Постанова Чернігівський апеляційний суд № 749/688/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 05 лютого 2021 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 749/688/20 Головуючий у першій інстанції Кравчук М. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/155/21 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бечка Є.М., суддів Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 06 жовтня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, дата складання повного тексту рішення 06 жовтня 2020 року, місце його ухвалення м. Сновськ, В С Т А Н О В И В: У серпня 2020 року позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 05.07.2017 року в сумі 17427,59 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05.07.2017 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем було укладено кредитний договір б/н. Відповідач в порушення умов кредитного договору, ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, зобов`язання за вказаним договором не виконав та не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, у зв`язку з чим, станом на 19.05.2020 року виникла заборгованість в сумі 17427,59 грн, яка складається з наступного: заборгованості за простроченим тілом кредитом в сумі 11697,83 грн та заборгованість за простроченими відсотками в сумі 834,52 грн, заборгованість за процентами нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в сумі 4895,24 грн. Рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 06 жовтня 2020 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у сумі 5356, 46 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у сумі 2102, 00 гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції, установивши обставини того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в сумі 11697,83 грн в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченим тілом кредиту у сумі 5356,46 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість у зв`язку з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не звернув уваги, що в анкеті-заяві, яку відповідач підписав зазначено, що він в повному обсязі приєднується до Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті Банку, погоджується, що зміни вносяться Банком в односторонньому порядку, а користуючись послугами Банку відповідач приєднується до змін Умов та правил та зобов`язується самостійно знайомитися зі всіма зміна. В цьому полягає суть договору приєднання, що узгоджується із положеннями статті 6344 ЦК України. Вказувало, що із виписки чітко прослідковується, що відповідач користувався грошима, потім погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами, тобто погоджувався із умовами договору. Крім того, зазначено, що судом першої інстанції безпідставно зменшено заборгованість за тілом кредиту, а саме стягнуто лише 5356,46 грн, хоча заборгованість за простроченим тілом кредиту складає 11 697,83 грн. Будь-яких мотивів та розрахунків суду щодо зменшення заборгованості за кредитом судом не наведено. Відзиву на апеляційну скаргу банка відповідачем не надіслано. Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України, справа за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 06 жовтня 2020 року, розглядається судом апеляційної інстанції без виклику учасників справи. Учасники справи повідомлялись про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) сторін, у встановленому законом порядку. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до ст.263 ЦПК України передбачено, що рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Даним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі. Судом встановлено, що 05.07.2017 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір б/н. У вказаній заяві зазначено, що підписанням цієї анкети-заяви ознайомився із Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами АТ КБ «ПриватБанк», які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді. Згоден, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами становлять договір банківського вкладу. Як вбачається із розрахунку позивача, станом на 19.05.2020 за відповідачем виникла заборгованість в сумі 17427,59 грн, яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту 11697,83 грн, загальний залишок заборгованості за простроченими відсотками 834,52 грн., заборгованість за відсотками згідно ст. 625 4895,24 грн. (а.с. 7- 9) З виписки за договором №б/н, поданої до апеляційного суду, станом на 21.05.2020 року по боржнику ОСОБА_2 вбачається, що відповідач користувався банківською карткою, частково погашав заборгованість (а.с.10-13). Також вбачається, що ОСОБА_2 по заяві б/н було видано дві картки: НОМЕР_1 від 24.05.2017 р. з терміном дії до травня 2021 р., та НОМЕР_2 від 15.05.2018 р. з терміном дії до березня 2022 р; (а.с.15). Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_2 (договір б/н) 05.06.2018 р. початковий кредитний ліміт 500, 00 грн, який було збільшено цього ж дня до 1500, 00 грн, а потім - до 2000, 00 грн, 08.06.2018 р. збільшено до 4000, 00 грн, 09.06.2018 р. - до 7000, 00 грн, 22.10.2018 р. зменшено до 5154, 14 грн, 20.03.2019 р. зменшено до 0, 00 грн, що підтверджується довідкою (а. с. 14). Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Зі змісту анкети-заяви позичальника від 05.07.2017 року, підписаної сторонами, судом було встановлено, що в цьому документі процентна ставка не зазначена, а також в ній відсутні умови договору про встановлення відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді неустойки (пені, штрафу). Доданий до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містить підпису відповідача, а тому висновок суду першої інстанції про те, що зазначені документи не можна розцінити як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 05.07.2017 року шляхом підписання анкети-заяви, є таким, що відповідає доказам, наданим суду першої інстанції. Роздруківка з сайту позивача також належним доказом у даній справі бути не може, оскільки достовірно не підтверджує умов надання банком відповідачеві кредитних коштів. Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими відсотками, виходячи зі змісту анкети-заяви та правової позиції, сформульованої Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 року (справа №342/180/17), яка підлягала застосуванню у відповідності з правилом ч.4 ст.263 ЦПК України. За ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором, зокрема, за простроченим тілом кредиту в сумі 11697,83 грн для підтвердження чого надав відповідний розрахунок заборгованості (а.с. 7-9). Суд першої інстанції, правильно встановивши факт укладення між сторонами кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, помилково відмовив у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту у сумі 11697,83 грн, так як взяття ОСОБА_1 кредитних коштів за договором підтверджується наявними у матеріалах доказами, зокрема: розрахунками заборгованості за договором № б/н від 05.07.2017 року. Враховуючи те, що суд першої інстанції, правильно встановивши характер спірних відносин, що виникли між сторонами, неправильно визначив розмір заборгованості за простроченим тілом кредиту, що підлягає до стягнення з ОСОБА_1 , постановлене ним рішення, у цій частині, підлягає зміні із стягненням з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за простроченим тілом кредиту у сумі 11697,83 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач під розпис був ознайомлений з усіма істотними умовами договору не знайшли свого підтвердження, оскільки договором, підписаним сторонами, не було встановлено розміру та порядку одержання процентів за користування кредитними коштами. Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З матеріалів справи вбачається, що подаючи позов АТ КБ «ПриватБанком» було сплачено судовий збір в сумі 2102 грн та, враховуючи, що апеляційний суд змінює розмір стягнутої суми за кредитним договором, задовольнивши позовні вимоги банку на 67%, слід також змінити рішення суду першої інстанції і в частині розміру стягнутого з ОСОБА_1 судового збору на користь банку, стягнувши з відповідача 1408 грн 34 коп. (2102 х 67%). Також, враховуючи, що апеляційна скарга банку задоволена частково, слід пропорційно стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 2112 грн 21 коп. (3153 х 67%) у відшкодування сплаченого судового збору при поданні апеляційної скарги. Керуючись ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 06 жовтня 2020 року змінити в частині задоволених позовних вимог про стягнення простроченого тіла кредиту та розподіл судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, юридична адреса: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1 Д) заборгованість за простроченим тілом кредиту у сумі 11697 грн 83 коп. та 1408 грн 34 коп. судових витрат. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, юридична адреса: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1 Д) 2112 грн. 51 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий: Судді: