Постанова Кропивницький апеляційний суд № 387/262/20

ПОСТАНОВА іменем України 26 січня 2021 року м. Кропивницький справа № 387/262/20 провадження № 22-ц/4809/319/21 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Черненка В.В. за участю секретаря судового засідання Кравченко Я.С., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши врежимі відеоконференціїу відкритомусудовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 29 жовтня 2020 року у складі судді Майстера І.П., ВСТАНОВИВ: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання недостовірною інформації, зобов`язання її спростувати та про стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позову вказала, що вона працює вчителем молодших класів, перебуває на посаді класного керівника 3-го класу КЗ Добровеличківський ліцей «Інтелект» Добровеличківської районної ради. Під її керівництвом у класі навчається тридцять один учень, зокрема і ОСОБА_4 . ОСОБА_5 зарекомендував себе як учень, схильний до порушення поведінки, що призводило до неодноразового звернення педагогічного складу ліцею до психологів та керівництва комунального закладу. 18 лютого 2020 року у ліцеї «Інтелект» стався інцидент за участі учня ОСОБА_4 , а саме після ранкової розмови із матір`ю, яка є відповідачем по справі, учень ОСОБА_6 почав порушувати поведінку під час проведення заняття та намагався втекти із закладу. Сумісними зусиллями її та завідувачки КЗ Добровеличківський ліцей "Інтелект" ОСОБА_7 . ОСОБА_4 заспокоїли та викликали матір дитини - ОСОБА_2 до приміщення закладу. Через 45 хвилин відповідач прибув до ліцею та забрав свого сина. У подальшому відповідач на своїй персональній сторінці у соціальній мережі «Фейсбук» поширила інформацію, яка є недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача. Відповідач на своїй особистій сторінці у соціальній мережі «Фейсбук» 21.02.2020 о 17 годині 30 хвилин розмістила інформацію такого змісту: "Побиття дитини на уроці математики, після зауваження пішло побиття. 3 клас". До даного посту закріплені 3 об`єднані фотографії із обличчям ОСОБА_4 , на якому убачаються сліди побоїв, та позивача - ОСОБА_1 , електронна адреса цього допису у мережі інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_1 Оцінку зазначеній публікації надано 62 особами, поширено 311 особами та додані 244 коментарі до публікації. ІНФОРМАЦІЯ_2 о 09 годині 23 хвилин ОСОБА_2 на своїй особистій сторінці у соціальній мережі «Фейсбук» розмістила інформацію такого змісту: " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", електронна адреса допису: ІНФОРМАЦІЯ_4 НОМЕР_1 . До даного посту закріплені 3 об`єднані фотографії із обличчям ОСОБА_4 , на якому наявні ушкодження, та позивача ОСОБА_1 . Оцінку зазначеній публікації надано 30 особами, поширено 5 разів та додані 62 коментарі до публікації. У подальшому, 25.02.2020 о 18 годині 30 хвилин ОСОБА_2 на своїй особистій сторінці у соціальній мережі «Фейсбук» розмістила інформацію такого змісту: " ІНФОРМАЦІЯ_5 ", електронна адреса допису: ІНФОРМАЦІЯ_6 НОМЕР_1 . До даного посту закріплено 3 об`єднані фотографії із обличчям ОСОБА_4 , на якому наявні ушкодження. Оцінку зазначеній публікації надано 14 особами, поширено 4 рази та додано 22 коментарі до публікації. Отже, зазначена інформація стосовно побиття дитини розповсюджена відповідачем необмеженій кількості людей, є неправдивою, перекрученою та викривленою, стосується діяльності позивача, як вчителя. Зазначена інформація порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача. Водночас відповідач після зазначеного інциденту забирала свого сина, однак ніяких скарг щодо побиття ОСОБА_4 вчителем не заявляла. Також, за результатами службового розслідування встановлено, що ОСОБА_2 у присутності свідків 18.02.2020 забрала свого сина ОСОБА_4 із закладу освіти без ушкоджень. Крім того, поширені відповідачем у мережі «Фейсбук» обставини мають ознаки кримінального правопорушення, але вирок за зазначеними подіями не виносився. Інформація, яка поширена невизначеному колу осіб, є недостовірною, негативною, такою, що принижує та порочить честь позивачки в очах оточуючих, громадськості, читачів соціальних мереж та батьків інших учнів. Вказана інформація створює у оточуючих викривлене уявлення про позивача як людину та як вчителя. За наслідками поширення такої інформації ОСОБА_1 отримала стрес, який зумовив звернення до лікаря-терапевта зі скаргами на головні болі та підвищену дратівливість. Також через неправомірні дії відповідача у ОСОБА_1 погіршився її емоційний стан та були порушенні життєві зв`язки через ускладнення активного громадського життя, що полягало у низці телефонних дзвінків від батьків своїх учнів, колег та просто небайдужих людей задля підтвердження чи спростування поширеної відносно неї розповсюдженої неправдивої інформації. Посилаючись на зазначені обставини позивач просив суд визнання інформації недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність, ділову репутацію позивача та зобов`язати спростувати зазначену інформацію та стягнути моральну шкоду в розмірі 50000 грн. Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 29 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання недостовірною інформації та зобов`язання її спростувати, а також стягнення моральної шкоди задоволено частково. Визнано недостовірною поширену ОСОБА_2 в соціальній мережі «Фейсбук» на особистій сторінці користувача мережі ОСОБА_2 у дописах від 21 лютого 2020 року о 17 годині 32 хвилини інформацію із наявним фото ОСОБА_1 та друкований текст такого змісту: «Побиття дитини на уроці математики, після зауваження пішло побиття. 3 клас», у дописі 22.02.2020 о 09 годині 23 хвилини з текстом : "Вчителька і моя дитина, урок математики ......", у дописі 25.02.2020 о 18 годині 30 хвилин в статті з текстом -"Вчитель який піднімає на дітей руку....." - недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію. Зобов`язано ОСОБА_2 протягом 5 днів після набрання рішенням суду у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію та розмістити на особистій сторінці ОСОБА_2 в соціальній мережі Інтернету «Фейсбук» резолютивну частину судового рішення, що спростовує статті, опубліковані ІНФОРМАЦІЯ_7 о 17 годині 32 хвилини такого змісту: «Побиття дитини на уроці математики, після зауваження пішло побиття. 3 клас», електронна адреса допису у мережі інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_8 о 09 годині 23 хвилин інформацію такого змісту: « ІНФОРМАЦІЯ_3 », електронна адреса допису: ІНФОРМАЦІЯ_4 о 18 годині 30 хвилин інформацію такого змісту « ІНФОРМАЦІЯ_5 », електронна адреса допису: ІНФОРМАЦІЯ_6 і не видаляти протягом року з дня набрання даним рішенням законної сили. Зобов`язано ОСОБА_2 після набрання рішенням суду у даній справі законної сили, видалити зі своєї сторінки у соціальній мережі «Фейсбук» наявні фото ОСОБА_1 та дописи такого змісту: «Побиття дитини на уроці математики, після зауваження пішло побиття. 3 клас», електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 опубліковану 22.02.2020 о 09 годині 23 хвилин інформацію такого змісту: «Вчителька і моя дитина, урок математики ......», електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_4 опубліковану 25.02.2020 о 18 годині 30 хвилин інформацію такого змісту: " ІНФОРМАЦІЯ_5 », електронна адреса: http://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=650174845749852&id=100022720276592. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 7 000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат. Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 ,подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , направив до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу (а.с.187-189), в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 ,залишити без задоволення, а рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 29 жовтня 2020 року без змін. У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 ,підтримав доводи поданої апеляційної скарги, просив її задовольнити. ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_8 просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що ОСОБА_1 працює на посаді вчителя початкових класів Комунального закладу Добровеличківський ліцей «Інтелект» Добровеличківської районної ради (а.с.17). ІНФОРМАЦІЯ_7 о 17 годині 30 хвилин ОСОБА_2 на своїй особистій сторінці користувача мережі «Фейсбук» («Facebook») розмістила інформацію, яка є в загальному доступі « ОСОБА_9 » та мають місце публікації із об`єднаними фото ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (із видимими тілесними ушкодженнями на обличчі), біля таких дописів: від 21.02.2020 о 17 годині 32 хвилини такого змісту: «Побиття дитини на уроці математики, після зауваження пішло побиття. 3 клас», коментарів цій публікації надано 244, поширили публікацію 281 особи, електронна адреса допису у мережі інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_8 о ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_2 на своїй особистій сторінці користувача мережі «Фейсбук» («Facebook») розмістила інформацію такого змісту: « ІНФОРМАЦІЯ_3 », коментарів цій публікації надано 62, поширили публікацію 5 осіб, оцінку публікації надали 30 осіб, електронна адреса допису: ІНФОРМАЦІЯ_4 о 18 годині 30 хвилин ОСОБА_2 на своїй особистій сторінці користувача мережі «Фейсбук» («Facebook») розмістила інформацію такого змісту: « ІНФОРМАЦІЯ_5 », коментарів цій публікації надано 22, поширили публікацію 4 особи, оцінку публікації надали 13 осіб, електронна адреса допису: ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.47-49). Судом встановлено, що ОСОБА_1 є керівником класу, де навчається син відповідача - ОСОБА_4 . Як свідчить характеристика директора КЗ Добровеличківський ліцей «Інтелект» ОСОБА_1 користується повагою та авторитетом батьків та колег, любить дітей, толерантна у спілкуванні з батьками, має високий професіональний рівень (а.с.18-19). Також встановлено, що ОСОБА_4 перебуває у ліцеї цілодобово. 18 лютого 2020 року у класі сталася конфліктна ситуація за участі ОСОБА_4 , він був знервований, намагався втекти із ліцею, позивач разом із директоркою ліцею намагалися ОСОБА_6 заспокоїти, однак у хлопчина почалася істерика, внаслідок чого до закладу була викликана мати учня - ОСОБА_2 , яка забрала сина зі школи у той же день 18 лютого. 18 лютого 2020 року педагогічним колективом була проведена оперативна нарада Комунального закладу Добровеличківський ліцей «Інтелект» Добровеличківської районної ради, відповідно до протоколу №6 якої було ухвалено необхідність звернутися до директора КЗ Добровеличківський ліцей «Інтелект» Ковальської К.Б. щодо розгляду питання про доцільність забезпечення ОСОБА_6 сімейними формами виховання та постійного нагляду з боку матері, оскільки під час нервових збуджень хлопчик не контролює своєї поведінки і може завдати шкоди життю і здоров`ю собі та своїм одноліткам. Завідувачу філії ОСОБА_7 було доручено провести бесіду із матір`ю ОСОБА_4 про доцільність переведення сина до закладу освіти без режиму цілодобового перебування, оскільки хлопчик постійно потребує уваги з боку матері (а.с.20-21). Відповідно до наказу директора КЗ Добровеличківський ліцей «Інтелект» від 19 лютого 2020 року №22 було створено комісію з проведення службового розслідування щодо розгляду інциденту, який стався відносно сина ОСОБА_2 - ОСОБА_6 . Згідно з актом про службове розслідування КЗ Добровеличківський ліцей «Інтелект» від 06 березня 2020 року №1 звинувачення ОСОБА_2 щодо побиття її сина ОСОБА_6 учителем ОСОБА_1 не знайшло свого підтвердження та є безпідставним (а.с.22-26). Як свідчить психологічна характеристика учня 3-го класу КЗ Добровеличківський ліцей «Інтелект» ОСОБА_4 легко йде на контакт, довірливий, тривожний, усвідомлює свої негативні емоційні зриви, агресію, хоче з цим боротися. Як сам учень стверджував, що не може себе контролювати, коли йому щось неприємне. Також під час бесід було виявлено, що учню дуже не вистачає психологічної сімейної теплої атмосфери, дитина сумує за матір`ю та боїться її втратити. На даний час хлопчик також боїться, що мати його залишить і тому зрозумів, що мати приїздить навідати його до школи після порушень поведінки. Тому учень маніпулює як вчителем, так і матір`ю з метою привернення уваги та можливості бути поруч з матір`ю (а.с.42). Судом також встановлено та не заперечувалось учасниками судового розгляду, що ОСОБА_2 19 лютого 2020 року звернулась до органів поліції щодо факту побиття її сина ОСОБА_4 вчителем ОСОБА_1 . На час розгляду цієї справи будь-яке процесуальне рішення або вирок, що підтверджує факт побиття ОСОБА_1 ОСОБА_4 , не приймалися. Як убачається з медичної карти амбулаторного хворого та медичної документації від 28 лютого 2020 року після вказаних подій у ОСОБА_1 було виявлено «Астеноневротичний синдром» та гіпертрофію лівого шлуночка серця (а.с.28-35). У судовому засіданні, яке відбулось 08 вересня 2020 року судом першої інстанції з приводу вказаних у позовній заяві обставин були допитані свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , які факту побиття хлопчика позивачем не підтвердили (а.с.122-131). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що поширення відповідачем негативної інформації стосовно позивача у соціальній мережі «Фейсбук» репутації позивача завдано істотної шкоди, оскільки авторитет вчителя базується на таких складових як знання, попит, розум, довіра, вимогливість, турбота, високі особистісні якості, досвід, почуття власної гідності. У зв`язку з оспорюваними публікаціями у соціальній мережі авторитет позивача серед колег, учнів, громадськості міста істотно постраждав, Крім того, звинувачення позивача у побитті дитини без наявного обвинувального рішення суду для вчителя є також приниженням його честі та гідності. Стягуючи із відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 7000 грн суд першої інстанції виходив із засад розумності та справедливості, із врахуванням характеру вчинених дій відповідачем і способу поширення ним неправдивої інформації, а також тривалості та глибини душевних страждань позивача, наслідків, які мали місце після поширення недостовірної інформації. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з такого. Відповідно до ч.4 ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Згідно зі ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб. Відповідно до роз`яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34). Згідно із ч.1 ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Беручи до уваги зазначені конституційні положення суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку. За замістом п.6 вказаної постанови у разі поширення про фізичну особу недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, ця фізична особа вправі пред`явити позов про захист її гідності, честі чи ділової репутації. У пункті 15 постанови міститься роз`яснення про те, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти (зокрема): опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Згідно зі ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації. Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб; підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 761/6866/16-ц. Згідно з положеннями статті 277 ЦК України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. За правилами статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень (частина 1). Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду (частина 2). Отже відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції. Судом першої інстанції вірно встановлено, що розповсюджена відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_7 о 17 годині 30 хвилин ОСОБА_2 на своїй сторінці користувача мережі Facebook під іменем « ОСОБА_9 » інформація стосовно вчителя ОСОБА_1 , яка побила учня ОСОБА_4 , не є оціночним судженням, а є констатацією фактів, які можуть і мали бути доведені відповідачем належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами. Проте жодних доказів, які б свідчили, що ОСОБА_1 побила 18 лютого 2020 року свого учня ОСОБА_4 , суду не надано. По даному факту проводиться досудове розслідування, однак обвинувачення органами досудового слідства ОСОБА_1 не пред`являлося, а тому діє принцип презумпції невинуватості особи. Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що розповсюджена інформація виражається у негативному упередженому ставленні до ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2 , як до вчителя школи. Враховуючи те, що така інформація не відноситься до оціночних суджень, визначених статтею 30 Закону України «Про інформацію»,та недоведена належними і допустимими доказами на підтвердження її достовірності, розповсюджена відносно позивача інформація має бути визнана недостовірною. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем доведено факт порушення відповідачем його немайнових прав шляхом поширення інформації, яка не відповідає дійсності, а відповідачем, у свою чергу вказаного не спростовано та не надано суду належних доказів на підтвердження достовірності відображеної інформації, яка міститься у мережі «Фейсбук» та була опублікована з особистої сторінки ОСОБА_2 . Наявні матеріали справи та покази допитаних судом першої інстанції свідків підтверджують факт поширення недостовірної інформації саме відповідачем. Спростування недостовірної інформації відповідно до ч. 7 ст. 277 Цивільного кодексу України здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена. Отже оскільки поширена відповідачем інформація визнана недостовірною, такою, що порушує честь і гідність позивача, завдає шкоди його діловій репутації, то підлягає спростуванню у спосіб, поширений відповідачем. Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачу заподіяна моральна шкода відповідачем, визначений судом розмір моральної шкоди відповідає моральним (душевним) стражданням позивача та їх тривалості. Доводи апеляційної скарги в частині недоведеності вимог позивача про відшкодування моральної шкоди не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки факт тривалості порушення підтверджується наявними матеріалами справи. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають обставинам справи. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставі статті 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 29 жовтня 2020 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 03 лютого 2021 року. Головуючий суддя О.І. Чельник Судді C.М. Єгорова В.В. Черненко