Ухвала КГС ВС № 916/2424/19

УХВАЛА 29 січня 2021 року м. Київ Справа № 916/2424/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Ткаченко Н.Г. - головуючого, Жукова С.В., Огородніка К.М., перевіривши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та додані до неї матеріали на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2020 та рішення Господарського суду Одеської області від 20.07.2020 у справі № 916/2424/19 за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплодім-3» за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про зобов`язання повернути майно та стягнення 218 093,66 грн,- ВСТАНОВИВ: До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ "Укртрансгаз" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2020 та рішення Господарського суду Одеської області від 20.07.2020 у справі № 916/2424/19, разом із клопотаннями про поновлення строку на касаційне оскарження. Здійснивши перевірку касаційної скарги АТ "Укртрансгаз" та доданих до неї матеріалів на відповідність вимогам ГПК України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на таке. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку малозначної справи, а саме: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ч. 7 ст. 12 ГПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. У п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 установлено у розмірі 2 102,00 грн. Предметом позову у справі № 916/2424/19 є зобов`язання повернути майно - природний газ у обсязі 38,576 тис. куб. метрів, стягнення 218 093,66 грн вартості цього майна - природного газу в обсязі 38,576 тис. куб. метрів, що є меньшим п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 051 000,00 грн - станом на 2020 рік), а тому оскаржувані судові рішення у розумінні ГПК України у справі № 916/2424/19 не підлягають касаційному оскарженню. Колегія суддів звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вище вимоги п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики. Звертаючись із касаційною скаргою, АТ "Укртрансгаз" зазначає про наявність спірних правовідносин, що стосуються застосування норм права, зокрема ст.1212 ЦК України, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також зазначає, що касаційна скарга подана на підставі підпункту «а», «б», «в» п. 2 ч.3 ст. 287 ГПК України та посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики з цього питання та становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для АТ "Укртрансгаз", оскільки предметом розгляду справи є безпідставне набуття природного газу з газотранспортної системи АТ "Укртрансгаз", який, в свою чергу, зобов`язаний був у спірний період здійснювати безпечне та безперебійне транспортування природного газу споживачам на всій території України та до країн Європейського Союзу та справа має виняткове значення для АТ "Укртрансгаз", оскільки стосується правовідносин щодо несанкціонованого споживання природного газу з ГТС позивача, який в силу ст. 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт", як товариство, що мало на балансі та обслуговувало магістральні газопроводи, має важливе значення для держави Україна. Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги АТ "Укртрансгаз" про те що справа має виняткове значення для учасника справи та стосується питання, яка має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не є належним чином обґрунтованими, отже, відсутні підстави для висновку про можливість відкриття касаційного провадження у цій справі, зважаючи на таке. Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Поряд із цим використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: «суспільний інтерес», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики», «малозначні справи» тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». Касаційний господарський суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а»-«г» п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип «правової визначеності». Однак, вказана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б підпадати під дію підпунктів «а»-«г» п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, а суд з власної ініціативи таких умов також не вбачає. До того ж зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, й в цілому до заперечення результату розгляду справи судом, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі немає. У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 293 ГПК України, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо, зокрема, касаційну скаргу подано на судове рішення , що не підлягає касаційному оскарженню. Відтак, урахуванням наведеного та відсутністю доводів скаржника щодо наявності підстав, передбачених п. 2 ч.3 ст. 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 916/2424/19 за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2020 та рішення Господарського суду Одеської області від 20.07.2020 у справі № 916/2424/19, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. В зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз", клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2020 та рішення Господарського суду Одеської області від 20.07.2020 у справі № 916/2424/19, яке міститься у прохальній частині касаційної скарги, колегією суддів не розглядається. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 163, 234, 235, п. 2 ч. 3 ст. 287, п. 1 ч.1 ст. 293 ГПК України, Суд, -

УХВАЛИВ: 1.Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2020 та рішення Господарського суду Одеської області від 20.07.2020 у справі № 916/2424/19. 2.Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2020 та рішення Господарського суду Одеської області від 20.07.2020 у справі № 916/2424/19 повернути скаржнику разом з доданими до неї матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий, суддя Ткаченко Н.Г. Судді Жуков С.В. Огороднік К.М.