Постанова 4803 № 185/2596/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1583/21 Справа № 185/2596/20 Суддя у 1-й інстанції - Головін В. О. Доповідач - Макаров М. О. Категорія 24 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Павлоградської міської ради» про зобов`язання вчинити певні дії для запобігання порушення прав власника, відшкодування моральної шкоди,- В С Т А Н О В И Л А: У квітні 2020 року позивач звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Павлоградської міської ради» про зобов`язання вчинити певні дії для запобігання порушення прав власника, відшкодування моральної шкоди. Позивач просить суд зобов`язати Комунальне підприємство «Павлоградське виробниче управління Водопровідно-каналізаційного господарства» Павлоградської міської ради здійснити за власний рахунок періодичну повірку, в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж, лічильника холодної води КВ-1,5 із заводським номером 061100, міжповірочний інтервал якого закінчується 14 квітня 2020 року, що встановлений у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , в якій, згідно Договору №1031516 про надання населенню послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення від 12 лютого 2014 року, споживачем послуг є фізична особа ОСОБА_1 , на яку відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 , стягнути з Комунального підприємства «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Павлоградської міської ради грошові кошти в сумі 6500.00 грн. на відшкодування ОСОБА_1 завданої моральної шкоди, яка не підлягає оподаткуванню. Позов мотивований тим, що 18 лютого 2014 року в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 був встановлений новий лічильник холодної води типу ЛК-15 №37445253 (дата держповірки 04.02.2014 року). 24 лютого 2014 року уповноваженою особою КП «Павлоградводоканал» був складений Акт б/н прийомки, пломбування водоміру, та обсяг спожитої води почав обліковуватися за показаннями водолічильника. В червні 2016 року встановлений лічильник зламався, у зв`язку з чим позивач звернулась до Відповідача з вимогою розпломбування лічильника для проведення ремонту. 03 червня 2016 року контролером КП «Павлоградводоканал» був складений Акт б/н про розпломбування лічильника №37445253. Позивач вирішила не проводити ремонт, а купила новий лічильник КВ-1,5 №061100 (м. Луцьк), який, за рекомендаціями продавців, є більш якісним, і встановила зазначений лічильник. 9 липня 2016 року контролером був складений Акт б/н переопломбування водоміра типу КВ-1,5 №061100 (м. Луцьк) (дата держповірки 14.04.2016 року), причина переопломбування - заміна водоміра, міжповірочний інтервал - 4 роки. Строк повірки лічильника води №061100 припадає на 14 квітня 2020 року. 13 квітня 2020 року позивач відправила електронною поштою Відповідачу на його офіційну адресу заяву про виконання періодичної повірки лічильника за рахунок виконавця послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення з електронним підписом. В заяві позивач зазначила, що від дня ухвалення Договору своєчасно сплачує Відповідачу вартість спожитої води і стоків та на цей час заборгованості не має. Позивач просила провести повірку лічильника холодної води, встановлений за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок виконавця послуги КП «Павлоградводоканал» з врахуванням терміну повірки лічильника - 14.04.2020 року. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що повірку засобу обліку споживання води необхідно провести у квітні 2020 року, тобто після набрання чинності Закону про комерційний облік, така повірка здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, тобто за рахунок позивача. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2020 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна. Так, судом встановлено, що квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 є приватною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в рівних частинах кожної на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серія АВА №506730 (а.с.16). Співвласник ОСОБА_2 зареєстрована і постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 . 12 лютого 2014 року між КП «Павлоградводоканал» і ОСОБА_1 був укладений договір №1031516 про надання населенню послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення, згідно п.1.1 якого Виконавець зобов`язався своєчасно надавати Споживачеві послуги з водопостачання і водовідведення, а Споживач - своєчасно здійснювати оплату за надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (а.с.17-18). Договір був укладений на нормативне споживання з нормою споживання 245 л на добу, або за показаннями водолічильника (п.4.2 Договору). Згідно п.5.2 Договору, плата за надані послуги за наявності засобів обліку води справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10-13 «Правил надання послуг з централізованого водопостачання води і водовідведення». В п.7.2.7 Договору зазначено, що виконавець зобов`язаний виконувати зобов`язання з надання послуг водопостачання та водовідведення, відповідно до діючих у цій галузі нормативно-правових актів законодавства України, а також виконувати інші обов`язки відповідно до законодавства та цього договору (п.7.2.15 Договору). Згідно п.1.2 Договору, взаємовідносини сторін по цьому договору регламентуються відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», «Про захист прав споживачів», «Про метрологію та метрологічну діяльність», а також «Правилами надання послуг централізованого тепловодопостачання...», затвердженими постановою КМУ №630 від 21.07.2005 року. «Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», затверджених Міністерством з питань житлово-комунального господарства України наказом №190 від 27.06.08 року, зареєстрованих Міністерством юстиції України 07.10.2008 року №936/15627, «Порядком проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості», затвердженим постановою КМУ №151 від 07.02.2010 року, «Порядком формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення», затвердженим постановою КМУ №869 від 01.06.2011 року; нормативними документами, затвердженими органами місцевої влади. Згідно п.11.1 Договору, договір укладається на один рік та набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається що року продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду. 11.2.3 Договору передбачено, що усі водолічильники, в обумовлені паспортом терміни, підлягають повірці, з встановленням пломби з повірочним тавром згідно з діючим законодавством в даній сфері, рішеннями Павлоградського міськвиконкому. Згідно п.8.1.6 Договору, Споживач має право на установлення квартирних засобів обліку води, а відповідно до п.8.1.7 Договору - на періодичну повірку, обслуговування та ремонт квартирних засобів обліку, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж. Всі засоби обліку води повинні своєчасно, з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів (тобто певного інтервалу часу між двома послідовними періодичними повірками), проходити повірку. Для усіх лічильників води установлено міжповірочний інтервал 4 роки (наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 № 1747«Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями», зареєстрований у Мін`юсті 01.11.2016 за № 1417/29547). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд обґрунтовано виходив з того, що повірку засобу обліку споживання води необхідно провести у квітні 2020 року, тобто після набрання чинності Закону про комерційний облік, така повірка здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, тобто за рахунок позивача. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Так, до прийняття Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (далі - Закон про комерційний облік), який набрав чинності 02.08.2017, частиною четвертою статті 17 Закону про метрологію було передбачено, що періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювання яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, здійснюються за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. З набранням чинності Закону про комерційний облік змінено підходи до обліку комунальних послуг, а також встановлення та обслуговування засобів обліку води та теплової енергії (як квартирних, так і будинкових). Зокрема, Законом про комерційний облік було внесено зміни до статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та виключено вимогу щодо здійснення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб теплову енергію і воду), що є власністю фізичних осіб, за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з тепло- і водопостачання. Разом з тим, Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, органам місцевого самоврядування було доручено протягом трьох місяців з дня опублікування Закону про комерційний облік забезпечити перегляд тарифів на теплову енергію, послуг з централізованого водопостачання, постачання гарячої та холодної води для суб`єктів природних монополій та суб`єктів, що провадять діяльність на суміжних ринках, в частині виключення зі складових відповідних тарифів витрат на встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного та розподільного обліку теплової енергії та води. Відтак, з грудня 2017 року повірка засобів обліку води, які знаходяться у власності фізичних осіб, здійснюється за кошти споживачів. За визначенням, наведеним у статті 1 Закону про комерційний облік, вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів. Таким чином, прилади обліку води, що забезпечують індивідуальний облік споживання води в квартирі багатоквартирного будинку, в розумінні Закону про комерційний облік виконують функції вузлів розподільного обліку. Згідно з частиною другою статті 6 Закону про комерційний облік обслуговування та заміна вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено законом або договором. Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону про метрологію періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання теплової енергії та води в квартирах (приміщеннях) будинку, здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено договором, а у разі укладення співвласниками багатоквартирного будинку індивідуальних договорів про надання відповідної комунальної послуги періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) таких вузлів обліку забезпечуються виконавцем комунальної послуги за рахунок плати за абонентське обслуговування, встановленої відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги». На виконання Закону України «Про житлово-комунальні послуги» постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 №690 затверджено Правила надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і Типові договори про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Згідно з пунктом 32 Правил плата за абонентське обслуговування сплачується споживачем виконавцеві в порядку та розмірах, визначених індивідуальним договором. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію Закону про комунальні послуги (до 01.05.2020). Доводи апеляційної скарги про те, що в своєму рішенні суд першої інстанції виклав лише правову позицію відповідача, тоді як відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 265 ЦК України в описовій частині рішення зазначаються стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки судом першої інстанції з врахуванням вимог процесуального закону, ухвалено законне та обґрунтоване рішення. Доводи апеляційної скарги про те, що п. 9 Правил № 630 передбачено, що у квартирі (будинку садибного типу) роботи з установлення засобів обліку води і теплової енергії проводяться спеціалізованою організацією, виконавцем, виробником чи постачальником за рахунок коштів споживача, квартирні засоби обліку води і теплової енергії беруться виконавцем на абонентський облік, а їх періодична повірка, обслуговування та ремонт проводиться за рахунок виконавця, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» було внесено зміни до статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та виключено вимогу щодо здійснення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб теплову енергію і воду), що є власністю фізичних осіб, за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з тепло- і водопостачання. Отже саме на власника покладаються витрати на періодичну повірку у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж лічильника води. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції в порушення вимог чинного законодавства не встановив обставини завдання їй моральної шкоди, що викладені в позовній заяві, з повним формалізмом розглядав надані докази, а також незаконно відмовив в дослідженні електронних доказів, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки жодних доказів завдання відповідачем моральної шкоди позивачу матеріали справи не містять. Інші приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону. Отже, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону. Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови виготовлений 04 лютого 2021 року. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко