Постанова 4803 № 185/8796/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/381/21 Справа № 185/8796/19 Суддя у 1-й інстанції - Шаповалова І. С. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Свистунової О.В. суддів Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А. за участю секретаря Гулієва М.І.о., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Павлоградської міської ради на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Павлоградської міської ради, Павлоградської міської ради, Управління комунального господарства та будівництва Павлоградської міської ради, Комунального підприємства «Затишне місто», Комунального підприємство «УЖКГ» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2019 року позивач звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Виконавчого комітету Павлоградської міської ради, Павлоградської міської ради, Управління комунального господарства та будівництва Павлоградської міської ради, Комунального підприємства «Затишне місто», Комунального підприємство «УЖКГ» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, у якому просив стягнути з відповідачів на свою користь суму матеріальних збитків у 106 365 гривень 40 коп., у відшкодування моральної шкоди 20000 гривень 00 коп., витрати з проведення експертного дослідження 2000 гривень 00 коп., судові витрати у вигляді судового збору в сумі 3005 гривень 00 коп. Мотивуючи свій позов зазначив, що 10 серпня 2019 року на автомобіль Mercedes Benz Vito 111 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 власником якого є позивач, біля дитячого парку по вул.Соборній міста Павлограда (між пров.Голубицького та вул.Центральною) впало дерево та пошкодило автомобіль позивача. Позивач звернувся до Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області з заявою про встановлення факту заподіяння шкоди (довідка №51-5165 від 13.08.2019 року). Відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи №71/19 від 13 серпня 2019 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 106 365 гривень 40 коп. Окрім цього, позивач вважає, що йому заподіяно моральну шкоду, розмір якої він оцінює в 20000 гривень. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2020 року частково задоволено позовні вимоги. Стягнуто з Павлоградської міської ради (51400, м.Павлоград, вул.Соборна, 95, ЄДРПОУ 33892721) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) у відшкодування матеріальної шкоди 106 365 гривень 40 коп., у відшкодування моральної шкоди 5000 гривень 00 коп., витрати з проведення експертного дослідження 2000 гривень 00 коп., судові витрати у вигляді судового збору в сумі 3005 гривень 00 коп. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. В апеляційній скарзі Павлоградська міська рада просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують. Судом першої інстанції установлено, 10 серпня 2019 року на автомобіль Mercedes Benz Vito 111 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 власником якого є позивач, біля дитячого парку по вул.Соборній міста Павлограда (між пров.Голубицького та вул.Центральною) впало дерево та пошкодило автомобіль позивача. Позивач звернувся до Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області з заявою про встановлення факту заподіяння шкоди (довідка №51-5165 від 13.08.2019 року) (а.с.34-35). Відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи №71/19 від 13 серпня 2019 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 106 365 гривень 40 коп. (а.с.15-18). Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не було доводено вини відповідача, зважаючи на наступне. Відповідно до п.7 ч.1 ст.17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Таким чином, виходячи зі змісту ст.1166 ЦК України та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу, а на останнього в даному випадку покладається лише обов`язок доведення факту заподіяння шкоди та її розміру. Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Разом з тим потерпілий має довестиналежнимидоказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди. Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві. Факт падіння дерева на належний позивачу автомобіль та завдання в зв`язку з цим транспортному засобу механічних пошкоджень, а також розмір заподіяної шкоди підтверджуються наданими позивачем висновком Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області за наслідками розгляду звернення перевірки ЖЄО №319598 від 12.08.2019 року щодо пошкодження автомобіля Mercedes Benz Vito 111 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 власником якого є позивач, (а.с.34-36), висновком про проведення експертного дослідження по встановленню вартості пошкодження автомобіля від 13 серпня 2019 року (а.с.15-18), претензіями надісланими на адресу відповідачів (а.с.37,42). У зв`язку з цим, суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку, що позивачем доведено належними та допустимим доказами факт заподіяння йому матеріальної шкоди, внаслідок пошкодження належного йому на праві власності транспортного засобу через падіння гілки дерева. Також, колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про те, що Павлоградська міська рада є неналежним відповідачем по справі, зважаючи на наступне. Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. За приписами частини першої та другої статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Відповідно до ст.ст.1,13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об`єктів благоустрою відносяться парки, сквери, бульвари, вулиці, провулки, узвози, проїзди, шляхи, площі, майдани, набережні, прибудинкові території, пляжі, кладовища, рекреаційні, оздоровчі, навчальні, спортивні, історико-культурні об`єкти, об`єкти промисловості, комунально-складські та інші об`єкти у межах населеного пункту. Елементами благоустрою є зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях (п.2 ч.1 ст.21 Закону). Частиною 3 ст.28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» встановлено, що видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Згідно з частиною сьомою статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади. Відповідно до п.