Постанова 4851 № 520/9049/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2021 р. Справа № 520/9049/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., м. Харків, повний текст складено 16.09.20 року по справі № 520/9049/2020 за позовом Фермерського господарства "МЕРКУРІЙ-2006" до Головного управління ДПС у Харківській області , Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Фермерське господарство "МЕРКУРІЙ-2006" (далі за текстом також позивач, ФГ "МЕРКУРІЙ-2006") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (далі за текстом також відповідач-1, ГУ ДПС у Харківській області) та Державної податкової служби України (далі за текстом також відповідач-2, ДПС України), в якому просило: - визнати протиправним та скасувати рішення № 1601603/34173602 від 02.06.2020 Комісії ГУ ДПС у Харківській області Державної податкової служби України про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 06.05.2020 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті - 664 918,18 грн, у тому числі ПДВ - 110819,70 грн, та рішення № 24785/34173602/2 від 12.06.2020 Державної податкової служби України про відмову у задоволенні скарги; - зобов`язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної податкової накладної №1 від 06.05.2020 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті - 664 918,18 грн, у тому числі ПДВ - 110819,70 грн. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано рішення № 1601603/34173602 від 02.06.2020 Комісії ГУ ДПС у Харківській області Державної податкової служби України про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 06.05.2020 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті - 664 918,18 грн., у тому числі ПДВ - 110819,70 грн, та рішення № 24785/34173602/2 від 12.06.2020 Державної податкової служби України про відмову у задоволенні скарги. Зобов`язано Державну податкову службу України здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної податкової накладної №1 від 06.05.2020 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті - 664 918,18 грн, у тому числі ПДВ - 110819,70 грн. Стягнуто на користь Фермерського господарства "МЕРКУРІЙ-2006" сплачену суму судового збору в розмірі 1051,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області. Стягнуто на користь Фермерського господарства "МЕРКУРІЙ-2006" сплачену суму судового збору в розмірі 1051,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Харківській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, з викладенням у ньому висновків, які не відповідають обставинам справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги ГУ ДПС у Харківській області зазначило, що ухвалюючи рішення, Харківський окружний адміністративний суд невірно застосував приписи п. 201.16 ст.201 Податкового кодексу України та не взяв до уваги положення Постанови Кабінету Міністрів України № 1165 від 11.12.2019. Вважає, що судом першої інстанції, за умов неподання позивачем первинних документів на розблокування податкової накладної, визначених у п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 1165 від 11.12.2019 для підтвердження відсутності ризику за податковими накладними, неправомірно зобов`язано ДПС України здійснити реєстрацію податкової накладної, оформленої ФГ "МЕРКУРІЙ-2006". За результатами апеляційного розгляду ГУ ДПС у Харківській області просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити повністю. Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, вважає її доводи безпідставними, а рішення суду першої інстанції - повністю законним та обґрунтованим, з підстав, наведених у судовому рішенні. Просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 - без змін. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 23 квітня 2020 року між ФГ «МЕРКУРІЙ-2006», ЄДРПОУ 34173602, (як Постачальником) та Публічним акціонерним товариством «Аграрний фонд», ЄДРПОУ 38926880, (як Покупцем) укладено договір поставки № 252-10/2020-ВП врожаю с/г продукції 2020 року, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцю сільськогосподарську продукцію - зерно пшениці м`якої 3 класу врожаю 2020 року, у кількості 230 тон, а Покупець прийняти і оплатити с/г продукцію, за ціною 3000,00 грн за тону, на загальну суму 690 000,00 грн. Сторони домовилися, що місцем поставки товару буде зерновий склад, розташований за адресою: ТОВ «Краснопавлівський елеватор», юридична адреса: 64620, Харківська область, Лозівський район, смт. Краснопавлівка, вул. Зернова, 2, на умовах EXW Інкотермс 2010 (п. 2.2. Договору). Поставка вважається здійсненою в момент підписання акта (актів) передавання-приймання товару на зерновому складі згідно з п. 2.2. договору та видачі Покупцеві складської квитанції або складського свідоцтва (п. 2.6. Договору) На виконання п. 5.3. умов договору Покупець перерахував попередню оплату за товар у сумі 690 000,00 грн. У зв`язку із попередньою оплатою товару позивачем складено податкову накладну № 1 (надалі також - ПН №1) від 06.05.2020 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті - 664918,18 грн, у тому числі ПДВ - 110819,70 грн, та направлено для реєстрації відповідно до вимог п. 187.1 ст. 187, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. Згідно з інформацією, зазначеною у Квитанції від 18.05.2020 ЄРПН № 9109785741, направленої ДПС України через «Автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів» ДПС України, версія 2.3.4.47» на адресу позивача, реєстрацію документу зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки коди УКТ ЗЕД ДКПП товару /послуг 1001 відсутні в таблиці даних платника ПДВ, як товари (послуги), що на постійній основі постачаються, виготовляються) та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 «Критеріїв ризиковості здійснення операцій». Запропоновано платнику надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. На підтвердження здійснення господарської операції позивачем до Головного управлінням ДПС у Харківській області направлено повідомлення № 55 від 27.05.2020, до якого надані пояснення та копії документів, у тому числі виписки банку про перерахування попередньої оплати за товар. У поясненнях позивач вказав, що оскільки на дату подання ПН на реєстрацію за першою подією, яка відбулася - надходженням коштів у вигляді попередньої оплати за товар (озиму пшеницю, посіяну у вересні 2019 року) його відвантаження ще не відбулося, так як врожай буде отриманий влітку 2020 року, платник податків не мав можливості надати разом з ПН відомості щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи) у тому числі рахунки-фактури/інвойси, а відтак, блокування відповідачем реєстрації ПН безпідставне. Повідомлення разом з поясненням та первинними документами отримані відповідачем, про що свідчить квитанція № 1 від 27.05.2020 та квитанція № 2 від 27.05.2020 в яких зазначено, що: «повідомлення про надання пояснення та/або копій документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято до розгляду». 02.06.2020 Комісією регіонального рівня ДПС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення № 1601603/34173602 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 06.05.2020 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті - 664 918,18 грн, у тому числі ПДВ - 110819,70 грн, у зв`язку з ненаданням платником податків первинних документів щодо постачання/придбання товарів, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. Не погоджуючись з рішенням № 1601603/34173602 про відмову в реєстрації податкової накладної, позивач звернувся до комісії вищого рівня - ДПС України зі скаргою. До скарги надав додатково пояснення від 05.06.2020, копію договору № 252-10/2020- ВП врожаю с/г продукції 2020 року, виписки банку про перерахування попередньої оплати за товар, таблицю даних платника податку на додану вартість, пояснення від 26.05.2020, копію рішення Головного управління ДПС про врахування таблиці даних платника податку на додану вартість. Згідно з квитанцією № 1 від 05.06.2020 та квитанцією № 2 від 05.06.2020 скарга зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9126463949 від 05.06.2020. Рішенням комісії ДПС України за № 24785/34173602/2 від 12.06.2020 скаргу позивача залишено без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних залишено без змін. Відмовляючи у задоволенні скарги позивача, Комісія ДПС України послалася на ненадання платником податків копій первинних документів щодо постачання /придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи) у тому числі рахунків-фактур/інвойсів. Не погодившись із таким рішенням, позивач звернувся до суду, оскільки вважає, що наявні всі правові підстави для реєстрації податкової накладної. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доказано правомірності спірного рішення, проте, позивачем належними та допустимими доказами доведена його протиправність. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Відповідно до підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Функціонування Єдиного реєстру податкових накладних відбувається в автоматизованому режимі за правилами Порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних (затвердженого Постановою КМУ від 29.12.2010 за № 1246 зі змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок № 1246), а також Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість (затвердженого Постановою КМУ від 16.10.2014 із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок № 569). Відповідно до пункту 2 Порядку № 1246, податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації. Пунктом 12 Порядку № 1246 передбачено, що саме в автоматизованому режимі здійснюється перевірка одержаної від платника податків податкової накладної на предмет наявності підстав для зупинення реєстрації. Відповідно до підпункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктом 13 Порядку № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Аналогічні приписи містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, згідно з якими реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу. На час спірних правовідносин механізм зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначався Порядком з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 за № 1165 (далі за текстом - Порядок № 1165). Пунктами 6, 7, 8 вказаного Порядку № 1165 визначено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування або відображена операція, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Отже, підставами для зупинення реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність: 1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку; 2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції. Положення пунктів 6 та 7 Порядку № 1165 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов`язків фіскальних органів. Згідно з Додатком 1 до Порядку № 1165, комісії Головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах; платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах; платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами; платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово-господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками; платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ); платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України; у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування. Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі за текстом - ЄРПН), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті ПК України зупинено у порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначає Порядок прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 12.12.2019 за № 520 (далі за текстом - Порядок № 520). Пунктом 2 вказаного Порядку встановлено, що прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня). Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу (пункт 3). У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі (пункт 4). Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку (п. 7). Відповідно до пункту 5 Порядку № 520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством. З наведеного слідує, що виключного переліку документів, які надаються на підтвердження господарської операції, не встановлено. Проте, рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної. Як вбачається з матеріалів справи, у квитанції про зупинення реєстрації ПН не вказано конкретний перелік документів, який платник податків має надати для обґрунтованого рішення щодо реєстрації податкової накладної в ЄРПН. В оскаржуваному рішенні контролюючим органом не обґрунтовано, які саме документи, надані платником, складені з порушенням законодавства, чому документи платника не є достатніми для прийняття комісією ДПС рішення про реєстрацію податкової накладної, які документи платник податків має надати для обґрунтованого рішення щодо реєстрації ПН. З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного переліку таких документів. Вживання податковим органом загального посилання на необхідність подання "первинних документів" є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Зазначений висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. У рішенні від 13 грудня 2001 у справі "Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови" ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109). На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010; "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 ) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Загальними вимогами, які висуваються до індивідуальних актів, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття. Обов`язковою ознакою правового акта індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства. Отже, рішення контролюючого органу повинне відповідати критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії та не породжувати його неоднозначного трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень. Зазначені висновки неодноразово викладалися Верховним Судом, зокрема, у постанові від 09.07.2019 у справі № 140/2093/18. У свою чергу, невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності, що узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2018 у справі № 822/1817/18 та від 20 серпня 2019 у справі № 2540/3009/18. Судовим розглядом установлено, що позивач здійснює господарську діяльність з вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур. Для здійснення такої господарської діяльності позивач має усі необхідні матеріальні ресурси, обладнання, персонал, складські приміщення тощо. Відповідно до вимог податкового кодексу України та Постанови КМУ № 1165 від 11 грудня 2019 позивачем подано пояснення і усі документи на підтвердження реальності здійснення господарської операції, що була підставою для складання та реєстрації податкової накладної № 1 від 06.05.2020. Зазначені документи не дають підстав для сумніву щодо дійсного укладання договору задля здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом. За умовами договору № 252-10/2020-ВП першою відбулася попередня оплата врожаю - озимої пшениці, яка буде вирощена та зібрана лише влітку 2020 року, тобто, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг є дата перерахування коштів за товар покупцем. Факт оплати товару зумовлював обов`язок позивача в силу вимог пункту 187.1 статті 187, пункту 201.1 статті 201, пункту 201.7 статті 201, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України сформувати та направити для реєстрації податкову накладну, тобто, за правилом першої події, що в даному випадку і було виконано позивачем шляхом подання податкової накладної для реєстрації в ЄРПН. Факт вирощування ФГ «Меркурій - 2006» врожаю озимої пшениці 2020 року на площі 463 га також підтверджується: - первинними документами (накладними, видатковими накладними, товарно- транспортними накладними, актами виконаних робіт, сертифікатами, що засвідчують посівні якості насіння, лімітно-забірними картками на отримання запасних частин і т.д.); - понесеними витратами на придбання та посів озимої пшениці, паливно-мастильних матеріалів, добрив, запчастин, надання с/г послуг з посіву озимої пшениці, внесенням добрив, проведенням агротехнічних заходів (культивації, боронування); - зведеними відомостями № 5.1 с.-г. нарахування та розподілу оплати праці, обліковими листам форма №67-6, Актами № 3 використання мінеральних добрив та засобів хімічного захисту рослин; - податковими деклараціями платника єдиного податку четвертої групи за 2020 рік; - даними «Звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур» (форма № 29сг річна) станом на 01.12.2019 та «Звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2020 року» форма 4-сг (річна)), згідно з якими ФГ «МЕРКУРІЙ-2006», посіяно у 2019 році озиму пшеницю на площі 463 га, що надаються до органів статистики відповідно до п. 5 Постанови КМУ від 27 грудня 2010 № 1245 «Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом». З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що Головним управлінням ДПС в Харківській області не доведено правомірності прийняття оскаржуваного рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1601603/34173602 від 02.06.2020, а тому позовні вимоги в частині визнання такого рішення протиправним та його скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Щодо висновків суду першої інстанції про необхідність захисту прав позивача шляхом покладення на ДПС України обов`язку зареєструвати податкову накладну, оформлену ФГ «МЕРКУРІЙ-2006», суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Згідно з пунктом 20 Порядку № 1246 у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. Водночас, датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду. У контексті наведеного колегією суддів ураховується, що відповідно до пунктів 2, 4, 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. За правилами частин третьої і четвертої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Аналіз наведених норм свідчить, що законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки. Суд повинен відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіального органу, прийняти конкретне рішення, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Разом з тим, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Такий правовий висновок сформований у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 у справі № 2340/3933/18, від 16 вересня 2015 у справі № 21-1465а15 та від 02 лютого 2016 у справі № 804/14800/14. Водночас, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)". З урахуванням того, що відмова у реєстрації податкової накладної визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається, колегія суддів уважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 06.05.2020, складену ФГ «МЕРКУРІЙ-2006». Твердження ГУ ДПС України в Харківській області про те, що судом першої інстанції у рішенні неправомірно зобов`язано ДПС України здійснити реєстрацію податкової накладної позивача за умов неподання позивачем первинних документів, є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, дослідженими колегією суддів. Щодо рішення суду першої інстанції в частині скасування рішення № 24785/34173602/2 від 12.06.2020 Державної податкової служби України про відмову у задоволенні скарги, колегія суддів зазначає таке. Апеляційна скарга доводів з приводу неправомірності прийняття судом першої інстанції рішення в частині скасування рішення № 24785/34173602/2 від 12.06.2020 Державної податкової служби України про відмову у задоволенні скарги не містить. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З урахуванням наведеного, положень ст. 308 КАС України, відсутність в апеляційній скарзі доводів з приводу скасування рішення № 24785/34173602/2 від 12.06.2020 Державної податкової служби України про відмову у задоволенні скарги, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 по справі № 520/9049/2020 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін