Постанова 4803 № 185/5734/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1608/21 Справа № 185/5734/20 Суддя у 1-й інстанції - Юдіна С.Г. Допвідач - Макаров М. О. Категорія 5 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до акціонерного товариства Альфа-Банк, треті особи: Державний реєстратор обласного комунального підприємства Софіївське бюро технічної інвентаризації Волос Олена Володимирівна, Державний нотаріус Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Шкицька Юлія Анатоліївна про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, відповідного запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та повернення сторін у первинний стан,- В С Т А Н О В И Л А : У серпні 2020 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулися до суду із позовом до акціонерного товариства Альфа-Банк, треті особи: Державний реєстратор обласного комунального підприємства Софіївське бюро технічної інвентаризації Волос Олена Володимирівна, Державний нотаріус Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Шкицька Юлія Анатоліївна про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, відповідного запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та повернення сторін у первинний стан. Ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2020 року відкрито провадження у справі. У вересні 2020 року позивачі надали суду уточнену позовну заяву, збільшивши позовні вимоги. Ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2020 року уточнену позовну заяву залишено без руху, так як вона не відповідає вимогам п. 3, 6, 9, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а саме у позовній заяві не зазначено: ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивачі понесли і які очікують понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивачів, що ними не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Крім того, позовна заява не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України, а саме: відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі. Також суд вказав, що у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом. Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2020 року повернуто позовну заяву. Ухвала суду мотивована тим, що відсутнє підтвердження позивачів, що ними не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, що передбачено п. 10, ч. 3 ст. 175 ЦПК України. Крім того, судом зазначено, що позивачами надано до суду квитанції про сплату судового збору ОСОБА_1 з урахуванням первісного позову на суму 1681,80 грн., 840,80 грн., 1 200,00 грн., що не відповідає вимогам ст. 6 ЗУ «Про судовий збір», так як ОСОБА_1 необхідно було сплатити судового збору 2 522,40 грн., ОСОБА_3 необхідно було сплатить 2522,40 грн.. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального права просив вказану ухвалу скасувати. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції у порушення ч. 2 ст. 185 ЦПК України не вказав точну суму, яка підлягає сплаті (доплаті). Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного. Вимоги до позовної заяви викладені в ст. 175 ЦПК України. Зокрема, ч. 3 ст.175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити, зокрема: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них (п. 4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п. 5); відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору (п. 6); перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (п. 8); підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (п. 10). У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (ч. 6 ст. 175 ЦПК України). Згідно положень ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1). В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). (ч. 2). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч. 3). Повертаючи позовну заяву, суд вказав, що відсутнє підтвердження позивачів, що ними не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, та надано до суду квитанції про сплату судового збору ОСОБА_1 з урахуванням первісного позову на суму 1681,80 грн., 840,80 грн., 1 200,00 грн., що не відповідає вимогам ст. 6 ЗУ «Про судовий збір», так як ОСОБА_1 необхідно було сплатити судового збору 2 522,40 грн., ОСОБА_3 необхідно було сплатить 2522,40 грн.. Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, з наступних підстав. Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань. Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99). Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. Зокрема, у рішенні від 4.12.95 у справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що ст.6 Конвенції визначає гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданого національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права. У рішенні від 13 січня 2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та в рішенні від 28 жовтня 98 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ указав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням §1 ст.6 конвенції. Отже, виходячи з норм Конституції, а також з норм міжнародного права, повертаючи позовну заяву з підстав того, що відсутнє підтвердження позивачів, що ними не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, суд першої інстанції припустився надмірного формалізму, і вказані дії суду унеможливили доступ позивачів до правосуддя для захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи. Більш того, з матеріалів справи вбачається, що позивач в цілому сплатив 3722,40 грн., тоді як за три вимоги позивачам необхідно було сплати лише 2522,40 грн.. При цьому, сплата кожним із позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом в даному випадку не вимагається та свідчить про помилковість висновку суду в цій частині. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала, як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, відповідно до вимог ЦПК України. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 379 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2020 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлений 04 лютого 2021 року. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко