Постанова 4803 № 202/2904/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4605/20 Справа № 202/2904/19 Головуючий у першій інстанції: Мачуський О. М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2020 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Красвітної Т.П., суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А, при секретарі Догоновій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Комунального підприємства «Житлове господарство Самарського району» Дніпропетровської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - ВСТАНОВИЛА: У квітні 2019 року ОСОБА_3 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що вона проживає та є власником квартири АДРЕСА_1 . 01 лютого 2019 року було здійснено залиття квартири позивача, про що складено відповідний акт. Причиною залиття стало утворення на стояку холодної води в квартирі НОМЕР_1 «свища» . Внаслідок залиття квартири позивача в житловій кімнаті №1 залита пофарбована стеля, люстра, ламінат на підлозі, частково наявні потьоки на стінах; в житловій кімнаті №2 по всій площі залито ламінат на підлозі; в кухні залито стелю з гіпсокартону, стельові світильники, по всій площі залито ламінат на підлозі, частково наявні потьоки на стінах з гіпсокартону; в ванній кімнаті залита стеля, зашита пластиковими панелями. Позивачем за власні кошти проведено експертну оцінку на предмет ремонту квартири після залиття, яка проведена суб`єктом оціночної діяльності. Сума збитків складає 35473,20 грн. Тому позивач просила стягнути на свою користь солідарно з відповідачів матеріальну шкоду в сумі 35473,20 грн., моральну шкоду в сумі 15000,00 грн. та вартість витрат за проведення експертизи у сумі 1650,00 грн. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 37123,20 грн., моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 768,40 грн. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного. Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що позивачу ОСОБА_3 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується копією технічного паспорту на вказану квартиру від 29.04.2005 року та копією довідки про склад сім`ї Відділу обліку проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради №2424 від 08.02.2018 року (а.с. 21 т.1). Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №157885325 від 28.02.2019 року, квартира АДРЕСА_3 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с. 17 т.1, 132 т.2). 01 лютого 2019 року сталося залиття квартири АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_3 , про що комісією в складі працівників КП «Житлове господарство Самарського району» Дніпровської міської ради був складений Акт від 01.02.2019 року (а.с. 6 т.1). Причиною залиття зазначено в акті утворення на стояку холодної води в квартирі НОМЕР_1 «свища» . Комісією зафіксовано факт залиття квартири, а саме в житловій кімнаті №1 залита пофарбована стеля, люстра, ламінат на підлозі, частково наявні потьоки на стінах; в житловій кімнаті №2 по всій площі залито ламінат на підлозі; в кухні залито стелю з гіпсокартону, стельові світильники, по всій площі залито ламінат на підлозі, частково наявні потьоки на стінах з гіпсокартону; в ванній кімнаті залита стеля, обшита пластиковими панелями. Також у акті КП «Житлове господарство Самарського району» Дніпровської міської ради від 01.02.2019 року зазначено, що до моменту аварії заявок на ремонт від володільця квартири НОМЕР_1 ОСОБА_1 не надходило. Згідно висновку про вартість збитку, завданого приміщенням квартири позивача, складеного 01.02.2019 року суб`єктом оцінної діяльності ФОП ОСОБА_8 , дійсна вартість збитку, заподіяного володільцям квартири АДРЕСА_1 складає 35473,20 грн. (а.с. 29-84 т.1). Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої , у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна , у фізичному болю та стражданнях , яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я. Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі. Частиною 1 статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди. Відповідно до частини 2 статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини. Таким чином, законодавцем встановлена презумпція вини заподіювача шкоди та саме він повинен довести, що шкоди завдано не з його вини. Частиною 1 статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до частини 1 статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. У постанові Верховного Суду України від 12 лютого 2014 року у справі №6-168цс13 зроблено висновок по застосуванню статті 1190 ЦК України та вказано, що зі змісту зазначеної норми матеріального права, особи, які спільно заподіяли неподільну шкоду взаємопов`язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши факт залиття квартири позивача з вини відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , причину залиття (несправність в квартирі відповідачів - прорив води холодного водопостачання) та розмір завданої шкоди майну власника квартири; враховуючи, що зазначені відповідачі не довели відсутність своєї вини у завданні шкоди, - колегія приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди в сумі 35473,20 грн., в солідарному порядку Колегія також звертає увагу, що зазначений вище висновок від 01.02.2019 року ФОП ОСОБА_8 про ринкову вартість збитку, заподіяного позивачу залиттям квартири на суму 35473,20 грн., складений, у тому числі на основі огляду квартири позивача 02 лютого 2019 року, тобто на наступний день після залиття квартири (а.с. 39 т.1). Долучений до матеріалів справи відповідачем ОСОБА_4 звіт про оцінку вартості матеріальних збитків, завданих в результаті затоплення частини житлової квартири по АДРЕСА_3 , яка належить відповідачам, складений ТОВ "Експерт +" станом на 27.10.2020 року, - не приймається до уваги судом, адже предметом розгляду даної справи є завдані збитки власнику квартири №430 у вказаному будинку, тобто квартири позивача (а.с. 92-148). Згідно змісту апеляційної скарги, апелянт визнає факт залиття 01 лютого 2019 року квартири позивача. Доводи апелянта про відсутність його умислу та відсутність навмисного заподіяння шкоди, не спростовує зазначених вище висновків. Відповідно до статті 322 ЦК України власник, зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 177 ЖК України встановлено, що громадяни зобов`язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об`єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під`їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках та в інших місцях загального користування. Посилання апелянта на те, що причиною утворення свищу в трубі стало встановлення позивачем у своїй квартирі гідромасажної ванни - є недоведеним та безпідставним. Також недоведеним є твердження апелянта про те, що прорив труби холодного водопостачання відбувся з вини КП «Житлове господарство Самарського району» Дніпропетровської міської ради, які своєчасно не провели заміну труб; будь-яких належних доказів на підтвердження цього факту суду не надано, клопотань про витребування певних доказів судом - не заявлено. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 належним чином не слідкували за станом комунікацій водопостачання у їхній квартирі, із заявкою про необхідність відповідного ремонту до КП «Житлове господарство Самарського району» не звертались, що підтверджується письмовими матеріалами справи та не заперечується відповідачами. Апеляційним судом роз`яснено відповідачам право на заявлення клопотання про призначення судової експертизи, зокрема, для з`ясування причин прориву труби, розміру завданої позивачу матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири. Однак відповідних клопотань учасниками справи не заявлено, що підтверджується протоколами за звукозаписами судових засідань. Отже, відповідачами не доведено, що шкода завдана позивачу не з їхньої вини. Колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення моральної шкоди в сумі 2000,00 грн., яка спричинена позивачці у зв"язку із залиттям її житла, необхідністю вжиття заходів для ремонту квартири, переживаннями через незручності, дискомфорт та необхідність витрачати кошти на проведення ремонту. При визначенні розміру моральної шкоди місцевий суд виходив із принципів розумності, виваженості, справедливості та співмірності. Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 належними та допустимими доказами свою вину у залитті квартири позивачки не спростували. Позивач, в свою чергу, довела наявність шкоди та її розмір, який апелянтом не спростовано. Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (частина 1, пункт 2 частини 3 статті). Місцевим судом обгрунтовано стягнуто з відповідачів на користь позивачки понесені останньою витрати в сумі 1650,00 грн. на складання спеціалістом звіту щодо розміру збитків (а.с. 13 т.1). Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Таким чином, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий Судді