Постанова 4854 № 420/8010/20
від 04.02.2021 ·П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/8010/20 Головуючий в І інстанції: Єфіменко К.С. Дата та місце ухвалення рішення: 15.10.2020 р. м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Шеметенко Л.П. судді Стас Л.В. судді Турецької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року по справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, - В С Т А Н О В И В: У серпні 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови від 11.08.2020 року про накладення штрафу на Головне управління у розмірі 10200 грн., винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеса Щегловою Є.В. по виконавчому провадженню № 61457836. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, та порушення норм матеріального права. Представником відповідача поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить у задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити у повному обсязі. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року залучено ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2020 року у справі № 420/6833/19, що набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсійної заборгованості за останні три роки, що передують зверненню до відповідача із заявою від 23.09.2019 року, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 пенсійну заборгованість за останні три роки, що передують зверненню до відповідача із заявою від 23.09.2019 року задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсійної заборгованості за період з 01.06.2018 року до моменту звернення до відповідача із заявою від 23.09.2019 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 пенсійну заборгованість за період з 01.06.2018 року до моменту звернення до відповідача із заявою від 23.09.2019 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленка В.О. від 05.03.2020 року відкрито виконавче провадження № 61457836 з виконання виконавчого листа № 420/6833/19, виданого 20.02.2020 року Одеським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 пенсійну заборгованість за період з 01.06.2018 року до моменту звернення до відповідача із заявою від 23.09.2019 року. Також, у вказаній постанові визначено, що боржнику - Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Наведена постанова отримана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області 11.03.2020 року. Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленка В.О. від 31.03.2020 року у ВП № 61457836 за невиконання рішення суду накладено на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штраф у розмірі 5100 грн. У постанові про накладення штрафу від 31.03.2020 року у ВП № 61457836 державним виконавцем зазначена вимога щодо зобов`язання боржника - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області виконати рішення суду у справі № 420/6833/19 протягом десяти робочих днів та попереджено боржника про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. Зазначена постанова отримана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області 14.04.2020 року. Не погоджуючись із вказаною постановою, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до суду з позовом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 року у справі № 420/3590/20, яке набрало законної сили 12.08.2020 року, в задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування вказаної постанови від 31.03.2020 року відмовлено повністю. Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щеглової Є.В. від 11.08.2020 року у ВП № 61457836 за невиконання вимог виконавчого листа № 420/6833/19, виданого 20.02.2020 року Одеським окружним адміністративним судом, накладено на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штраф у розмірі 10200 грн. Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом. Вирішуючи справу та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ГУПФУ не довело наявність поважності причин невиконання рішення суду. Крім того, суд першої інстанції послався на те, що судом не скасовано постанову відповідача від 31.03.2020 року про накладення штрафу на ГУПФУ у розмірі 5100 грн. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що є правомірною постанова про накладення штрафу на ГУПФУ у розмірі 10200 грн. в рамках виконавчого провадження ВП № 61457836 на підставі ч. 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII, якою встановлено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу. Вирішуючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів виходить з наступного. Згідно ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 26 вказаного Закону за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). За правилами ч. 1 ст. 63 цього ж Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. В свою чергу, у відповідності до ч.ч. 2, 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 75 вказаного Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Згідно матеріалів справи, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2020 року у справі № 420/6833/19, що набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсійної заборгованості за період з 01.06.2018 року до моменту звернення до відповідача із заявою від 23.09.2019 року, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 пенсійної заборгованості за період з 01.06.2018 року до моменту звернення до відповідача із заявою від 23.09.2019 року. Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленка В.О. від 05.03.2020 року відкрито виконавче провадження № 61457836 з виконання виконавчого листа № 420/6833/19, виданого 20.02.2020 року Одеським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 пенсійну заборгованість за період з 01.06.2018 року до моменту звернення до відповідача із заявою від 23.09.2019 року. Також, у вказаній постанові визначено, що боржнику - Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленка В.