LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4857140/10538/20

від 03.02.2021 ·

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 140/10538/20 пров. № А/857/13659/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Качмара В.Я., Ніколіна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року (головуючий суддя Волдінер Ф.А., м. Луцьк) за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.01.2020 № 0001483302, № 0001493302, № 0001503302. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.01.2020 № 0001483302, № 0001493302, № 0001503302, винесені Головним управлінням ДПС у Волинській області. Стягнуто з Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 43143484) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 6306 (шість тисяч триста шість) гривень. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Волинській області оскаржило його в апеляційному порядку, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі зазначає, що згідно п. 198.5. ст. 198 Податкового кодексу України, «платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку». У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до п. 189.1. ст. 189 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання. Отже, якщо товари (послуги, необоротні активи) придбаваються для повного або часткового використання в операціях, зазначених у підпунктах «а» - «г» пункту 198.5 статті 198 Кодексу, платник податку на дату їх придбання включає сплачену/нараховану при придбанні таких товарів/послуг суму ПДВ до складу податкового кредиту (за умови своєчасної реєстрації з постачальником податкової накладної в ЄРПН). При цьому, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ на відповідний обсяг придбаних товарів (послуг, необоротних активів), що призначені для використання в операціях, визначених у підпунктах «а»» - «г» пункту 198.5 статті 198 Кодексу, та не пізніше останнього дня звітного періоду скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН. Податкові зобов`язання, які платник податку зобов`язаний нарахувати згідно з п. 198.5 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 ПКУ, вказуються в рядку 1.1 декларації, якщо для нарахування податкових зобов`язань застосовується ставка податку 20 відсотків. В ході проведення перевірки СПД ОСОБА_1 не було надано документального підтвердження (договори перевезення, заявки на надання послуг перевезення легковим транспортом, платіжних доручень та інших документів підтверджуючих оплату СПД ОСОБА_1 послуг перевезення автомобілем Audi Q8 55 TFSI quattro S line, шляхових листів, ТТН, наказів на відрядження, авансових звітів та ін.) використання легкового автомобіля Audi Q8 55 TFSI quattro S line в операціях, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість. СПД ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівля напоями в спеціалізованих магазинах, діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування та надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. У підприємця відсутній вид діяльності - торгівля автотранспортними засобами, тобто вищевказаний автомобіль ОСОБА_1 придбавав без мети реалізації його в наступних податкових періодах та нарахування і сплати відповідних податкових зобов`язань з ПДВ. Використання приватним підприємцем в оподатковуваних операціях автотранспортного засобу можливе лише по транспортним засобам, зареєстрованих на суб`єкта господарювання (а не на приватну особу). У зв`язку із вищевикладеним, СПД ОСОБА_1 , на порушення підпункту «а» пункту 198.5 статті 198 та п. 199.1 ст.199 Податкового кодексу України, занижено податкові зобов`язання з ПДВ за жовтень 2018 року на суму ПДВ 401742,82 грн. Також, за результатами перевірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ, із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів/послуг на загальну сума ПДВ складає 47377 грн., а саме: згідно договору фінансового лізингу №VOZOFLOWW7TWJ від 24.07.2018 укладено між ФОП ОСОБА_1 та AT КБ «Приватбанк», згідно якого банк здійснює придбання у власність у ТзОВ «Фітнес Трейдинг» майно та передає Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач приймає від банку в платне користування, а після сплати всієї суми у власність на суму 956177,00 грн. Строк погашення згідно графіку лізингових платежів до договору становить 23.09.2023; податкова накладна №2691 від 25.09.18 на суму 956177,00 грн., ПДВ складає 191235,5 грн.; платіжне доручення №1 від 23.10.2018 на суму 22773,05 грн. (призначення платежу погашення заборгованості по кредитному договору №VOZOFLOWW7TWJ від 24.07.2018); платіжне доручення №2 від 21.11.2018 на суму 22773,05 