Постанова 4851 № 440/2259/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2021 р. Справа № 440/2259/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 року, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 11.06.20 року по справі № 440/2259/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 04 травня 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №394 від 10.03.2020 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.03.2020 із зарахуванням періодів роботи з 02.01.1987 по 01.07.1987, з 03.08.1987 по 06.09.1990, з 03.03.1992 по 16.06.1994, з 26.06.1994 по 11.05.2000 у пільговий стаж, з урахуванням висновків суду. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що він працював на посадах, які передбачені списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Після досягнення пенсійного віку позивач звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, проте йому було відмовлено з підстав відсутності пільгового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку. Зважаючи, що основним доказом того факту, що він, ОСОБА_1 , працював на посадах, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, є трудова книжка, позивач вважає незаконною відмову відповідача у призначенні йому пенсії з мотивів того, що надані позивачем документи не містять необхідні записи про періоди роботи для підтвердження пільгового стажу. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №394 від 10.03.2020 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.03.2020 із зарахуванням періодів роботи з 02.01.1987 по 01.07.1987, з 03.08.1987 по 06.09.1990, з 03.03.1992 по 16.06.1994, з 26.06.1994 по 11.05.2000 у пільговий стаж, з урахуванням висновків суду. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що при задоволенні позову в частині зарахування до пільгового стажу- періодів роботи з 26.06.1994 по 11.05.2000 року на підприємстві Науково-виробнича фірма Надра, суд першої інстанції не врахував той факт, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань державну реєстрацію вказане підприємство припинено 29.12.2011 року. Відповідач зазначає, що призначення пенсії на пільгових умовах ліквідованого підприємства можливе лише за рішенням Комісії з питань підтвердження періодів роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, на розгляд якої позивачем не надавався пакет документів, а тому відповідач вважає, що задоволення позовних вимог в частині зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 26.06.1994 року по 11.05.2000 року на ліквідованому підприємстві Науково-виробнича фірма Надра є передчасним, так як дане питання не розглядалося та рішення управлінням не приймалося.. Відповідач звертає увагу, що суд першої інстанції не врахував той факт, що до пільгової довідки позивач не надав до управління доказів проведення атестації робочих місць, адже іншою необхідною умовою для зарахування стажу роботи до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових - умовах після 21 серпня 1992 року є проведення відповідної атестації робочого місця з метою підтвердження пільгового характеру виконуваної роботи за такою посадою. Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 року №41, основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Відповідач наголошує, що необхідність документального підтвердження несприятливих умов праці за результатами атестації відповідного робочого місця закріплена Законом, який у відповідній частині неконституційним не визнавався, в управлінні відсутні підстави для його не застосування, що зовсім не взято до уваги судом першої інстанції. Позивач не скоритсався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 05.03.2020 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах за Списком №1 /а.с. 28/. Відповідно до паспорту серії ЕК номер №728703, виданого Краснолуцьким МВ УМВС у Луганській області 04.10.2011, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на момент звернення до відповідача досяг 55 років /а.с. 5-7/. 10.03.2020 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №394 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з відсутністю пільгового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку та оскільки пільгова довідка видана підприємством, розташованим на тимчасового окупованій території України та у зв`язку з неможливістю проведення перевірки достовірності видачі зазначеної довідки, а також у зв`язку з відсутністю рішення комісії про підтвердження стажу роботи на ліквідованому підприємстві Науково-виробничій фірмі Надра /а.с. 29-31/. Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач відмовляючи ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про пенсійне забезпечення", без дотриманням вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову з наступних підстав. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини 4 статті 24 Закону №1058-IV). Згідно з частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини 2, 5 статті 45 Закону №1058-IV). Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). Відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Порядок ведення трудових книжок працівників визначений Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (далі - Інструкція). Пунктом 1.1 Інструкції визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Статтею 114 Закону №1058-IV врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників. Відповідно до частини 1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи. Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток №5). У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Колегія суддів переглядає адміністративну справу на предмет наявності права на включення до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи з 02.01.1987 по 01.07.1987, з 03.08.1987 по 06.09.1990, з 03.03.1992 по 16.06.1994, з 26.06.1994 по 11.05.2000, які зазначено у трудовій книжці. З матеріалів справи вбачається, що згідно із записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , останній у період з 02.01.1987 по 01.07.1987 - навчався в професійно-технічному училищі №36 за спеціальністю Електрослюсар підземний, з 03.08.1987 - працював на посаді електрослюсар підземного з повним робочим днем під землею 3 розряду, з 14.04.1988 по 06.09.1990 - працював на посаді електрослюсар підземного з повним робочим днем під землею 4 розряду, у період з 03.03.1992 по листопад 1992 року - працював на посаді електрослюсар підземного з повним робочим днем під землею 4 розряду, з 25.11.1992 по 16.06.1994 - працював гірником очисного вибою підземним 5 розряду з повним робочим днем, з 26.06.1994 по 11.05.2000 - працював на посаді підземного гірника 3 розряду /а.с. 9-12/. Зазначені записи завірені печатками підприємств та підписами відповідальних осіб, а також внесені відомості про документи на підставі яких зроблені відповідні записи. Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем для підтвердження наявності підстав для зарахування до пільгового стажу спірного періоду роботи до суду також надано копії довідок від 28.11.2014 №5-5/1011-1 про заробітну плату для обчислення пенсії /а.с. 13/; №5-5/1011 про заробітну плату для обчислення пенсії /а.с. 14/; №5-5/1012 про заробітну плату для обчислення пенсії /а.с. 15/; №698, якою підтверджено період роботи з 03.08.1987 по 06.09.1990 у відокремленому підрозділі Шахта Краснокутська ДП Донбасантрацит /а.с. 16/; №699, якою підтверджено період роботи з 25.11.1992 по 16.06.1994 у відокремленому підрозділі Шахта Краснокутська ДП Донбасантрацит /а.с. 18/; №698-1 про додаткові відомості до довідок №698, №699 /а.с. 17/. Згідно із статтею 101 Закону №1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її. Відповідно до вимог пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383). Зазначений Порядок №383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Відповідно до пункту 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992. Зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992, отже при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункт 4.1 Порядку №383). Відповідно до пункту 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками), тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Відповідно до пункту 4.5 Порядку №383, якщо атестація з 21.08.1992 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.1992, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.1992 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 (далі - Постанова №422). У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось. Колегія суддів наголошує, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 №41 (далі - Методичні рекомендації). Згідно із зазначеними нормативними актами основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку. Аналізуючи наведені норми права, колегія суддів доходить висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту а статті 13 Закону №1788-ХІІ є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 10 березня 2015 року по справі №21-51а15 та від 10 вересня 2013 року по справі №21-183а13. З матеріалів справи вбачається, що записи у трудовій книжці містять відомості щодо характеру роботи позивача у спірний період з 03.08.1987 по 06.09.1990, з 03.03.1992 по 16.06.1994, з 26.06.1994 по 11.05.2000. Як вже зазначалось, проведення атестації робочих місць за умовами праці до 21.08.1992 не вимагалось. Колегія суддів дослідивши матеріали справи зазначає, що трудова книжка позивача містить записи про його роботу у спірний період повний робочий день на підземних роботах зі шкідливими та важкими умовами праці, що дає йому право на зарахування цього періоду до пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах на підставі статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення. Отже, колегія суддів не бере до уваги, що доводи апеляційної скарги відповідача на відсутність рішення комісії про підтвердження стажу роботи на ліквідованому підприємстві Науково-виробничій фірмі Надра, з огляду на те, що пільговий характер роботи позивача у періоди з 26.06.1994 по 11.05.2000 підтверджений належними та допустимими доказами - записами у трудовій книжці позивача, які містять інформацію про зайнятість позивача повний робочий день на підземних роботах. Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача, що періоди пільгової роботи позивача з 03.08.1987 по 06.09.1990 та з 03.03.1992 по 16.06.1994, згідно з довідок від 28.11.2014 №698 та №699 не зараховано до пільгового стажу, так як вказані довідки видані підприємством, розташованим на тимчасово окупованій території України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону України від 15.04.2014 №1207-VII Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Згідно з частиною 2 статті 14 Закону України від 20.03.2003 №638-ІV Про боротьбу з тероризмом (зі змінами, внесеними Законом України від 05.06.2014) у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085 (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 №79-р) м. Луганськ Луганської області належить до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Закон України від 18.01.2018 №2268-VIII Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях (далі - Закон №2268-VIII) має на меті визначити особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях. У межах тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях діє особливий порядок забезпечення прав і свобод цивільного населення, визначений цим Законом, іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права. Крім того, відповідач має враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, Loizidou v. Turkey, Cyprus v. Turkey), а також Молдови та Росії (зокрема, Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, Ilascu and Others v. Moldova and Russia), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Застосовуючи намібійський виняток у справі Кіпр проти Туреччини, ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать. Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав. Відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей. Слід зазначити, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв`язку з тимчасовою окупацією певних територій Луганської області, відмова відповідачем - органом державної влади позивачу - фізичній особі у реалізації її права на отримання пенсії з підстави видачі архівної довідки установою, що розташована на тимчасово непідконтрольній українській владі території, порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо прийняття до уваги інформації, що міститься у вищенаведених довідках, наданих позивачем на підтвердження спірних періодів роботи, оскільки така інформація в повній мірі узгоджується з записами у трудовій книжці. Також, з матеріалів справи вбачається, що у період з січня по липень 1987 року позивач навчався у СПТУ №36 м.Красний Луч за спеціальністю Електрослюсар підземний, що підтверджується записом у трудовій книжці та дипломом № НОМЕР_2 , в якому зазначено, що ОСОБА_1 01.01.1987 вступив до професійно-технічного училища №36 м. Красний Луч та 01.07.1987 закінчив повний курс середнього професійно-технічного училища на базі середньої освіти за професією Електрослюсар підземний /а.с. 7/. Згідно з пунктом д частини третьої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців (абзац 1 частини першої статті 38 Закону України від 10 лютого 1998 року №103/98-ВР Про професійно-технічну освіту). Аналогічна за змістом вимога міститься і у абзаці 1 пункту 26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1998 року №1240, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців. Отже, зарахування періоду навчання до пільгового стажу у повній мірі залежить від того, чи була особа працевлаштована протягом трьох місяців після закінчення навчання на роботу за набутою професією, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників. З матеріалів справи, встановлено, що в період з 01.01.1987 по 01.07.1987 позивач навчався у СПТУ №36 м. Красний Луч та 01.07.1987 рішенням Державної екзаменаційної комісії йому присвоєно кваліфікацію електрослюсаря підземного, а 03.08.1987 позивача було прийнято на роботу у ВП Шахта Краснокутська ДП Донбасантрацит на посаду електрослюсаря підземного з повним робочим днем під землею 3 розряду. Отже, позивач працевлаштувався протягом трьох місяців після закінчення навчання на роботу за набутою професією, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, а тому позивач мав право на зарахування періоду навчання у СПТУ №36 м. Красний Луч до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем було представлено належні та достатні документи для прийняття відповідачем рішення про включення до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи позивача з 02.01.1987 по 01.07.1987, з 03.08.1987 по 06.09.1990, з 03.03.1992 по 16.06.1994, з 26.06.1994 по 11.05.2000, які відповідачем безпідставно не прийняті до уваги, отже рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №394 від 10.03.2020 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах є протиправним та підлягає скасуванню. Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що для належного захисту прав позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.03.2020 із зарахуванням періодів роботи з 02.01.1987 по 01.07.1987, з 03.08.1987 по 06.09.1990, з 03.03.1992 по 16.06.1994, з 26.06.1994 по 11.05.2000 у пільговий стаж, з урахуванням висновків суду. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 року по справі № 440/2259/20 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 по справі № 440/2259/20 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський