Ухвала КАС ВС № 1340/3487/18

УХВАЛА 08 лютого 2021 року м. Київ справа № 1340/3487/18 адміністративне провадження № К/9901/3584/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року у справі №1340/3487/18 за позовом ОСОБА_1 до Військової прокуратури Західного регіону України про визнання протиправними дій та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, УСТАНОВИВ: У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової прокуратури Західного регіону України, в якому просив: визнати протиправними рішення та дії (бездіяльність) Військової прокуратури щодо невидачі йому при звільненні 02 вересня 2014 року належним чином оформленої трудової книжки; зобов`язати відповідача оформити і видати йому належним чином оформлену трудову книжку; стягнути з Військової прокуратури заробітну плату в розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03 вересня 2014 року по день належного оформлення і видачі йому трудової книжки. Позов обґрунтовано тим, що з 15 серпня 2012 року він працював в Прокуратурі Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на посаді першого заступника прокурора регіону. У зв`язку з реорганізацією прокуратуру Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, наказом Генерального прокурора України від 28 серпня 2014 року №1194к його призначено на посаду першого заступника військового прокурора Західного регіону України. З 03 вересня 2014 року позивача звільнено з роботи у Військовій прокуратурі на підставі пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП України ( у зв`язку з вступом на військову службу). Посилаючись на те, що при звільненні з роботи Військовою прокуратурою не видано належним чином оформлену трудову книжку і яку він отримав лише 31 липня 2018 року, просив суд задовольнити позов. Рішенням Львіського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року, в позові відмовлено. Суди попередніх інстанцій зазначили, що оскільки, відповідно до наказу Генерального прокурора України № 8-вк від 03 вересня 2014 року, позивач продовжив працювати у тому самому органі на посаді першого заступника військового прокурора Західного регіону України, як військовослужбовець, на підставі поданого ним же рапорту, отримував грошове забезпечення, то відсутні правові підстави вважати про наявність вимушеного прогулу у позивача з 03 вересня 2014 року. 01 лютого 2021 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року у справі №1340/3487/18. Заявник, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позов. Предметом спору є неправомірність дій відповідача щодо невидачі трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до розділу 3 Глави 2 «Касаційне провадження», зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Касаційна скарга підлягає поверненню з таких підстав. Згідно частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Із системного аналізу наведених положень процесуального закону слідує, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень заявник зазначив пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 47 і 117 КЗпП України щодо видачі трудової книжки і здійснення розрахунку у разі звільнення з роботи і прийняття на військову службу до того ж органу. Варто зазначити, що ухвалами Верховного Суду від 22 грудня 2020 року та від 20 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 вже було повернуто, оскільки такі не містили належно обґрунтованих підстав касаційного оскарження, відповідно до положень частини четвертої статті

328. Зокрема, Верховний Суд зазначав скаржнику, що підстави для перегляду оскаржуваних судових рішень, на які посилається скаржник і в повторній касаційній скарзі (відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування приписів статей 47 і 117 КЗпП України щодо видачі трудової книжки і здійснення розрахунку у разі звільнення з роботи і прийняття на військову службу до того ж органу) не є належними підставами для перегляду оскаржуваних судових рішень, оскільки, як слідує із матеріалів касаційної скарги позивач продовжив працювати в тому ж органі, отримував заробітну плату, тобто правовідносини щодо застосування статей 47 і 117 КЗпП України не є подібними у цій справі, а тому питання щодо застосування статей 47 і 117 КЗпП України у зв`язку із відсутністю висновку Верховного Суду, вирішення у цій справі не потребує. Зміст повторно поданої касаційної скарги фактично дублює зміст попередньо поданих касаційних скарг, які було повернуто судом як такі, що не містили підстав касаційного оскарження судових рішень, тобто втретє подана касаційна скарга так і не містить передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга піддягає поверненню особі, що її подала. На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року у справі №1340/3487/18 повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає. СуддяВ.М. Соколов