Постанова 4804 № 243/9725/19

Єдиний унікальний номер 243/9725/19 Номер провадження 22-ц/804/185/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 лютого 2021 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Космачевської Т.В., суддів: Агєєва О.В., Корчистої О.І., за участю секретаря судового засідання Гуляєва М.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Поляцько О.Ю., представника відповідачки адвоката Патюк С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2020 року та додаткове рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20 жовтня 2020 року та ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2020 року, ухваленого судом у складі головуючого судді Старовецького В.І. в місті Слов`янську Донецької області, повне судове рішення складено 29 вересня 2020 року, в справі номер 243/9725/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Слов`янської міської ради, про усунення перешкод в управлінні та користуванні майном малолітньої дитини та визнання права користування житловим будинком, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Слов`янської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, В С Т А Н О В И В: В серпні 2019 року до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Слов`янської міської ради, про усунення перешкод в управлінні та користуванні майном малолітньої дитини та визнання права користування житловим будинком, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 21.05.2011 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 від шлюбу народилася донька ОСОБА_3 . Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19.06.2017 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 розірвано. У зв`язку з тим, що відповідачка неодноразово відмовляла позивачу у побаченнях з дитиною, позивач 12.07.2017 року подарував доньці будинок АДРЕСА_1 , який належав позивачу на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 02.04.2007 року. Після розірвання шлюбу і до теперішнього часу донька проживає в будинку АДРЕСА_1 з відповідачкою, однак майже всі витрати по утриманню будинку несе позивач. Відповідачка не надає ключі від будинку та повідомляє, що позивач більше не має права проживати в будинку, що належить доньці. Позивач забезпечує матеріально доньку, перераховує на банківську картку відповідача кошти на утримання дитини, крім цього купує дитині одяг, іграшки, шкільне приладдя. З липня 2018 року ОСОБА_1 почала чинити позивачу перешкоди у спілкуванні з донькою за місцем її проживання. 25.10.2018 року позивач бачився з донькою в присутності сторонньої особи, яку донька називала «нянею». Зі слів дитини з`ясувалося, що мати вже добу знаходиться в м. Ірпінь та повернеться не скоро, а вона вже кілька днів перебуває в будинку з незнайомою жінкою, яка приходить прибирати та готувати їжу, інколи з нянею або дідусем та бабусею. Донька три тижні жила із позивачем, за місцем його проживання, до повернення матері. Зважаючи, що канікули закінчились та дитині необхідні були шкільні приладдя, одяг, він попросив ОСОБА_1 дати ключі від будинку, однак відповідач заборонила йому з дитиною заходити до будинку, який є у власності дитини та подарований їй саме позивачем. Донька, якій належить будинок та якій вже виповнилося сім років, не має власних ключів від будинку та воріт. Матір дитини надала ключі сторонній жінці, яку донька називає «нянею», а донька, яка є власницею не має можливості користуватися своїм майном без дозволу матері, навіть у присутності батька. Будь-які намагання вирішення питання про управління майном дитини спільно відповідачка ігнорує та вважає будинок своєю власністю, а не власністю доньки, на даний час позивач не має відомостей, в яких умовах проживає дитина, та в якому стані перебуває належне його дитині майно. Крім того, відповідач взимку 2018 року вселила в будинок доньки свого співмешканця, ОСОБА_4 , про що позивачу стало відомо в липні 2018 року. З цим чоловіком у дитини склалися погані стосунки, про випадки образ зі сторони якого позивачу повідомила донька. Зазначає, що донька є членом його сім`ї, а члени сім`ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право на користування житлом нарівні з власником. У зв`язку з тим, що з серпня 2018 року ОСОБА_1 чинить позивачу перешкоди у користуванні житлом, позивач просив суд усунути перешкоди в управлінні майном малолітньої дитини, ОСОБА_3 , та у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 , зобов`язати ОСОБА_1 не чинити позивачу перешкод в управлінні майном малолітньої дитини та користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 , передати ключі від будинку та воріт; визнати за ОСОБА_1 право користування житловим будинком АДРЕСА_1 . В жовтні 2019 року ОСОБА_1 подано зустрічний позов до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Слов`янської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 