п.2.1,5.1 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 року №105 (далі - Правила), на конкурсних засадах державними або місцевими органами влади призначаються підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства та є їх балансоутримувачами. Пунктом 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 (далі Правила), передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об`єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою. Згідно п.5.5 Правил, відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянках, які відведені під будівництво - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі. Таким чином, балансоутримувачем зелених насаджень є уповноважене органами місцевого самоврядування підприємство, яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень. Відповідно до п.5.8 Правил, догляд за зеленими насадженнями на вулицях, площах, бульварах, майданах повинен проводитися спеціалізованими підприємствами, організаціями зеленого господарства, які укомплектовані спеціальною технікою та механізмами, кваліфікованими спеціалістами, на умовах договору з балансоутримувачем. Відповідно до розділу 12 Правил з метою контролю за станом міських зелених насаджень здійснюються їх загальні, часткові та позачергові огляди. Загальні огляди проводяться двічі на рік - навесні та восени. При загальному огляді обстежуються усі елементи об`єктів благоустрою, а при частковому - лише окремі елементи. Позачергові огляди проводять після злив, ураганів, сильних вітрів, снігопадів, паводків тощо. Огляд проводять: балансоутримувач об`єкта, власник чи користувач земельної ділянки, а за даними обстежень складають відповідні акти. Згідно п.5.2 Положення про систему моніторингу зелених насаджень у містах і селищах міського типу України, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 04.08.2008 року №240, з метою контролю за станом зелених насаджень міст та селищ міського типу балансоутримувач об`єкта благоустрою зеленого господарства здійснює їх загальні, часткові та позачергові огляди. Загальні огляди проводяться двічі на рік - навесні та восени. Під час загального огляду обстежують усі елементи, а під час часткового - лише окремі елементи об`єктів благоустрою зеленого господарства. Позачергові огляди проводять після злив, ураганів, сильних вітрів, снігопадів, паводків тощо. Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України 17.05.2005 N 76, прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку. Статтею 42 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. А відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно ст.126 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.373 ЦК України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Згідно з пп.7 п.«а» ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: організація благоустрою населених пунктів; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій; організація озеленення; охорона зелених насаджень і водойм тощо. Тобто, до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов`язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння гілки з дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень біля дитячого парку по вул.Соборній міста Павлограда (між пров.Голубицького та вул.Центральною). Пунктом 5 частини другої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо. Статтею 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Відповідно до ч.5 ст.28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» облік зелених насаджень проводиться органами місцевого самоврядування. Відносини в сфері управління/утримання житлового фонду врегульовано нормами ЖК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005 року, Примірним переліком послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд. Із зазначених нормативних актів не вбачається обов`язку підприємств, які надають послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, слідкувати за станом зелених насаджень. Встановлено, що згідно п. 3.1 статуту КП «Затишне місто» Павлоградської міської ради, затвердженого рішення Павлоградської міської ради №1667-50/VII від 21 травня 2019 року, засновником та власником останнього є територіальна громада міста Павлограда. Судом встановлено, згідно рішень сесії Павлоградської міської ради від 30.10.2018 року № 1377-40/VII та від 21.05.2019 року № 1667-50/VII в липні 2019 року об`єкт Дитячий парк м. Павлоград передано КП «Затишне місто»(а.с.93 зворот, 94). На підставі рішення виконавчого комітету № 591 від 23.06.2010 року Про визначення виконавця послуг з утримання об`єктів благоустрою комунальної власності між Управлінням комунального господарства та будівництва Павлоградської міської ради (Замовник) та КП «Затишне місто» (Виконавець), укладено договір на виконання робіт з утримання та ремонту обєктів благоустрою № 127 від 01.07.2010 року (а.с.15-16). Всі роботи по вищевказаному договору проводяться згідно з виробничою програмою, яка відповідно до п.5.1.3 повинна бути погоджена замовником. Покладаючи на Павлоградську міську раду обов`язок по відшкодуванню заподіяної позивачу майнової шкоди, місцевий суд врахував, що дерево, з якого впала гілка на належний позивачу автомобіль, було розташовано на земельній ділянці яка перебуває у комунальній власності, його власником є територіальна громада міста та виходив із відсутності належних доказів, що дане дерево відповідно до вимог частини п`ятої статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» перебувало на балансовому обліку виконавчого комітету чи будь-якої іншої організації, в той час, як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування. Такий висновок узгоджується із постановою ВС від 04.09.2019 року по справі № 200/22129/16-ц. Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Пунктами 1, 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року визначено, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов`язаних з відшкодуванням такої шкоди. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Такі висновки суду кореспондуються з правовю позицією, викладеною в Постанові ВС від 4 вересня 2019 року (справа №200/22129/16-ц, провадження №61-43478св18). Зважаючи на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо стягнення моральної шкоди з урахуванням характеру поведінки відповідача та фізичних, душевних і психічних страждань позивача. Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п`ята статті 263 ЦПК України). Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що правових підстав для його скасування немає, а тому доводи апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. Керуючись ст.ст. 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Павлоградської міської ради залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Головуючий О.В. Свистунова Судді: Т.П.Красвітна І.А. Єлізаренко