Постанова 4872 № 915/2480/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 лютого 2021 року м. ОдесаСправа № 915/2480/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі: Головуючого судді Принцевської Н.М.; суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.; (Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка, 29) розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоклектроцентраль" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.10.2020 по справі №915/2480/19 за позовом Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоклектроцентраль" до Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" про стягнення грошових коштів у сумі 165 659,53 грн. (суддя першої інстанції: Давченко Т.М., дата та місце ухвалення рішення: 21.10.2020, Господарський суд Миколаївської області, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22) В грудні 2019 року Приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоклектроцентраль" (далі - ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ") звернулось з позовом до Господарського суду Миколаївської області, з урахуванням заяви від 02.07.2020 про зміну розміру позовних вимог, про стягнення з Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" (далі - ОКП "Миколаївоблтеплоенерго") грошових коштів у загальній сумі 165 659,53 грн. В обґрунтування позовних вимог ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" посилалось на неналежне виконання ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" зобов`язань за укладеним з позивачем договором на транспортування теплової енергії у гарячій воді від 30.01.2017 №1, а саме зобов`язань щодо відшкодування витрат позивача у 2017-2019 роках на пускове заповнення теплових мереж в порядку п. п. 4.12 указаного договору. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.10.2020 у задоволенні позову ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" відмовлено в повному обсязі. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" не доведено понесення у спірному періоді витрат на пускове заповнення теплових мереж у визначеній ним сумі, що свідчить про відсутність підстав задоволення позову. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.10.2020 по справі №915/2480/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" задовольнити в повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції є необ`єктивним, прийнятим з порушенням норм процесуального права, зокрема ст. ст. 13, 75, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України. Так, не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, позивач зазначає в апеляційній скарзі, що відповідно до листа від 22.01.2020 №199/32 та платіжних доручень від 22.01.2020 №9786, №9787, №9788 відповідач відшкодував частину боргу за пускове заповнення теплових мереж хімічно очищеною водою за 2017-2018, 2018-2019 та 2019-2020 опалювальні періоди та зазначив, що оплату він здійснив на підставі наданих позивачем калькуляцій вартості хімічно очищеної води за виключенням рентабельності та без застосування коефіцієнту 1,5 при розрахунку, всі інші обставини, зокрема і об`єм теплових мереж, що був використаний при калькуляції, були визнані відповідачем. Апелянт вважає, що суд не перевірив надані позивачем розрахунки розміру витрат на пускове заповнення теплових мереж, а відповідач не надав жодних аргументів, окрім нічим не підтверджених заперечень, які б свідчили, що розрахунок позивача неправильний. На думку позивача, відповідач погодився із зазначеним у розрахунку об`ємом заповнюваних теплових мереж, в іншому випадку відповідач повинен був заперечити не тільки рентабельність та коефіцієнт, але й зазначений у калькуляції вартості об`єм теплових мереж та (або) надати відповідачу чи суду інші дані щодо заповнюваного об`єму, тобто аргументувати свою позицію відповідно до ч.3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, бо кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, позивач вважає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.10.2020 у справі №915/2480/19. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Миколаївська теплоклектроцентраль" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.10.2020 по справі №915/2480/19, справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. 21.12.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу ПрАТ "Миколаївська теплоклектроцентраль" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.10.2020 по справі №915/2480/19. У своєму відзиві відповідач вважає вимоги скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, не підтвердженими належними та допустимими доказами, а висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог таким, що відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам. Відповідач зазначає, що позивач невірно тлумачить ч.3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, оскільки доведення об`єму мереж як складової розрахунку своїх позовних вимог, зобов`язаний довести саме позивач. На думку відповідача, позивачем не доведено фактів здійснення у спірний період планових ремонтних робіт на мережах, якими транспортується теплова енергія згідно укладеного між сторонами договору. Відповідач вважає, що скаржником в апеляційній скарзі не наведено порушень норм процесуального права, передбачених ч.3 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, а твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Миколаївської області від 21.10.2020 у справі №915/2480/19. 