Постанова 4818 № 639/9036/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 лютого 2021 року м. Харків справа № 639/9036/19 провадження № 22-ц/818/455/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кругової С.С., суддів Маміної О.В., Тичкової О.Ю., секретаря Каплоух Н.Б., Учасники справи : Позивач: ОСОБА_1 , Відповідач: ОСОБА_2 , Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 23 липня 2020 року, ухвалене суддею Труханович В.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею ,- у с т а н о в и в: У грудні 2019 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом, в якому просила позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позов мотивовано тим, що ОСОБА_4 , з 15 серпня 2009 року знаходилась в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Від сумісного проживання у них народилася донька, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що є видане свідоцтво про народження, серії НОМЕР_1 від 08.07.2011 року. Посилається на те, що одразу після народження доньки відповідач став поводитись агресивно та некеровано, вдавався до образ, скандалів та побиття. Батьківські обов`язки виконував зрідка та неохоче. Пізніше з`ясувалось, що відповідач мав близькі стосунки з іншою жінкою, що кінець кінцем призвело до повного припинення між позивачем та відповідачем шлюбних відносин та, відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 липня 2013 року шлюб було розірвано. Після фактичного припинення шлюбних відносин з відповідачем у лютому 2012 року, позивач з дочкою живуть окремо. ОСОБА_2 , як зазначено у позові самоусунувся від виконання обов`язків з виховання дитини, утримання дочки з його боку тривало лише рік після розірвання шлюбу. Після припинення надання будь- якої матеріальної допомоги відповідачем, ОСОБА_4 змушена була звернутись до суду з позовом про примусове стягнення аліментів. Крім того, внаслідок наявності доказів свідомого приховування ОСОБА_2 реального заробітку, що підлягає облікові при нарахуванні аліментів, позивачем було складено відповідну заяву про його злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду витрат на утримання дитини, що утворює склад злочину, передбаченого ст. 164 Кримінального кодексу України. Окрім відсутності забезпечення гідної допомоги в утриманні дочки, відповідач зловживає батьківськими правами шляхом вчинення перешкод у здійсненні будь-яких заходів, спрямованих на забезпечення життєдіяльності дитини. ОСОБА_2 , з народження дитини відмовлявся надавати дозвіл на реєстрацію її місця проживання. У зв`язку з чим позивач була змушена вчиняти безліч заходів для дотримання приписів законодавства про свободу пересування та вільний вибір місця проживання дочки та забезпечити дитині право на житло та гідні умови проживання. Крім зазначеного, відповідач категорично відмовлявся надавати у передбаченому законодавством України порядку дозвіл на виїзд дочки за кордон для відпочинку та оздоровлення. Таким чином, відповідач використовує батьківські права щодо неповнолітньої ОСОБА_5 , виключно усупереч та у порушення прав дитини, внаслідок чого позивач вимушена постійно доводити необхідність та правомірність усіх дій щодо життєзабезпечення дитини в судовому порядку. Разом з цим, ОСОБА_2 не приймає жодної участі ані у вихованні, ані у догляді за дитиною - останній не з`являється до школи особисто, не бере участі у батьківських зборах, позашкільних заходах, не намагається отримати інформацію про життя та потреби дитини. У січні 2020 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею. В обгрунтування зустрічного позову посилається на те, що ОСОБА_4 перешкоджає йому та його батькам спілкуватись з ОСОБА_5 , заборонила приходити до школи, де навчається дитина. Оскільки ОСОБА_2 не хоче конфліктів з колишньою дружиною, які можуть травмувати дитину, він хоче в судовому порядку визначити порядок його участі у вихованні дитини. Наголошує на тому, що спроби знайти спільну мову та скерувати спільні зусилля та бажання на розвиток доньки заради кращого її майбутнього не знайшли відклику з боку позивача. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 липня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час встановлення обставин справи та підтвердження їх матеріалами справи суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_2 матеріально забезпечує свою дитину, любить її та має бажання спілкуватись з нею та приймати участь у її вихованні. Суд, також взяв до уваги письмові пояснення самого відповідача, зі змісту яких вбачається, що він просить не позбавляти його батьківських прав, а надати можливість збудувати міцні стосунки з донькою ОСОБА_5 . Що стосується зустрічного позову ОСОБА_2 суд відмовив у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю, адже до суду не надано доказів на підтвердження заявлених зустрічних позовних вимог. Не погоджуючись з зазначеним рішенням ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 звернулась з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з неповним з`ясуванням судом обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, крім того висновки суду, викладені у ньому, не відповідають дійсності. В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимоги про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну вимогу ОСОБА_4 щодо позбавлення відповідача батьківських прав, в іншій частині судове рішення Жовтневого районного суду м. Харкова залишити без змін. Вважає, що Жовтневий районний суд м. Харкова необґрунтовано відхилив висновок Департаменту праці та соціальної політики управління служб у справах дітей Харківської міської ради від 20.03.2020 року № 223 про доцільність позбавлення батьківських прав. Крім того, на думку скаржника, суд свідомо або помилково не навів та не надав жодної правової оцінки викладеній у висновку інформації про відсутність звернень ОСОБА_2 , його неодноразової неявки на виклики та повідомлення Служби у справах дітей, свідоме ненадання жодних документів або заяв впродовж близько трьох місяців з початку розгляду спірного питання. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи; зазначає, що відповідач не приймає участі у вихованні дитини, нехтує батьківськими обов`язками, жодного разу не з`явився безпосередньо ані на судові засідання, ані до органу опіки та піклування, не надав до наведених установ жодного доказу в обґрунтування своєї позиції щодо здійснення участі у вихованні дочки. Позивачка вважає, що наявні підстави для позбавлення батьківських прав відповідача, що сприятиме захисту інтересів дітей. Судом не надано оцінку фактів, які підтверджено доказами, свідомого нехтування батьківськими обов`язками, в тому числі, ухилення ОСОБА_2 від виконання обов`язку утримувати дитину, що стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом. Позивач заперечує щодо пояснень відповідача, що ОСОБА_5 прихильно ставиться до нього та має певні теплі почуття, вважає, що це є зухвалою неправдою. Наголошує на тому, що вона, як мати, яка обізнана про думки і почуття своєї дитини, може констатувати наступне : ОСОБА_5 не пам`ятає, як виглядає її біологічний батько, сприймає його виключно теоретично. Крім зазначеного, позивачем було ініційовано звернення до психолога Центру Логопедії та психології, кандидата соціологічних наук, доцента, ОСОБА_9 , стосовно бачення дитиною внутрішньо сімейних відносин, в результаті було виготовлено висновок, який додано позивачем до матеріалів справи. Зі змісту зазначеного висновку вбачається, що ОСОБА_5 в індивідуальній бесіді висловлює категоричне небажання зустрічатись з біологічним батьком, можлива поява відповідача в житті дитини сприймається як загроза теперішньому сімейному щастю. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити її без задоволення, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, наголошує, на тому що інформація на якій базувалась позовна заява не відповідає дійсності. Вказує, що постійно намагався найти рішення, та мати змогу спілкуватись з дочкою ОСОБА_5 , задля її повноцінного розвитку та добробуту, проте позивач налаштовує доньку проти нього, обмежує контакти з ним, примушує дитину відмовитись від нього, створює враження, що відповідач є небезпечним. Відповідач зазначає, що у своїй скарзі позивач спотворює факти та намагається ввести суд в оману, адже протягом всього часу надавав кошти на утримання доньки, в матеріалах справи міститься розрахунок з якого вбачається переплата по аліментам. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З огляду на це, рішення суду переглядається лише в частині відмови у задоволенні основого позову. В частині зустрічного позову рішення суду в апеляційному порядку не переглядається. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано доказів винної поведінки відповідача щодо ухилення від виконання відповідачем батьківських обов`язків. Той факт, що батько не відвідує батьківські збори, не спілкується з вчителями та не відвідує з дітьми лікаря, - не свідчить про нехтування батьківськими обов`язками та не є підставою для позбавлення батьківських прав відповідача. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 15 серпня 2009 року. Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області 08 липня 2013 року року шлюб між сторонами розірваний (а.с.9). Від шлюбу сторони мають доньку : ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.8). Дитина проживає разом з матір`ю - ОСОБА_1 . Згідно інформації КЗОЗ «Харківська міська дитяча поліклініка № 2» від 18 грудня 2019 року, ОСОБА_5 перебуває під наглядом фахівців поліклініки, однак батько ОСОБА_2 поліклініку не відвідує за медичною допомогою для доньки не звертався, станом її здоров`я у медичних працівників не цікавився. Усі необхідні заходи у разі потреби виконує мати та бабуся дівчинки (а.с.15). Згідно довідки Харківської гімназії № 46 ім. М.В. Ломоносова Харківської міської ради від 12 грудня 2019 року, в якій навчається ОСОБА_5 , протягом всього навчання батько ОСОБА_2 в школі не з`являвся, не спілкувався з вчителями відносно питань виховання дітей, не цікавився учбовими досягненнями та поведінкою дитини, шкільні заходи та батьківські збори не відвідував (а.с.17). Відповідно до висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 20 березня 2020 року, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 , батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та за недоцільне встановлення порядку участі ОСОБА_2 у вихованні дитини.(а.с.89-91). Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_4 посилалася на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини, не піклується про її фізичний стан, її навчання, не спілкується з донькою. Дитина проживає окремо від батька з матір`ю, наголошує на тому, що дитина взагалі не пам`ятає біологічного батька та не має бажання с ним спілкуватись. Крім цього, судом досліджено висновок Центру Логопедії та психології, кандидата соціологічних наук, доцента, ОСОБА_9 , стосовно бачення дитиною внутрішньо сімейних відносин, в якому ОСОБА_5 висловлює категоричне небажання зустрічатись та підтримувати будь - які зв`язки з біологічним батьком. У зв`язку з цим, позивач просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 . Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй 20 листопада 1959 року, яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України та ст.ст.2,8 ЦПК України, проголошено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ст.11 Закону України "Про охорону дитинства" сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Частиною 2 ст. 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Відповідно до ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст.164 СК України. Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконання ним батьківських обов`язків. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Матеріали справи не містять негативні характеристики, докази винної поведінки відповідача та умисного ухилення його від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Сам факт проживання батька окремо від дитини, невідвідування батьком шкільного закладу , - не є достатньою підставою для висновку про доцільність позбавлення особи батьківських прав з огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом для впливу на особу, яка не виконує батьківських обов`язків. Таким чином позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що відповідач умисно та злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що обставини, на які посилається позивач як на підставу заявленого позову, а саме невиконання батьком батьківських обов`язків, не знайшли свого беззаперечного доведення. Тому відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_4 . Посилання на те, що судом не враховано висновок Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав не приймаються до уваги, з огляду на таке. Відповідно до висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 20 березня 2020 року, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 , батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.89-91). Відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України). При цьому суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим і суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України). Вищезазначений висновок Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування щодо відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав. Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду в частині зустрічних позовних вимог не оскаржувалось. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 липня 2020 року в оскаржуваній частині - залишити без змін. Попередити ОСОБА_2 про необхідність зміни ставлення до виховання дитини. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: С.С. Кругова Судді: О.В. Маміна О.Ю. Тичкова Повний тест постанови складено 02 лютого 2021 року