грн. (призначення платежу погашення заборгованості по кредитному договору №VOZOFLOWW7TWJ від 24.07.2018); платіжне доручення №3 від 20.12.2018 на суму 22773,05 грн. (призначення платежу погашення заборгованості по кредитному договору №VOZOFLOWW7TWJ від 24.07.2018); платіжне доручення №10 від 17.01.2019 на суму 22773,05 грн. (призначення платежу погашення заборгованості по кредитному договору №VOZOFLOWW7TWJ від 24.07.2018); платіжне доручення №24 від 22.02.2019 на суму 22773,05 грн. (призначення платежу погашення заборгованості по кредитному договору №VOZOFLOWW7TWJ від 24.07.2018); платіжне доручення №37 від 22.03.2019 на суму 22773,05 грн. (призначення платежу погашення заборгованості по кредитному договору №VOZOFLOWW7TWJ від 24.07.2018); платіжне доручення №50 від 22.04.2019 на суму 22773,05 грн. (призначення платежу погашення заборгованості по кредитному договору №VOZOFLOWW7TWJ від 24.07.2018); платіжне доручення №62 від 22.05.2019 на суму 22774,00 грн. (призначення платежу погашення заборгованості по кредитному договору №VOZOFLOWW7TWJ від 24.07.2018); платіжне доручення №74 від 22.06.2019 на суму 22773,05 грн. (призначення платежу погашення заборгованості по кредитному договору №VOZOFLOWW7TWJ від 24.07.2018); платіжне доручення №90 від 24.07.2019 на суму 22773,05 грн. (призначення платежу погашення заборгованості по кредитному договору №VOZOFLOWW7TWJ від 24.07.2018); платіжне доручення №91 від 26.07.2019 на суму 100000,00 грн. (призначення платежу погашення заборгованості по кредитному договору №VOZOFLOWW7TWJ від 24.07.2018). Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 укладено договір суборенди від 01.09.2018 за №3/09/18 з ФОП ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_2 ), предметом якого є передача в суборенду нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_2 площею 915,7 м.кв., орендованих приміщень згідно договорів оренди (описаних в п.1.6.3 акту перевірки), а саме приміщень під №6, 7, 8, 9,10,11,12,13,14,15,16, 17,18,19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 72, 82, 60, 61, 62, 64, 65, 66, 67, 68, 69, 70, 79, 80, 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89,

90. Суборендна плата становить 60000,00 грн. в міс., в т.ч. ПДВ ФОП ОСОБА_1 згідно вказаного договору передано в суборенду ОСОБА_2 нежитлове приміщення з інвентарем. Згідно АІС «Податковий блок» 29.07.2019 СПД-ФО ОСОБА_2 припинив державну реєстрацію, внаслідок чого СПД-ФО ОСОБА_1 30.09.2019 заключено договір №30/09- 2019, згідно якого підприємець ОСОБА_1 передає фізичній особі підприємцю ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_3 ) майно (спортивний інвентар) загальною вартістю 1147412,6 грн. Згідно пункту 4.1 орендна плата складає 82000 грн., у т.ч. ПДВ 13666,67 грн. Згідно договору №30/09-20191 від 30.09.2019 фізична особа підприємець ОСОБА_1 передає фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_3 ) у користування (суборенду) нежитлові приміщення загальною площею 100 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Приміщення надається в суборенду для проведення семінару-інтенсив «майстерня міських екскурсій». Згідно п.2.4 Даного договору суборендна плата складає 500400 грн., в т.ч. ПДВ 83400 грн. Документів щодо здійснення діяльності в нежитлових приміщеннях за адресою АДРЕСА_2 площею 915,7 м.кв., які здавались в суборенду, згідно договору суборенди від 01.09.2018 за №3/09/18 в ході проведення перевірки підприємцем не надано. СПД-ФО ОСОБА_1 не надано до перевірки документів, що підтверджують розподіл плати за суборенду нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_2 та за оренду інвентаря (спортивні тренажери), внаслідок чого не можливо провести розрахунок частки використання вказаних основних засобів в оподатковуваних операціях. В ході проведення перевірки встановлено, що податкові накладні, які приймають участь в бюджетному відшкодуванні жовтня 2019 року виписані в вересні 2018 року та зареєстровані у встановленому законом порядку, згідно поданого додатку №3 до декларації з податку на додану вартість за жовтень 2019 року. Так, згідно Додатку №3 до декларації по ПДВ за жовтень 2019 року бюджетному відшкодуванню підлягають ПДВ в сумі 50000 грн., згідно податкових накладних, виписаних Акціонерним Товариством Комерційний Банк «Приватбанк» (143605704021), за спортивний інвентар, а СПД-ФО ОСОБА_1 згідно поданої податкової декларацій з податку на додану вартість за вересень 2018 року задекларовано від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) в сумі «-47377» грн. Тобто, платником заявлена до бюджетного відшкодування сума ПДВ більша, ніж задеклароване від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за вересень 2018 року, чим порушено п.200.1 п.200.4 «б» ст.200 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями). Отже, враховуючи вищевикладене та порушення викладені в п.3.15 акту апелянт вважає, що платником податків на порушення «а» пункту 198.5 статті 198, п. 199.1 п.199.2. ст.199, п. 200.1 п. 200.4. «б» ст. 200 Податкового кодексу України завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у податковій декларації жовтень 2019 року на суму 50000 грн., занижено ПДВ що підлягає сплаті до бюджету на 16958 грн. та завищено від`ємне значення за жовтень 2019 року на суму ПДВ 334785 грн. Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що у період з 28.12.2019 по 03.01.2020 на підставі наказу головного управління ДПС у Волинській області від 18.12.2019 №1457 ГУ ДПС у Волинській області відповідно до п.200.11 ст.200, п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України в порядку, встановленому на підставі п.п.78.1.8 п. 78.1 глави 8 розділу II Податкового кодексу України проведено позапланову документальну перевірку достовірності нарахування ФОП ОСОБА_1 сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету за жовтень 2019 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 20.11.2019 № 9276053845), про що складено акт від 03.01.2020 № 33/03-20-33-03/ НОМЕР_1 . За наслідками проведення перевірки встановлено, що на підставі «а» пункту 198.5 статті 198, п. 199.1 п. 199.2. ст.199, п. 200.1 п. 200.4. «б» ст. 200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), СПД-ФО ОСОБА_1 у податковій декларації жовтень 2019 року, нібито, завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на суму 50000 грн., занижено ПДВ що підлягає сплаті до бюджету на 16 958 грн. та завищено від`ємне значення за жовтень 2019 року на суму ПДВ 334 785 грн. 16.01.2020 ФОП ОСОБА_1 подано заперечення на акт перевірки від 03.01.2020 № 33/03-20-33-03/ НОМЕР_1 . За результатами розгляду заперечень відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення 28.01.2020 № 0001483302, № 0001493302, № 0001503302 Розглядаючи спір суд першої інстанції, вірно врахував, що відповідно до п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу. Згідно підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю та операції з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. При цьому, згідно пункту «а» частини третьої цього пункту, постачанням товарів також вважаються фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу. Згідно п.187.6 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань лізингодавця для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичної передачі об`єкта фінансової оренди (лізингу) у користування лізингоотримувачу. Базою оподаткування, у відповідності до п.188.1 ст.188 ПК України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об`єкта лізингу. Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. У лізингоотримувача датою виникнення права на збільшення податкового кредиту для операцій фінансового лізингу є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу (абзац четвертий пункту 198.2 статті 198 ПК України). При цьому, підпунктом 196.1.2 пункту 196.1 статті 196 ПК України передбачено, що нарахування та сплата процентів або комісій у складі лізингового платежу у межах договору фінансового лізингу не є об`єктом оподаткування ПДВ. Перехід права власності на об`єкт лізингу від орендодавця (власника майна) до іншої особи (новому власнику майна) зі збереженням відповідних прав і обов`язків орендодавця за договором фінансового лізингу не змінює податкових зобов`язань орендодавця, орендаря й нового власника майна, сформованих до моменту передачі у власність такого майна (об`єкта лізингу) іншій особі (новому власнику майна). Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв^язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Згідно із підпунктом «а», «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; в операціях, Що не є господарською діяльністю платника податку. Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Пунктом 199.1. статті 199 ПК України визначено, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях. Згідно пункту 200.1. статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України). Відповідно до вимог п. 200.4 ст. 200 ПК України, від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Судом першої інстанції, також з`ясовано, що товариством з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ Україна» та ФОП ОСОБА_1 укладено Договір про фінансовий лізинг №00018488 від 04.07.2019, згідно якого лізингодавець передає, а лізингоодержувач отримує у користування автомобіль Audi Q8 55 TFSI quattro S line із подальшим його придбанням - після завершення строку лізингу. Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ Україна» складено та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну від 15.07.2019 №2792 на підставі акту прийому-передачі від 15.07.2019 до Договору про фінансовий лізинг №00018488 від 04.07.2019. Суд першої інстанції вірно зазначив, що право на податковий кредит у ФОП ОСОБА_1 виникло на підставі Договору про фінансовий лізинг №00018488 від 04.07.2019 і станом на день проведення податкової перевірки власником транспортного засобу було Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ Україна», а не позивач. Так, видами господарської діяльності позивача згідно КВЕД-2010 на момент проведення перевірки відповідачем були: Код КВЕД 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.; Код КВЕД 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; Код КВЕД 47.26 Роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах; Код КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; Код КВЕД 56.30 Обслуговування напоями (основний); Код КВЕД 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у.; Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; Код КВЕД 73.11 Рекламні агентства; Код КВЕД 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації; Код КВЕД 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки Те, що основним видом діяльності підприємця не є надання послуг з перевезення не свідчить про те, що легковий автомобіль не може використовуватися у господарській діяльності, оскільки обслуговування діяльності підприємця очевидно потребує здійснення інших функцій не пов`язаних із основним видом діяльності але таким, що пов`язане із веденням основної господарської діяльності особи, як то переговори із потенційними контрагентами та укладання правочинів, що входять у сферу господарської діяльності позивача. Згідно копій протоколів про проведення переговорів, контрагенти та потенційні клієнти позивача знаходяться в різних регіонах України і, навіть, за кордоном, а тому для логістичного сполучення позивач використовував саме автомобіль Audi Q8 55 TFSI quattro S line. В межах своєї господарської діяльності позивач, при проведені переговорів із потенційними контрагентами та при укладенні правочинів, пересувався саме на автомобілі Audi Q8 55 TFSI quattro S line, що отриманий позивачем у фінансовий лізинг. Судом також встановлено, що в ході проведення перевірки відповідачем не витребовувались документи у позивача, що підтверджують використання автомобіля в його господарській діяльності. Водночас, наказом позивача №1-ЛA19 від 01.08.2019 «Про порядок використання автомобіля» визначається порядок використання автомобіля у господарській діяльності позивача. Фіксування використання службового автомобіля підтверджується подорожніми листами службового легкового автомобіля №1 за період з 01.08.2019 по 31.08.2019, №1 за період з 01.09.2019 по 30.09.2019, №1 за період з 01.10.2019 по 31.10.2019. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ФОП ОСОБА_1 дотримані вимоги податкового законодавства щодо включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту у жовтні 2019 року за операцією з отримання автомобіля у фінансовий лізинг. У розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2019 року) позивачем зазначено податкову накладну, виписану та зареєстровану Акціонерним Товариством Комерційний Банк «Приватбанк» (ІПН 143605704021) у вересні 2018 року, однак судом з матеріалів справи не встановлено, що дана податкова накладна була включена до податкового кредиту у вересні 2018 року. Згідно договору №30/09-20191 від 30.09.2019 (зі змінами), ФОП ОСОБА_1 для ФОП ОСОБА_3 передано в суборенду саме нежитлові приміщення площею 1 000,00 м2, а вказане приміщення передавалось для здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 . Спортивний інвентар був наданий в оренду по окремому договору. Враховуючи це, твердження податкового органу є суперечливими, оскільки розподіл плати за приміщення та спортивний інвентар не потрібно здійснювати, оскільки плата за їх використання встановлена різними договорами, в яких, власне вона і визначена. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов підлягає задоволенню. Виходячи із зазначеного вище суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року по справі № 140/10538/20 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М. А. Пліш судді В. Я. Качмар В. В. Ніколін

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»