Ухвала КЦС ВС № 456/893/19

Ухвала 08 лютого 2021 року м. Київ справа № 456/893/19 провадження № 61-1668ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 липня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Верчанської середньої загальноосвітньої школи с. Верчани про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, ВСТАНОВИВ: У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Верчанської середньої загальноосвітньої школи с. Верчани про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що згідно з наказом від 05 грудня 2002 року № 656 вона прийнята на роботу у Верчанську СЗШО на посаду вчителя математики. Наказом директора школи від 14 грудня 2018 року № 74-к накладено дисциплінарне стягнення та оголошено догану за неналежне виконання службових обов`язків, яке виразилося у порушенні педагогічної етики та гідності, прав, свобод і законних інтересів учасників освітнього процесу. Зі змісту вказаного наказу не зрозуміло, яке саме неналежне виконання службових обов`язків вона вчинила і у чому воно полягало, та які саме допустила порушення педагогічної етики та гідності, прав і свобод і законних інтересів учасників освітнього процесу. Жодного порушення трудової дисципліни та неналежного виконання службових обов`язків вона не допускала, пояснень не надавала. Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 18 грудня 2020 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 . Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оспорюваний наказ винесено компетентною особою, в межах її повноважень, в порядку, визначеному законом, за наявності достатніх підстав, оскільки факти, викладені у ньому, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи. 29 січня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 липня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 грудня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення по суті позовних вимог. Касаційна скарга ОСОБА_1 не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У поданій касаційній скарзі заявниця, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не наводить передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судового рішення. Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. У пункті 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року). Враховуючи те, що заявниця не виконала вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судового рішення, така скарга підлягає поверненню заявниці. Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючись статями 389, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 липня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Верчанської середньої загальноосвітньої школи с. Верчани про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності повернути заявниці. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя О. В. Ступак