втратив право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком АДРЕСА_1 . Підстави предмету зустрічного позову представник обґрунтувала тими самими мотивами, що викладені у відзиві на позов. Позивачка зазначила, що ОСОБА_1 добровільне припинив проживання у будинку за власною ініціативою, не проживає понад 6 місяців, тобто з моменту припинення шлюбу з відповідачем, зареєстрував своє місце проживання у іншому місці, переїхав з будинку, поважних причин для збереження за ним право користування не мав. ОСОБА_1 просила суд визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Слов`янської міської ради, про усунення перешкод в управлінні та користуванні майном малолітньої дитини та визнання права користування житловим будинком відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Слов`янської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовлено. Додатковим рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20 жовтня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про вирішення питання про розподіл судових витрат відмовлено. З рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2020 року не погодилась ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , та 4 листопада 2020 року подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2020 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову, змінити мотивувальну частину рішення, в іншій частині рішення залишити без змін. ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , також не погодилась з додатковим рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20 жовтня 2020 року, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати додаткове рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20 жовтня 2020 року, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу. Доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , наведено, що рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2020 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову постановлено з неповним та неправильним встановленням обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, що полягло за собою невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставин справи, а також з порушенням норм процесуального права в частині розподілу судових витрат. Додаткове рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20 жовтня 2020 року ухвалено з невірним застосуванням норм процесуального права. Суд вийшов за межі предмету позову та межі доказування, в порушення норм процесуального права встановив преюдиційні обставини, що не входили до предмету доказування. Суд першої інстанції невірно надав оцінку доказам, на які він посилався, як на підставу встановлення факту перешкоджання відповідачки у спілкуванні батька та дитини. Так, судом в своєму рішенні надано невірну оцінку поясненням свідків, а тому ці абзаци підлягають виключенню з мотивувальної частини рішення. Підстави для відмови в задоволенні зустрічного позову не відповідають нормам матеріального права, оскільки норми сімейного або цивільного законодавства не пов`язують право користування житлом виключно із реєстрацією і ньому свого міста проживання. Суд першої інстанції безпідставно не врахував позицію Верховного Суду у справі номер 490/12384/16-ц та висновки практики ЄСПЛ. Вважає, що не вирішення правового конфлікту по суті призвело до порушення права на захист «приватного життя» відповідачки за змістом положень ст. 8 Конвенції та принципу ефективності способу правового захисту, передбаченого ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Судом першої інстанції в повному обсязі не враховані додані докази сплати судових витрат на правничу допомогу понесені у зв`язку з розглядом справи, які подані до початку судових дебатів. Суд також не врахував позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 та від 11.11.2020 року у справі №908/2614/19, від 08.04.2019 року у справі №922/619/18. З рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2020 року не погодився ОСОБА_1 , 5 листопада 2020 року подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення в частині відмови в задоволенні первісного позову та ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 в повному обсязі. Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2020 року в частині відмови в задоволенні його позову постановлено незаконно і необґрунтовано, з невідповідністю висновків суду обставинам, які мають значення для справи, з порушення норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що управління майном дитини є вчинення будь-яких правочинів, згода на вчинення яких надається органом опіки та піклування. Суд неправильно застосував до спірних правовідносин ст. 72 ЦК України, якою врегульовані обов`язки опікуна щодо власності нерухомого майна дитини. Суд не врахував, що відповідачка ОСОБА_1 зловживає своїм правом на управління майном дитини. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність доказів чинення позивачу перешкод в управлінні майном дитини, хоча прийняв належними доказом відсутність у нього ключів від будинку та можливості доступу до домоволодіння. Зазначає, що при розгляді справи судом не дотримано всіх вимог процесуального та матеріального права, не врахована думка дитини щодо управління її майном. 15.01.2021 року представник відповідачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 надіслала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 (а.с. 5-11, том 3). У відзиві представник ОСОБА_2 просила суд відмовити задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а також скасувати рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2020 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову, змінити мотивувальну частину рішення, стягнути з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу та витрати по сплаті судового збору. Позивач ОСОБА_1 невірно розуміє предмет позову та зміст своїх обов`язків по утриманню та управлінню майном малолітньої особи. Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження своїх вимог. Зазначає, що відповідачкою придбана квартира в місті Ірпінь за власні кошти, що отримані нею від продажу трикімнатної квартири. Вважає, щоб встановити факт перешкоджання реалізації обов`язків з управління, треба довести факт намагання реалізувати такий обов`язок або факт бажання його реалізувати, що має бути підтверджено належними доказами. 21.01.2021 року позивач ОСОБА_1 надіслав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 (а.с. 24-27, том 3). В відзиві позивач вважає, що апеляційна скарга відповідачки не підлягає задоволенню, оскільки доводи наведені в ній, не відповідають вимогам процесуального законодавства, рішення в частині розподілу судових витрат є законним, обґрунтованим, оскільки ОСОБА_5 не надано доказів на підтвердження понесених нею фактичних витрат, пов`язаних з виконанням доручення ОСОБА_2 . Просив суд залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на додаткове рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20.10.2020 року. Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Поляцько О.Ю., в судовому засіданні апеляційного суду доводи своєї апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, апеляційну скаргу ОСОБА_1 не визнали, просили відмовити в її задоволенні. Представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Патюк С.О. в судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 підтримала, просила її задовольнити, апеляційну скаргу ОСОБА_1 не визнала, просила відмовити в її задоволенні. Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с. 57, том 3). Орган опіки та піклування Слов`янської міської ради в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю (а.с. 53-54, том 3). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю нез?явившихся учасників справи. Заслухавши суддю доповідача, позивача, його представника та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 21.05.2011 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Слов`янську Слов`янського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, 21.05.2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 укладено шлюб (а.с. 6, том 1). Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 13.03.2012 року, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Слов`янську Слов`янського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком якої є ОСОБА_1 та матір`ю ОСОБА_1 (а.с. 5, том 1). Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19.06.2017 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 розірвано, малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишено на вихованні матері ОСОБА_1 (а.с. 7, том 1). Згідно з договором дарування житлового будинку від 12.07.2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Мурадовою С.Г., ОСОБА_1 подарував ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житловий будинок з прилеглими до нього господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , на приватизованій земельній ділянці площею 0,0358 гектара, кадастровий номер 1414100000:01:010:0467 (а.с. 8, том 1). Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 12.07.2017 року за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 9, том 1). Згідно з договором дарування земельної ділянки від 12.07.2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Мурадовою С.Г., ОСОБА_1 подарував ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , земельну ділянку площею 0,0358 гектара, кадастровий номер 1414100000:01:010:0467 (а.с. 10, том 1). Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 12.07.2017 року за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,0358 гектара, кадастровий номер 1414100000:01:010:0467 (а.с. 11, том 1). З заяви ОСОБА_1 від 11.10.2018 року до Слов`янського міського голови Ляха В.М. вбачається, що позивач просив надати згоду на реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 14-15, том 1). З листа від 08.11.2018 року видно, що Слов`янська міська рада повідомила ОСОБА_1 про ненадання повного пакету документів для згоди на реєстрацію місця проживання по АДРЕСА_1 , а саме заяви матері дитини ОСОБА_1 на реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16, том 1). Згідно з довідкою Управління поліції охорони в Донецькій області від 05.12.2018 року у м. Слов`янськ о 19 годині 21 хвилині на ПЦО надійшов сигнал «Тривога» з будинку № 9, що по пров. Перекопський. До наряду ГР Слов`янського МB УПО звернулася ОСОБА_6 , яка повідомила що, у двору будинку де вона мешкає знаходиться її колишній чоловік, який не має права тут бути, підтверджуючих документів на її слова не було. На момент прибуття наряду ОСОБА_1 перебував за територією двору, пред`явив паспорт разом з нарядом пройшов у двір для розмови з ОСОБА_7 . ОСОБА_1 пояснив, що приїхав на дану адресу щоб побачити свою доньку, про місцезнаходження якої мати ( ОСОБА_1 ) повідомила в присутності наряду ГР Слов`янського МB УГО. Заяв та скарг не надходило. Порушень громадського порядку не було (а.с. 17, том 1). Рішенням виконавчого комітету Слов`янської міської ради №109 від 16.01.2019 року, встановлено наступний порядок спілкування ОСОБА_1 із дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за наступним графіком: кожної суботи з 13.00 години до 19.00 години понеділка; кожного четверга з 15.00 години до 20.00 години, за місцем проживання батька дитини або на розсуд батька дитини в місцях для оздоровлення чи проведення дозвілля для дитини, без присутності матері дитини, ОСОБА_1 . Половину періоду зимових, весняних, літніх та осінніх канікул дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проводить з батьком ОСОБА_1 , з можливістю відвідувати з донькою місця для оздоровлення (а.с. 18, том 1). Згідно з договором про охорону приміщень, що належать громадянам за допомогою систем охоронної сигналізації №213/Сл від 07.05.2008 року, та договору про охорону приміщень, що належать громадянам за допомогою системи ручної тривожної сигналізації № 214/Сл від 07.05.2008 року, укладених із ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено охорону. Згідно додаткової угоди до договору № 214/сл від 07.05.2008 року та додаткової угоди до договору № 213/сл від 07.05.2008 року, дія даних Договорів подовжена з 01.12.2015 року по 30.06.2016 року (а.с. 26-31, 32-33, том 1). Згідно з квитанцій за послуги охорони ОСОБА_1 сплачено: 28.07.2017 року 190,00 гривень; 06.10.2017 року 90,00 гривень; 30.10.2017 року - 90,00 гривень; 30.11.2017 року - 190,00 гривень; 27.12.2017 року - 190,00 гривень; 29.01.2018 року - 190,00 гривень; 02.03.2018 року - 190,00 гривень; 29.03.2018 року - 190,00 гривень; 27.04.2018 року - 190,00 гривень; 25.05.2018 року - 190,00 гривень; 27.06.2018 року - 190,00 гривень; 27.07.2018 року - 190,00 гривень; 28.08.2018 року - 190,00 гривень (а.с. 19-25 том 1). Відповідно до акту звірки розрахунків між Управлінням поліції охорони в Донецькій області та ОСОБА_1 за договором № 213/Сл від 07.05.2008 року сальдо після звірки на 01.03.2019 року на користь ОСОБА_1 становить 0,19 гривень, за договором № 214/Сл від 07.05.2008 року 0,35 гривень (а.с. 34, том 1). З квитанцій за газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що ОСОБА_1 сплачено: 30.06.2017 року 171,98 гривень; 28.07.2017 року 103,19 гривень; 31.08.2017 року 68,79 гривень; 06.10.2017 року 240,77 гривень; 31.10.2017 року 619,11 гривень; 14.11.2017 року 42,00 гривень; 01.12.2017 року 1169,43 гривень; 27.12.2017 року 1375,80 гривень; 29.01.2018 року 1444,59 гривень; 02.03.2018 року 2063,70 гривень; 30.03.2018 року 1739,23 гривень; 29.04.2018 року 974,11 гривень; 25.05.2018 року 487,05 гривень; 05.07.2018 року 208,74 гривень; 27.07.2018 року 69,60 гривень; 28.08.2018 року 139,60 гривень; 06.12.2018 року 726,55 гривень; 02.05.2019 року 1000,00 гривень; 13.08.2019 року 100,00 гривень (а.с. 35-42, 56, том 1). Відповідно до квитанцій за вивіз ТОБ за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 сплачено: 28.07.2017 року 23,16 гривень; 31.08.2017 року 23,16 гривень; 06.10.2017 року 23,16 гривень; 31.10.2017 року 11,58 гривень; 01.12.2017 року - 11,58 гривень; 27.12.2017 року 34,74 гривень; 29.01.2018 року - 23,16 гривень; 02.03.2018 року - 23,16 гривень; 29.04.2018 року 46,32 гривень; 25.05.2018 року - 46,32 гривень; 05.07.2018 року - 46,32 гривень; 27.07.2018 року - 34,74 гривень; 02.05.2019 року 50,00 гривень (а.