29.12.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ПрАТ "Миколаївська теплоклектроцентраль" надійшла відповідь на відзив ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоклектроцентраль" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.10.2020 по справі №915/2480/19. У відповіді на відзив апелянт звертає увагу суду щодо помилкового висновку відповідача, що обов`язок доведення об`єму мереж лежить виключно на останньому, зазначаючи, що відповідно до ч.3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (підстави звільнення від доказування ст.75 ГПК). Відповідно до вимог ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, встановила наступне. Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «Миколаївська ТЕЦ», правонаступником якого, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є позивач (енергопостачальна організація), укладено з ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» (транспортувальником) договір від 30.01.2017 №1 на транспортування теплової енергії у гарячій воді. Згідно умов вказаного договору енергопостачальною організацією взято на себе зобов`язання передавати вироблену теплову енергію у вигляді гарячої води транспортувальнику для потреб опалення та гарячого водопостачання населення, бюджетних установ та інших організацій (споживачів), а транспортувальник - транспортувати передану теплову енергію через теплові мережі та споруди транспортувальника для споживачів енергопостачальної організації (п. 1 договору). Пунктом 2.1 Договору передбачено, що теплова енергія у вигляді гарячої води транспортується на потреби опалення, гарячого водопостачання та вентиляції споживачів енергопостачальної організації через теплові мережі та споруди транспортувальника за умов наявності у нього ліцензії на транспортування та затвердженого тарифу на транспортування. Початок та закінчення транспортування теплової енергії споживачам через мережі та споруди транспортувальника виконується за заявкою енергопостачальної організації (п. 2.2 договору). Відповідно до п.2.3 Договору теплова енергія у вигляді гарячої води транспортується споживачам згідно «Переліку об`єктів, що отримують теплову енергію «Енергопостачальної організації» через теплові мережі та споруди «Транспортувальника» , який узгоджений сторонами. Перелік об`єктів оформлюється додатком №1 до договору; для оформлення додатку №1 до договору енергопостачальна організація надає письмово транспортувальнику перелік теплових навантажень (максимальних та розрахункових) на опалення та гаряче водопостачання споживачів, підключених до мереж і споруд транспортувальника. Пунктом 2.4 Договору передбачено, що усі споруди та точки приєднання теплових мереж транспортувальника до теплової мережі енергопостачальної організації, через які здійснюється передача теплової енергії споживачам за цим договором, мають бути оснащені засобами обліку теплової енергії на межі розмежування балансової належності, в разі наявності технічної можливості та прийняті в експлуатацію енергопостачальною організацією згідно з вимогами Правил користування тепловою енергією та Правил технічної експлуатації теплових установок мереж з оформленням відповідного акту-допуску. Перелік приладів обліку теплової енергії транспортувальника, що використовуються для розрахунків між енергопостачальною організацією та транспортувальником оформлюється додатком № 2 до цього договору (з визначенням адреси встановлення приладу обліку, марки (заводського найменування), типу, номеру, терміну та дати повірки приладу), та погоджується сторонами до початку опалювального сезону (п. 2.5 договору). Додатки №№ 1-4 до договору є його невід`ємною частиною (п. 10.2 договору). У відповідності до п.3.2.3 розділу 3.2 договору «Обов`язки транспортувальника», ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» зобов`язане, зокрема, підтримувати в робочому стані прилади обліку теплової енергії, теплові мережі, теплотехнічне устаткування; своєчасно ремонтувати, налагоджувати теплові мережі, теплотехнічне устаткування, виконувати ремонт та повірку приладів обліку теплової енергії; оформити з енергопостачальною організацією актом встановленого зразку опломбування та допуск в експлуатацію після завершення ланових робіт поточного року з ремонту, налагодження або повірки приладів обліку теплової енергії до початку опалювального сезону. Розділом 4 договору «Облік, порядок та строки розрахунків за транспортування теплової енергії» передбачено, що транспортувальник відшкодовує енергопостачальній організації вартість теплоносія та теплової енергії, використаного для заповнення теплових мереж транспортувальника після закінчення планових ремонтних та аварійних відновлювальних робіт згідно рахунків енергопостачальної організації (п. 4.12 договору). Пунктом 4.13 Договору передбачено, що в разі заповнення теплових мереж транспортувальника після закінчення планових ремонтних та аварійно-відновлювальних робіт теплоносієм сторонніх виробників (не від енергопостачальної організації) транспортувальник надає енергопостачальній організації копії документів (обсяг поставки та сертифікат хімічного аналізу теплоносія) про відповідність використаного на заповнення теплоносія нормативно-технічним вимогам з експлуатації теплових мереж. За відсутності вказаних документів транспортувальник відшкодовує енергопостачальній організації вартість теплоносія та теплової енергії в зв`язку з заповненням теплових мереж транспортувальника відповідно до п. 4.12 договору. Сторонами погоджено, що договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2017; умови договору розповсюджуються на відносини між сторонами договору, які виникли з 01.01.2017 до його підписання; договір вважається продовженим на кожний наступний рік на тих же умовах, якщо за місяць до закінчення його дії не надійде письмова заява однієї із сторін про розірвання цього договору або його перегляду (п.п. 9.1-9.2 договору). Позивач стверджує, що на виконання умов договору ним у 2017-2019 роках на пускове заповнення теплових мереж відповідача, якими транспортується теплоносій позивача, на початку опалювальних сезонів витрачено підживлювальну хімічно очищену воду, вартість котрої має бути відшкодована відповідачем у порядку 4.12 договору. ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» листом від 01.04.2019 № 10-01/498 повідомлено ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» про необхідність оплатити пускове заповнення теплоносієм абонентських мереж за 2017-2018 р.р., на оплату чого до листа додано рахунок на загальну суму 191864 грн. 66 коп. з ПДВ. ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» листом від 10.12.2019 № 3906/32 повідомило позивача про те, що у зв`язку з виникненням між сторонами розбіжностей стосовно розподілу витрат на заповнення і підживлення мережі водою при виконанні зобов`язань за договором, відповідачем направлене звернення до НКРЕКП, і при вирішенні суперечностей відповідач діятиме у відповідності до отриманих за результатами розгляду цього звернення роз`яснень. Позивач супровідним листом від 24.12.2019 №10-01/1953 направив відповідачу рахунок на відшкодування збитків за заповнення теплових мереж та акти про відшкодування збитків за заповнення теплових мереж на початку опалювального сезону 2019-2020 рр. на суму 142570 грн. 73 коп. з ПДВ. Відповідач листом від 28.12.2019 № 4070/32 повідомив ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» про те, що надані товариством акти не можуть бути підписані відповідачем з огляду на те, що в них не зазначено на яких підставах здійснювалося заповнення теплової мережі, не надано інформації про методику, відповідно до якої визначено обсяг, вартість такого заповнення і відповідно розраховано розмір вказаних збитків, а також не надано підтверджуючих документів. Позивач у листі від 03.01.2020 №09-01/16 зазначив, що ємність теплових мереж ОКП «Миколаївоблтеплоенерго», які заповнюються теплоносієм ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» відповідно до умов договору, складає 1314,84 м (відповідно до листа від 27.11.2019 №3653/17 та зведеної довжини теплових мереж по яким здійснюється транспортування теплової енергії від ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» ). Позивач зазначив, що перед опалювальним сезоном 2019-2020 pp. на пускове заповнення теплових мереж, що належать ОКП «Миколаївоблтеплоенерго», було використано 1972,260 тон хімічно очищеної води на суму 118808 грн. 94 коп. без ПДВ (142570 грн. 73 коп. з ПДВ). Листом від 22.01.2020 № 199/32 відповідач повідомив ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» про здійснення часткової оплати на відшкодування заповнення теплових мереж у 2017 році на суму 48944 грн. 43 коп., у 2018 році на суму 49429 грн. 65 коп. та у 2019 році на суму 70401 грн. 79 коп.; оплата здійснена на підставі наданих позивачем калькуляцій вартості хімічно очищеної води за виключенням рентабельності та без застосування коефіцієнту 1,5 при розрахунку - оскільки вказані вимоги відповідачем не визнані. Оплати підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень віл 22.01.2020 № 9788 на суму 70401 грн. 79 коп., від 22.01.2020 № 9787 на суму 49429 грн. 65 коп. та від 22.01.2020 № 9786 на суму 48944 грн. 43 коп. (а.с. 110-112). Несплата в повному обсязі відповідачем коштів за пускове заповнення теплових мереж стало підставою для звернення ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» до Господарського суду Миколаївської області з відповідними позовними вимогами. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального законодавства, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Частина 1 ст. 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому за правилами ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Частиною 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Як зазначалося раніше, між ПАТ «Миколаївська ТЕЦ» укладено з ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» договір від 30.01.2017 №1 на транспортування теплової енергії у гарячій воді. Відповідно до приписів ч.1, 3 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.ч. 6, 7 ст. 276 ГК України). Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання визначеній Законом України «Про теплопостачання». Так, ст.1 Закону України «Про теплопостачання» передбачено наступне: -виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов`язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору; -магістральна теплова мережа - комплекс трубопроводів і споруд, що забезпечують транспортування теплоносія від джерела теплової енергії до місцевої (розподільчої) теплової мережі; -місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача; -постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; -тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг; -теплова установка - обладнання, пристрої, призначені для виробництва, перетворення та споживання теплової енергії; -теплоносій - рідка або газоподібна речовина, що циркулює у трубах або каналах і передає теплову енергію в системах теплопостачання, опалення, вентиляції та технологічних установках; -сфера теплопостачання - сфера діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам; -споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; -суб`єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування; -теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; -енергоносії - органічне паливо, електроенергія, нетрадиційні та поновлювані види енергії, альтернативні джерела енергії; -транспортування теплової енергії - господарська діяльність, пов`язана з передачею теплової енергії (теплоносія) за допомогою мереж на підставі договору. Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 №71 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05.03.2007 за № 197/13464 передбачено, що положення цих Правил поширюються на суб`єктів відносин у сфері теплопостачання (в тому числі, які мають власні джерела теплопостачання), що займаються виробництвом, передачею та постачанням теплової енергії або є споживачами теплової енергії незалежно від їхньої відомчої належності та форм власності, що є складовою частиною системи заходів щодо організації виробництва, перетворення, постачання та споживання теплової енергії. Ці Правила також призначено для організацій незалежно від їхньої відомчої належності та форм власності, що здійснюють проектування, підготовку кадрів для теплових господарств, монтаж, налагодження, обслуговування і ремонт теплових установок і мереж, а також для здійснення функцій державного енергетичного нагляду за технічним станом і організацією експлуатації теплових установок і мереж та режимами споживання теплової енергії. Правила встановлюють основні організаційні і технічні вимоги до безпечної, надійної та економічної експлуатації джерел теплопостачання, теплофікаційних і тепловикористовувальних установок, теплових мереж, систем опалення та вентиляції, гарячого водопостачання, збирання і повернення конденсату, водопідготовки, а також засобів вимірювальної техніки, окрім ТЕЦ, магістральних теплових мереж та котелень, підключених до них, які належать до сфери управління Міненерговугілля України та на які поширюється дія нормативного документа ГКД 34.20.507 «Технічна експлуатація електричних станцій і мереж. Правила» (п.п. 1.2-1.3 Правил №197/13464). Під час експлуатації теплових мереж слід забезпечити безперебійне постачання споживачів тепловою енергією у вигляді гарячої води або пари встановлених параметрів відповідно до умов договору. У разі вичерпання фактичної потужності ДТ і пропускної спроможності магістралей теплової мережі приєднання нових (додаткових) споживачів забороняється. Рішення щодо підвищення пропускної спроможності теплових мереж та (або) потужності ДТ вирішується органами місцевого самоврядування з урахуванням їх розвитку та обсягів коштів, передбачених бюджетом. Обслуговування теплових мереж здійснюється згідно з інструкціями з їх експлуатації, розробленими з урахуванням вимог цих Правил і ГКД 34.20.504 (п. 6.3.2 Правил № 197/13464). Як вбачається з позовної заяви, ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» зазначено, що ємність теплових мереж ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» , якими транспортується теплоносій ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» складає 1304,35 м3 відповідно до умов договору. Разом із тим, судом першої інстанції вірно зазначено, що умовами договору відповідна умова не передбачена. Крім того, матеріали справи не містять додатків №№ 1-4 до договору, які, згідно п. 10.2 договору, є його невід`ємними частинами. Зі змісту поданих відповідачем на підтвердження своєї позиції доказів (копій розпоряджень від 03.07.2018 №82р, від 11.09.2018 № 176р, від 11.09.2018 № 177р) вбачається, що на баланс відповідача протягом спірного періоду неодноразово передавалися теплові мережі, які до цього за ним не обліковувалися, що свідчить про те, що ємність теплових мереж ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» протягом спірного періоду була змінюваною. Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що сторонами у справі для дослідження суду документ ГКД 34.20.504-94 «Теплові мережі. Інструкція з експлуатації» (який відсутній у загальному доступі) не надано. За таких обставин, судва колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження заявленої ним ємності теплових мереж, а подані позивачем документи: Реєстру теплових мереж із зазначенням довжин, діаметрів та методи прокладання трубопроводів ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» по яким транспортується теплова енергія від ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» та таблиця «Зведена довжина теплових мереж по яким здійснюється транспортування теплової енергії від ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ»» заявлених позивачем показників ємності не містять; обґрунтованих розрахунків заявленої (1304,35 м3 для 2017-2018 рр. та 1314,84 м3 для 2019) ємності теплових мереж до позовної заяви не додано. Також судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду звертає увагу на умови укладеного між сторонами договору, Розділом 4 якого передбачено, що транспортувальник відшкодовує енергопостачальній організації вартість теплоносія та теплової енергії, використаного для заповнення теплових мереж транспортувальника після закінчення планових ремонтних та аварійних відновлювальних робіт згідно рахунків енергопостачальної організації (п. 4.12 договору). Пунктом 4.13 Договору передбачено, що в разі заповнення теплових мереж транспортувальника після закінчення планових ремонтних та аварійно-відновлювальних робіт теплоносієм сторонніх виробників (не від енергопостачальної організації) транспортувальник надає енергопостачальній організації копії документів (обсяг поставки та сертифікат хімічного аналізу теплоносія) про відповідність використаного на заповнення теплоносія нормативно-технічним вимогам з експлуатації теплових мереж. За відсутності вказаних документів транспортувальник відшкодовує енергопостачальній організації вартість теплоносія та теплової енергії в зв`язку з заповненням теплових мереж транспортувальника відповідно до п. 4.12 договору. Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем не надано, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» здійснювались будь-які планові ремонтні або аварійно-відновлювальні роботи, що є підставою для відшкодування енергопостачальній організації вартість теплоносія та теплової енергії, використаного для заповнення теплових мереж транспортувальника. Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст.ст. 77, 78 ГПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України). Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині того, що здійснення позивачем часткового відшкодування витрат ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» на пускове заповнення теплових мереж за спірний період не може свідчити про правильність виконаних позивачем розрахунків та доведеність певних показників, включених до цих розрахунків, оскільки відповідні розрахунки та їх складові підлягають дослідженню та перевірці судом. Також Південно-західний апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що відповідно до платіжних доручень, згідно яких відповідач здійснював часткову оплату, в призначенні платежу зазначено «плата за заповнення теплових мереж», що не може підтверджувати визнання обґрунтованим нарахування позивачем коштів за «пускове заповнення теплових мереж». З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що вказані дії відповідача не можуть свідчити про визнання боргу, а їх можна розцінювати лише як визнання існування певного обов`язку, що не спростовується висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18. У зв`язку з вищевикладеним доводи апелянта в цій частині судовою колегією не приймаються до уваги. За таких обставин, позивачем не подано суду належних розрахунків та доказів на підтвердження ємності теплових мереж відповідача у кожний з опалювальних періодів, що входять до спірного періоду, у зв`язку з чим неможливо перевірити і виконані ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» розрахунки кількості підживлювальної хімічно очищеної води, яку в подальшому включено до розрахунку вартості пускового заповнення теплових мереж, яка, на думку позивача, підлягає відшкодуванню. Враховуючи викладене, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» не доведено понесення у спірному періоді витрат на пускове заповнення теплових мереж у визначеній ним сумі, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій у вказаній справі. Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. За таких обставин, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоклектроцентраль" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.10.2020 по справі №915/2480/19 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.10.2020 по справі №915/2480/19 залишається без змін. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоклектроцентраль" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.10.2020 по справі №915/2480/19 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.10.2020 по справі №915/2480/19 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України. Головуючий суддя: Н.М. Принцевська Судді: Г.І. Діброва А.І. Ярош