості, оскільки кожен власник має не лише суб`єктивні права, але й несе відповідальність перед громадою, суспільством за неналежне використання цих прав. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові ВС від 11 вересня 2019 року у справі № 509/3536/15-ц. Крім того, з довідки про нарахування та оплати за природний газ за особовим рахунком за адресою АДРЕСА_1 , вбачається, що за період з 01.07.2015 по 11.05.2016 позивачем, нараховувалася щомісячно плата за спожитий природний газ, але відповідачем оплата здійснювалася не в повному обсязі. Що стосується трьох процентів річних та інфляційних втрат на суму заборгованості нарахованих за прострочення договірних зобов`язань відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України , колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до положень ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Спростовуються правильність висновків суду про недоведеність факту надання позивачем послуг з постачання природного газу та споживання природного газу відповідачем через часткову оплату заборгованості. Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Тобто при вирішенні спірних правовідносин діє принцип презумпції винуватості боржника, який не надав суду об`єктивних і переконливих доказів про відсутність своєї вини у виникненні спірної заборгованості. На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, рішення у справі - скасуванню відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення по справі про задоволення позовних ТОВ «Харківгаззбут» та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Харківгаззбут» заборгованість за не облікований об`єм природного газу в сумі 9039,63 грн. за період з 01.07.2015 по 11.05.2016, 497 грн суми 3 % річних та 2 178,55 грн суми інфляційних витрат. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи, згідно з платіжним дорученням від 28. травня 2019 року № 113 ТОВ «Харківгаззбут» сплачено судовий збір за подання позову в сумі 1744,80 грн. (а.с. 1) та за подання апеляційної скарги 2 881,50 грн. відповідно до платіжного доручення від 11 вересня 2020 року за № 181 (а.с. 75), а всього в сумі 4626,30 гривень, який відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, скільки рішення суду ухвалено на його користь. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаззбут» - задовольнити. Рішення Московського районного суду міста Харкова від 09 липня 2020 року - скасувати та постановити нове рішення. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити. Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаззбут» (Код ЄДРПОУ 39590621, ІПН 395906220380, юридична адреса: м.Харків, вул.Москалівська, 57/59) суму заборгованості за необлікований об`єм природного газу в розмірі 9039,63 грн. ( дев`ять тисяч тридцять дев`ять) гривень 63 коп., 497 (чотириста девяносто сім) гривень суми 3 % річних та 2 178,55 ( дві тисячі сто сімдесят вісім) гривень 55 коп. суми інфляційних витрат. Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаззбут» (Код ЄДРПОУ 39590621, ІПН 395906220380, юридична адреса: м.Харків, вул.Москалівська, 57/59) судовий збір в сумі 4626,30 (чотири тисячі шістсот двадцять шість) гривень 30 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду, у випадках передбачених ст.389 ЦПК України. Головуючий С.С. Кругова Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук Повний текст постанови складено 09 лютого 2021 року.