с. 43-46, том 1). Відповідно до квитанцій за послуги з Інтернету за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 сплачено: 28.07.2017 року 120,00 гривень; 31.08.2017 року - 120,00 гривень; 01.10.2017 року - 120,00 гривень; 31.10.2017 року 150,00 гривень; 30.11.2017 року 150,00 гривень; 27.12.2017 року - 150,00 гривень; 29.01.2018 року - 150,00 гривень; 01.03.2018 року - 150,00 гривень; 29.03.2018 року - 150,00 гривень; 29.04.2018 року - 150,00 гривень; 25.05.2018 року - 150,00 гривень; 05.07.2018 року - 150,00 гривень; 27.07.2018 року - 150,00 гривень (а.с. 47-50, том 1). Згідно з квитанціями за електропостачання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 сплачено: 28.07.2017 року 95,04 гривень; 31.08.2017 року 221,04 гривень; 06.10.2017 року 389,04 гривень; 30.10.2017 року 226,08 гривень; 14.11.2017 року 66,60 гривень; 01.12.2017 року 426,00 гривень; 27.12.2017 року 342,00 гривень; 29.01.2018 року 501,60 гривень; 02.03.2018 року 543,60 гривень; 30.03.2018 року 442,80 гривень; 29.04.2018 року 325,20 гривень; 05.07.2018 року 258,00 гривень; 27.07.2018 року 157,20 гривень; 28.08.2018 року 308,40 гривень; 06.12.2018 року 175,38 гривень; 02.05.2019 року 500,00 гривень; 13.08.2019 року 100,00 гривень (а.с. 51-55, 57 том 1). Згідно з квитанціями за водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 сплачено: 28.07.2017 року 127,80 гривень; 31.08.2017 року - 127,80 гривень; 31.10.2017 року 89,46 гривень; 06.10.2017 року - 127,80 гривень; 19.12.2017 року 63,90 гривень; 20.11.2017 року - 63,90 гривень; 29.03.2018 року 150,00 гривень; 22.01.2018 року - 63,90 гривень; 25.05.2018 року 600,00 гривень; 23.04.2018 року 300,00 гривень; 23.07.2018 року 600,00 гривень; 06.12.2018 року 329,86 гривень; 02.05.2019 року 500,00 гривень; 13.08.2019 року 100,00 гривень (а.с. 58-62, том 1). З адвокатського запиту ОСОБА_8 до Управління Патрульної поліції в м. Краматорську та м. Слов`янську вбачається, що остання просила повідомити, якими спеціальними технічними засобами були оснащені працівники патрульної поліції, що прибули на виклик за заявою ОСОБА_1 від 06.04.2019 року, а також надати інформацію з відеокамер зазначених працівників поліції та роздруківку журналу роботи камер (а.с. 63, том 1). Листом від 16.04.2019 року Управління Патрульної поліції в м. Краматорську та м. Слов`янську повідомило про надання адвокату копії відеозаписів, зроблених поліцейськими, за викликом від 06.04.2019 року (а.с. 64, том 1). Листом від 22.03.2019 року Слов`янський ВП ГУНП в Донецькій області повідомив, що заява ОСОБА_1 за фактом перешкоджання спілкуванню з дочкою отримана Слов`янським відділом поліції ГУНП в Донецькій області та зареєстровано до Журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Слов`янського відділення поліції за № 7111 від 09.03.2019 року, та розглянуто (а.с. 66, том 1). Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 08.03.2019 року, просив Слов`янський ВП ГУНП в Донецькій області провести перевірку за фактом того, що ОСОБА_1 регулярно перешкоджає спілкуванню батька із донькою, а також відмовляється передавати особисті речі дитини (а.с. 67, том 1). Згідно з заявою ОСОБА_1 від 31.10.2018 року, позивач звертався до Органу опіки та піклування Слов`янської міської ради щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини, оскільки мати дитини ОСОБА_1 всіляко перешкоджає їхньому спілкуванню (а.с. 68-69, том 1). Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 11.04.2019 року, позивач звертався до Служби у справах дітей Слов`янської міської ради щодо захисту прав малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 70, том 1). Листом від 24.04.2019 року Служба у справах дітей Слов`янської міської ради повідомила, що відповідно до рішення виконкому Слов`янської міської ради №109 від 16.01.2019 року встановлено порядок спілкування з донькою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 12.04.2019 року ОСОБА_1 ознайомлена із заявою від 11.04.2019 року та надала свою пояснювальну. ОСОБА_1 запропоновано повідомляти ОСОБА_1 про свої виїзди з міста (а.с. 71, том 1). З характеристики тренера з хореографії ТК «Grand» від 15.05.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 цікавиться станом тренувань та досягненнями доньки. Батько регулярно приводить доньку до занять з танців, купує одяг та взуття, необхідне для занять (а.с. 73, том 1). З характеристики тренера з фізичної підготовки від 15.05.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 піклується про фізичний стан дитини і займається її фізичним розвитком, приводив на заняття, сплачував кошти за заняття (а.с. 74, том 1). З заяви від 23.05.2019 року видно, що ОСОБА_1 приймав фінансову участь в організації Новорічних свят у школі, також частково приймав участь в організації інших свят та заходів, оплаті обідів у групі подовженого дня (а.с. 75, том 1). З заяви від 15.05.2019 року видно, що ОСОБА_1 приводив на заняття та творчі заходи у м. Слов`янську, де ОСОБА_9 приймає участь, приводив доньку на звукозапис до звукостудії, сплачував за заняття вокалу (а.с. 76, том 1). Листом від 21.05.2019 року КЗ ДНЗ № 33 Слов`янської міської ради повідомив, що ОСОБА_3 відвідувала КЗ ДНЗ № 33 «Червоне сонечко» з 01.08.2014 pоку по 30.05.2018 року. За цей період батько дитини ОСОБА_1 не ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків та виконував їх належним чином: приймав активну участь у її житті, цікавився успіхами у навчанні доньки, її досягненнями, відвідував батьківські збори, відводив на гуртки та розваги. Батько звертався до вихователів з приводу надання рекомендацій щодо досягнення кращих результатів донькою у освоєнні навчальної програми, був зацікавлений її розвитком та станом здоров`я. Дитина з повагою та любов`ю ставилась до батька, під час відвідування дитячого садка конфліктів між батьком і дитиною не було (а.с. 77, том 1). Згідно характеристики ЗОШ І-ІІІ ступенів №15 м. Слов`янськ, батько, ОСОБА_1 , приймає активну участь у вихованні дитини. Завжди цікавиться успіхами у навчанні доньки, виконує рекомендації вчителя, відвідує батьківські збори, виховні заходи, які проводяться у школі. Активно спілкується з батьками класу, допомагає батьківському комітету в організації учбового та виховного процесів. Ввічливий з педагогами та адміністрацією школи (а.с. 78, том 1). Відповідно до результатів дослідження та аналізу особистої прихильності, ставлення дитини до батьків ЗОШ І-ІІІ ступенів № 15 м. Слов`янськ від 22.05.2019 року, ОСОБА_3 проявляє велику психологічну прихильність до батька, душевну до нього симпатію (а.с. 79, том 1). Заявою від 19.05.2018 року ОСОБА_1 просив прийняти ОСОБА_3 до КПСМНЗ (школа естетичного виховання) «Школа мистецтв м. Слов`янська» за фахом (на відділ) вокального співу (а.с. 81, том 1). З листа КПСМНЗ (школа естетичного виховання) «Школа мистецтв м. Слов`янська» від 20.05.2019 року видно, що із заявою на вступ до даної школи ОСОБА_3 звернувся батько ОСОБА_1 , також батько неодноразово консультувався з адміністрацією та викладачами школи щодо системи навчання, графіку навчання, а також щодо участі в конкурсах та концертах (а.с. 80, том 1). Згідно характеристики ЗОШ І-ІІІ ступенів № 15 м. Слов`янськ, мати ОСОБА_3 - ОСОБА_1 характеризується позитивно, приділяє значну увагу вихованню дитини, приймає участь у всіх позакласних заходах, які проводяться у школі (а.с. 129, том1). Відповідно до результатів діагностичного обстеження міжособистих відносин дитини з батьками від 02.05.2019 року, у ОСОБА_3 прослідковується позитивне емоційне ставлення як до матері, так і до батька, проте наявна психологічна травма, яка ймовірно пов`язана із розлученням батьків (а.с. 130, том 1). Згідно з договором про введення в експлуатацію і планове, профілактичне, технічне обслуговування опалювального газового обладнання № 29 від 04.11.2018 року, що укладений із ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , надаються послуги з обслуговування опалювального обладнання (а.с. 146-147, том 1). Відповідно до договору про користування електричною енергією від 14.11.2017 року, укладеного із ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , надаються послуги з користування електричною енергією (а.с. 148-150, том 1). Згідно з довідкою про забезпеченість комунальними послугами газопостачання від 16.11.2017 року, що видана на ім`я ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , надаються послуги з газопостачання (а.с. 151-152, том 1). Відповідно до договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення від 15.11.2017 року, укладеного із ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , надаються послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення (а.с. 153-154, том 1). З акту прийому-передачі виконаних робіт №29 від 04.11.2018 року, складеного на ім`я ОСОБА_1 , на підставі договору №29 було виконано роботи з обслуговування опалювального газового обладнання (а.с. 155, том 1). Відповідно до квитанції «Жалюзі всіх видів» від 10.03.2019 року, виданої на ім`я ОСОБА_1 , за запчастини для двигуна «Nice» wingo сплачено 3000,00 гривень (а.с. 157, том 1). Згідно з квитанцій за водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 сплачено: 08.05.2019 року 1250,25 гривень (а.с. 158, том 1). З квитанцій за послуги охорони за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що ОСОБА_1 сплачено: 03.05.2019 року 230,00 гривень; 04.10.2018 року 190,00 гривень; 05.11.2018 року 190,00 гривень; 22.12.2018 року 190,00 гривень; 28.02.2019 року 190,00 гривень; 28.03.2019 року 190,00 гривень (а.с. 159-164, том 1). Відповідно до квитанцій за послуги з Інтернету за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 сплачено: 01.03.2019 року 150,00 гривень; 01.05.2019 року - 150,00 гривень; 01.09.2018 року -150,00 гривень; 01.10.2018 року - 150,00 гривень; 01.12.2018 року - 150,00 гривень; 05.11.2018 року - 150,00 гривень; 29.12.2018 року - 150,00 гривень; 31.03.2019 року - 150,00 гривень (а.с.165-172, том 1). Згідно з квитанціями за електропостачання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 сплачено: 18.11.2018 року 692,40 гривень; 07.03.2019 року 612,48 гривень; 07.05.2019 року 133,68 гривень; 19.03.2019 року 281,52 гривень; 20.04.2019 року 442,80 гривень; 26.12.2018 року 175,68 гривень; 30.01.2019 року 430,08 гривень (а.с.173,176-177,179,183,186,189, том 1). Згідно з квитанціями за газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , відправник ОСОБА_3 , сплачено: 19.11.2018 року 872,10 гривень; 19.11.2018 року 1078,01 гривень; 07.05.2019 року 735,21 гривень; 20.04.2019 року 6172,31 гривень; 26.12.2018 року 726,55 гривень; 30.01.2019 року 1684,25 гривень (а.с.174,180-182,185,187, том 1). Відповідно до квитанцій за вивіз ТОБ за адресою: АДРЕСА_1 , відправник ОСОБА_3 , сплачено: 19.03.2019 року 83,35 гривень; 07.05.2019 року 55,17 гривень; 20.04.2019 року 55,17 гривень; 30.01.2019 року 34,74 гривень (а.с.175,178,184,188, том 1). Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з недоведеності його позовних вимог. Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з безпідставності заявлених позовних вимог та відсутності законних підстав для його задоволення. Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають фактичним обставинам справи та нормам закону. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Отже, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначене у статті 16 ЦК України. Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України; але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі №6-32цс13. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Позивач звернувся до суду з позовом про захист свого права брати участь в управлінні та користуванні майном дитини шляхом надання йому права безперешкодного доступу та перебування в будинку, без обмеження у часі та передання дубліката ключів від будинку. Статтею 21 Конституції України передбачено, що всі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Стаття 30 Конституції України гарантує кожному недоторканність житла чи іншого володіння. Право на недоторканність житла - це право, яке гарантує захист від втручань у володіння особи, забороняє безпідставне втручання в особисте життя людини, шляхом незаконних посягань на недоторканність житла та іншого володіння людини. Право на недоторканність житла є одним із найголовніших особистих прав. Важливим аспектом є гарантування цього права. Кожна особа може звернутися до суду за захистом своїх прав і свобод. Відповідно до статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Статтею 12 Загальної декларації прав людини 1948 року передбачено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте i сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь i репутацію. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань. Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Пункт 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Відповідно до частин першої, другої та сьомої статті 177 СК України батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов`язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки здійснюють управління її майном, враховуючи такі потреби та інтереси. Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов`язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини. Батьки вирішують питання про управління майном дитини спільно, якщо інше не передбачено договором між ними. Спори, які виникають між батьками щодо управління майном дитини, можуть вирішуватися органом опіки та піклування або судом. За змістом цієї норми закону, а також статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства» дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов`язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов`язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. При цьому положення вказаної Конвенції, яка ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей. Ухвалюючи рішення у справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява №2091/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява №10383/09). Судом встановлено, що рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19.06.2017 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 розірвано, малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишено на вихованні матері ОСОБА_1 . Рішенням виконавчого комітету Слов`янської міської ради №109 від 16.01.2019 року, встановлено порядок спілкування ОСОБА_1 із дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за наступним графіком: кожної суботи з 13.00 години до 19.00 години понеділка; кожного четверга з 15.00 години до 20.00 години, за місцем проживання батька дитини або на розсуд батька дитини в місцях для оздоровлення чи проведення дозвілля для дитини, без присутності матері дитини, ОСОБА_1 . Половину періоду зимових, весняних, літніх та осінніх канікул дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проводить з батьком ОСОБА_1 , з можливістю відвідувати з донькою місця для оздоровлення. Отже, рішенням виконавчого комітету Слов`янської міської ради визначено порядок участі батька у вихованні доньки, також передбачено спілкування за місцем проживання батька дитини або на розсуд батька дитини в місцях для оздоровлення чи проведення дозвілля для дитини. 12.07.2017 року ОСОБА_1 подарував ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житловий будинок з прилеглими до нього господарськими, побутовими будівлями, спорудами та земельну ділянку площею 0,0358 гектара, кадастровий номер 1414100000:01:010:0467, що знаходиться в АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 , яка є колишньою дружиною позивача, зареєстрована та проживає у будинку АДРЕСА_1 . Місце проживання дитини рішенням суду визначено із матір`ю, батько дитини - позивач мешкає за іншою адресою. Враховуючи зазначене вище, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшов правильного висновку про те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що у нього відсутня можливість забезпечити реалізацію його права в управлінні та користуванні майном малолітньої дитини за допомогою менш обтяжливих для відповідача заходів. При цьому надання позивачу права безперешкодного доступу та перебування в приміщенні будинку, без обмеження у часі, та передання дубліката ключів від будинку буде становити втручання у приватне життя ОСОБА_1 та таке втручання не буде пропорційним. Наведені в апеляційній скарзі позивача ОСОБА_1 доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанцій щодо встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цим судом, висновків суду не спростовують та не впливають на правильність винесеного судового рішення щодо первісного позову. Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2020 року, апеляційний суд виходить з наступного. Оскільки зі змісту та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , вбачається оскарження рішення суду першої інстанції в частині зустрічних позовних вимог про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зміни мотивувальної частини рішення, апеляційний суд переглядає рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2020 року саме в цій частині. Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло. Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , подарувавши житловий будинок доньці ОСОБА_3 , з 24 листопада 2017 року добровільно знявся з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєструвався постійно за іншою адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 82, 82 зворот, том 1). Отже, вибувши на інше постійне місце проживання, ОСОБА_1 втратив право користування жилим приміщенням в спірному житловому будинку. Тому вимога ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_1 втратившим право користування житловим будинком є безпідставною. Апеляційний суд вважає, що відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, враховуючи вищевикладені вимоги закону та встановлені обставини справи, врахувавши баланс інтересів сторін спору, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 . Підстав для скасування судового рішення в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог не вбачається. Стосовно апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на додаткове рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20 жовтня 2020 року, апеляційний суд апеляційний суд зазначає наступне. Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Суд першої інстанції правильно встановив, що відповідачем ОСОБА_1 не надано належних доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу ОСОБА_2 в розмірі 26800,00 грн. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката. З огляду на наведене, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення або призвели до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено. Отже, підстав для скасування додаткового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги немає. Інші доводи апеляційних скарг зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 367 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. В суді першої інстанції дана відповідна правова оцінка всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Підстав для скасування судового рішення не вбачається. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, витрати позивача та відповідачки по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення, рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2020 року та додаткове рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20 жовтня 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Повне судове рішення складено 04 лютого 2021 року. Суддя: