Постанова 4808 № 350/657/20

Справа № 350/657/20 Провадження № 22-ц/4808/128/21 Головуючий у 1 інстанції Бейко А. М. Суддя-доповідач Горейко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі: головуючої Горейко М.Д. суддів: Василишин Л.В., Фединяка В.Д. секретаря Петріва Д.Б. з участю апелянта ФОП ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 , представника позивача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ФОП ОСОБА_1 про розірвання договору та відшкодування завданих збитків, за апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_1 , поданою його представником ОСОБА_2 , на рішення Рожнятівського районного суду, ухвалене у складі судді Бейка А.М. 28 вересня 2020 року в селищі Рожнятів, в с т а н о в и в: 20 травня 2020 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ФОП ОСОБА_1 про розірвання договору та відшкодування завданих збитків. Позов мотивувала тим, що між нею та ФОП ОСОБА_1 був укладений Одноразовий договір на поставку товару (без номеру та дати), відповідно до умов якого відповідач зобов`язався поставити їй товар - кухню торгової марки «OZ Kitchens» моделі «Line» в кількості 1 (одна) шт. з відповідним наповненням, вартість якої на момент укладення договору складала 2 450 євро, а вона зобов`язалася вчасно прийняти і оплатити товар. На виконання умов договору 02 березня 2020 року нею сплачено аванс за кухню в розмірі 46 500 грн та 29 квітня 2020 року сплачено залишок в розмірі 21 750 грн. Таким чином свої зобов`язання за договором вона виконала належним чином та в повному обсязі. Відповідач на виконання умов договору поставив їй товар, однак якість товару не відповідає вимогам частини 2 статті 673 ЦК України. Зокрема, поставлена кухня має механічні пошкодження, окремі складові елементи кухні не мають належного декоративного вигляду, що в сукупності свідчить про невідповідність якості кухні «звичайним» вимогам товарів такого виду. Акт прийому передачі товару між нею та відповідачем не був підписаний, так як товар був неналежної якості. Відповідач у добровільному порядку відмовився виправити недоліки поставленого товару, а тому вона змушена звернутися в суд за захистом свого порушеного права. Посилаючись на наведене, позивач просила розірвати Одноразовий договір на поставку товару (без номеру та дати) кухні торгової марки «OZ Kitchens» моделі «Line» в кількості 1 (одна) шт., укладений між нею та ФОП ОСОБА_1 ; стягнути з відповідача на її користь 68 250 грн, сплачених згідно Одноразового договору на поставку товару (без номеру та дати) кухні торгової марки «OZ Kitchens» моделі «Line» в кількості 1 (одна) шт.; стягнути з відповідача на її користь неустойку у формі пені в сумі, що буде обчислена та заявлена в порядку, визначеному ЦПК України; встановити нарахування пені до моменту виконання рішення на суму 68 250 грн з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування; стягнути з відповідача на її користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000 грн. Рішенням Рожнятівського районного суду від 28 вересня 2020 року позов ОСОБА_4 задоволено. Розірвано Одноразовий договір на поставку товару (без номеру та дати) кухні торгової марки «OZ Kitchens» моделі «Line» в кількості 1 (одна) шт., укладений між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 . Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 : грошові кошти в сумі 68 250 грн, сплачені згідно Одноразового договору на поставку товару (без номеру та дати) кухні торгової марки «OZ Kitchens» моделі «Line» в кількості 1 (одна) шт.; неустойку у формі пені в сумі 79 852,50 грн; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000 грн; витрати за проведення товарознавчої експертизи в розмірі 7 845,12 грн., а всього разом 171 947,62 грн. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 840,80 грн судового збору. Ухвалено проводити нарахування 1% річних на залишок боргу з дня винесення рішення по справі до моменту виконання рішення суду у повному обсязі за формулою: залишок боргу ? 1% : 365 днів ? кількість днів у періоді. Рішення мотивовано тим, що позовні вимоги ОСОБА_4 знайшли своє підтвердження як у матеріалах справи, так і в судовому засіданні. Позивачкою вживались заходи досудового врегулювання спору з відповідачем ФОП ОСОБА_1 , однак спір не був вирішений. Тому позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі. Ухвалою Рожнятівського районного суду від 15 жовтня 2020 року виправлено описку у вищевказаному рішенні Рожнятівського районного суду від 28 вересня 2020 року та зазначено вірно в резолютивній частині розрахунок неустойки, а саме: «Проводити нарахування 1% за кожен день прострочення на залишок боргу з дня винесення рішення по справі до моменту виконання рішення суду у повному обсязі за формулою: залишок боргу ? 1% ? Z, де Z це кількість днів прострочення». Не погодившись з рішенням суду, ФОП ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема вказує, що відповідач жодного разу не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи та не отримував ні копії позовної заяви, ні будь-яких інших процесуальних документів. ФОП ОСОБА_1 зареєстрований у м. Львові, однак свою господарську діяльність здійснює в АДРЕСА_1 , де знаходиться його офісне приміщення та куди звертаються клієнти. В укладеному між сторонами Одноразовому договорі на поставку товару, який досліджувався судом першої інстанції, була зазначена вищевказана адреса офісного приміщення, мобільний телефон відповідача та його електронна адреса, однак ні за зазначеною адресою, ні за допомогою мобільного зв`язку відповідач про розгляд справи не повідомлявся. Наведене призвело до грубого порушення прав відповідача, неможливості подання ним своїх заперечень, спростування доводів позивача, зауважень щодо проведеної експертизи, що в сукупності призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Зазначає, що відповідач 29 квітня 2020 року у межах строків, передбачених договором, здійснив поставку та монтаж кухні позивачу. Цього ж дня позивач здійснила доплату коштів за кухню та після завершення монтажних робіт по встановленню кухні у неї не було жодних претензій. Акт виконаних робіт був наданий ОСОБА_4 , однак не був підписаний, оскільки на наступний день працівники ФОП ОСОБА_1 повинні були доставити деякі кухонні ручки та механізми на меблі. Згодом через брак часу сторони так і не підписали акт виконаних робіт, проте в момент поставки та монтажу кухні у позивача не було претензій та зауважень, оскільки вона жодним чином не відобразила їх у наданому їй акті та здійснила доплату за поставлений товар. З судового рішення відповідачу стало відомо, що в позовній заяві позивач посилалася на певні механічні пошкодження кухні та неналежний декоративний вигляд її окремих складових елементів, однак наведена інформація не відповідає дійсності та повністю спростовується фотографіями, які були зроблені працівниками відповідача після монтажу кухні. На вказаних фотографіях чітко видно, що жодних дефектів, про які зазначено в позовній заяві, немає. Кухня повністю відповідає замовленню позивача і всі її складові елементи мають належний декоративний вигляд. Апелянт зауважує, що згідно умов договору ФОП ОСОБА_1 зобов`язувався у випадку виявлення усунути будь-які рекламації, проте позивач жодного разу належним чином не зверталася до відповідача з претензіями чи заявами про виявлені недоліки у поставленому товарі та не повідомляла про наявність будь-яких дефектів, чим порушила процедуру досудового врегулювання спору. Також апелянт зазначає, що в ОСОБА_4 не було підстав заявляти вимоги про розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми, оскільки такі вимоги споживач вправі заявити лише у разі виявлення істотного недоліку або у разі неможливості усунути недолік. Однак, від позивача не поступало звернень щодо виявленого недоліку та вимог про його усунення. Крім того, кухня є розбірною та складається з окремих навісних елементів, а тому ФОП ОСОБА_1 у разі пред`явлення вимоги міг усунути будь-який недолік у найкоротший термін і це не потребувало б виготовлення нової кухні чи здійснення кардинальних змін у існуючій. На думку апелянта, суд неправильно застосував положення абзацу 3 частини 9 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» та безпідставно задовольнив вимогу ОСОБА_4 про стягнення з відповідача неустойки у формі пені в розмірі 79 852,50 грн. Судом не враховано, що відповідно до зазначеної норми споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості товару лише у разі затримки безоплатного усунення недоліків товару понад чотирнадцять днів з дати пред`явлення відповідної вимоги. Тому, застосовуючи вказану норму, суд повинен був переконатися у врученні ФОП ОСОБА_1 відповідної вимоги та вказати з якої саме дати відбувся початок нарахування неустойки, тобто коли був порушений чотирнадцяти денний термін її виконання. Аналогічні положення закріплені і в частині 5 статті 709 ЦК України. Проте, суд формально підійшов до вивчення даного питання, жодним чином не обґрунтував свій висновок про задоволення вказаної позовної вимоги, не провів розрахунок та не вказав жодних календарних дат такого нарахування. Апелянт вважає неналежним доказом висновок експерта від 14 серпня 2020 року №1462/1863/1864/20-28, оскільки вказаний висновок складений більше ніж через три місяці після встановлення кухні. Вказує, що на момент встановлення кухні будь-які дефекти були відсутні, проте після монтажу кухні позивач встановлювала побутову техніку, користувалася кухонними меблями і дані обставини могли вплинути на наявність дефектів під час проведення експертизи. Щодо посилань експерта на невідповідність меблів вимогам нормативних документів, які діють на території України, то такі повністю спростовуються наявністю висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 29 березня 2018 року №602-123-20-3/13862 щодо експертного дослідження плити деревостружкової торгової марки EGGER в асортименті, згідно якого дана плита відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України і може бути використана в заявленій сфері застосування. Також вимогам санітарного законодавства відповідає і крайка (стрічка) ABS в асортименті, що підтверджується висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 29 березня 2018 року №602-123-20-3/13861. Позивач замовляла кухонні меблі саме з плити EGGER, про що свідчить Одноразовий договір на поставку товару від 02 березня 2020 року. Апелянт зазначає, що оскільки висновок експерта не є належним доказом у справі, то витрати на проведення експертизи не підлягають стягненню з відповідача. Щодо витрат на правову допомогу, заявлених позивачем, то апелянт просить врахувати, що відповідач був обмежений у поданні заяв про зменшення їх розміру, а також у дослідженні доказів, які підтверджують вартість наданих послуг. З наведених підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити. Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. В засіданні апеляційного суду апелянт та його представник доводи апеляційної скарги підтримали з наведених у ній мотивів. Представник позивача доводи апеляційної скарги заперечив, просив залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, представник ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_2 зазначив, що відповідач жодного разу не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи та не отримував ні копії позовної заяви, ні будь-яких інших процесуальних документів, що призвело до грубого порушення його прав, неможливості подання ним своїх заперечень, спростування доводів позивача, зауважень щодо проведеної експертизи та в сукупності призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Отже, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення. Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Апеляційним судом встановлено, що оскаржуване рішення у даній справі ухвалене судом 28 вересня 2020 року за відсутності відповідача, що підтверджується протоколом судового засідання від 28 вересня 2020 року, складеним секретарем судового засідання ОСОБА_5 (а.с. 58). Доказів належного повідомлення відповідача про розгляд справи 28 вересня 2020 року матеріали справи не містять. Оголошення про виклик ОСОБА_1 в судове засідання на 13:30 год. 28 вересня 2020 року (а.с. 57) не є належним повідомленням в силу частини 11 статті 128 ЦПК України, якою встановлено, що через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України викликається до суду учасник справи, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме. ФОП ОСОБА_1 , який є відповідачем у даній справі, здійснює свою діяльність у АДРЕСА_1 , про що зазначено в Одноразовому договорі на поставку товару від 02 березня 2020 року (а.с. 8) і саме з приводу діяльності відповідача та виконання умов даного договору і виникли спірні правовідносини. Також в договорі зазначено мобільний телефон відповідача та адресу його електронної пошти. Таким чином місце роботи відповідача було відоме. Разом з тим, жодних доказів повідомлення відповідача за вищевказаною адресою, по телефону чи за допомогою електронної пошти матеріали справи не містять. З огляду на викладені обставини та норми процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове судове рішення. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 02 березня 2020 року між позивачем ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 був укладений Одноразовий договір на поставку товару, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_1 зобов`язався поставити позивачу товар - кухню торгової марки «OZ Kitchens» моделі «Line» в кількості 1 (одна) шт. з відповідним наповненням, вартість якої в гривні становить 67 375 грн, в євро - 2 450 євро, а позивач зобов`язалася вчасно прийняти і оплатити товар згідно даного бланку замовлення (а.с. 8). З копії товарного чека від 02 березня 2020 року вбачається, що позивач сплатила ФОП ОСОБА_1 аванс за кухню в розмірі 46 500 грн (а.с. 9). Копією товарного чека від 29 квітня 2020 року підтверджується, що позивач доплатила відповідачу за поставлену кухню 21 750 грн (а.с. 10). Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Встановлено, що позивач придбала у відповідача товар кухню для домашнього використання, а, отже, фактично між сторонами склалися правовідносини, що випливають з договору купівлі-продажу. Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 673 ЦК України встановлено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідач 29 квітня 2020 року у межах строків, передбачених договором, здійснив поставку та монтаж кухні позивачу. Позивач замовляла кухонні меблі саме з плити EGGER, про що свідчить Одноразовий договір на поставку товару від 02 березня 2020 року і з такої плити меблі були зроблені. Згідно висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 29 березня 2018 року №602-123-20-3/13862 щодо експертного дослідження плити деревостружкової торгової марки EGGER, дана плита відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України і може бути використана в заявленій сфері застосування. Також вимогам санітарного законодавства відповідає і крайка (стрічка) ABS в асортименті, що підтверджується висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 29 березня 2018 року №602-123-20-3/13861. Наведеним спростовуються посилання експерта на невідповідність меблів вимогам нормативних документів, які діють на території України. За даними Одноразового договору на поставку товару від 02 березня 2020 року сторонами договору також було погоджено колір, марку направляючих та завісів і інших наповнень, фурнітури і ручок. Позивач не довела та матеріали справи не містять доказів, що наведені деталі до кухонних меблів не відповідають обумовленим в договорі. Не знайшло свого підтвердження посилання позивача про те, що виявлені в сукупності дефекти на придбаній нею у ФОП ОСОБА_1 кухні, свідчать про невідповідність якості кухні «звичайним» вимогам товарів такого виду. Під час розгляду справи представником позивача було заявлено клопотання про призначення товарознавчої експертизи, яке ухвалою суду від 10 червня 2020 року було задоволене. Однак, на вирішення експерта поставлені питання, які прямо не стосуються суті спору. Проте, експерт з власної ініціативи дослідив дефекти та якість кухонних меблів. Згідно висновку експерта від 14 серпня 2020 року №1462/1863/1864/20-28 (а.с. 44-49), досліджені меблі, які придбані ОСОБА_4 у ФОП ОСОБА_1 мають різного роду дефекти у вигляді вм`ятин під лаковою плівкою, нерівномірність матовості поверхні фасаду, викривлення деталей, потьоки клею, присутність сторонніх частинок у покритті, порожнини, заповнені повітрям, сріблясті штрихи різної довжини, місцями покриття білуватими плямами та смуги, перекіс, утворення зазору в місцях з`єднання деталей, слабкий фіксатор механізму трансформації. Усе це відноситься до виробничих дефектів. А також присутній дефект такий як подряпини поверхні виробу, відколи, пошкодження кромок, які відносяться до дефектів невиробничого характеру, а механічного впливу. Оскільки меблі нові, ще не були в користуванні, можна зробити висновок, що дефекти механічного впливу були нанесені при встановленні кухонних меблів. Усі перелічені дефекти не відповідають вимогам пункту 6.1.8 ГОСТу 16371-93 «меблі повинні відповідати вимогам технічної документації, затвердженої у встановленому порядку. Крім перелічених дефектів при дослідженні меблів встановлено, що виріб не має відповідних маркувальних позначень, що суперечить вимогам пункту 2.4.1 ГОСТ 16371-93 та вимогам пунктів 1, 2 статті 18 «Про захист прав споживачів». Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що він проводив монтаж кухонних меблів у квартирі позивачки. При монтажі меблів вона була присутня. Допомагав йому носити меблі та частково їх встановлювати ФОП ОСОБА_1 , так як інший монтажник захворів. Позивачка була задоволена меблями, зразу доплатила ОСОБА_1 решту суми, яка була недоплачена нею і не пред`являла жодних претензій. Коли відпала потреба в допомозі, ОСОБА_1 пішов, а він продовжував монтувати меблі. Ніяких пошкоджень при встановленні меблів він не допустив, зразу сфотографував їх та по мобільному телефону скинув фотографії ФОП ОСОБА_1 щоб в такий спосіб прозвітуватись про виконану роботу. Ті фотографії відповідач долучив до матеріалів справи і ніяких пошкоджень на меблях не видно. Акт виконаних робіт не був заповнений жодною з сторін, оскільки наступного дня він мав привести лоток для сушки посуди і встановити декілька ручок на меблях. На наступний день він забув про акт. Маркувальні позначення на меблях були, але він завжди знімає їх при встановленні меблів та до чиста витирає меблі. Вказані свідчення нічим не спростовані, а тому приймаються судом до уваги. Більше того, експерт не вказав на те, що виявлені ним дефекти відносяться до істотних недоліків, що в свою чергу призводить до неможливості їх використання за призначенням. Представник позивача в судовому засіданні визнав, що кухонні меблі, придбані позивачкою у ФОП ОСОБА_1 придатні до використання за призначенням, однак, ствердив, що для позивачки важливим було придбати кухонні меблі з хорошим естетичним виглядом, що би вплинуло на вартість квартири при її продажу, що і має намір позивачка зробити. У зв`язку з чим заперечив проти призначення додаткової експертизи і вважав, що визначення істотності недоліку є правовим питанням, на яке повинен відповісти суд. Представник апелянта також вважав недоцільним призначення додаткової експертизи, посилаючись на сплив значного проміжку часу після встановлення кухонних меблів. Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар. Аналогічні положення закріплені в статті 678 ЦК України, відповідно до частин 1 та 2 якої покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару. Судом встановлено, що позивач не зверталась до відповідача з вимогою про безоплатне усунення недоліків товару в розумний строк чи відшкодування витрат на усунення недоліків товару, або про пропорційне зменшення ціни товару. Відповідач в судовому засіданні визнав, що один раз позивач подзвонила йому і категорично заявила, щоб він забрав меблі і повернув їй всю суму грошей, оплачених нею за кухонні меблі. З аналізу вищенаведених норм слідує, що відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми покупець (споживач) вправі у разі виявлення істотного недоліку товару. Істотний недолік недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором (пункт 12 частини 1 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»). З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм матеріального права колегія суддів дійшла висновку, що позивач не довела, що придбала у відповідача кухонні меблі з істотними недоліками, які роблять неможливим їх використання за цільовим призначенням, а тому суд першої інстанції, порушивши норми процесуального права та неправильно застосувавши норми матеріального права, прийняв незаконне рішення, яке слід скасувати та ухвалити нове рішення. По суті встановленого в позові ОСОБА_4 слід відмовити в повному обсязі. Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З матеріалів справи вбачається, що відповідач поніс витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 207 грн, що підтверджується квитанцією від 02 грудня 2020 року (а.с. 85). Оскільки колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_4 в позові, то понесені ним витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 207 грн слід стягнути з ОСОБА_4 в його користь. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381 - 384, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , задовольнити. Рішення Рожнятівського районного суду від 28 вересня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення. В позові ОСОБА_4 до ФОП ОСОБА_1 про розірвання договору та відшкодування завданих збитків відмовити. Стягнути з ОСОБА_4 , жительки АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 на користь ФОП ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 1 207 грн (одну тисячу двісті сім гривень) витрат по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуюча М.Д. Горейко Судді: Л.В. Василишин В.Д. Фединяк Повний текст постанови складено 05 лютого 2021 року