О. від 31.03.2020 року у ВП № 61457836 за невиконання рішення суду накладено на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штраф у розмірі 5100 грн. Не погоджуючись із вказаною постановою, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до суду з позовом. Проте, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 року у справі № 420/3590/20, яке набрало законної сили 12.08.2020 року, в задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування вказаної постанови від 31.03.2020 року відмовлено повністю. При цьому, вказаним рішенням суду, що набрало законної сили, встановлено, що ГУПФУ в Одеській області рішення по справі №420/6833/19 не виконано, а отже, за приписами ч. 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів. Згідно ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, факт невиконання рішення суду у справі № 420/6833/19 та відповідно правомірність накладення на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штрафу за невиконання без поважних причин боржником судового рішення встановлені рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 року у справі № 420/3590/20, яке набрало законної сили, а тому, ці обставини не підлягають доказуванню у даній справі та питання щодо правомірності постанови про накладення штрафу від 31.03.2020 року не є предметом розгляду даної справи. За таких обставин, доводи позивача щодо наявності поважних причин для невиконання рішення суду у справі № 420/6833/19 та відсутність підстав для накладення на нього штрафу згідно з постановою від 31.03.2020 року не приймаються до уваги. Колегія суддів наголошує, що предметом судового розгляду справи є правомірність постанови державного виконавця від 11.08.2020 року про накладення штрафу саме у зв`язку з повторним невиконанням рішення у справі № 420/6833/19 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області без поважних причин. Так, у постанові про накладення штрафу від 31.03.2020 року у ВП № 61457836, правомірність якої встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили, державним виконавцем зазначена вимога щодо зобов`язання боржника - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області виконати рішення суду у справі № 420/6833/19 протягом десяти робочих днів та попереджено боржника про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. Як вбачається з матеріалів справи та визнається позивачем, вказана постанова отримана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області 14.04.2020 року. Також, позивач не заперечує, що рішення суду у справі № 420/6833/19 протягом строку, визначеного постановою від 31.03.2020 року у ВП № 61457836, ним не виконано та не виплачено ОСОБА_1 пенсійну заборгованість за період з 01.06.2018 року до моменту звернення із заявою від 23.09.2019 року. Більш того, колегія суддів наголошує, що позивачем не надано жодного доказу щодо повідомлення державного виконавця про поважність причин невиконання рішення суду у справі № 420/6833/19 після отримання постанови від 31.03.2020 року у ВП № 61457836 та закінчення, визначеного цією постановою, строку для виконання судового рішення. Позивач у позовній заяві лише посилається на направлений державному виконавцю лист від 17.03.2020 року, проте, колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на наведений лист, оскільки він направлявся на виконання, встановленого постановою про відкриття виконавчого провадження строку для виконання судового рішення, та цьому листу надавалась оцінка у справі № 420/3590/20 при вирішенні питання щодо правомірності постанови про накладення первісного штрафу. В свою чергу, будь-яких доказів щодо повідомлення держаного виконавця про поважність причин невиконання рішення суду після отримання постанови від 31.03.2020 року у ВП № 61457836 позивачем не надано. Що стосується посилань апелянта на те, що згідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, однак, у зв`язку з тим, що КМУ не розроблено порядку, який зазначений у наведеній постанові, до бюджету ПФУ не було закладено коштів на реалізацію цією постанови та відповідно відсутній затверджений механізм виплати зазначеної заборгованості, колегія суддів зазначає наступне. Так, колегія суддів наголошує, що у спірних правовідносинах отримавши постанову про накладення штрафу від 31.03.2020 року у ВП № 61457836, правомірність якої встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили, та в якій була зазначена вимога щодо зобов`язання боржника - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області виконати рішення суду у справі № 420/6833/19 протягом десяти робочих днів та попереджено боржника про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення, позивач будь-яких листів/повідомлень державному виконавцю щодо виконання рішення суду у справі № 420/6833/19 не направив. Більш того, питання щодо правомірності невиплати ОСОБА_1 пенсії на підставі вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» було предметом судового розгляду у справі № 420/6833/19, примусове виконання рішення у якій і здійснюється в оскаржуваному виконавчому провадженні. Так, при розгляді справи № 420/6833/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу пенсійної заборгованості за останні три роки, що передують зверненню до відповідача із заявою від 23.09.2019 року, зобов`язання відповідача виплатити позивачу пенсійну заборгованість за останні три роки, що передують зверненню до відповідача із заявою від 23.09.2019 року, відповідач вказував на те, що пенсійна справа позивача № 231/02-14 надійшла до Головного управління 30.10.2019 року, поставлена на облік та нарахований поточний борг за період з 01.09.2019 року по 30.11.2019 року у розмірі 10003,95 грн., а також відкладений борг за період з 01.06.2018 року по 31.08.2019 року у розмірі 45845,41 грн. будуть виплачені у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (зі внесеними змінами постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 788). Проте, суд у справі № 420/6833/19 не прийняв до уваги наведені доводи пенсійного органу та зобов`язуючи Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 пенсійну заборгованість за період з 01.06.2018 року до моменту звернення до відповідача із заявою від 23.09.2019 року, вказав на те, що у спірних правовідносинах пріоритет надається положенням Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а не підзаконному нормативно-правовому акту, на який посилається відповідач, оскільки Закон України має вищу юридичну силу. Також, суд у справі № 420/6833/19 зазначив, що наведені посилання відповідача фактично обмежують позивача на реалізацію конституційного права на соціальний захист, гарантованого статтею 46 Конституції України, яке згідно зі статтею 64 Основного Закону не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України. Вирішуючи справу № 420/6833/19, суд виходив з того, що фактично відмовляючи позивачу у виплаті пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому, право на отримання пенсії є об`єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З наведеного вбачається, що доводи пенсійного органу щодо правомірності невиплати ОСОБА_1 пенсійної заборгованості за період з 01.06.2018 року до моменту звернення до відповідача із заявою від 23.09.2019 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» вже були предметом судового розгляду та суд у справі № 420/6833/19 визнав їх такими, що не відповідають положенням Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку із чим, зобов`язав здійснити виплату пенсійної заборгованості. Однак, всупереч судовому рішенню, що набрало законної сили, пенсійний орган повторно посилається, як на підставу для невиплати пенсійної заборгованість третій особі на положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Проте, такі посилання не можуть бути прийняті до уваги у даній справі, оскільки їм вже надано оцінку у справі № 420/6833/19. Більш того, вирішуючи справу, з урахуванням спірних правовідносин, що виникли саме щодо виконання судового рішення в примусовому порядку, колегія суддів звертає увагу на те, що п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (абз. 21), на який посилається позивач, не містить жодних норм та вимог щодо виконання судових рішень. В свою чергу, ст. 129-1 Конституції України прямо передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України. Так, статтею 14 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Крім того, згідно з практикою Європейського Суду з прав людини (п. 40 рішення від 19.03.1997 року у справі «Горнсбі проти Греції») право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Як зазначив Європейський Суд з прав людини у рішенні від 15.03.2001 року у справі «Піалопулос та інші проти Греції», якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс. Згідно з п. 66 рішення Європейського Суду у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Також в рішенні від 29.06.2004 року у справі «Войтенко проти України» Європейський суд з прав людини констатував, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися. На підставі викладеного у сукупності, оскільки позивачем повторно не виконано у встановлений державним виконавцем строк судове рішення у справі № 420/6833/19 за виконавчим листом, виданим Одеським окружним адміністративним судом, про зобов`язання вчинити певні дії, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прийнята в рамках виконавчого провадження № 61457836 постанова від 01.08.2020 року про накладення штрафу є правомірною та не підлягає скасуванню. Поряд з цим, вирішуючи справу, судом першої інстанції не враховано, що предметом розгляду даної справи є визнання протиправною та скасування постанови від 11.08.2020 року про накладення штрафу на Головне управління у розмірі 10200 грн., що винесена головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеси Щегловою Є.В. по виконавчому провадженню № 61457836 при примусовому виконанні виконавчого листа № 420/6833/19, виданому 20.02.2020 року Одеським окружним судом, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 пенсійну заборгованість за період з 01.06.2018 року до моменту звернення до відповідача із заявою від 23.09.2019 року. Стягувачем у виконавчому провадженні № 61457836 є ОСОБА_1 . Таким чином, вбачається що судове рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки ОСОБА_1 , як стягувача у виконавчому провадженні № 61457836. Згідно ч.ч. 2, 5 ст. 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи. ОСОБА_1 не є стороною у справі та в якості третьої особи судом першої інстанції не залучався, не зважаючи на те, що оскаржувана у даній справі постанова прийнята у рамках виконавчого провадження, стягувачем у якому є ОСОБА_1 , а тому результат розгляду даної справи безпосередньо вплине на права та інтереси ОСОБА_1 , як учасника виконавчого провадження. Таку ж правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в своїх постановах від 15 жовтня 2019 року у справах № 127/25893/16-а та № 686/28853/18, в яких зазначив, що при розгляді справ даної категорії участь у справі третіх осіб з одного боку обумовлена завданням адміністративного судочинства, яким згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливий, неупереджений та своєчасний захист прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, а з іншого - вимогами процесуального законодавства про законність і обґрунтованість судового рішення. Натомість, правовим наслідком незалучення до участі у справі третіх осіб є порушення конституційного права на судовий захист, оскільки особи не беруть участі у справі, вирішення якої може безпосередньо вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов`язки та не реалізують комплексу своїх процесуальних прав. В даній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій, на порушення приписів процесуального закону та принципів адміністративного судочинства, не залучено до участі у справі в якості третьої особи стягувача за виконавчим провадженням, який є учасником виконавчого провадження, на права та інтереси якого може вплинути результат розгляду даної справи. Зазначене стало підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. На підставі наведеного, враховуючи, що судове рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки ОСОБА_1 , з метою дотримання прав останнього на участь у розгляді даної справи, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 . Згідно п. 4 ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі. За таких обставин, враховуючи допущення судом першої інстанції порушення норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 272, 287, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судове рішення складено у повному обсязі 04.02.2021 р. Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко Суддя: Л.В. Стас Суддя: І.О. Турецька