Постанова 4856 № 240/6410/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/6410/20 Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк М.М. Суддя-доповідач: Драчук Т. О. 04 лютого 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Полотнянка Ю.П. Ватаманюка Р.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в квітні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною відмову відповідача у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського затвердженого наказом МВС України від 11.01.2016 №

4. Також, позивач просив зобов`язати відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 11.01.2016 № 4, в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату з урахуванням виплаченої раніше суми. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 позов задоволено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та надав неповну оцінку доказам наявним в матеріалах справи. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, позивач проходив службу в ГУ НП в Житомирській області та був з 31.12.2015 звільнений через хворобу, що сторонами не заперечується. 20.01.2016 встановлено ІІІ групу інвалідності з 13.01.2016 у зв`язку із травмою, так, пов`язаною з виконанням службових обов`язків (а.с.8). 22.12.2018 позивачу виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 400000 грн. (а.с.10). Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК від 18.01.2019 серії 12 ААБ за результатами повторного огляду позивачу з 20.12.2018 встановлено другу групу інвалідності у зв`язку із травмою, так, пов`язаною з виконанням службових обов`язків (а.с.9), у зв`язку із чим позивач 18.02.2020 звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги. 18.03.2020 відповідачем був зроблений висновок про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги. Листом від 20.03.2020 №355/29/105/05-2020 відповідач повідомив позивача про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки позивачу раніше було встановлено групу інвалідності, а не відсоток втрати працездатності призначити та виплатити одноразову грошову допомогу не має підстав (а.с.10). Не погоджуючись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся з відповідним позовом до суду. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що у листі від 20.03.2020 №355/29/105/05-2020 відсутнє обґрунтування у відмові позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з призначенням ІІ групи інвалідності жодної з зазначених вище підстав, оскільки фактичною підставою для відмови слугувало те, що внесеними змінами у Порядок №4 виключено можливість отримання особою одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у разі зміни саме інвалідності. Порядком №4 визначено механізм та умови виплати одноразової грошової допомоги поліцейському, право на яку встановлено спеціальним законом, що регулює відповідну сферу діяльності, тобто Законом України "Про Національну поліцію". Враховуючи, що Законом України "Про Національну поліцію" не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням вищої групи інвалідності з встановленням більшого відсотка ступеня втрати працездатності, якщо була виплачена грошова допомога у зв`язку із первинним встановленням групи інвалідності з відповідно визначеним меншим відсотком ступеня втрати працездатності та те, що відповідач здійснив помилкове розширене тлумачення приписів пункту 8 Розділу ІV Порядку №4, а відтак оскаржувана відмова не ґрунтується на вимогах Закону, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію". Згідно з ч.1 ст.97 Закону України "Про Національну поліцію" одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: 1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин; 2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції; 3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті; 4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті; 5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності; 6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності. Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (частина 2 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію"). Підпунктом "б" п.3 ч.1 ст.99 Закону № 580-УІІІ визначено, що розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 3, інвалідності II групи - 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 163/28293). Пунктом 8 Розділу 4 Порядку №4 (в редакції до 14.05.2019) було визначено, якщо поліцейському протягом двох років після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Водночас з 14.05.2019 до Порядку №4 було внесено зміни, зокрема п.8 Розділу 4 в редакції від 14.05.2019 визначено, що якщо поліцейському після встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Статтею 101 Закону України "Про Національну поліцію" визначений вичерпний перелік випадків, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, а саме, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком: а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом); г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги. Колегія суддів звертає увагу щодо відсутності обґрунтування у відмові позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з призначенням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, жодної з зазначених вище підстав, оскільки фактичною підставою для відмови слугувало те, внесеними змінами у Порядок №4 виключено можливість отримання особою одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у разі зміни саме інвалідності. За таких обставин, колегія суддів вважає, що при відмові позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги відповідач здійснив помилкове розширене тлумачення приписів пункту 8 Розділу ІV Порядку №4, а відтак оскаржувана відмова не ґрунтується на вимогах Закону. Як вбачається з листа від 20.03.2020 №355/29/105/05-2020 заява позивача переглядалась в редакції Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського №4 станом на момент його звернення з такою заявою. Водночас, колегія суддів зазначає, що дана заява мала переглядатись в редакції Порядку №4 станом на момент встановлення групи інвалідності. В свою чергу, згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження. В той же час, повноваження суб`єктів владних повноважень не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку (постанова Вищого адміністративного суду України від 17.12.2015 у справі №К/31204/15). Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 11 вересня 2019 року справа №819/570/18. Також, здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень. У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання». Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права. Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень. Враховуючи зазначене, а також ту обставину, що відповідач не переглядав заяву ОСОБА_1 в межах Порядку №4 в редакції на момент встановлення групи інвалідності, належним способом захисту прав позивача та необмеження свободи органу влади при прийнятті рішення відповідно до вимог законодавства, буде визнання протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Житомирській області у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги на підставі встановлення ІІ групи інвалідності у зв`язку із травмою, Так, пов`язаною з виконанням службових обов`язків, в межах норм законодавства, які діяли станом на момент встановлення групи інвалідності позивачу вперше. У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції лише в частині, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку при вирішенні спору в частині зобов`язальної вимоги, і рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Згідно з п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зважаючи на недоведеність обставин, неврахування усіх обставин в справі, що мають значення для її вирішення, рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити частково. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області задовольнити частково. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії скасувати. Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Житомирській області у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського затвердженого наказом МВС України від 11.01.2016 №

4. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги на підставі встановлення ІІ групи інвалідності у зв`язку із травмою, Так, пов`язаною з виконанням службових обов`язків. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 , відмовити. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Ватаманюк Р.В.