Ухвала КГС ВС № 910/8635/18

УХВАЛА 04 лютого 2021 року м. Київ Справа № 910/8635/18 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Пєскова В.Г. учасники справи: ініціюючий кредитор - Товариства з обмеженою відповідальністю "Гінкстон", боржник - Приватне підприємство "Компанія Енерджи", розпорядник майна боржника - арбітражний керуючий Пісна Дар`я Володимирівна, розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Київській області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 у складі колегії суддів: Сотнікова С.В. (головуючий), Копитової О.С., Остапенка О.М. та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2020 у складі судді Чеберяк П.П. у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гінкстон" до Приватного підприємства "Компанія Енерджи" про банкрутство, В С Т А Н О В И В: 01.08.2018 ухвалою Господарського суду міста Києва відкрито провадження у справі № 910/8635/18 про банкрутство боржника - Приватного підприємства "Компанія Енерджи", введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Пісну Дарію Володимирівну, визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Гінкстон" в розмірі 1 260 295,05 грн. Попереднє засідання призначено на 08.10.2018. Оголошення про відкриття провадження про банкрутство боржника - Приватного підприємства "Компанія Енерджи" оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 08.08.208 за № 53381. 10.04.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Головного управління Державної податкової служби у Київській області з кредиторськими вимогами до боржника на суму 32 654,66 грн. 17.06.2020 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/8635/18 частково задоволено заяву Головного управління ДПС у Київській області з кредиторськими вимогами до боржника на суму 32 654,66 грн; визнано кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Київській області до боржника на загальну суму 15 295,50 грн - третя черга; зобов`язано ліквідатора боржника арбітражного керуючого Пісну Д.В. включити кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Київській області на загальну суму 15 295,50 грн до реєстру вимог кредиторів Приватного підприємства "Компанія Енерджи"; в іншій частині заяву залишено без задоволення. 08.12.2020 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2020 у справі № 910/8635/18 залишено без змін в частині відхилення заяви Головного управління ДПС у Київській області про грошові вимоги в сумі 17 359,16 грн штрафних санкцій. 28.12.2020 (згідно з відміткою на поштовому конверті) Головним управлінням ДПС у Київській області подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2020 та ухвалу Господарського суду у місті Києві від 17.06.2020 у справі № 910/8635/18 в частині відмови у задоволенні заяви про визнання кредиторських вимог Головного управління ДПС у Київській області на загальну суму 17 359,16 грн. 15.01.2021 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В.Г., суддів: Васьковського О.В., Катеринчук Л.Й. У зв`язку з обранням судді ОСОБА_1 суддею Великої Палати Верховного Суду строком на три роки з 07.12.2020, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/8635/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Пєсков В.Г., суддя - Васьковський О.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 02.02.2021. Перевіривши матеріали касаційної скарги Головним управлінням ДПС у Київській області, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке. 08.02.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-ІХ, згідно з яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень. Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Тобто, скаржник повинен зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, зокрема, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). У даному випадку, перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у порушення цього пункту у ній не зазначено конкретно передбачений пункт (пункти) частини другої статті 287 цього Кодексу як підставу касаційного оскарження з належним обґрунтуванням у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції. Суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Водночас, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір". Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Підпунктом 10 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом; заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство; заяви про розірвання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство, або визнання її недійсною становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 становив 2 102 грн. Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, 10.04.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Головного управління Державної податкової служби у Київській області з кредиторськими вимогами до боржника на суму 32 654,66 грн. Відтак, оскаржуючи до Верховного Суду у грудні 2020 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020, прийняту за результатом апеляційного перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 17.06.2020 у справі № 910/8635/18 про розгляд заяви Головного управління ДПС у Київській області з кредиторськими вимогами до боржника на суму 32 654,66 грн, скаржнику належало сплатити судовий збір в розмірі 8 408 грн (2 102 * 2 * 200%). Таким чином, за подання до Верховного Суду касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір в сумі 8 408 грн. Проте, в порушення зазначених вимог, до касаційної скарги не додано документів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі. Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). З огляду на викладене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2020 у справі № 910/8635/18 підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків, а саме - надати Суду документ про сплату (зарахування) судового збору у розмірі 8 408 грн та зазначити конкретно передбачений пункт (пункти) частини другої статті 287 цього Кодексу як підставу касаційного оскарження з належним обґрунтуванням у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції. Крім того, положеннями статті 291 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення. Згідно положень статей 73, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належним та допустимим доказом надсилання іншому учаснику справи копії касаційної скарги з додатками може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв`язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) з надіслання адресату листа з описом вкладення, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії. Однак Головним управлінням ДПС у Київській області порушено вимоги частини першої статті 291 Господарського процесуального кодексу України, а саме до касаційної скарги, не додано належних доказів надсилання іншим учасникам справи копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні. Неповідомлення учасників судового процесу у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цих учасників, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, закріплені у частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною п`ятою статті 13 Господарського процесуального кодексу України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Не направлення скаржником копії касаційної скарги іншим учасникам судового процесу, позбавляє останніх, за відсутності тексту скарги, можливості надати свої заперечення та відзив на касаційну скаргу. Таким чином, скаржнику слід належним чином виконати вимоги статті 291 Господарського процесуального кодексу України, надіслати іншим учасникам справи копію касаційної скарги і доданих до неї документів і надати Суду докази такого надсилання. Керуючись статтями 13, 73, 76, 77, 119, 174, 234, 287, 288, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, - У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2020 у справі № 910/8635/18 залишити без руху.

2. Надати Головному управлінню ДПС у Київській області строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Головному управлінню ДПС у Київській області, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

4. Головному управлінню ДПС у Київській області надати Суду докази про направлення копії касаційної скарги і доданих до неї документів, листом з описом вкладень, іншим учасникам справи № 910/8635/18 протягом десяти днів з дня вручення ухвали. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Верховного Суду В.Г. Пєсков